Прекрасні автономність та комфорт роботи: огляд ноутбука ASUS Vivobook S14 (2025)

Коли вимог до продуктивності ноутбука не дуже багато, на поверхні опиняються геть інші забаганки, як-от тихе охолодження, тривалий час автономної роботи, зручність у транспортуванні тощо. І не так давно якраз у такому сегменті лептопів додалося незвичної конкуренції — з’явилися моделі на базі платформи від Qualcomm. Й хоча наразі складно сказати, що саме чипи Snapdragon стали своєрідною зіркою продажів, своїх переваг у них таки вистачає. Однією з моделей від ASUS, яка цьогоріч має демонструвати ці переваги, є Vivobook S14, й у сьогоднішньому огляді ми детальніше розглянемо, на що здатна така машинка.

Технічні характеристики ASUS Vivobook S14

Комплектація

Поточна оригінальність платформи очікувано не передбачає чогось незвичного у комплектації, тож ноутбук супроводжує лише невеликий блок живлення. Внутрішню частину коробки можна використати як підставку, скориставшись надрукованою на ній інструкцією, але, як мені здається, такий картонний "холдер" навряд матиме популярність у власників.

Та й загалом у подібних моделей немає гострої потреби в чималій кількості аксесуарів. В більшості рюкзаків чи сумок для лептопів вистачить місця для перевезення, порти для під’єднання моніторів, накопичувачів, навушників та іншого теж на місці. Тож базового комплекту вистачатиме переважній більшості покупців.

Дизайн та зручність використання

Флагманська зовнішність залишається за лінійкою Zenbook, однак мати непоганий дизайн ASUS Vivobook S14 це не завадило. Він відносно стриманий та не має на меті сильно вирізнятися, що може сподобатися прихильникам "спокійних" ґаджетів. Раніше Vivobook зустрічалися з більшою кількістю акцентів на корпусі, але зараз, видається, такий концепт замінили на простіші рішення. Наскільки це вдало чи ні, краще судитиме кінцевий покупець, а суб’єктивно — це звичайний робочий ноутбук, без зайвих "викрутасів".

Корпус переважно зроблено з пластику, а метал використовується хіба що у кришці дисплея та внизу топкейса. Втім, добре все зібрати такий підбір матеріалів не завадив. Тут виробник також зазначає проходження сертифікації MIL-STD-810H, та й ноутбук не складає враження "слабенького". Але все ж тримати в пам’яті те, що його все одно можна пошкодити, все ж варто.

При цьому великим він не здається. Наразі у нас 14-дюймова версія цієї моделі, чиї габарити становлять 315,2×223,4×15,9-17,9 мм. Це, звісно, не найменший представник з такою діагоналлю дисплея, але великим його точно не назвати. Та й з вагою у приблизно 1,35 кг ASUS Vivobook S14 можна легко кудись прихопити з собою. Знову ж, моделі цієї лінійки не претендують на титули найлегших та найменших, проте все одно зберігають непогану портативність.

Окремо дизайн хочеться похвалити за приховані від користувача прорізи охолодження. Правда, це більше відзнака платформи, але в цьому контексті зовсім не принципово. Тож всі вентиляційні отвори знаходяться знизу, а входи та виходи повітря розділені довгою ніжкою, що ASUS також практикує в дорожчих та продуктивніших моделях. І все на вигляд так само стримано та практично.

Урізноманітнили модель двома кольорами — Cool Silver та Matte Gray. Я є більше шанувальником темних корпусів, тому тестовий темно-сірий варіант мені сподобався. При цьому ноутбук візуально не сильно брудниться та легко відчищається. Однозначна вподобайка матовому покриттю. А світліша опція навряд буде гіршою чи менш практичною.

Щоправда, як при першому знайомстві, й тим паче після певного проведеного часу з Vivobook S14, дуже складно сказати, що перед нами щось нове. Це абсолютно "кежуал" ноутбук без якихось примітних особливостей. Тож покупців, які шукають щось оригінальне, він навряд зможе вдовольнити. Й навпаки — повністю влаштує прихильників класики. А якщо ви опинилися десь між цими двома крайнощами — місця для цікавих стікерів тут вдосталь. Головне, що зі зручністю роботи та транспортування тут повний порядок.

Дисплей

ASUS Vivobook S14 передбачає дві опції 14-дюймових екранів: OLED та IPS. В Україні наразі доступні лише версії з IPS. В обох випадках матриці закриті порівняно доволі товстенькими на сьогодні рамками, що може не сподобатися тим людям, які сильно звертають на це увагу (на роботу вони все одно жодним чином не впливають). Ці екрани мають співвідношення сторін 16:10 та частоту оновлення зображення у 60 Гц. Але далі є принциповіша різниця.

OLED-матриця забезпечить насиченіше зображення з повним покриттям колірного простору DCI-P3, тоді як в IPS це 100% sRGB. Власне, у нас останній варіант. І, дійсно, це не найвиразніший екран, який потрапляв до нас протягом минулого часу. Однак він цілком підходить для щоденної роботи, перегляду відео та фільмів, й інших невибагливих до зображення завдань. Як завжди в MyASUS є трошки опцій налаштування зображення, але суттєвою з них буде хіба що корекція температури для прихильників "холодніших" чи "тепліших" відтінків.

Трошки менше принциповою стане різниця роздільної здатності. У випадку OLED це 1920×1200 пікселів, а в IPS — 2560×1600. Звісно, з більшою кількістю точок на екрані все ж приємніше, однак на 14 дюймах це складно назвати суттєвою перевагою (чи недоліком). Тим паче перед нами не ігровий ноутбук, де роздільна здатність також вплине на показники FPS. Все ж, різниця є, і про неї варто було згадати.

А ще матриці відрізняються яскравістю. OLED покаже до 300 кд/м², IPS — до 400. Є й автоматичне регулювання підсвічування. У випадку IPS-дисплея покриття матове та з відблисками загалом проблем немає. Однак це все одно не той рівень яскравості, з яким буде максимально комфортно за будь-яких обставин. Але користувачі, які практично завжди працюють з ноутбуком у приміщенні, з проблемами не стикатимуться.

Порти

Подібним моделям притаманний не дуже великий набір інтерфейсів для під’єднання зовнішніх пристроїв. Проте все необхідне в ASUS Vivobook S14 знайдеться. Лівий бік топкейса розмістив практично все — пару USB-C 4, HDMI 2.1, комбіноване аудіо та USB-A 3.2 Gen 1. Ще один такий USB-A є й з протилежного боку. Окремого роз’єму для заряджання не передбачено, та й навряд знадобиться.

В разі необхідності, все інше можна буде під’єднати через адаптери чи хаби. Втім, навряд це фактично є актуальною потребою для власників таких ноутбуків. А маючи на робочому місці монітор з хабом та можливістю заряджання через USB-C, можна ще й обійтися без блока живлення.

Безпека

Для роботи Windows Hello вебкамеру доповнено ІЧ-датчиком. Це дозволяє сканувати обличчя власника, що непогано та доволі швидко працює. Камеру також оснащено механічною "шторкою", але одночасно з нею використовувати всі можливості безпеки не вийде, а серед них є ще декілька потенційно корисних функцій.

Так, окремо лептоп може автоматично блокуватися, щойно користувач відійде, та розблоковуватися, коли він повернеться. Додатково перевівши погляд від екрана, його яскравість знизиться. Це все не просто допомагає зекономити трошки зайвого заряду акумулятора, але й додає безпеки при роботі в публічних місцях чи офісах зі специфічними вимогами до конфіденційності даних.

Але тут варто враховувати, що для реалізації усіх цих можливостей доведеться тримати камеру відкритою, а це подобається не всім користувачам. Трошки виправити цю ситуацію допоміг би сканер відбитків пальців, але цій моделі такого не дісталося.

Клавіатура та трекпад

Як і більшість подібних моделей, новий ASUS Vivobook S14 отримав фірмову клавіатуру ErgoSense. 14-дюймова модель традиційно обійшлася без NUM-блока, має невеликі навігаційні клавіші, кнопку Copilot, правильно розташований Del, стандартний набір шорткатів тощо. Загалом майже нічого нового для клавіатур виробника.

Окремо в ASUS наголошують на ході клавіш в 1,7 мм, що має бути рекордом для свого класу. Й працювати з великим обсягом тексту дійсно зручно. До того ж механізми не дуже гучні, що також додає комфорту при тривалій роботі. А для різних умов освітлення передбачено біле підсвічування з трьома ступенями інтенсивності (не найяскравіше з того, що бувало в ASUS, але цілком достатньо).

Розміщений по центру трекпад все доступне місце не зайняв, але й маленьким його не назвати. З розміром приблизно 127×78 мм сенсорної поверхні повністю вистачає для повноцінної роботи без миші. А разом зі стандартними жестами Windows тут також є підтримка додаткових від ASUS: керування яскравістю дисплея та рівня звуку по боках трекпада, переміщення по таймлайну відео та аудіо зверху, та виклик утиліти ScreenXpert свайпом від лівого верхнього кута до центру.

Як завжди, подібний трекпад дозволить легко обійтися без миші тим користувачам, які звиклі до такого керування курсором. Суттєвих недоліків чи помилок з ним не траплялося. Правда, більш-менш точні роботи все одно зручніше робити мишею, але це стосується трекпадів загалом, а не саме цього.

Камера та звук

Якихось незвичних особливостей у 2-мегапіксельної вебкамери немає. Якість зображення на відносному рівні інших схожих, а статус Copilot+ PC забезпечує дещо більший набір стандартних доповнень та ефектів. Для онлайн-зв’язку всього вистачатиме, особливо за наявності хорошого освітлення у приміщенні.

Чомусь у тестової моделі менше опцій ASUS AI Noise Cancelling для вбудованих мікрофонів, ніж має бути, й одна наявна не робить великої різниці. Але враховуючи свіжість моделі, з майбутніми апдейтами фірмового програмного забезпечення їх має стати більше. Проте наразі "вичистити" розмову від усіх зайвих звуків не виходить. Сподіваюся, це швидко виправлять, адже шумопоглинання у ноутбуків ASUS минулими роками дійсно добре себе показало.

А для відтворення звуку передбачено два динаміки з класичним розміщенням в нижній частині топкейса. До флагманів вони, звісно, не дотягують. Однак зовсім задніх не пасуть. Їм вистачає гучності та вони не допускають серйозних спотворень звучання.

Для музики, звісно, хотілося б більше низьких. Проте для всіх буденних справ (спілкування, подкастів, озвучування відео та фільмів…) таких можливостей легко вистачатиме. Й при цьому користуватися максимом запасу звуку у звичайному приміщенні не буде необхідності.

Продуктивність та ПЗ

Все ж, однією з найцікавіших особливостей ASUS Vivobook S14 є внутрішня складова. Модель комплектується процесором Snapdragon X, й таких наразі ще не так багато, як різноманіття з Intel чи AMD. Платформа все ще залишається доволі унікальною та має ряд своїх особливостей (як хороших, так і не дуже). Але в певних випадках вона все ж дійсно цікава та може спростити певні моменти експлуатації.

У піддослідному ноутбуці разом з 4-нанометровим Snapdragon X X1 26 100 (8 ядер, 8 потоків, до 2,97 ГГц, 30 МБ, до 30 Вт), є інтегровані відеоприскорювач Adreno X1-45 та Qualcomm Hexagon NPU (до 45 TOPS). Також це доповнено 16 ГБ LPDDR5-8448 та 512 ГБ в М.2-слоті (PCIe 4.0×4, 2280). І якщо накопичувач можна замінити, то оперативну пам’ять — ні. Але існують комплектації з 32 ГБ ОЗП.

З бездротових інтерфейсів є Wi-Fi 6E та Bluetooth 5.3. Це також можна апгрейднути, але не думаю, що це кейс потенційного власника подібного ноутбука.

Загалом, перевірити продуктивність усім стандартним для нас набором тестів не вийшло. 3DMark та PCMark 10 (окрім тесту автономності) не змогли навіть запуститися. Залишок тестових програм залишив доволі очікувані враження. Snapdragon X X1 26 100 не є флагманом лінійки від Qualcomm, але його продуктивності вистачатиме для невибагливої роботи. Щоправда, шанувальникам ігор такий варіант точно не підійде. Для прикладу, популярний CS2 ледь працює навіть з мінімальними налаштуваннями графіки, а банальна й далеко не нова GTA V за таких самих умов не дотягла й до середніх 60 FPS. (Хоча, знову ж, навряд такі лептопи купуються для ігор.)

Стабільність системи теж не вийшло перевірити, адже навіть якщо "софт" і запускається, наприклад, AIDA не "бачить" всіх потрібних показників. Тож тут залишатиметься лише покладатися на суб’єктивні відчуття від роботи. Хоча разом із цим, за час знайомства з лептопом якихось відчутних проблем у його роботі не спостерігалося.

Ба більше, він навіть пропонує декілька режимів роботи під різні сценарії. Ще й не дуже втрачає показники продуктивності без живлення (якщо покладатися на Cinebench, то в режимі Full-speed маємо 96/701 з під’єднаним живленням, та 95/657 без нього). Але при цьому, якщо перейти в режим енергоощадження, більше як половини продуктивності не стане. Хоча й на базовій роботі це особливо не відчуватиметься.

Для активного охолодження передбачено лише один вентилятор. І за звичайних умов він переважно знаходиться "в очікуванні". За понад тиждень з лептопом я його чув лише у випадках встановлення апдейтів системи та при запуску тестових застосунків. Буденний браузинг, офісні програми, перегляд відео, фільмів тощо практично не вимагали від охолодження уваги, а корпус при цьому ледь нагрівався.

Вже традиційний набір "софту" від ASUS тут також є. Це MyASUS для основних налаштувань та оновлень, ScreenXpert для роботи з із зовнішнім екраном, StoryCube для упорядкування фото тощо. Також подібні комп’ютери швидше отримують нові функції ШІ у Windows 11.

Але особливості роботи з ARM-чипами, як показує досвід навіть тестових програм, все ще залишаються. Якщо у користувача переважно невибаглива робота з інтернетом, офісними застосунками, переглядом медіа — проблем не буде. Та й такий сценарій на подив комфортний. З усім, що більше, варто спочатку впевнитися, що необхідні програми мають адаптовані версії та справно працюють з новою платформою. На це варто зважати перед придбанням, щоб обійтися без неприємних сюрпризів після.

Автономність

Сильною стороною ARM-платформи також є автономність. Єдиний тест PCMark 10, який вдалося провести, це програвання відео. З ним лептоп протримався понад 22 години. Для акумулятора ємністю 70 Вт•год, це дуже хороший результат. Перегляд двогодинного фільму обходиться трохи більше як у 10% заряду. Тож при звичайних невибагливих завданнях користувач може легко розраховувати на день роботи без необхідності в пошуку розетки.

Але насправді навіть якщо блок живлення і знадобиться, великим "тягарем" він не стане. Лептоп можна заряджати від павербанків, а фірмовий БЖ невеликий та зручний для транспортування. Його потужність становить 65 Вт. При цьому 60% заряду батарея накопичить менше ніж за годину, а повне заряджання триватиме приблизно дві години.