Все минуле літо та весну Україна майже не била по російській енергетиці – чи то через спробу Трампа закінчити війну, чи то через напівміфічне "енергетичне перемир’я". Тоді фокус ударів змістився на оборонні заводи.
З 20 березня по 30 червня 2025 року з відкритих джерел та супутникових знімків OSINT-спільнота "Кіберборошно" зафіксувала 19 успішних влучань по оборонних заводах, 5 – по військових об’єктах і жодного – по енергетиці.
При цьому ефект від ударів по заводах був доволі обмеженим. Іноді українська далекобійна зброя завдавала успішних ударів по виробництву зброї, але без великої кількості засобів з великою бойовою частиною заподіяти вирішальну шкоду російському ОПК було неможливо.
Україна довгий час демонструвала світові стриманість і дотримувалась домовленостей, утримуючись від ударів по енергетичній інфраструктурі. Однак після безперервних атак Росії на нашу енергетику та вбивств наших людей одностороння стриманість втратила сенс, і наші оператори безпілотників повернулись до ударів по енергетичних обʼєктах ворога.
За словами президента Зеленського, Україна вже здатна запускати по Росії 100-150 дронів на день. Це в кілька разів менше за ворога, але вже дає свій відчутний результат, який ми чи не кожного дня бачимо в медіа.
"Кіберборошно" спеціально для "Оборонки" проаналізувала останні удари по російській енергетиці.
Куди влучають наші дрони?
Для початку трохи цифр. "Кіберборошно" аналізує лише ті ураження, які підтверджені відео з місця подій або супутниковими знімками. Загалом же заявлених ударів було близько 50, але частина з них не увійшла до аналізу, оскільки їм немає підтверджень, окрім текстових згадок у ЗМІ.
Отже, за серпень-вересень 2025 року вдалося підтвердити 30 атак на енергетичні об’єкти на території РФ. З них: успішні - 23, неуспішні - 2, невідомо - 5.
Тобто Сили оборони робили по 3 успішних підтверджених ураження на тиждень. Для порівняння, у січні-березні 2025 року, коли Україна теж била по нафтових об’єктах РФ, було 2,1 успішні ураження енергетики на тиждень.
Тобто Україна не тільки не втратила темп у завданні ударів по енергетиці ворога, але і змогла його наростити, принаймні в моменті, порівняно з попередньою кампанією.
Це пов’язано не тільки із фактичною успішністю українських атак, але і їх концентрованістю в певний проміжок часу та більшому фокусуванні саме на енергетичній інфраструктурі, а не складах, логістиці та оборонним заводам.
Усі зафіксовані успішні та неуспішні ураження зібрали в табличку нижче.
Удари по нафтопереробній інфраструктурі Росії мають чітку й послідовну логіку. Що важливо – багато ударів зараз припадають саме на критичне обладнання, а не цистерни, як під час минулої кампанії.
Також відчувається, що домінуючим українським засобом ураження, принаймні за опублікованими відео, став безпілотник FP-1 від компанії Firepoint. Легендарні "Люті" теж продовжують літати, але вже їх видно менше.
Найбільше підтверджених успішних влучань (9) припадає на атмосферно-вакуумні трубчасті установки. Це – базові вузли первинної переробки нафти, і їх пошкодження фактично паралізує роботу НПЗ, знижуючи або навіть повністю зупиняючи виробництво нафтопродуктів.
Друге місце за кількістю успішних атак (5) займають технологічні естакади. Чотири з них зафіксовані безпосередньо на НПЗ і ще одна – на нафтоперекачувальних станціях (НПС). Це надзвичайно вразливі точки внутрішніх комунікацій: через них відбувається транспортування нафти та продуктів між установками. Будь-яке пошкодження призводить до блокування роботи навіть тих ділянок, які безпосередньо не зазнали руйнувань.
На третьому місці за кількістю влучань (4) газофракціонуючі та установки переробки газу й конденсату. Їхня роль є стратегічною, адже саме вони забезпечують виробництво скрапленого газу та нафтохімії, що критично важливо не лише для внутрішнього споживання, але й для експорту. Влучання по цих вузлах безпосередньо знижує здатність Росії підтримувати ринок скрапленого нафтового газу та стабільну роботу нафтохімічної промисловості.
Окремо від ударів по нафтопереробці були удари по лінійно-виробничих диспетчерських та нафтоперекачувальних станціях. 5 підтверджених влучань припадає саме на них. Це ключові елементи магістральних нафтопроводів, і їх пошкодження здатне зупинити постачання сировини на сотні кілометрів, створюючи серйозні проблеми як для внутрішньої логістики, так і для експортних потоків.
Але, як вже зазначалося вище, не всі атаки є успішними. Щоб тверезо оцінювати їх ефективність, варто проводити якісний After Action Review — розбір результатів кожної атаки. І не завжди красива картинка у ЗМІ означає болісні ураження для ворога.
Для прикладу розглянемо Ухтинський НПЗ. У ЗМІ з’явилися повідомлення на кшталт: "У місті Ухта чули вибухи та сирени. За попередньою інформацією, під ударом опинився Ухтинський нафтопереробний завод. Місцеві пабліки повідомляють про пробоїну в цистерні, а також про пожежу після атаки безпілотників"
Однак фактично підтверджень займання чи критичних пошкоджень не з’явилося. Єдине, що оприлюднили медіа, – фото з пробоїною у цистерні, яка так і не загорілася.
Ще один приклад – у ЗМІ зʼявились повідомлення про ураження Саратовського НПЗ, і навіть було відео вибуху. Але згодом виявилось, що безпілотник влучив у озеро поряд.
Фото прильоту та фактичне місце ураження під час атаки на Саратовський НПЗ / Dnipro OSINT
Результату не гарантують навіть успішні операції. Наприклад, ураження інфраструктури, повʼязаної з нафтопроводом «Дружба», призупинило постачання російського палива в Угорщину лише на кілька днів, поки РФ не знайшла спосіб відновити роботу.
Важливо розглядати подібні атаки не лише через призму дальності польоту чи факту влучання, а насамперед у розрізі тривалості зупинки виробництва, перебоїв із постачанням та реального впливу на систему. «Долетіли 1700 км» саме по собі не можна вважати успіхом.
Гра продовжується
Багато влучань підтвердили свою ефективність і призвели до збоїв у виробництві та логістиці, але підбивати підсумки ще зарано.
Для перетворення цих окремих успіхів на стабільний стратегічний результат потрібен системний підхід: послідовна верифікація кожного кейса і паралельне нарощування спроможності, точності та сталості ударів. Не менш важливо координувати дії з дипломатичними й економічними кроками, щоб максимізувати тиск на ворога.
Але що можна сказати вже зараз? Нестача палива на споживчому ринку вже стала проблемою всеросійського масштабу. Ми проаналізували російські відкриті джерела і зафіксували повідомлення про проблеми з пальним у 33 суб’єктах РФ з 83. Ілюстративно ми відмітили їх на мапі.
"Економічна правда" писала, що атаки на НПЗ відбуваються у пік споживання пального. Тож можна сказати, що для проведення кампанії з ударів Сили оборони обрали дуже вдалий час.
Водночас було б наївно вважати, що ситуація з пальним якось вплине на наявність дизелю у ворожій армії. Однозначно, російські танки будуть заправляти пріоритетно, а дефіцит відчуватимуть цивільні люди та експортери.
Але це хороший спосіб економічного тиску, адже нафта і нафтопродукти – це близько 30% доходів російського бюджету, на який вони купують зброю та оплачують свою армію найманців.
Щоб точно вирахувати відсоток "вибитої" нафтопереробки, потрібен деякий час. І тут легко ввести себе в оману, адже на початку 2024 року у медіа були повідомлення, що Україна "в моменті" вибила 14% російської нафтопереробки.
А вже під кінець 2024 року виявилось, що РФ відновила частину заводів, збільшила переробку на вцілілих об’єктах, тож у річному вимірі падіння нафтопереробки становило 3%. Це теж результат, але виглядає значно скромніше.
Зараз же, під час нової кампанії, різні видання наводять різні цифри й суперечливі думки. Наприклад, російське видання РБК повідомило, що у простій відправлено 38% потужностей НПЗ, з яких дві третини – внаслідок українських ударів. "Комерсант" писав про дефіцит палива у 20% та зменшення виробництва на 1 млн тон у вересні.
Наскільки доцільно довіряти російським ЗМІ у такій ситуації? А якщо це правда, то чи довго протримається такий результат? Все це достеменно стане відомо потім, коли можна буде порівняти цифри доходів та провести чіткий причино-наслідковий зв’язок з ударами по енергоінфраструктурі.
А поки українська кампанія продовжується, і підбивати підсумки ще зарано.