Call of Duty: Black Ops 6 – шпигуни з 90-х

Call of Duty: Black Ops 6 нагадує середньостатистичний шпигунський бойовик, який зняв Netflix, кампанія тут така ж затягнута, пласка та відверто посередня. Іронічно, що ця гра теж доступна за підпискою.

В Black Ops 6 Raven Software наважилися на неможливе – студія вирішила переосмислити класичну формулу Call of Duty і їй це навіть вдалося. Замість звичного вже рейкового тиру у нас тепер багатоваріантні місії, stealth, діалоги, а місцями навіть претензія на відкритий світ. От тільки не знаю чи це проблема в мені, чи сюжетна кампанія на цей раз дійсно вийшла неймовірна нудною. До прикладу, лише дві з одинадцяти місій сюжетної частини я зміг пройти не перериваючись на мультиплеєр чи взагалі на інші справи.

Причому у розробників були всі шанси зробити гру цікавою як мінімум з погляду сюжету – події відбуваються на початку дев'яностих, тут вам і розвал совка, і операція “Буря в пустелі”, і секретні в'язниці ЦРУ, уявіть який простір для альтернативної історії чи хоча б гострих коментарів стосовно реальної військово-політичної ситуації недавнього минулого. Але на жаль ми маємо випадок, коли "ігри поза політикою", тому крім жартів про золотий унітаз Саддама ми нічого такого не побачимо.

Злодії на цей раз – чергове вигадане парамілітарне угрупування, що складається із колишніх спецпризначенців з різних країн, неафілійоване (повторюємо ще раз, неафілійоване) з жодним урядом, яке хоче використати біологічну зброю на території Штатів з… певною метою. Гра настільки беззуба, що на це боляче дивитися, в найкращих традиціях сучасної західної культури згладжування кутів, сценаристи Raven Software взагалі утримуються від коментування тих тем, які самі ж зачіпають. Ось, дивіться, тут була таємна катівня КГБ, а ось тут ЦРУ ставило досліди на людях, до речі, біологічну зброю, що її зараз намагаються використати абсолютно нічиї терористи з Пантеону, зробив саме американський уряд. Але це не важливо, не будемо заглиблюватись, хапайте он негідників краще.

Звісно, швидко схопити нікого не вийде, спершу доведеться продертися крізь весь стандартний набір штампів, що їх зазвичай мають шпигунські ігри чи такі ж бойовики категорії В – ліквідацію цілі, що відпочиває на яхті, гала-вечір з участю американських політиків, порятунок члена команди із таємної урядової в'язниці, місія в казино в стилі “друзів Оушена”, закинута російська військова база десь на Воркуті (тут теж, звісно, немає російських військ, тільки інтернаціональний Пантеон).

В цих місіях основна ставка робиться на stealth, пістолет з глушником, вивчення маршрутів патрулів та соціальну інженерію в зародковому стані. Наприклад, при розмові з умовним військовим на КП можна в дусі Шерлока з ігор Frogwares оглянути оточення, помітити та запам'ятати певну інформацію і потім вжити її в діалозі, щоб отримати бажаний результат. Це цікаво, в принципі, як і можливість трьома різними способами роздобути фото сітківки сенатора, який навідріз відмовляється фотографуватися.

А от скрадатися з пістолетом і ліквідовувати ворогів поодинці вже не дуже. По-перше, тому що ШІ супротивників тупий як пробка. По-друге, тому що стиль проходження ніяк не впливає на результат місії. Якось мене попередили, що охорона на даху – звичайні поліцейські, мовляв, бажано було б обійтися без зайвих жертв, але я на той момент настільки знудився від відсутності action, що просто перестріляв всіх. Ніхто навіть найменшого коментаря з цього приводу не зробив.

Вряди-годи з цього болота скрадання на поверхню пробивається стара-добра Call of Duty, з переслідуваннями, пробіжками через посадкову смугу аеропорту, який штурмують танки, атаку на маєток Саддама чи обов’язковими для Black Ops місіями з галюцинаціями. Але і тут Raven Software недотягнули. Action-місії вийшли дещо стерильні, коридор із солдатами, коридор зі снайперами на тому кінці, коридор з елітним броньованим супротивником. Все.

Hunting Season, місія зі знищення ППО в Іраці, на їх фоні виглядає достатньо свіжою, хоча насправді це переосмислені Going Dark з Modern Warfare (2019) та Recon By Fire з Modern Warfare 2 (2022). Гравець опиняється на відносно великому рівні, по якому розкидано кілька основних та побічних цілей, виконувати які можна в довільному порядку та, знову ж таки, різними способами. Знищуємо пускові за допомогою вибухівки чи авіанальотів, снайперимо з безпечної відстані, використовуємо мінометні обстріли чи вриваємося у ворожі табори на машині, стріляючи в усі сторони. Непогана і необхідна зміна темпу, шкода, що мало.

Щодо галюцинацій… перша з цих місій має відчутні вайби Control та явно готує гравця до зомбі-режиму, в ній доводиться бігати чотирма крилами дослідницького комплексу, відстрілюючи різноманітних зомбі та іншу нечисть, битися з босами та збирати різнокольорові ключі, потенційно цікаво, але знову ж таки, хотілося б більшої глибини. Ми дізнаємось, які саме події переживає Кейс (головний герой) в цьому поганому тріпі, але… в черговий раз на тому все. Ну от воно колись так трапилось собі й трапилось, шо вже тепер, буває. Галюцинації іншого персонажа цікавіші, тут вже мені чомусь місцями згадувалася The Medium від Bloober Team, але яка ж це сюжетна катастрофа. Закрутити це все, щоб закінчити отак? Серйозно?

Між місіями вам доводиться повертатися на базу, покинутий маєток, що колись належав КГБ, десь в Болгарії, яку за знайдені під час завдань гроші можна покращити аж трьома апгрейдами – стрільбищем, збройовим столом та станцією спорядження, поговорити з членами загону, прокачати характеристики персонажа і розгадати кілька загадок. Спершу ідея здавалася цікавою, але вже з середини гри я зрозумів, що був би вдячний, якби всі взаємодії між персонажами на базі були у вигляді кат-сцен, які тут, до речі, неймовірно гарно зроблені.

Втім, досить вже про сюжетний режим Call of Duty: Black Ops 6, я хотів би більше ніколи до нього не повертатися. Як, в принципі й до зомбі-моду, в який не грає ніхто з моїх знайомих, тому всі намагання адекватно завершити забіг, не кажучи вже про виконання великодок, за замовчуванням приречені на невдачу. Натомість обидві карти, які станом на зараз доступні для вивчення, перетворюються у збирання зомбі докупи та нескінчену біганину до безславного кінця і все заради швидкої прокачки зброї для мультиплеєра.

Так, прогрес тут спільний, зомбі багато, досвіду за їх вбивство дають ще більше, а тому всі гравці, які мені траплялися, використовують цей режим виключно для прокачки. Механіка проста – набиваєте перші пару хвиль зомбаків, щоб вистачило грошей на придбання зброї, покращень для неї та на якийсь з кіллстріків (наприклад, турель), а головне, щоб відкрити бар'єри до певного місця на карті. Доходите до нього і потім бігаєте колами стільки, скільки зможете, ігноруючи задачі та заклики до евакуації. Особливо зручно це робити в Біолабораторії на мапі Термінус, два кола з пандусами й вода, куди можна зістрибнути, якщо зомбі починають затискати з усіх сторін перетворюють гру на фестиваль грінда. Можна, звісно, спробувати пройти зомбі-місії соло, але який сенс? Особливо, коли є мультиплеєр.

Цей режим особисто для мене, мабуть, єдине, де Call of Duty: Black Ops 6 дійсно змогла зробити щось правильно. Не будемо зупинятися на основах, ви точно бачили хоча б якусь частину серії за останні півтора десятка років і знаєте що тут до чого. Перейдемо краще до того, що Treyarch на цей раз вдалося. Наприклад до механіки стрільби, яка прямо чудова.

Якщо ви грали в Modern Warfare 3 на консолях, то пам'ятає, яке жахливе там було донаведення прицілу. Ну в сенсі що працювало воно занадто добре, а приціл автоматично рухався за ворогом доволі значний проміжок часу. Тут це виправили, автоасіст все ще присутній, проте тепер він не настільки помітний. За бажання можна знайти можливості його абюзити, наприклад, деякі гравці роблять з СВД дуже негарні речі, але це явище не масове.

Або повернення до класичної системи престижів, після досягнення максимального 55 рівня оперативника вам запропонують “обнулити” прогрес і почати з чистого листа в обмін на унікальні винагороди. Не переживайте, ви не втратите всі відкриті камуфляжі та інші плюшки назавжди, як тільки ви заново розблокуєте зброю все буде на місці. Також з кожним рівнем престижу вам видається токен на відкриття будь-якої позиції в арсеналі, яка зберігатиметься за вами завжди, і хоча ви матимете спокусу витратити його на улюблений ствол чи серію вбивств, хочу порекомендувати натомість обрати один з перків, що стають доступними на пізніх рівнях оперативника. Вони зазвичай корисні та ви уникнете ситуації, коли ледь догріндили до нього, як вже дійшли до чергового престижу і треба починати все з початку.

Доречі про перки, вони поділяються на три спеціальності – штурмовик, розвідник та стратег. Перша розрахована на любителів агресивної гри, друга орієнтована на непомітність для ворогів, гаджетів та серій вбивств, а от третя – на підвищення витривалості, носіння додаткових гаджетів та їх перезарядку з часом. Перки можна комбінувати, але вибравши три з однієї категорії ви отримаєте бонус спеціалізації.

Штурмовики після вбивства ворога починають швидше рухатись та відновлювати здоров'я, розвідники бачать крізь стіни після респавна та отримують індикатор коло мінікарти, що повідомляє про те, коли ворог поруч і не знаходиться в полі зору, а стратеги швидше використовують гаджети, бачать ворожі пристрої крізь стіни та заробляють додаткові очки за їх знищення. Порада по швидкій прокачці до першого престижу – обирайте перки стратега, нелетальні кіллстріки із розвідувальними БПЛА і контр-БПЛА і грайте у “Вбивство підтверджено”, очки досвіду течуть рікою.

Також хотів би зазначити певні зміни, що відбулися в прокачці зброї. Почнемо з камуфляжів, вони тепер розділені на групи – спершу йдуть ті, що заробляються за вбивства пострілом у голову і лише після того, як ви відкриєте їх всі, стають доступними ті, що видаються за виконання викликів а-ля тричі зробити 5 вбивств підряд. Мені такий підхід подобається більше, ніж те, що було в останніх частинах Modern Warfare, ти, як і 15 років тому, знову відчуваєш, що “заробив” цей скін, але всі ми знаємо, що як тільки запуститься перший сезон і відкриється магазин косметики, то все це втратить будь-який сенс.

Ще хочеться похвалити розробників за те, що модифікація зброї більше не виглядає як ідіотське балансування між поганим і ще гіршим. Більшість обвісів тепер лише покращують певні характеристики зброї, а якщо і погіршують, то не так драматично, як в попередніх частинах, так що можна спокійно сфокусуватися на тому, щоб зробити ствол під свій стиль гри не переймаючись, що кількість супутніх мінусів зведе нанівець саму ідею модифікації.

До неоднозначних новинок я відніс би розпіарену функцію Omnimovement. У промо роликах ми бачили, як гравці в стилі Макса Пейна вилітають із вікон або ефектно відстрибують назад, продовжуючи стріляти. Чи є це у грі? Є. Чи воно працює? Ну, формально. Промо ролики не збрехали, ви можете стрибати в будь-якому напрямку та одночасно стріляти. Але промо ролики не обіцяли, що при цьому ви в когось будете влучати. Чи вбивав я противника, який видовищно вистрибує з-за найближчого рогу? Регулярно. Чи було навпаки? Не часто.

От що точно працює, так це ковзання підлогою (дуже дратує) і відстрибування назад, в результаті чого ви опиняєтеся на спині, із можливістю крутити стволом ледь не на 360 градусів. Це і так дуже ефективно, а ще непогано дурить мозок, принаймні мій. Це нова, незвична позиція тіла супротивника і пробігаючи повз я ще не навчився миттєво розпізнавати в ній загрозу, на секунду здається, що це тіло ворога. Секунда, на жаль, це все що треба, щоб “тіло” поцілило мені в жбан.

А тепер до поганого. Мапи. У Call of Duty: Black Ops 6 без перебільшення найгірший набір мап в історії серії. Вони або банально ніякі, або просто незбалансовані. Ба більше, вже через кілька днів гри ви знатимете, який тип зброї підходить до кожної конкретної мапи й це не дуже добре, особливо коли ви сфокусовані на прокачці певного ствола. Тут практично немає універсальних мап, де можна було б однаково гарно грати як з пістолетом-кулеметом, так і зі снайперською чи марксменською зброєю. Снайпери взагалі не в фаворі, принаймні поки що, добре, якщо пара мап знайдеться, де можна покемпертити у своє задоволення. Тож автоматична гвинтівка – оптимальний вибір, на менших картах можна перемикатись на пістолет-кулемет. Я в рамках експерименту найбільше набігав із марксменівськими гвинтівками й це було набагато важче, ніж в трьох останніх Modern Warfare.

Ще один неоднозначний момент – завжди увімкнений SBMM (Skill Based Matchmaking). Тобто гра підбирає гравців вашого рівня, що призводить до двох наслідків, через які я вважаю, що це найкраще, що сталося із багатокористувацькими шутерами. По-перше, матчі виявляються доволі складними, а перемогу доводиться вигризати, не можна грати абияк і сподіватися, що хтось “затащить” за тебе. По-друге, вона генерує багато солодких сліз кіберкотлет і стрімерів, які хочуть грати з новачками, щоб записувати кліпи “360 no scope, nuke in 50 seconds, 34.29 K/D”, а опиняються в матчі з людьми, які намагаються зробити те саме. Їх скиглення – мій улюблений контент по Call of Duty з того часу, як в серії з'явився SBMM.

Загалом же грається мультиплеєр непогано, тимчасова відсутність бойового пропуску і магазину також має позитивний вплив – поки що в грі відсутні абсурдні скіни зброї й в команді з тобою не бігають Нікі Мінаж, Спаун, Хоумлендер і Лара Крофт, хоча вже на 50-х рівнях з'явилося відчуття, що карти почали набридати, якщо в останні Modern Warfare я заходив кожен місяць, щоб закрити бойовий пропуск і отримати нову зброю та креслення, то Black Ops 6, здається, відкладу після закриття першого престижу як мінімум допоки не вийдуть нові карти.

Не скажу, що Call of Duty: Black Ops 6 – це повний провал, ба більше, впевнений, що свою аудиторію ця частина знайде, все ж таки тут багато доволі радикальних змін, чого з серією давно не відбувалося, але особисто я радий, що не платив за гру гроші завдяки підписці на Game Pass, інакше було б дуже неприємно.