Тема штрафів для виробників озброєнь – це рідкісний випадок в оборонній галузі, коли й приватний, і державний сектори, включаючи профільні відомства та радників президента, відкрито вступили у суперечку.
Ситуація дуже проста. На початку цього року Рада скасувала Господарський кодекс, у якому були прописані всі штрафи для компаній-виконавців державного замовлення. Відповідно всі штрафи були скасовані, але в останній момент їх повернули виключно для виробників озброєнь.
Зараз для постачальників озброєнь передбачено три основні види штрафів. 20% від суми контракту за погану якість продукції, 7% – за кожен місяць протермінування та 0,1% за кожен день протермінування. Додатково оборонна компанія сплачує 2-3% за користування авансовими коштами.
І якщо зі штрафом за погану якість ніхто не сперечається, то фактично подвійний штраф за прострочені відвантаження та додаткова пеня викликають у зброярів обурення.
Збройні асоціації заявляють, що протермінування у виробництві озброєнь часто стаються через незалежні від них обставини, як то прильоти по підприємствах, затримки постачань імпортних комплектуючих, проблеми у підрядників, блекаути та банальна бюрократична тяганина. Чиновники Міноборони, внаслідок особливостей державної служби, подекуди відмовляються "входити у положення" та фіксувати форс-мажори, і доволі часто призначають штрафи виробникам зброї.
Оскільки обсяги контрактів і складність виробництва, а відповідно – ризики, постійно зростають, то протермінування лише на місяць нібито може залишити компанію без прибутку, який міг би бути інвестований у розвиток технології та розширення виробничих ліній. А протермінування на два місяці – загнати компанію у глибокий збиток.
Але ситуація не така однозначна, адже є й інша сторона. Міноборони вважає, що оскільки держзамовник розподіляє поміж українських компаній сотні мільярдів гривень на зброю, то постачальникам потрібна дисципліна та стимул для вчасного виконання контрактів. Ціна за протермінування – людські життя, тому поточну систему штрафів за несвоєчасне виконання контрактів (10-13% на місяць) державні замовники в цілому вважають обгрунтованою. До того ж найбільшими "штрафниками" є компанії-спецімпортери, які завозять зброю з-за кордону, а не виробляють її.
Кожна з цих позицій має свої підводні камені й сформована довгою складною історією відносин держави та виробників озброєнь. Головне питання – чи можливий компроміс між сторонами, щоб і зберегти дисципліну в постачаннях, і розробити прийнятні правила гри, які не загрожуватимуть збройним компаніям втратою ресурсів для розвитку.
Чому саме зараз?
"Подвійні" штрафи для постачальників озброєнь не нові, і вони працюють принаймні з 2022 року. Тож окремим є питання, чому саме зараз зброярі виступили проти них, адже до цього моменту галузь існувала за цими правилами й нічого не розвалилось.
Ймовірно, страх отримати штраф посилився зі зростанням обсягів контрактів. З 2022 року український ринок озброєнь зріс у 10 разів. Більші контракти часто означають більші ризики, що щось піде не так під час його виконання. А якщо не вдасться довести форс-мажор, то збройна компанія може не тільки зірвати інвестиційні проєкти, а й взагалі залізти у великі борги.
Представники збройних асоціацій зазвичай говорять, що реальна маржинальність оборонних компаній становить в середньому 5-8%, тож протермінування контракту на 1 місяць, навіть якщо продукція належної якості, може "з’їсти" весь річний прибуток, а протермінування на півтора-два місяці – загнати компанію у мінус на сотні мільйонів гривень.
Проте чи дійсно зброярі так мало заробляють?
По-різному. З одного боку державні правила дозволяють закладати у контракти будь-який прибуток, хоч 25%. Але фактично ситуація з цим дуже різна, адже в умовах закритого експорту держава має сильну монопольну переговорну позицію та вибиває собі значно нижчу ціну.
"Оборонка" проаналізувала звітність 22-х великих приватних оборонних компаній з різних сегментів ринку за 2023-2024 роки. Серед них можна знайти великі компанії, які працюють з прибутком у 2%, а є такі, що мають всі 35%. Але переважна більшість з них перебуває в діапазоні маржинальності 6-15%, тож штраф у 10-13% (подвійний штраф + відсоток за використання авансових коштів) на місяць дійсно в багатьох випадках є проблемою.
Звісно, є немало історій зловживання, коли оборонні компанії через маніпуляції з вартістю компонентів та фірмами-прокладками заробляють значно більше, ніж декларують. Але тут уже мова йде про порушення закону.
Ще один фактор напруги – за останній рік реально зросла кількість штрафів. За даними Економічної правди, загалом до судів було подано позовів на 12,8 млрд грн. Це і є та сума штрафів, яку хоче стягнути Міноборони з постачальників озброєнь: і українських, і закордонних.
Але проблема не в цифрі як такій, а в тому, що вона постійно зростає. Обсяг протермінованої дебіторської заборгованості, тобто непоставленої вчасно зброї, у березні становив 58 млрд грн. Це на 45% більше, ніж на початку 2024 року.
Зброярі, розуміючи ризиковість свого бізнесу, особливо під час виконання великих контрактів, не хотіли б "влетіти" на мільярди гривень, втрачаючи прибуток та ресурси для розвитку/відбудови, тому просувають ідею зниження штрафів. А Міноборони хотіло б зберегти стимули у вигляді високих штрафів, щоб цифра простроченої дебіторки не продовжувала зростати, а військові вчасно отримували свою зброю.
Чому просто не постачати вчасно?
Головна мета штрафів – стимулювати компанії відвантажувати зброю вчасно.
"Агенція оборонних закупівель не має на меті карального підходу до постачальників, однак система штрафів є важливим інструментом забезпечення належного виконання зобов’язань. Наявність механізмів відповідальності, включаючи штрафні санкції за порушення термінів постачання, є обґрунтованими з точки зору національної безпеки", – відповіли "Оборонці" в Агенції оборонних закупівель (АОЗ).
Але зброярі наголошують, що обставини, через які відбуваються зриви постачання, не завжди підконтрольні оборонним компаніям. "У більшості випадків збільшення строків постачання продукції не залежать від самих підприємств, а викликані затримками постачання критичних комплектуючих з-за кордону або пошкодженнями від ворожих обстрілів", – відповіли "Оборонці" у Мінстратегпромі.
Як розповів виконавчий директор "Української Ради Зброярів" Ігор Федірко, були випадки, коли компанії зривали терміни відвантаження через затримки постачань сировини з Китаю, де виникли логістичні труднощі. Або був випадок, коли США активували норму закону про пріоритезацію постачань національному замовнику, через що американський підрядник не встиг вчасно доставити компонент в Україну. В обох випадках компанії отримали штрафи, навіть не зважаючи на висновок торгово-промислової палати про форс-мажор, та пішли судитись з Міноборони.
Залежність оборонних компаній від постачання імпортних компонентів доволі висока, оскільки Україна не має власного розвинутого виробництва комплектуючих. Відповідно, виробник залишається вразливим до отримання продукції невідповідної якості, невидачі експортних ліцензій або банальних логістичних затримок.
Штрафи отримували й компанії, які не змогли вчасно поставити зброю через ракетні прильоти по ключових підприємствах-підрядниках. В такому випадку їм ще треба довести, що мав місце форс-мажор.
"Сьогодні, якщо виникає ворожий приліт по субпідряднику, затримка в імпорті комплектуючих чи сировини, загальна мобілізація, що впливає на кадрове наповнення виробника, запізніле нарахування коштів замовником, неможливість взяти в оренду виробниче приміщення для масштабування – винен виконавець.
І я розумію в цій ситуації замовників, бо якщо штраф прописано в законі, то він мусить його застосовувати. Бо якщо він його не застосує, то наступного дня до нього прийде перевірка і спитає чому він цього не зробив. Тому замовники дуже часто про всяк випадок не приймають непереборні обставини та йдуть до суду, щоб отримати вирок та посилатись уже на нього. Так влаштована система", – зазначив Федірко.
Отримати бодай навіть несправедливий штраф – не значить його сплатити. За даними "Української Ради Зброярів", за позовами АОЗ оборонні компанії сплатили лише 58 млн грн. Щодо інших мільярдів гривень суди або продовжують розгляд справ, або стали на бік оборонних компаній.
Відтак говорити, що високі штрафи просто зараз сильно б’ють по кишені оборонних компаній та гальмують розвиток галузі – некоректно. Хіба що забирають ресурси на судову тяганину й нервують директорів.
Водночас невідомо, скільки грошей буде стягнуто за підсумками судової тяганини, яка часто може тривати роками, та скільки штрафів ще буде нараховано у майбутньому.
"Навіщо нам чекати, поки підуть перші банкрутства? Якщо зараз немає вироків по сплаті великих сум штрафів, це не значить, що проблеми не існує. Це значить, що просто поки що фізично не прийняте таке рішення. У нашій судовій системі вірогідність того, що буде винесено абсурдне рішення, достатньо висока", – пояснює занепокоєння Сергій Гончаров, виконавчий директор асоціації виробників озброєнь NAUDI.
Змінити уже нараховані штрафи не вийде жодним чином, адже закон не має зворотної сили. Дискусія триває саме щодо того, як штрафи будуть нараховуватись уже за майбутніми контрактами.
Що робити?
"Необхідно прибрати дублюючі штрафи. Відповідальність за прострочені договори має залишатися в рамках однієї штрафної санкції", – кажуть у Мінстратегпромі.
Протягом року було дві спроби зменшити штрафи. Перший – законопроєкт Галини Янченко, другий – зміни до профільної постанови №1275 від Мінстратегпрому. Міноборони не підтримав жодної з цих ініціатив.
За словами співрозмовника "Оборонки" з Міноборони, проблемою зокрема є прирівняння спецімпортерів до виробників озброєння словом "постачальники". Саме за імпортними контрактами замовник видає найбільше штрафів, водночас ризиків імпортери нібито несуть менше, ніж виробники.
"Українська Рада Зброярів" пропонує залишити за дужками контракти спецімпортерів та зосередитись на зміні правил саме для виробників – прибрати штрафні санкції у 7% за перший місяць протермінувань та за авансові кошти, а залишити лише 0,1% пені за кожен день. Натомість замовнику дати право (а не обов’язок) додатково прописувати у контрактах такий розмір штрафу, який реально відповідатиме ступеню ризику.
На думку Федірка, це має розвʼязати проблему, коли надійні виробники з хорошою історією виконання контрактів отримують такий же штраф, що і ненадійні виробники. Він вважає, що в АОЗ має бути створений "білий" і "чорний" списки постачальників. І для постачальників з поганою історією закладати вищі штрафні санкції, а з хорошою – нижчі.
"Але все це обов’язково треба оформити на рівні регламенту разом з чіткими критеріями потрапляння в той чи інший список. Треба, щоб це залишилось в інституційній пам’яті. Бо зараз вся пам’ять про доброчесних та ненадійних виконавців сходить нанівець з кожною зміною керівництва АОЗ", – зазначив Федірко.
За його словами, "гнучкі" штрафи також дозволять уникнути ситуації, коли для виробників складної та ризикової продукції закладають такий же штраф, що і для виробників технологічно простої, який має менше ризиків потрапити у несприятливі обставини.
Представниця Громадської Антикорупційної Ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко зазначила, що існування ліцензованого реєстру постачальників передбачено рекомендаціями НАТО, але на практиці ідея не працює.
"Восени Державний оператор тилу вирішив запровадити такий чорний список для постачальників цієї агенції. Тоді Арсен Жумаділов відлучив одну з компаній від участі в торгах за поставку фальсифікату тушонки.
Компанія пішла в суд і вимагала визнати дискримінаційними вимоги до тендерної документації в частині, де прописані відповідні санкції. Шостий апеляційний суд став на бік компанії. Тому те, що є красивою ідеєю, на жаль, не завжди можна реалізувати в рамках закону. А щоб змінити закон – потрібно робити це грамотно і враховувати контекст, а не просто прибирати те, що не подобається", – зазначила вона.
Також, на думку Ніколаєнко, зниження штрафів – не розв'язання проблеми, але можливо можна відшукати інші компроміси.
"Штраф точно не має бути 0,1%, Інакше постачальники будуть везти продукцію півроку-рік. У 2024-му році Жумаділов на посаді голови ДОТ мав проблеми з харчами – йому ніхто не хотів постачати. Він пішов на те, щоб знизити штрафи для постачальників харчів до 0,1% за день протермінування. Фактично постачальники їжі почали користуватись цим як можливою опцією, щоб затримувати постачання.
Можливо, треба говорити про істотні обставини, через які не мають накладатись штрафи – збільшити їх перелік. Але йти шляхом зменшення штрафу мені здається не має сенсу. Я б скоріше думала про те, щоб розширити їм прибуток. Я думаю, що треба зібратись представникам Міноборони та доброчесним виробникам, які можуть розповісти про всі свої ризики, щоб ніхто не збанкрутував", – зазначила Ніколаєнко.
У NAUDI вважають, що штраф повинен бути один, і його розмір має бути предметом домовленості між замовником та виконавцем контракту. І умови в контракті мають бути прописані такі, що влаштують обидві сторони. За словами Гончарова, саме за такою моделлю зараз відбуваються закупівлі України в іноземних виробників.
Суперечка Міноборони та зброярів не виглядає непримиренною, але їй однозначно бракує комплексних ініціатив, які б враховували інтереси всіх учасників ринку та особливості законодавства України.
"Ми відкриті до конструктивного діалогу з виробниками щодо вдосконалення діючих правил, зокрема – можливості диференціації підходів залежно від об’єктивних причин затримки постачання. У разі наявності обґрунтованих підстав для перегляду штрафної політики відповідні ініціативи можуть бути розглянуті. Агенція підтримує принцип балансу між жорсткими вимогами воєнного часу та справедливими умовами для виробників, які працюють на посилення обороноздатності країни", – підсумували в АОЗ.