Удари на 60 км, мінування тилів та повітряна евакуація поранених. Усе про наші дрони-бомбери, які лякають росіян

Раніше ці апарати поливали українські поля добривом, а тепер – окупантів вогнем. Перероблені аграрні безпілотники ще у 2022 році перетворились на один з найбільш грізних інструментів українського спротиву. Росіяни назвали ці дрони "Баба Яга" через характерну роботу вночі та жах, який вони наводять на військових, що потрапляють під удар.

В Україні їх називають просто – бомбери. Це великі дрони, які летять значно далі й переносить значно більше вибухівки, ніж стандартні китайські "мавіки" зі скидами.

За останні три роки технологія бомберів сильно змінилась та продовжує еволюціонувати. Якщо раніше вони вражали цілі на дистанції до 20 кілометрів, то тепер уже оператори дотягуються до ворожої техніки на 60 км та переносять значно більше вибухівки.

Розширився і спектр завдань для цих дронів – бомбери все більше виконують роботу замість людей: доставляють вантажі, мінують територію, а прямо зараз їх тестують для евакуації поранених.

Операторам також вистачає своїх викликів на полі бою, адже відносно нещодавно росіяни навчились масово перехоплювати українські бомбери.

412-й полк "Nemesis" – один із найбільших українських операторів бомберів, що входить до трійки БПЛА-підрозділів із найвищими бойовими показниками. У чому секрет ефективності українських бомберів, чи складно на ньому літати, куди рухається технологія, як росіяни навчились їх перехоплювати та в чому не праві виробники – про все це "Оборонка" поговорила із заступником командира "Nemesis" Павлом Лактіоновим.

"Російські військові гинуть уже наляканими"

Яке найбільш оригінальне застосування дронів-бомберів ви бачили за час своєї служби?

З того, що можу пригадати, це евакуація нашим дроном іншого безпілотнику – прилітали та забирали його. Також був момент, коли логістика на позиції була особливо ускладненою. Тоді, було замовлення з позицій, питаємо "Що привезти?", а у відповідь чуємо – "Все є, тільки цигарок нема". Ну ми всі скинулися цигарками та потім бомбером передали їм.

Як ви ставитеся до назви "Баба Яга", яку вигадали росіяни?

Ну, знаєте, ще була назва "чертолёт", але вона не прижилася. Ми ж їх просто називаємо бомберами.

Чого росіяни взагалі так сильно бояться цих безпілотників? Якщо подивитись на їхні пости, це одне з найбільш згадуваних українських озброєнь.

Щоб зрозуміти це, треба побути поруч, коли він летить. У нього великі пропелери, він дуже шумний. Якщо ми добре чуємо навіть маленький "Мавік", то бомбер чути ще краще. А коли прилітає дрон, який може нести снаряд у 10 кг, умовно від міномета, це справді страшно. Росіяни часто гинуть уже наляканими.

"Бомбер – це ближче до авіації, ніж до дрона"

Скільки триває навчання на бомбери? Чи може умовний пілот "мавіка", керувати бомбером?

Ні, не може. Але чи легше буде пілоту "Мавіка" опанувати бомбер? Так. Всі, хто має досвід польотів на коптерах, справляються швидше.

Є моделі бомберів, де пілоти між собою кажуть: "Літав на мавіку? Значить, і тут полетиш". У деяких випадках керування справді подібне. Але загалом ні.

Бомбер — це вже ближче до авіації. Це не пульт від "Мавіка", а швидше — пілотування "Боїнга". Ти сідаєш, налаштовуєш програму, автопілот, а руками керуєш тільки під час ураження чи коли заважає РЕБ. Тому важкі бомбери більше схожі на серйозну цивільну авіацію.

Скільки треба часу, щоб стати пілотом?

Це дуже індивідуально, і не факт, що вийде взагалі — це не кожному дано. Тим, хто вже літав на "Мавіках" чи FPV-дронах, легше, бо вони вміють орієнтуватися й мають штурманські навички. А ті, хто сильніший в ІТ, швидше освоюють програмування. Але базово підготувати пілота можна за 30–40 днів.

Я завжди проводжу аналогію з авіацією. Ми випускаємо зі школи пілота базового рівня, він приходить у бойовий підрозділ. Там йому кажуть: "Починай з найпростіших завдань і рухайся далі. Ось програма, ось тренувальні та бойові завдання".

Після виконання тренувальних завдань пілот отримує допуск до бойових. Але не всі, хто закінчив школу, доходять до рівня профі, здатних виконувати весь спектр задач.

Ми намагаємось використати бомбери на максимум. Буває, інші підрозділи кажуть: "Ми думали, так не можна", а ми відповідаємо: "Ми теж так думали, але спробували — і вийшло".

Що значить рівень профі?

Це, наприклад, ураження на великій відстані: коли у технічних характеристиках написано бойовий радіус 25 км, а ми вражаємо на 57 км. Або ж ураження цілі в русі. Це ті моменти, де дуже сильно вирішують навички, хист і талант пілотів.

Що ще потрібно для запуску бомберу, окрім навченого екіпажу та дрону?

Все як в авіації: електроніка, зв’язок, дистанційне керування. Це не "дістав із коробки й полетів". У підрозділі обов’язково має бути майстерня, яка перевіряє платформи, проводить тестовий обліт і передає техніку в експлуатацію.

Підрозділ має свої регламентні процедури: заряджання, підготовка, чек-листи пілотів, алгоритми запуску — все це прописано. Кожен дрон має бортовий номер, кожен виліт і повернення фіксується у звітах, техніки перевіряють і кажуть коли потрібно проводити технічні процедури та перевірки.

"Ураження на 50-60 км – це вже регулярна практика"

У який бік відбувається технологічна еволюція бомберів?

З початку повномасштабного вторгнення вимоги майже незмінні: летіти далі, нести більшу вагу і мати завадостійкий зв’язок.

Рік тому у статті "Української правди" йшлося, що ваші дрони літають на рекордні 20 км. Зараз ви кажете, що уражали ціль на 57 км. Яка зараз робоча відстань дронів?

Тоді ми знищили БУК-М3 (ППО). Це була абсолютно недосяжна цифра по відстані. Але війна постійно рухає прогрес. Ми змушуємо їхню техніку відходити далі, щоб уникнути ураження. Вони відводять її все глибше і ретельно маскують.

Бо якщо не відведуть, то прилетить "Баба Яга", FPV чи ударне крило й знищить їх. Тому прогрес підштовхує нас літати ще далі. Зараз ураження на 50–60 км для нас уже регулярна практика.

Нещодавнє знищення 4 САУ "Коксан" так само відбулося на великій відстані?

Ну, не буде секретом, якщо скажу, що "Коксан" уразили на відстані його ж вогневого ураження. Це легко загуглити (САУ "Коксан" залежно від боєприпасів здатна стріляти на відстань 40-60 км).

Яка ціль для вас є найскладнішою?

Це причіпна артилерія: гаубиці та гармати. Це техніка дуже проста конструктивно, без електроніки чи навісного обладнання – навіть якщо поруч вибухає снаряд і всюди уламки, вона часто лишається робочою. Вони відстрілялися, зняли всі приціли, забігли в укриття, а гаубиця стоїть накрита колодами чи в ямі. Тому якщо боєприпас, який скинули на гаубицю, летить мимо – із нею нічого не буде і вона стрілятиме знову на наступний день. Тому це масова, дуже міцна ціль, яку знищити ще той виклик.

Скільки проходить часу між першими пострілами гаубиці та її ураженням?

Це дуже індивідуальний процес, інколи буває, що засіб артилерії стріляє і він уражається миттєво, тобто, онлайн висить крило, побачили вихід, а відповідь вже полетіла. А інколи буває, що ми маємо, скажімо так, скарги від клієнтів.

Бригада, яка стоїть в смузі оборони, каже: "нас постійно обстрілюють, виключіть арту". Бо через це неможливо тримати нормально оборону, логістика порушена, евакуація також, тому тут вже використовують усі ресурси розвідки. Аеророзвідка, агентурна розвідка, аналітика – купа інформації.

До того ж ворог постійно рухається, адже якщо буде стояти, прилетить FPV-шка і спалить їх. Тому буває, що крило тільки помітило, а оператор вже чекає, щоб знищити ціль, а буває, що це титанічна робота всіх ланок, тобто розвідка, планування, аналітики, дешифрувальники, аеророзвідники, засобів ураження. І це ще ми не згадуємо наскільки багато в них макетів.

Чи використовуєте ви штучний інтелект (ШІ) для виявлення та ураження цілей?

Так, ШІ застосовують, але як інструмент підтримки. Його використовують для кращого відстеження рухомих цілей і для побудови траєкторій заходу для удару.

Для ураження складних, захованих позицій ШІ сам по собі не працює. Потрібно залучати розвідку, перевіряти ціль, і ставити точку на мапі — далі ШІ може виконати політ до цієї точки та завдавати удар. Якщо в процесі обірвався зв’язок з бомбером, розвідувальний БПЛА дає підтвердження, чи було влучання.

Тобто ШІ корисний для деякої автоматизації, але кінцеве рішення і координація — за людиною.

Підрозділ "Перун" підвішував 155-мм снаряди на бомбери — ви так робили? Наскільки це ефективно?

Таке робили. Якщо це допомагає знищити живу силу чи техніку — ефективно. Але давайте будемо відвертими: це вимушена міра через брак стандартизованих боєприпасів для БПЛА. Я знімаю капелюха перед нашими вибухотехніками, за їх нестандартне мислення, адже вони часто роблять з існуючих боєприпасів шедеври.

Проте підвіска артилерійських снарядів — тимчасовий вихід, який потребує додаткової роботи вибухотехніка, щоб зробити заряд безпечним для транспортування й екіпажу. Можливо, це був просто експеримент, і їм нема було чим уразити ту саму гаубицю і тому вони вирішили підвісити снаряд.

В ідеалі — потрібен готовий виріб, який екіпаж просто бере на складі, привозить, вкручує підривач, підвішує на бомбер, знімає чеку — і летить. Екіпаж віддасть перевагу такому готовому рішенню, а не тому, що треба переробляти.

Зараз на багатьох дронах використовують для зв’язку оптоволокно, щоб унеможливити вплив ворожого РЕБ. На бомберах воно має сенс?

Ну це виключно моя думка, але в цьому я не бачу сенсу. Я віддаю перевагу дубльованому завадостійкому зв'язку. Раніше був ПТКР (протитанкова керована ракета) — оператор стріляє, сидить на місці, доводить на ціль і попадає. В моєму розумінні, FPV дрон на оптоволокні — це такий собі ПТКР. Ти летиш, контролюєш дрон і в тебе розширюється спектр, виконання завдань.

Але для бомберів, що літають 20–50 км, потрібен відповідний кабель, а це додає вагу, зменшує корисне навантаження, а саме волокно може зламатися. Є оптоволокно підвищеної міцності, але воно дороге й економічно недоцільне для масового застосування. Можливо, колись воно стане доступнішим — але поки що оптоволокно має свою нішу, і це точно не для бомберів.

"Виробники мають слухати військових, а не нав’язувати свої ідеї"

На нещодавньому форумі Brave1 директор БФ "Повернись живим" Тарас Чмут і командир полку К-2 Кирило Верес, говорили про те, що виробники дуже часто позиціюють свій продукт як ідеальний, а якщо в нього є проблеми, то звалюють вину на військових. Як ви оцінюєте виробників на нашому ринку та їхню взаємодію з підрозділами?

Я чув це інтерв’ю, знаю обох спікерів, і вважаю, що вони все сказали абсолютно правильно. Я завжди кажу виробникам: у вас має бути замовник ваших виробів і технічних рішень. Проблема в тому, що більшість виробників думають, ніби самі краще знають, що потрібно військовим і як це впроваджувати. Часто вони презентують якісь розробки, але я завжди питаю: "хто це замовляє і для чого?"

У виробників можуть бути свої замовники з вузькими запитами, але цього недостатньо. Потрібно працювати з різними, особливо незручними підрозділами, бо саме вони формують реальні задачі й вимоги.

Це по суті маркетингове дослідження ринку, тільки військового: треба питати, що потрібно, що не потрібно, які сценарії застосування, які проблеми виникають.

Бо виходить так: виробник приходить і каже — "Ось ми зробили нову версію, держава закупила 100 тисяч дронів". А ми відповідаємо: "Навіщо? У попередній все працювало краще". Якщо виробники хочуть бути корисними, їм треба слухати військових, а не нав’язувати свої ідеї.

У вас не має враження, що ринок перенасичений? На кожній виставці з’являються нові виробники бомберів. Чи потрібно нам стільки виробників?

Ні, такого відчуття немає. Перенасичення означало б, що у мене не вистачає людей для застосування наявних дронів, а у нас поки навпаки — дронів менше за кількість людей.

Чи потрібна така кількість виробників? Я дуже спокійний в цьому і вважаю, що ринок все відрегулює. Якщо виріб якісний, то він знайде свого користувача і замінить неякісний виріб. Якщо виріб неякісний, то він просто не зайде на ринок.

Конкуренція тримає компанії в тонусі — велика кількість виробників рухає ринок уперед і дає вибір замовникові. Знову ж таки проблема не в кількості виробників, а в їхніх ресурсах R&D і виробничих потужностях — багатьом бракує ресурсів, щоб робити не одну-дві, а три-п'ять різних моделей під різні задачі.

Якою має бути ідеальна лінійка бомберів під різні задачі?

Мають існувати різні категорії: прості недорогі дрони з великим корисним навантаженням для мінування переднього краю; далекі "ударники" для ураження цілей на великих дистанціях; або комусь потрібні проміжні платформи для ураження артилерії або підйому важких боєприпасів.

Я впевнений, що виробники хотіли б розширювати номенклатуру, але наразі першочергова задача — стабільно забезпечувати потреби війська.

Військові говорять про те, що до фронту часто доходять застарілі FPV дрони, які потрібно переробляти, щоб працювати ними. З бомберами так само?

Бомбери в цілому довше зберігають актуальність ніж FPV. У FPV-дронів основна перемінна — зв’язок: частоти змінюються часто, і держава не встигає за цим, тож їх потрібно переробляти частіше. Але усім виробникам бомберів потрібно закладати можливість апгрейду — щоб або виробник, або майстерня підрозділу могли оновлювати дрон і доводити до потреб фронту. Загалом виробники мають вміти працювати з підрозділами та підтримувати техніку в боєздатному стані.

"Бомбери зможуть евакуювати поранених"

Наскільки розширилися задачі, які виконує дрон-бомбер? Ви вже казали про доставку та знищення цілей, а що ще?

Ну, про те, що можна розказати вже давно всім відомий: ураження, розвідка, логістика, інженерно-саперні роботи. Я пам’ятаю свої роки у піхоті, і як у 2022-23 роках говорили: "отут наші позиції, отут спереду мають бути протитанкові міни, тут протипіхотні, тут зробити перешкоду".

І хто це робить? Сапери, які вручну розставляли міни на передньому краю. Сьогодні це надто ризикована задача, тому дрони взяли на себе частину таких завдань: мінування, підвезення боєприпасів, підготовка штурмів. Деякі моделі за ТТХ краще підходять для певних операцій — це їхня постійна задача.

Були розмови, що в силах оборони тестують евакуацію поранених важкими дронами. Наскільки це реалістично?

Це абсолютно реалістично. Є замовник і визначені виконавці — процес вже рухається до практичної реалізації. Евакуація дуже ризикована: якщо раніше загрозою були артобстріли, тепер ключові ризики — дрони. Проте якщо бомбер підготовити та пристосувати для підйому пораненого, він може швидко евакуювати людину. Так звичайно є ризики перехоплення, але ймовірність евакуації — реальна.

А яким має бути такий дрон, які характеристики?

Ну той, хто цим займається, знає, яким він має бути. Теоретично, евакуація з переднього краю відносно проста, якщо не брати до уваги вагу людини, і розміри дрона. Борт не летить на великі дистанції, зв’язок кращий, відстані менші. Звичайно, якщо задача когось евакуювати за 50 км від лінії зіткнення, тоді це виклик. Але якщо евакуація з переднього краю, то теоретично вона не елементарна, але набагато простіша.

Ви сказали, що вже є замовник.

Так — наскільки відомо, від держави є замовник і є виконавці, які пропонують рішення. Деякі виробники вже говорять: "У нас є технічна можливість, і ми готові тестувати". Я думаю, що в будь-якому випадку ми до цього прийдемо.

"Там, де присутній російський "Рубікон" – це відчутно"

Зараз багато військових кажуть про збільшення втрат наших бомберів через російські дрони-перехоплювачі. Відповідно, один дрон живе меншу кількість вильотів. Чи це правда?

Перехоплення — це еволюція протидії, тому так такий виклик із ворожими перехоплювачами є. Ми до цього прийшли раніше, ніж вони, і застосовували та адаптували різні дрони для перехоплення.

Але тепер ворог зробив те саме. Це виклик, який треба обходити: змінювати тактику, технічні підходи та планування застосування. Ми вже проходили схожий шлях із "Шахедами": спочатку збивали ракетами, потім були МВГ, авіація, дрони-перехоплювачі. Зараз ворог повторює ці еволюційні кроки.

Особливо багато чутно про російський підрозділ "Рубікон", який займається перехопленням. Наскільки вони заважають вам?

Вони проблемні. Там, де вони присутні, це відчутно: швидко вчаться, адаптують технології, працюють із технічним прогресом. Це прогресивний, креативний підрозділ, але не якийсь надзвичайний феномен — просто вони оперативніше застосовують нові технології.

Фізика однакова для всіх: щоб знайти БПЛА у повітрі, одного оптичного пошуку замало. Існує радіолокаційне поле — будь-який піднятий в повітря засіб "світиться" на радарі залежно від антени й потужності. У них з’явилися маленькі радари, станції, мережі підсвічування — і це дає картину повітряної обстановки, попередження й наведення перехоплювачів. Для нас у цьому нічого принципово нового немає — все, що з’являється у нас, рано чи пізно повторюється у них.

А яка протидія такому?

Єдина ефективна відповідь — знищувати їх екіпажі.

"Бомберів у війську недостатньо"

Чи справляється держава з поповненням втрат бомберів після розгортання ворогом їх перехоплення?

Я сподіваюсь, що вона робить все, що може. Але, на мою думку, бомберів у війську недостатньо. Якби в мене їх було стільки, що аж особового складу не вистачало на їх застосування, тоді я сказав би, що держава "надсправляється" з задачею. Зараз такого нема, тому хотілося б більше.

Ви відчуваєте зростання кількості засобів, що надходять? Якщо порівняти з минулим роком.

Я скажу так, виробники збільшили темпи й надходить більше засобів. Але ми як полк цього не відчуваємо, бо теж зростаємо, за кількістю екіпажів. Тому, хоч в абсолютних числах надходження зростають, ми все одно не можемо покрити наші потреби.

Зараз для закупівлі дронів з’являються державні маркетплейси DOT-chain Defence та Brave1 market для пришвидшення постачання зброї у військо. Вам подобається ця ідея?

Користувались Brave1 Market. Скажу так, чи подобається сама ідея військового маркетплейсу? Так, мені дуже подобається. Ми постійно намагаємося закупати там зброю. Чи хороша це ідея? Так.

Чи є можливість там закупити все, що вам потрібно, навіть якщо у вас є цей ресурс? Ні, нема можливості.

Що не так?

Ну от уявіть, що ви заходите на "Розетку" де є купа товарів, які хочете купити й бачите "тимчасово немає в наявності". Можливо, попит перевищує пропозицію, або виробникам треба більше присутності на платформі.

Але принципово — це хороша ідея. Ми за будь-які цифрові рішення, де можна скоротити людське спілкування й перевести все у програму — це класно.

Яким може бути подальший розвиток бомберів?

Виклики ті самі: літати далі, нести більше, бути стійким до завад. Бомбери мають велике майбутнє — це окремий напрям збройних сил будь-якої країни, який буде широко застосовуватись.

Я знаю, що наші західні партнери також зацікавлені цією зброєю. Ми спілкуємось із ними — багато партнерів ще на початку шляху в розумінні специфіки сучасної війни. Іноді мені здається, що деякі мої цивільні друзі ставлять більш професійні питання, ніж партнери.

Вони не все розуміють, але ми пояснюємо: забудьте про війну танками та флотом — сьогодні дрони диктують правила гри.

Також дивіться інтерв'ю з начальником штабу полку Nemesis Артемом Бєлєнковим на подкасті УП "Кляті питання"