З виходом Diablo IV: Vessel of Hatred усіх оглядачів наче прорвало. "Найкраще Diablo, яке ви тільки бачили!!!", "Нарешті Diablo IV став майже ідеальним!", "Це саме те Diablo IV, яке ми очікували!". Ну не знаю, мене і ванільний Diablo IV майже усім влаштовував, і я витратив на цю гру декілька сотень годин у двох перших сезонах. Тож для мене Diablo IV: Vessel of Hatred – це не "кардинальне змінення гри", а просто гарний DLC з купою нововведень, які покращують життя. Blizzard завжди так робить, чому ж це цього разу мало статися по іншому?
| Гра | Diablo IV: Vessel of Hatred |
| Жанр | action/RPG |
| Платформи | Windows, PlayStation 4/5, Xbox One / Xbox Series X|S |
| Мови | англійська |
| Розробники | Blizzard Team 3, Blizzard Albany |
| Видавець | Blizzard Entertainment |
| Посилання | diablo4.blizzard.com |
Дівчина та її камінь
Під час закінчення сюжетної кампанії оригінальної Diablo IV, коли герої побачили, що Нейрелли щезла, прихопивши з собою камінь, у якому було замкнено Мефістофеля, гравці зрозуміли, що без доповнення не обійдеться. З іншого боку Blizzard завжди так робила, чого б це цього разу вона мала відмовлятися від схеми, яка добре працює протягом 27 років. Якщо хтось забув, ще до першого Diablo у 1997 році вийшло доповнення Hellfire, aka Diablo: Hellfire, але тоді ми казали не DLC, а Expansion Pack.
Сюжет, історія, персонажі не менш важливі для мене ніж базові ігрові механіки action/RPG, і щоб там не казали, а Blizzard вміє в сюжет. Наче нічого нового, майже традиційна для фентезі історія подорожі героїні, яка намагається відвести первинне зло від своїх друзів, але поступово програє цю битву і ненавмисно знищує все, що її оточує. Нічого особливого, але подано гарно. Як завжди у Blizzard це шикарні трейлери, гарні тексти, якісне озвучення та музика. Нейрелли дійсно співчуваєш та хочеш допомогти, тим більше що між нею та героєм/героїнею багато спільного.
Гарний сюжет і чималий шматок історії, здається сюжетна частина в Diablo IV: Vessel of Hatred складає десь третину основної кампанії Diablo IV.
Джунглі та ті, що ховаються в джунглях
Новий регіон теж чималий. Джунглі Наханту мають площу приблизно як два регіони оригінальної Diablo IV. Насправді ми вже бували в Наханту в Diablo II, регіон з’являвся у третьому акті гри, але тоді його назва не прозвучала, це було просто прикордоння Кеджистана.
При створенні архітектури, одягу мешканців та предметів побут Наханту розробники надихалися витворами Месоамериканських доколумбових культур ольмеків, теотіуакан, мая, ацтеків тощо. Але на відміну від ацтеків, мешканці Наханту не намагаються відразу принести вас в жертву своїм кровавим богам, навпаки, вони люди привітні, намагаються допомогти дивному чужинцю, за яким крокує смерть і навіть думати в дусі людей XXI сторіччя, про суспільне благо усього Санктуарія, а не лише власного регіону. Цей дисбаланс між монументальною архітектурою, яка трохи лякає, та войовничим одягом і досить мирним поводженням мешканців Наханту трохи бенижить.
Персонаж нового класу, Spiritborn, або Духонароджений саме з Наханту. Це воїн/воїтелька яка має зв’язок з духами покровителями й може призивати їхню силу на поле боя. У мережі вже є купа бильдів під цей клас, мені він здався чимось середнім між Друїдом та Варваром, хоча отруйні здібності та здібності, які змушують ворогів самих наносити собі ураження, в нього непогані. Звісно ж у Духонародженого/ной є власне випробування, яке відкриває можливість обрати духів, що будуть давати пасивні бонуси. А ще у цього класу броня з шоломами масками, які виглядають ну дуже войовничо, прямо як у справжніх ацтеків.
Якість життя
Список виправлень в Diablo IV: Vessel of Hatred просто величезний, що відразу побачив я, який давно не повертався до гри – так це нарешті вирішення проблеми з коштовним камінням, групування торговців поруч один з іншим, щоб не треба було бігати далеко від порталу, а то й на інший бік поселення. До речі про каміння, в доповненні з’явилися додаткові руни, які можна використовувати лише парами в речах з двома сокетами. Одна руна отримує спеціальний ресурс на якусь конкретну дію гравця, інша витрачає його на якийсь корисний ефект, часом дуже потужний.
Що ще? Суттєво перебрали прогресію персонажа, здається тепер рівні набираються значно швидше, змінили механізм покращення речей, який був явним читом, змінили частоту та якість лута, дали гравцю домашнього улюбленця, який збирає за вас гроші та ресурси. Прибрали необхідність проходити Підземелля світу, щоб змінити рівень складності й тепер це можна зробить раніше.
Ну і звісно ж – повернули найманців. Хто забув, найманці були й в Diablo II, і в Diablo III, тож їх відсутність у Diablo IV трохи засмучувала. В Diablo IV: Vessel of Hatred їх нарешті повернули. Найманці чотирьох різних класів, кожен з власним мінідеревом навичок, тобто все як і раніше. Одного найманця можна постійно мати при собі, інший викликається як підкріплення на конкретні дії гравця, це можна налаштувати під свій билд та стиль гри. На відміну від Diablo II та Diablo III, де найманці хіба що відволікали на себе частину ворогів, в Diablo IV вони дійсно корисні та допомагають гравцю. При кооперативній грі, появі світових монстрів тощо найманці прибираються.
Нову кооперативну End-game Темну цитадель я ще спробувати не встиг, тож вибачте. Але має бути цікаво. А ось проходження підземель на швидкість в Наханту мені не дуже сподобалась, ненавиджу коли мене підганяють.
Season of Hatred Rising
Разом з релізом Diablo IV: Vessel of Hatred у грі почався Season of Hatred Rising, це вже шостий сезон Diablo IV. Звісно ж тема сезону Мефістофель та його створіння, які прослизають у Санктуарій.
Час від часу у світі з'являються величезні монстри боси Подорожуючи між світами, які викликають тисячі дрібних монстрів навкруги себе. Гравці разом мають здолати цих босів, які після смерті відкривають портал в інший світ, де вас чекає окреме підземелля з непоганими нагородами наприкінці. Серед трофеїв є Бурлячі опали, що впливають на репутацію гравця протягом цього сезону, плюс унікальні зілля.
Diablo є Diablo
Тож повторюся Diablo IV: Vessel of Hatred це не одкровення, це поступовий розвиток оригінальної Diablo IV. Щось підкоректували, щось полагодили, але насправді й в оригінальній грі нічого не було зламано, базові механіки там класичні та якісні. Тож якщо вам сподобалась Diablo IV і ви шукаєте продовження, то Diablo IV: Vessel of Hatred це саме для вас. Якщо Diablo IV і взагалі Diablo-подібні ігри не подобаються – пробувати не варто.
До речі, зверніть увагу, що якщо Diablo IV є в Game Pass, то доповнення треба купувати окремо, а воно зовсім недешеве. Але у цьому насправді й сенс Game Pass ?безплатно, усі додаткові плюшки за гроші.
