Cult of the Lamb: пекельне ягня

Жертовному ягняті не позаздриш: втратити життя на алтарі невідомих богів в незрозумілому ритуалі - задоволення сумнівне. Навіть якщо це заради вищого блага і порятунку всесвіту. І особливо - якщо тебе взагалі не спитали. Тож не дивно, що коли таємнича сутність із потойбічного світу пропонує ягняті воскреснути й помститися кривдникам, те погоджується без зайвих вагань. Взамін новий знайомий просить зовсім небагато - створити культ, що буде поклонятися йому як істинному богу, та повбивати чотирьох єпископів, які й тримають злісну сутність в ув'язненні в потойбіччі.

Повернувшись у світ живих, ягня починає займатися як тим, чим і належить займатися порядним демонічним лавкрафтіанським пророкам - знищенням невірних, пошуком нових культистів, проведенням моторошних ритуалів, принесенням невинних у жертву та встановленням різноманітних ідолів, так і трохи більш приземленими справами - городництвом, кухарством і прибиранням лайна в промислових масштабах. А все тому, що Cult of the Lamb - це такий собі мікс із рогалика на кшталт Hades та симулятора типу Animal Crossing. Мікс, треба визнати, доволі цікавий та атмосферний, гра встигла непогано завіруситися на контрасті дуже милого візуального стилю і тематики окультизму, та й ігровий процес дійсно затягує, але лише в першій половині доволі лінійної кампанії.

Roguelike-складова в Cult of the Lamb трішки полегшена в порівнянні з класичними представниками цього жанру: кампанія поділена на чотири окремих біоми, кожен з яких доведеться проходити по кілька разів, щоб отримати можливість перемогти боса та просунутись далі по сюжету. Причому на нормальному рівні складності ні звичайні противники, ні боси особливої небезпеки не становлять, а померти можна хіба що від неуважності або невдалого стартового вибору зброї та атаки-прокляття. Так, обирати екіпіровку гра не дозволяє і натомість пропонує вам випадковий комплект, який можна змінити під час проходження рівня, якщо, звісно, на те буде воля рандомайзера. Річ у тім, що видів зброї в грі всього п’ять: кинджал, меч, бійцівські рукавиці, сокира та молот, і з балансом тут є проблеми. Оптимальним за параметрами сила/швидкість атаки видається вибір меча або сокири, молот перетворюється на грізну й ефективну зброю тільки якщо пощастить підібрати модифікатор швидкості атаки, рукавиці ефективні, якщо вдається закінчити комбо, а від кинджала в принципі немає ніякої користі. З часом гравцю стає доступна покращена зброя, що завдає більше шкоди, отруює ворогів чи зцілює персонажа, але на звичайному рівні складності цими нюансами можна знехтувати, тому ми радимо вибирати рівень складності повище.

Те саме стосується і проклять, деякі із яких набагато корисніші ніж інші. Більшість противників в грі надзвичайно мобільні, тому будь-яка магічна атака, що потребує точного прицілювання, довгого часу активації чи просто являє собою отруйну калюжу на підлозі автоматично стає малопридатною для використання. Урізноманітнюють ігровий процес карти таро, які гравець знаходить та купує під час проходження та різні накидки ягняти, що виступають тимчасовими та постійними модифікаторами, дають додаткові серця, збільшують швидкість атаки, дозволяють воскресати після смерті й таке інше.

Одним словом, на перших порах кришити ворогів у Cult of the Lamb весело, але достатньо швидко цей процес приїдається, йому трішечки не вистачає глибини, рятує те, що кожен окремий забіг триває зазвичай не більше 10 хвилин, а між ними потрібно займатися справами власного культу, тобто підтримувати на належному рівні віру адептів, для чого слід проводити меси та різноманітні ритуали, а іноді й запроторювати відступників до тюрми та промивати їм мізки в ув'язненні, піклуватися про їх добробут, тобто забезпечувати їжею, місцем для ночівлі та молитов, бажано мати лазарет та обов'язково туалети, інакше культисти буквально загидять все навколо, переболіють та помруть раніше відведеного строку. Кандидатів на вступ до культу ви будете знаходити під час проходження підземель, після чого вони з'являються в колі призову і після кастомізації (за бажанням) стають доступні для служіння вашому злому божеству. Чим більше культистів - тим швидше накопичуються очки віри, що дозволяють підняти рівень культу й отримати доступ до нових будівель, які мають як практичну, так і суто декоративну роль. Якщо в перші дні існування культу ягняті доводиться самому й околиці прибирати, і городом займатись, і ресурси видобувати, і їжу готувати, то пізніше, з появою господарських будівель, на більшість задач можна буде назначати культистів.

І, як і у випадку із пригодницькою частиною, чим далі просувається гравець, тим очевиднішими стають проблеми. По-перше, в грі відсутній адекватний екран статистики, тому доводиться намотувати кола, намагаючись з'ясувати, чи всі культисти при ділі та чи не простоює якась будівля. Ви не можете наперед закріпити ролі за культистами, що є доволі серйозною незручністю, адже поки ви в підземеллі, час не зупиняється, будівлі зношуються, їжа псується, туалети переповнюються, а врожай на городі дозріває. Повертаєтеся ви з походу, а невдячні тваринки бунтують, адже в них розвалилися палатки, навколо лайно, бо не було кому почистити туалети, всі голодні, хоча на землі повно порцій їжі, яка ось-ось зіпсується, хворі не лікуються в лазареті, тому що там закінчилися цілющі квіти, а розвідник, що повернувся з експедиції за ресурсами, зараз помре від утоми, бо він не йде відпочивати, а стоїть і чекає поки гравець підійде і забере здобутки.

При цьому половина культу молиться, як порядні, а половина хитається без діла по околицях і вигукує єресь. Що ж, доводиться напхати всіх галюциногенними грибами, ненадовго знизивши рівень невдоволення, поховати тих, хто помер з голоду, не здогадавшись підійти й взяти собі їжу, загнати особливо галасливих єретиків на перевиховання в тюрму чи принести їх в жертву, якщо вони вже надто старі (старі в культі не працюють, а лише моляться, їдять чи тиняються околицями, відволікаючи інших від роботи), терміново все ремонтувати, готувати більше їжі та вказувати кожному окремо взятому віруючому що йому поїсти чи чим зайнятися. І так по колу. Очевидно, що це не недопрацювання, а швидше результат урізання ігрових механік, приміром, підказки радили мені побудувати сховище для їжі, щоб вона так швидко не псувалася, але така будівля в грі банально відсутня, та й переважна більшість тих самих господарських будівель просто не потрібна, тому що вам необхідно мати лише 20 культистів, щоб провести фінальний ритуал та відправитися перемагати останнього боса. А цього можна досягти й без комфортабельних будівель для проживання, великого городу, різноманіття їжі та всіляких споруд, що підвищують ефективність культистів. Здається мені, що різноманітних механік планувалося побільше, але в силу певних причин розробники вирішили від них відмовитися.

Те саме стосується і побічних активностей, як-то риболовля, гра в кості, виконання завдань, які видають як члени вашого культу, так і інші не ігрові персонажі. Займатися всім цим можна, але зовсім не обов'язково. І саме в цьому, а не в недостатній глибині roguelike складової, основна проблема гри. Після фінальних титрів у мене не виникло бажання проходити підземелля у безкінечному режимі чи виконувати побічні завдання у підземеллях підвищеної складності, а от своїм затишним культом я б із задоволенням покерував би ще декілька вечорів, але ж який сенс?

Cult of the Lamb вийшла цікавою і цілком заслужено привернула увагу гравців: гра гарантовано подарує вам десять-п'ятнадцять годин фану, але навряд чи спонукає до повторного проходження, принаймні у своєму теперішньому стані.