Dragon Age: The Veilguard – падіння богів

Проблема усіх старих ігрових серій – час. З моменту релізу попередньої частини Dragon Age, Dragon Age: Inquisition пройшло вже 10 років, тектонічна епоха за сучасними мірками. Виросло нове покоління геймерів, світ змінився, ігри змінилися, ми самі змінилися. Тож дивно вимагати від нової частини, Dragon Age: The Veilguard, щоб вона була такою самою як… а як що, насправді? Dragon Age: Inquisition, Dragon Age 2 чи Dragon Age: Origins?! Це геть різні ігри, які виглядають та граються по різному. Тож не дивно, що нова частина теж відрізняється від попередніх, це здається така фірмова риса серії. Але наскільки вона інакша?

ЛГБТ+

Почнемо з головного, бо врешті-решт все одно будь-яке обговорення Dragon Age: The Veilguard зводиться до цього – до ЛГБТ+ та woke-конспірології. Судячи з істерик в Twitter, дописів деяких користувачів та оглядів деяких оглядачів присутність ЛГБТ+ NPC та деяких опцій редактора персонажів глибоко обурює їх, принижує їхню гідність та взагалі принижує місце білих гетеросексуальних чоловіків у сучасному світі.

Що ж, в мене для вас погані новини. Якщо ваша гідність та ваше его настільки крихкі, що їх може принизити й навіть зломати вчинки вигаданих персонажів у вигаданому фентезійному всесвіті, то схоже великі проблеми саме у вас, а не у Dragon Age: The Veilguard.

BioWare підтримувала ЛГБТ+ спільноту та додавала у свої ігри відповідних персонажів ще тоді, коли ніякої Sweet Baby Inc. взагалі не існувало, а словосполучення woke-культура не набуло широкого вжитку. Це свідома політика студії з часів Jade Empire (2005), хоча перші ЛГБТ+ персонажі з’явилися в іграх BioWare ще раніше, у Baldur’s Gate II: Legends of Amn (2000) завдяки модам та в Star Wars: Knights of the Old Republic (2003) через програмний баг. З тих часів жодна з ігор BioWare не обходилася без гомосексуальних стосунків і так, усі проєкти серії Dragon Age теж. Тож трохи дивно що у 2024 році це ще когось засмучує та дивує.

Якщо вас це турбує і ви хочете поговорити про це, можливо вам варто звернутися за фаховою допомогою або ігнорувати ігри BioWare чи хоча б ЛГБТ+ опції в них. Ніхто не змушує вас відігравати ЛГБТ-персонажа, ніхто не примушує застосовувати “ті самі опції” в редакторі або обирати “ті самі гілки” в діалогах. Грайте на здоров’я як гетеросексуальний чоловік/жінка, ніхто вам це не забороняє.

Я награв в Dragon Age: The Veilguard 25+ годин, перш ніж зустрів небінарного персонажа, який хотів поговорити про свої проблеми. І так, опція ігнорувати їх тут теж є.

Те, що за допомогою редактора Dragon Age: The Veilguard неможливо створити симпатичного жіночого персонажа – відверта брехня. Так, тут немає можливості створити жінку з перебільшеними формами як в EVE зі Stellar Blade, але я за 3 хвилини створив привабливу, як на мене, дівчину, схожу водночас на принцесу Меріду з мультика Brave та Ваяну з Moana, якою і граю (так, я завжди, якщо є така можливість, граю жіночими персонажами) залицяючись водночас до усіх інших жіночих персонажів та однієї небінарної персони.

Симуляція волосся в Dragon Age: The Veilguard взагалі краща на сьогодні в відеоіграх, тож раджу робити пишне волосся та не користуватися шоломами. А щодо шрамів від мастектомії… то хочу нагадати, що мільйони жінок по усьому світу мають їх не через бажання отримати більш чоловічу фігуру, а через рак грудей, тож майте повагу. До речі, цю функцію в реакторі ще треба пошукати.

Єдине, що на мою думку недоречно в Dragon Age: The Veilguard – це показ закритих гілок діалогів, які можуть з’явитися якщо ви обрали небінарного персонажа. Але це, якщо я не помиляюся, з’являється лише один раз як навчання. Крім того, небінарну персону у грі дуже легко вкласти в ліжко, це, як мені здається, трохи принижує усіх небінарних людей.

Графіка

Друга претензія, яка знову ж таки завжди з’являється під час обговорення Dragon Age: The Veilguard – це занадто яскрава та трохи мультяшна графіка гри.

Це правда, Dragon Age: The Veilguard не такий похмурий та фаталістичний, як Dragon Age: Origins та Dragon Age: Origins – Awakening, але, як ми вже згадували, серія змінювалася від частини до частини і її кожний раз сварили за якусь не таку графіку. Що у випадку Dragon Age II, що у випадку Dragon Age: Inquisition. Але потім гравці звикали і якась начебто не така візуальна складова Inquisition раптом ставала майже найкращою в серії. Так ось, Dragon Age: The Veilguard з погляду візуального стилю – це наступний крок за Dragon Age: Inquisition, не більше.

Так, гра стала трохи схожа на мультфільм, такий собі плід пристрасті Pixar та Fortiche (це автори Arcane, якщо що), але в рамках обраного візуального стилю вона виглядає фантастично. Як з технологічного, так і з артистичного кута зору. Крім того, вона ще і непогано оптимізована та майже немає багів.

Дизайн локацій в Dragon Age: The Veilguard – це взагалі окрема пісня. Вони настільки шикарні, що хочеться затриматися тут на довше, і знімати додаткові скрини. Справжній рай для віртуальних фотографів. Звісно за бажанням тут можна знайти сліди реткону, але, як на мене, це розвиток уявлень авторів про світ гри, вони мають на це право. Так, деякі начебто знайомі вам за минулими іграми локації можуть виглядати не так, як ви звикли, але все одно виглядають вони шикарно.

До речі, тепер світ Dragon Age: The Veilguard це не великі відкриті локації, а скоріше коридори та манівці, що відсилає нас до класичних Dragon Age: Origins та Dragon Age II та навіть до тої самої Star Wars: Knights of the Old Republic. А ще тут є досить багато елементів метроїдванії, локації треба “розкривати” виконуючи квести та долучаючи партнерів з особливими вміннями.

Не викликають запитань і персонажі гри. Вони теж виконані в мультиплікаційній, а не реалістичній стилістиці, але вони гарно анімовані, озвучені та гарно взаємодіють один з іншим. Вони вписуються у цей світ. Крім деяких дрібних монстрів, їм редизайн не пішов на користь. Але якщо ви шукаєте безвихідності кінця світу, то так, тут його немає. На жаль, цього вистачає і в реальному всесвіті.

Сюжет

Події Dragon Age: The Veilguard відбуваються приблизно через 10 років після закінчення Dragon Age: Inquisition. Інквізицію розпустили, її колишня голова (персонаж гравця в Dragon Age: Inquisition) переховується, а Солас, наш друг та компаньйон по попередній частині гри, який за сумісництвом виявився бунтівним ельфійським богом, збирається знищити Вуаль, щоб виправити свою минулу помилку. Ви з командою та Варріком у її голові намагаєтеся завадити Соласу і випадково випускаєте у світ двох могутніх і дуже злих ельфійських богів, яких Солас колись заточив за Вуаллю. Варріка поранено, тож тепер вам, герою, героїні або небінарній персоні на ім’я Рук, рятувати світ.

А далі все як завжди – збираємо команду, намагаємося знайти союзників та умовити сильних світу цього що все дуже серйозно і варто готуватися до найгіршого (щось мені це нагадує…). Під час гри у нас буде декілька важливих виборів, які вплинуть на персонажів, деякі локації та сюжет, але в цілому це досить лінійна історія, яка проте, має декілька закінчень.

Дехто вважає, що сюжет став більш легковажним (кінець світу, яка ж тут легковажність?!), а діалоги більш спрощеними проти попередніх частин. Можливо, бо цього разу мені не доводилось лазити у словник, хоча це скоріше моя англійська стала з роками краще. Хоча складні слова та вирази все ще використовуються в документах та легендах, загальний стиль текстів став більш прозаїчним, більш людяним. Саме так спілкуються звичайні люди, без зайвого пафосу та академізмів.

Як на мене, в Dragon Age: The Veilguard гарні живі діалоги, цікаві ситуації та і сам сюжет не такий простий, як може здатися на перший погляд. Солас розповідає вам не усе, а деякі політичні посилання явно натякають на наш реальний світ. Хоча звісно, шанувальники пошуку реткону обов’язково знайдуть невідповідності щодо фракцій та ситуації у світі Тедаса, але, як я вже сказав, це право авторів змінювати та розвивати світ, який вони створили, тим більше, що нові гравці, а також ті, хто грав у перші частини вже давно, навіть не побачать ці невідповідності.

Хоча зустріти старих знайомих, а в Dragon Age: The Veilguard є не лише Варрік, Солас та Інквізитор, дійсно дуже приємно.

Рольова та бойова система

Рольова та бойова система Dragon Age: The Veilguard це знову ж таки розвиток того, що ми вже бачили в Dragon Age: Inquisition. Тут теж є керована пауза під час якої ви можете віддавати команди напарникам. Особливо корисно це для створення потужних комбо при “зустрічах” з босами та напівбосами. Але в цілому бойова система стала більш аркадною, тут можна “витягувати” складні бої виключно за рахунок кращої реакції та постійних переміщень, особливо якщо ви граєте за мага чи лучника.

Грати на нормальному рівні складності наче стало легше, з іншого боку, достатньо неправильно підібрати підсилювачі, стихійні вміння та напарників і можна на пів години (це не перебільшення) застрягнути на босі, якого за допомогою інших заклинань та партії можна “прибрати” за три хвилини.

У кожного з класів є власний набір зброї, а ось броню можна використовувати будь-яку. Легка має бонуси для вмінь та заклинань, тож більше підходить магам, важка – кращий захист. Знову ж таки, тут є вміння, які впливають на бонуси броні. Крім того, будь-яку броню, зброю та прикраси можна покращувати на вашій базі або придбавши чи знайшовши додаткові версії того самого предмету. Далі відкриється і накладання додаткових чар на предмети.

Якщо поточний білд не подобається вам, в рамках класу можна безплатно повернути усі очки та перерозподілити їх, щоб спробувати щось нове. Сама сітка вмінь чимось нагадує зменшену/спрощену сітку з Path of Exile. У компаньйонів таке саме, але ще простіше, і щоб покращити вміння партнерів з ними треба розмовляти, виконувати їхні особливі квести (до речі непогані), брати з собою на завдання, заводити романи тощо.

Так, можливо Dragon Age: The Veilguard найпростіша з погляду рольової системи та бойовики з Dragon Age, але вона динамічна і винагороджує за перемоги, що приємно. Хоча ховати скрині з нагородами можна було б і за складнішими головоломками.

Dragon Age чи не Dragon Age?!

Чи варта Dragon Age: The Veilguard уваги – безумовно. Це одна з найкрасивіших рольових ігор останнього часу. Вона не дурна, цікава, в неї приємно грати. Вона повертає нас в улюблений всесвіт і показує його з трохи іншого ракурсу. Так, старим гравцям це може не сподобатися, але нічого зовсім вже страшного та неприйнятного тут немає.

Можливо, май ця гра назву “Рук та її команда проти прадавніх богів”, вона отримала б менше критики, але ця гра називається Dragon Age: The Veilguard. І це непогана гра, хоча може бути це і не зовсім та Dragon Age, на яку ви чекали.