Який літак зараз потрібен ЗСУ?

Нещодавно Міністр Оборони України заявив: «Я вже веду перемовини, щоб наші пілоти їхали на навчання. Тому що прийде час, коли ми почнемо опановувати мінімум А-10, те, що називають Thunderbolt, або той же F-15, F-16, або якісь Gripen шведського виробництва, або ще якісь літаки. Це точно прийде цей час».

Так який літак зараз потрібен ЗСУ?

А чому взагалі виникло таке питання, коли зараз у тренді «боги війни» артилеристи, а до цього найбільш хайповим інструментом знищення ворога був БПЛА «Байрактар ТВ2»? Відповідь відома усім військовим експертам – «хто контролює повітря, той контролює поле бою»!

І тут нічого не змінилося з часів Другої світової, коли саме перевага союзників в повітрі (а зовсім не геройство совєцького солдата і кількість танків) стала запорукою перемоги на полі бою. Так само, нездатність авіації ворога створити повну перевагу в повітрі, стала основною причиною провалу «бліцспецоперації» рашистських військ. Чому це, на мій погляд, сталося, добре пояснюється у цьому відео (англійською). На жаль, подібного аналізу у наших ЗМІ я не знайшов, бо скоріш за все, робити йому просто нікому.

Так от, хоч величезний прогрес у розвитку БПЛА і мав значний вплив на ведення сучасної війни, але виконувати весь комплекс робіт пілотованої авіації безпілотники поки що не в змозі. Основними обмеженнями БПЛА на цей час є номенклатура авіаційних засобів ураження (АЗУ), обмеженість огляду поля бою та необхідність передачі керівної інформації між ЛА та центром прийняття рішень. І якщо перше – лише справа часу, друге можна вирішити вдосконаленням сенсорів на БПЛА та робочого місця оператора, то третє – велика проблема, бо влаштувати перешкоди для каналу зв’язку завжди легше, ніж забезпечити його роботу, особливо зі збільшенням відстані.

Без використання пілотованої авіації оборона втрачає можливість миттєвої реакції на прориви ворога, що загрожує оточенням (котлами), а звільнення окупованих територій може подовжуватися в рази та значно збільшити втрати особового складу.

Отже, рано чи пізно для ПС ЗСУ постане (а насправді вже існує майже 30 років) питання озброєння сучасним літаком НАТО, який має виконувати більшість функцій нинішнього авіапарку, який складається з винищувачів МіГ-29 та Су-27, штурмовика Су-25 і фронтового бомбардувальника Су-24. Усі вони мають свої переваги та недоліки (а у порівнянні з технікою НАТО – лише недоліки), і хоча могли ремонтуватися на українських підприємствах, проте через відсутність виробництва та неминучі втрати під час війни — вже є історією.

В Україні не заведено брати до уваги чужий досвід, але тут вже немає можливостей шукати свій шлях, а треба приймати рішення. Свого часу Польща теж стояла перед схожим вибором, і вони віддали перевагу сучасній модифікації F-16C, хоч мали на той час не обмежений політичною ситуацією вибір серед аналогів.

Совкові літаки були відкинуті одразу, бо поляки прекрасно розуміли, що це за техніка, маючи з нею справу багато років, і бувши частиною демократичного світу, не мали тих корупційних проблем, як країни, яким РФ втюхує свої «подєлкі». Звісно, ще є Еврофайтери, Рафалі, Гріппени, але для ВПС країни, яка обирає єдиний основний бойовий літак, дуже важливим є його універсальність. А завдяки величезній номенклатурі АЗУ, які виробляє США, в американських військових літаків є величезна перевага в цьому.

Основну інформацію про F-16 можна прочитати у Вікіпедії, але хотілося б загострити увагу саме на АЗУ, які може застосовувати цей літак, та які, здебільше, і визначають бойову ефективність будь-якого літального апарату.

Звісно, багатофункціональний військовий літак має в першу чергу вміти захистити себе та дружні літаки від літаків ворога. Основною ракетою повітря-повітря для F-16 (а також для усіх літаків США) є славнозвісна AIM-120 AMRAAM. Це, як раз той випадок, коли аналогів у ворога немає і не передбачається (про багатостраждальну Р-77/РВВ-АЕ, будь ласка, не треба, мене не цікавить, що їй намалювали у ТТХ).

Інформація про AIM-120 доступна, але головні її переваги — це активна головка самонаведення, яка здатна самостійно, без підсвітки з літака-носія наводитись на ціль, перенаводитися на ціль у випадку втрати через протиракетні засоби, наводитися на перешкоду. Завдяки сучасній електроніці система керування має оптимізовані алгоритми виводу на ціль та її перехоплення. Крім того, твердопаливний ракетний двигун використовує малодимне паливо, що не демаскує ракету на ранньому етапі польоту. Сама ракета досить невелика як для своїх видатних характеристик та високоманеврова. Коротше – ця ракета найжахливіший сон будь-якого пілота.

Окрім неї, є ще AIM-9 з інфрачервоною ГСН, останні модифікації якої перевершують усе, що є у ворога (Р-73 і поряд не стоїть).

Високоточне озброєння класу повітря-поверхня теж відповідає найсучаснішим вимогам. Досить важливим є можливість застосування протирадіолокаційних ракет типу AGM-88, які здатні атакувати будь-яке ППО, не заходячи у зону їх ураження. Можливо, найбільш ефективною керованою зброєю є ракети сімейства AGM-65, які здатні вражати будь-які цілі на поверхні та мають величезну кількість модифікацій ГСН та БЧ для кожного випадку.

Планерні боєприпаси типу AGM-154 з дальністю понад 100 км, наведенням по GPS та різноманітними БЧ. Крилаті ракети типу AGM-158 з дальністю «до мацкви», комплексною системою наведення, здатною подолати будь-яке ППО ворога та влучити у конкретну букву на Мавзолеї. Вже відомі багатьом Харпуни AGM-84 величезної кількості модифікацій, здатних потопити будь-який корабель (доведено Нептунами).

Про некеровані та коректувальні бомби для F-16 взагалі можна написати книгу в декількох томах. Якщо коротко, то це величезна кількість бомб JDAM (по GPS), GBU з, переважно, лазерним наведенням (включаючи найсучаснішу GBU-39 з різноманітними способами наведення), та касетні боєприпаси типу CBU, серед яких виділяються CBU-97/105, що є найкращим засобом ураження скупчення броньованої техніки.

Універсальність F-16 та його найсучасніша зброя дозволить в одному вильоті виконувати одразу декілька завдань із завоювання переваги в повітрі, придушення ППО та атаки наземних цілей ворога. При цьому, лише один тип літака може робити це набагато ефективніше, ніж усі типи, що зараз існують на озброєнні ЗСУ, значно меншою кількістю ПС.

Як щодо інших літаків, озвучених міністром? Ну, будь-які неамериканські літаки так чи інакше будуть обмежені наявними до них засобами ураження.

F-15 – це типовий суто винищувач (так само як МіГ-29 та Су-27 ПС ЗСУ), який значно ефективніший за F-16 проти повітряних цілей, але не здатен ефективно виконувати удари по наземним цілям, при цьому модифікація F-15E по суті є іншою моделлю, яка набагато складніша (в усіх сенсах цього слова) за F-16C.

Штурмовик А-10, звісно – це найефективніший літак у світі проти наземних цілей (особливо його останні модифікації), але він не здатен ефективно протистояти винищувачам ворога та перехоплювати ракети, які атакують українські міста. Тобто, у комплексі, F-15 плюс A-10 будуть значно ефективнішими (і про це можна написати окрему статтю) ніж лише F-16, але це суттєво збільшить час навчання, складність обслуговування та вартість постачання.