Atomfall: ядерний апокаліпсис зі смаком Ерл Ґрей

Atomfall привернула увагу прихильників жанру виживання та постапокаліптичних пригод з моменту анонсу. Студія Rebellion, відома завдяки серії Sniper Elite, цього разу вирішила відійти від снайперської тематики та нацистів, щоб занурити гравців у атмосферу альтернативної Великої Британії 1960-х років, де світ змінився після катастрофи на атомній станції Віндскейл (якщо що, це реальна аварія, яка сталася у 1957 році).

Очікування були чималими: оригінальна історія, британський колорит і серйозний підхід до виживання в умовах ізоляції та радіаційної загрози. Серед лавини релізів 2025 року Atomfall виглядає як спроба Rebellion вийти за рамки звичного і створити щось атмосферне, похмуре та по-своєму унікальне. Чи вдалося? Розбираймося.

Сюжет та атмосфера

Події Atomfall розгортаються в альтернативній версії Великої Британії початку 1960-х років, де сталася аварія на реальній атомній станції Віндскейл. У цьому сценарії уряд не лише не впорався з наслідками аварії, а й почав приховувати масштаби катастрофи, ізолюючи регіон та використовуючи надзвичайні заходи, що лише погіршили ситуацію. Усе це створює гнітюче, майже параноїдальне тло, яке задає тон усій грі.

Гравець потрапляє у світ, який нагадує щось середнє між сільською Англією і зоною відчуження – з покинутими селами, дивними культами, озброєними патрулями та незрозумілими науковими експериментами. Світ так і дихає британським колоритом середини XX століття. Тут і яскраві червоні телефонні будки, які, до речі, грають неабияку роль в направленні гравця і розгортання історії. Ретро-футуристичні елементи відсилають на класичні сезони "Доктора Хто" та іншу британську фантастику XX століття, таку, наприклад, як твори Джона Віндема.

Атмосфера гри – це її головний козир. Вона не нав’язує себе, а повільно в’їдається в підсвідомість: через вирвані сторінки документів, моторошні радіопередачі, відчуттями від відкриття нових куточків кожної локації та нечастих мовчазних NPC, які бояться сказати зайве. І саме тому світ Atomfall хочеться досліджувати, попри його небезпеки.

Сюжет не веде за ручку, а викладається через невеликі квести-зачіпки. Через це сама пригода виглядає як детектив, бо головний герой прокинувся без пам’яті в якомусь бункері й з ввідних даних мав тільки картку-ключ до інших бункерів. Йому треба розгадати причини катастрофи, що сталась, та знайти вихід із карантинної зони.

Так, тут нічого незвичайного. Як і з більшістю побічних історій в грі. Проте вони подаються через дослідження, водять різноманітними локаціями і не дають засумувати. Наскучити може хіба що деяка графоманія авторів у плані записок і інших документів, якими подається більшість сюжету та завдань. Постановки тут мінімум, та навіть діалоги з NPC зроблені за допомогою прийому "говорючої голови". Проте всі ці сайд-квести чіпляють і постійно відволікають від основного завдання. Але часом і допомагають в його виконанні, бо приводять у місця, де можна отримати нові зачіпки у розслідуванні чи нові засоби та інструменти для дослідження світу.

Лиш в пізній частині гри з’являється бектрекінг старими локаціями. Це дозволяє потрапити в місця, до яких не було доступу на початку. Проте без способів швидкого переміщення краще заздалегідь прокласти маршрут до точок інтересу та завдань. А це може бути не так просто, адже маркерів на карті нема. Тільки позначки місць, про які є інформація в записках, чи тих, де гравець вже був сам. Благо на карті можна ставити власні помітки, – це значно спрощує навігацію.

Геймплей та механіки

В центрі геймплею Atomfall – дослідження світу. В грі є кілька локацій, в які теоретично можна потрапити хоч одразу з початку гри, проте не все так просто. Це у першу чергу гра про дослідження та виживання, а це значить світ буде активно протидіяти гравцю, а цілі розслідувань та нові локації треба ще відшукати та знайти спосіб потрапити всередину. В грі є кілька фракцій місцевих жителів, що лишились замкненими в карантинній зоні, і більшість з них налаштовані вороже до героя. Крім людей небезпеку становлять ворожа фауна, заражені радіацію, отрутою чи спорами зони та купа інших факторів.

Виживання – це інший геймплейний стовп Atomfall, проте вона не є такою хардкорною, як в складніших представників жанру. Тут нема механік голоду, холоду та подібних. Проте не варто нехтувати їжею, адже вона відновлює здоров’я після чергової сутички з ворожими створіннями. А до кожного виходу в нову незвідану область треба готуватись, запасаючись зброєю, патронами, різноманітними медикаментами та тоніками. У цьому гарно допомагає система лутингу, де треба діставати все з полеглих ворогів та нишпорити закутками кімнат та печер. Що не вдалось підібрати можна скрафтити. Виготовлення предметів тут теж не надто хардкорне, проте потребує пошуку та вивчення відповідних рецептів – без них ніяк.

Для крафту є набір інгредієнтів, з різних поєднань яких за наявності рецепта можна отримати різну вибухівку, лікувальні предмети та зброю. Ще однією механікою виживання є прокачка персонажа. Тут замість досвіду використовуються стимулятори прокачки, які теж є предметами для луту. Вони часто знаходять у закритих бункерах, як будуть траплятись по дорозі випадково, або по якомусь квесту. Також вони, як і рецепти, можуть бути винагородою за виконання завдань.

В пошуках цінних речей в пригоді стане металошукач. Він займає виділений слот в інвентарі й активується поблизу сховку в землі. Його можна дістати й пройтись по площі, щоб знайти заначку, у який можуть виявитися як прості інгредієнти, так і важливі компоненти чи рецепти для крафту.

Прокачка нелінійна, а це значить, що певні вміння можна буде отримати тільки після вивчення посібника, який відкриє відповідну гілку. Через те, що гра не веде за руку і дозволяє вільно досліджувати світ, ці самі рецепти, посібники та стимулятори можна знайти в різних місцях, а не тільки у вибраному. Тож, навіть якщо пропустити десь рецепт коктейлю Молотова, чи зілля, то все ще є шанс знайти такий же в іншій локації.

І хоча виживання не перетворюється на нескінченне нишпорення по інвентарю, баланс між атмосферою та механіками витримано непогано. Проте не ідеально – інвентар дуже обмежений, його не можна розширити. Що лишити, а що викинути, чи взагалі не брати регулярні дилеми Atomfall. Тож гравець завжди почувається вразливим, але не безпорадним.

Бойова система

А ось що в Atomfall дійсно викликає відчуття безпорадності та фрустрацію, так це місцева бойова система. Якщо пам’ятаєте чудову стрільбу з серії Sniper Elite, то забудьте, її тут немає. Замість смертоносної зброї тут порохові палиці. Так, через деякий час іржаві однозарядні гвинтівка і дробовик можна буде замінити спочатку на двостволку та "болтовку", а далі й на більш смертоносні екземпляри. Проте весь цей досвід лишає неприємний осад.

В Atomfall є різні види зброї: пістолети, дробовики, гвинтівки, лук та автомати. Спочатку вони трапляються гравцю в поганому стані й ржаві, тож ефективності чекати не варто. Але навіть з покращенням якості знайденої зброї стріляти з неї не стає приємніше. Вона наносить дуже мало шкоди. Прицілювання від першої особи незручне. А анімація перезаряджання чи натягання тятиви лука перериваються будь-яким зайвим рухом. І коли на тебе біжить натовп агресивних бандитів з бітами, перше, що спадає на думку – тікати та ховатись, бо відкритий бій не обіцяє нічого приємного.

Вороги часто ходять групами. Тут є гротескні бандити, які патрулюють свої володіння. Є фракція друїдів, що поклоняється землі та користується тільки холодною зброєю та луками. Вони часто роблять засідки. Також є солдати, які нейтральні до героя, якщо їх не чіпати. Буває так, що бандити можуть зіткнутись з солдатами і влаштувати перестрілку, чи друїди напасти на патруль бандитів.

Ще тут є загадкові зомбі-подібні створіння, які виникли після катастрофи. Вони атакують в рукопашну, але наносять дуже багато шкоди й поглинають неабияку кількість влучань.

У поганців є біти, ножі, сокири різних розмірів та інші більш незвичайні знаряддя для рукопашного бою. Гравець може їх підібрати й також використовувати. Але тут все не краще ніж з вогнепальною зброєю, адже все відбувається дуже повільно і шкоди ворогам наноситься небагато. Ще й місцева система витривалості не дає розгулятись. Замість шкали стаміни тут серцебиття, з його зростанням персонаж сповільнює рухи, удари, прицілювання й так далі. А витрачається витривалість дуже швидко і будь-якою дією – від стрибків та бігу, до натягування тятиви лука.

Інтелект противників примітивний до абсурду. Коли вони бачать гравця, то просто біжать на нього і зупиняються на відкритому просторі на відстані, потрібній для атаки. Якщо це гвинтівки чи лук, то далі, якщо дробовик, то на середній відстані, а якщо зброя ближнього бою, то підбігають в упор. Більшість з них, звичайно бгають з різного виду ломаками та ножами, то очевидно вони будуть просто підбігати й натовпом дубасити гравця без можливості дати відсіч.

Цього, звичайно, можна уникнути. Адже в Atomfall є скрадання, але воно теж могло бути кращим. До попередніх проблем з ШІ ворогів додається ще їх рентгенівський зір і супер слух. Аби на локації було більш укриттів саме для скрадання, а не просто трава, може б це і не було так страшно. Проте не цього разу. Легку зброю ближнього бою можна метати у ворогів, але вона не наносить багато шкоди й скоріше видає позицію гравця і руйнує скрадання. З луком теж біда. Він, звичайно безшумний і вбиває з двох пострілів звичайних ворогів, але ним просто незручно користуватись. Після чудових реалізацій такої зброї в серії Far Cry, чи того ж Skyrim, тутешні системи зі стаміною та анімаціями, які постійно перериваються, не дає почувати себе комфортно і розкрити лук на повну.

Це все ж не шутер і не чистокровний action, щоб так сильно прикопуватись до бойової системи. Проте виникає враження, що вона тут недороблена, або покликана не допомогти e дослідженні світу, а навпаки обмежувати гравця, заганяючи його в рамки.

Слон у кімнаті

Давайте уже помітимо слона у кімнаті: Atomfall багатьма аспектами нагадує S.T.A.L.K.E.R. Так, тут багато паралелей, адже це занурення у дивний, але водночас знайомий світ, де все пішло не так, і незрозуміло – що тут справжня загроза: природа, уряд чи самі мешканці, які поділились на фракції "за інтересами". Проте в Atomfall все просочене британською стриманістю, флегматичністю та стилістикою післявоєнної Європи, що надає проєкту власного обличчя. А більш порожній світ іноді наганяє медитативний настрій. Своєрідній атмосфері сприяє і візуальна та звукова частина гри.

А якщо трошки увімкнути фантазію, то можна відчути вайби Fallout з незвіданою пусткою-зоною. Тим паче існує навіть мод Fallout London, який занурює гравців в ядерний постапокаліпсис в британському колориті.

Аудіовізуал

Тут у гри все більше ніж у порядку. Технічно наче проста, проте гарно стилізована картинка дуже добре підкреслює атмосферу і передає дух місця та епохи. Зелено-сірі пейзажі північної Англії слугують чудовим фоном для контрастних телефонних будок, чудернацького вигляду розмальованих бандитів чи строгих і брутальних індустріальних споруд. А темне свинцеве небо нависає так, ніби от-от вибухне зливою.

Звук займає окреме місце в зануренні в атмосферу. Тут нема якоїсь фонової музики, що запам’ятається чи залишиться у плейлисті. Але ембієнт на фоні та звуки "зони" гарно доповнюють картинку та орієнтують у просторі.

Технічна сторона Atomfall на висоті. Гра чудово працює на комп’ютері середньої потужності з RTX 3070 на високих налаштуваннях і при тому виводить картинку в 90 FPS у роздільній здатності 1440p. На Xbox Series X вона теж виглядає чудово і працює стабільно. Декілька багів з релізу швидко підлатали патчами.

Висновок

Будемо відверті, культовою як S.T.A.L.K.E.R. чи Fallout гра не стане. Проте Atomfall і не намагається стрибнути вище голови. Гра обіцяє цікаве дослідження унікального світу сповненого загадок і секретів. І вона чудово з цим справляється і навіть більше. Вона робить це ненав’язливо, не веде гравця за руку і дає самому вирішити як саме грати. Яке завдання брати й робити, а яке ні. Попри проблеми з бойовою системою та поведінкою ворогів Atomfall – це переконлива, атмосферна гра з елементами виживання, яка точно вартує того, щоб спробувати фанатам S.T.A.L.K.E.R., які вже пройшли другу частину вздовж і впоперек, та всім іншим, кому цікаве дослідження та незвичний сетинг. Особливо, коли в неї можна пограти у рамках підписки Game Pass на ПК чи Xbox.