Перші масові Mesh-системи не балували великою кількістю функціональності. Це були доволі буденні роутери, які хіба що зручніше встановлювали між собою з’єднання та об’єднувалися в одну мережу. Нині ж, якщо не брати до уваги зовсім базові моделі, то всі вони додають чимало можливостей, а покращення стандартів потужно збільшують спроможності. Ще й з Wi-Fi 7 з’являється значно більше сенсу мати вдома гігабітне підключення. Чим потішить Mesh-система ASUS ZenWiFi BQ16 та як Wi-Fi 7 додає сенсу швидкісному каналу — розглянемо в сьогоднішньому огляді.
Комплектація
У стандартному складі ASUS ZenWiFi BQ16 постачаються два однакові роутери доволі нескромного розміру, тому всім охочим варто очікувати на чималеньку коробку. В ній також знайдуться два відповідні блоки живлення та один традиційний Ethernet-кабель.
Оскільки дизайн не передбачає нестандартних рішень встановлення чи фіксації, додаткових аксесуарів комплект не потребує. Так саме й загалом для роутерів у більшості випадків практично нічого іншого не потрібно, тому маємо класичне постачання й в цьому випадку.
Дизайн та зручність використання
Історично склалося так, що звичайні роутери залишилися у традиційних формах із зовнішніми антенами, а Mesh-системи приховують їх та можуть мати різні варіанти корпусів. ASUS ZenWiFi BQ16 дотримується цього принципу, тому отримуємо дві великі "башти" білого кольору. Якихось дуже помітних елементів оздоблення тут немає, адже роутер не повинен збирати на собі багато уваги. Власне, так воно і є, за винятком одного невеличкого нюансу.
На фронтальній стороні під логотипом є яскравий статусний індикатор, який легко зіграє роль нічника, якщо, наприклад, світитиме у спальні. Але вимкнувши його, зовнішність пристрою одразу стане "спокійнішою". На жаль, налаштування не передбачають варіанту розкладу, дозволяючи вимкнути індикатор вночі. А щоб побачити всі інші деталі дизайну, доведеться приглядатися.
Корпус візуально поділено на три частини — фронтальну, тильну та центральну. Спереду поверхня цільна. Позаду чимало перфорації та всі порти. З центральною частиною це поєднано також з перфорацією для охолодження, зверху можна побачити вже доволі старий центричний візерунок Zen-пристроїв ASUS, а ближче до низу — великий відносно новий логотип компанії.
Розміри корпусу ASUS ZenWiFi BQ16 більший, ніж могло здатися на маркетингових рендерах — 214×174,2×72 мм. Важить кожен з пристроїв також порівняно пристойно — 1,3 кг. Тобто "коробка" чималенька, порівняно з тим, що траплялося у виробника раніше. Але загалом це очікувано, адже більшість пристроїв нового стандарту Wi-Fi 7 відчутно додали у габаритах.
Головне, що зовнішність проста та легко розташується в інтер’єрі. Приховані в корпусі антени — приємний бонус для дизайну. Можливо, в окремих випадках користувач залишиться незадоволеним відсутністю варіантів встановлення, адже кріплень для стіни чи стелі, наприклад, немає. Однак навряд це якось потурбує переважну більшість власників таких систем.
Функціональність
ASUS ZenWiFi BQ16 є представником потужних Mesh-систем для покриття локальною мережею великої площі. Йдеться про одразу чотири діапазони, які виробник розраховує на 740 м² (або вдвічі менше для одного пристрою), а це більше, ніж ми звикли бачити від домашніх систем з двох точок доступу. І зрозуміло, що це Wi-Fi 7 (802.11be), ще й з класом BE25000. Вартість, звісно, "зворушлива" — 32 239 гривень за один роутер та 50 149 гривень за комплект з двох (офіційна ціна на момент підготовки огляду).
Власне, чому згадувався доволі великий розмір пристроїв: всередині приховано одразу 12 антен та 16 інтерфейсних модулів. Заразом на кожному з двох нодів є по одному USB 3.0, двом 10-гігабітні LAN-порти та ще по три звичайні гігабітні роз’єми. По одному з цих портів виділені як WAN. Підтримує все це 4-ядерний процесор з частотою 2,6 ГГц, 2 ГБ ОЗП та 256 МБ Flash-пам’яті.
Звісно, є підтримка OFDMA, модуляції 4096-QAM, смуги 320 МГц та MLO. Все це підтримує роботу діапазонів 2,4 (4×4, до 1 376 Мбіт/с), 5-1 (4×4, до 5 764 Мбіт/с), 5-2 (4×4, до 5 764 Мбіт/с) та 6 ГГц (4×4, до 11 529 Мбіт/с). При цьому зв’язок між нодами встановлюється не лише в, наприклад, в окремо виділеному 5-2 ГГц, який система закриє для користувача, а MLO з обох частин 5 та 6 ГГц, що дозволяє відчутно пришвидшити роботу локальної мережі.
Ба більше, якщо користувач оновлює локальну мережу з не дуже старих роутерів від ASUS з підтримкою AiMesh, то попередників не обов’язково ховати у далеку шафку, якщо вони якимось чином можуть стати у пригоді (наприклад, ще подовжити мережу на дальні кімнати чи поверхи будинку). Зазначається, що AiMesh тепер також працює зі штучним інтелектом, але в подробиці виробник не вдається.
З USB-портом так само можна отримати можливість під’єднання до мережі накопичувача, принтера, стільникового модема, налаштувати TimeMachine для користувачів комп’ютерів Apple, створити сервер тощо. Залишилися функції ASUS AiCloud 2.0 для створення власних хмарних сховищ.
Загалом же ASUS ZenWiFi BQ16 має режими роботи роутера, точки доступу та AiMesh. Smart Home Master дозволить створити до трьох SSID, є гостьові мережі, окремі опції для батьківського контролю чи IoT-пристроїв. Трошки видозмінене меню нагадує таке в адміністративній панелі професійних рішень виробника, але загальна логіка зрозуміла та доступна.
В усьому іншому набір можливостей відповідає оновленим роутерам ASUS з Wi-Fi 7, які ми не так давно бачили. Тут є підтримка VPN, захист AiProtection за підтримки Trend Micro, батьківський контроль з інтеграцією AdGuard, адаптивний QoS, аналіз та моніторинг трафіку, інтеграція з Amazon Alexa й Google Assistant, та інші знайомі для ASUS функції. Дизайн адміністративної панелі буде добре знайомим для користувачів роутерів цього виробника.
Застосунок для смартфонів теж загалом залишає менше налаштувань, однак основні необхідні дрібнички на своїх місцях.
В роботі
Придбанню подібної Mesh-системи мають передувати певні вимоги та очікування. Навряд вона зацікавить користувачів, які переважно переглядають соціальні мережі та працюють з браузером. А от мешканців великих квартир чи будинків, яким потрібно не просто покрити велику площу, але й забезпечити все помешкання дійсно швидким доступом, подібне рішення буде значно актуальніше та цікавіше. Тим паче якщо вже є гігабітне чи навіть швидше з’єднання.
Практично всі роутери та Mesh-системи вже встигли спростити перше налаштування до необхідного мінімуму для зручності пересічного користувача. ASUS ZenWiFi BQ16 також зводить процес до декількох простих кроків зі створення мережі та введення налаштувань провайдера (якщо такі потрібні). Другий нод доєднається автоматично, варто його увімкнути поряд з першим, а потім вже перемістити у потрібне місце. Інші роутери з підтримкою AiMesh можна додати потім через адміністративну панель чи застосунок.
Випробування швидкісних показників ми провели за допомоги двох бездротових клієнтів — нового ASUS Zenbook DUO та ASUS Zenbook S 14, а дротовим клієнтом став ROG Strix SCAR 17, обладнаний 2,5-гігабітним Ethernet-портом. Разом із цим є гігабітний канал. Звісно, це не зовсім лабораторний варіант, але певні користувацькі умови все ж демонструє. Одразу зазначу, що з банальним Speedtest траплялися відносно динамічні показники. Наприклад, заміри для огляду давали менше швидкості на завантаження й приблизний максимум передачі. Однак випадкові заміри впродовж подальшого тестування легко наближалися майже до максимуму 850-900 Мбіт/с практично в усьому помешканні в обидва боки. Звісно, актуально це лише для клієнтів з підтримкою Wi-Fi 7.
Почнемо з одного роутера. Тестуємо Speedtest в трьох місцях: приблизно за три метри від роутера й без перешкод, в 6 метрах через одну стіну, та в понад 10 метрах за двома стінами. (В останньому місці пізніше встановимо другий нод.) Ethernet-з’єднання у цей момент дає обіцяний максимум. А от діапазон 2,4 ГГц сильно не здивує високою швидкістю: від 196/178 Мбіт/с поряд із пристроєм, та до 67/64 Мбіт/с на місці встановлення другого нода (наразі без такого).
Обидві лінії в 5 ГГц вже демонструють значно більше швидкості: від 712/944 до 457/776 Мбіт/с в тих самих місцях. Зазвичай щось подібне можна було побачити хіба що з флагманськими користувацькими роутерами попередніх стандартів.
Зі свіжішим діапазоном 6 ГГц швидкість ще вища: від 809/941 до 621/944 Мбіт/с. Й хоча продемонстровано не найліпший з можливих варіантів, менше я не бачив. За даних умов та лише з одним роутером, це вже дуже нічогенькі показники, які наразі продемонструє не кожен з представників навіть такого самого стандарту.
Тепер спробуємо те ж саме, але з двома клієнтами. У бездротовому режимі 2,4 ГГц показали в середньому від 79 поряд, та до 52 Мбіт/с на відстані. Згадаємо, що нині цей діапазон використовується переважно IoT-пристроями, яким такого точно вистачить. Тому, певно, тут без скарг. Та і якщо один з клієнтів залишити з під’єднаним дротом, то середні заміри будуть вищими — 206 та 84 Мбіт/с.
Перейшовши до 5 ГГц можна очікувано отримати суттєво більші показники. Між двома бездротовими клієнтами за таких самих умов та в тих самих місцях ми отримали середню швидкість від 881 до 597 Мбіт/с. І так, це (за дуже рідкісним винятком) перевершує показники пристроїв попередніх генерацій, які до нас потрапляли до цього. Тим паче якщо говорити про те саме з одним дротовим клієнтом, який збільшить показники до середніх 1 890 та 1 165 Мбіт (при максимумі у понад 2 Гбіт/с).
Щодо 6 ГГц, то заміри цього діапазону в принципі складно коментувати після користування простішими пристроями. Й хоча на відстані він сильно не здивував, можна зробити похибку на самі клієнти та поточні умови під час тестування. Таким чином, швидкість передачі даних бездротових клієнтів варіювалася між середніми 1 801 та 588 Мбіт/с, а з одним дротовим — між 2 367 та 1 343 Мбіт/с. При цьому можна позаздрити стабільності передачі у відносній близькості до роутера (нагадаю, це +/- 3 метри без перешкод та 6 метрів через одну стіну). Тобто середня швидкість загалом трималася близькою до максимуму Ethernet-порту.
Тепер за двома стінами та приблизно 10 метрами відстані, встановлюємо другий роутер з "розбитими" діапазонами, але MLO-зв’язком між самими нодами. Speedtest у такому випадку чомусь знову більше швидкості залишив саме передачі даних, а не завантаженню. Хоча фактично можна отримати й вищі показники, тим паче ми вже бачили, на що здатна внутрішня швидкість з одним роутером у цьому ж місці. Та й Ethernet-підключення давало максимум. Можливо, відбувалася якась автоматична оптимізація мережі, яка потребувала більше часу, чи сам Speedtest мав якісь труднощі… Складно пояснити. А результати для 2,4, 5 та 6 ГГц становили 94/99, 409/932 та 433/935 Мбіт/с відповідно.
Далі залишаємо з першим роутером дротовий клієнт, а з другим — бездротовий. У 2,4 ГГц середня швидкість передачі становила близько 100 Мбіт/с з максимумом у 181. В 5 ГГц це 1 098 Мбіт/с зі "стрибком" за 1 900 на старті. В 6 ГГц — 1 800 Мбіт/с (при максимумі у понад 2 000), знову ж, з приємною стабільністю.
Надалі залишивши автоматичний вибір діапазону для під’єднаних пристроїв самій системі в межах однієї спільної мережі, той самий Speedtest дозволяв побачити вищі за продемонстровані показники. Для реальнішого прикладу, на завантаження GTA V Enhanced Edition (105 ГБ), через другий роутер плюс ще приблизно метрів 5 від самої точки, пішло лише 18 хвилин, що в середньому приблизно 800 Мбіт/с. Це з урахуванням того, що паралельно в мережі працювали Apple TV, ще пара ноутбуків, смартфони… І ніхто нікому не заважав.
Та й загалом стабільна робота і чудове покриття добре відчуваються. Якщо в користувача ще і є можливість з’єднати Mesh-систему дротами та наявність навіть швидшого підключення, то в ASUS ZenWiFi BQ16 буде ще більше сенсу. Тим паче, що є відчуття, що наші найшвидші результати замірів зупинили фактичні обмеження клієнтів, а не роутерів.
