Пропонуємо вашій увазі переклад статті з блогу журналіста Макса Ріда, в якій він розмірковує над майбутнім інтернету та його переходу на так званий Web3, нову децентралізовану систему, натхненну криптовалютами.

Непевна ідея нового децентралізованого інтернету на блокчейні, що має прийти на зміну “Web 2.0” з його Google і Facebook, схоже, потроху набуває чіткіших обрисів. Достатньо чітких, аби про це вже почали висловлюватися далекі від технологій коментатори, редактори журналів, любителі перечитати всі новини, ваші родичі та просто люди, що прагнуть привернути до себе увагу в інтернеті.

Ось, приміром, Адам Девідсон, що колись вів радіопрограму Planet Money, писав для New Yorker, а зараз перейнявся вірою у Web3, описує зміну свого ставлення “від зневаги та байдужості до цікавості й врешті захвату”. А потім ще, відповідаючи якимось неназваним хейтерам, перераховує “список проблем, які міг би вирішити web3, принаймні для мене”.

Або от ще один новоспечений фанат криптовалют, Вілл Вілкінсон, стверджує, що криптовалюти – це “взагалі нормальна ідея і крипто/блокчейн-мережі справді можуть вплинути на технології, економіку і політику”.

Журнал New York (мій колишній роботодавець) публікує матеріал з назвою “Як пересічній людині розібратися в криптовалютах”. Цей текст не назвеш пропагандою, і там немає особливих прогнозів, але сама його поява щось та й говорить про проникнення криптовалют і Web3 в культуру. (Чотири роки тому, на хвилі біткойн-манії 2017 року, я допомагав писати та редагувати подібний текст про біткойн і блокчейн, орієнтований на звичайних людей. Пам’ятаю, що біткойн обвалився наступного дня після передачі журналу в друк, навіть ще до його появи у продажу. Ой).

У іншому куті рингу проти цих проповідників і нових вірян виступають відомі впливові скептики, як-от Ілон Маск.

Приміром, письменник Робін Слоан критично висловився на цю тему у своїх “Роздумах про Web3”. Ще жорсткіші погляди на web3 можна знайти у програміста Стівена Діля та у парі твіттер-тредів засновника Pinboard Мацея Цеґловські.

Намагаючись скласти власну думку, читаючи різні точки зору, запам’ятовуючи, хто що сказав, можна геть розгубитися. Якщо достатньо довго копати по цій темі у Твіттері, то цілком можливо, що врешті натрапиш, скажімо, на тред, де відстоюється віра у web3 як майбутнє для робітничого руху.

Але для нас з вами я опишу, що вдалося зрозуміти з обговорень Web3 та окреслю власні погляди. Конкретну відповідь, чи є Web3 нісенітницею, я не даватиму, але спробую чіткіше сформулювати питання.

Почнімо з основ. Словом Web3 зазвичай описують одне з двох понять. Першим є технології на блокчейні – розподіленому непідроблюваному реєстрі, що його вперше описав і втілив Сатоші Накамото для біткойна у 2009 році. У цьому сенсі Web3 є по суті заміною слова “криптовалюта” для вух венчурних фондів. Другим поняттям є загальне бачення інтернету майбутнього: світу децентралізованих додатків, які належать їх користувачам, сайтів, бізнесів, спільнот і груп, що пов’язаний, хоча не обов’язково ідентичний поняттю “метавсесвіт”.

Вілл Вілкінсон називає Web3 “глибоко антагоністичним”. Девідсон каже, що й не підозрював, як когось може дратувати сама ідея блокчейна і Web3. Погортавши Твіттер, можна на власні очі переконатися у цій радикалізації поглядів, особливо у темі NFT – цифрових об’єктів, якими можна володіти чи продавати. Бої точаться між колекціонерами NFT, ентузіастами та прихильниками поглядів “я правою кнопкою клікнув і зберіг це безплатно”, які щиро дивуються бажанню купки дурників викинути тисячі доларів чи більше на квитанцію на файл JPEG.

Так, а через що, власне, виникло непорозуміння? Як мені здалося, суперечки насправді поділилися на два напрямки:

  • Чи може блокчейн робити щось таке, на що наявні технології не здатні, або ж робити щось краще чи ефективніше за наявні технології?
  • Чи стане блокчейн архітектурою інтернету у майбутньому (тобто “​​web3”), і чи стануть побудовані на ньому компанії й організації важливими та потужними?

Щирі прихильники на кшталт Вілкінсона, Девідсона чи Кріса Діксона, інвестора з Andreessen Horowitz, відповіли б “так, так”, бо вони вірять і у блокчейн як новий крок технічного прогресу, і у блокчейн як основу інтернету прийдешніх років. Хейтери типу Цеґловські і Діля сказали б “ні, ні” – блокчейн нічого нового чи корисного не дає (якщо взагалі хоч щось дає), а значить, на ньому нічого і не побудуєш.

Але ствердна відповідь на одне питання не означає “так” і на інше. Стів Ренді Волдмен, приміром, тримається думки “так, ні” у своєму пості, говорячи про велику кількість нових варіантів застосування блокчейну, але називаючи його перехідною технологією, яка не протримається і не домінуватиме настільки, як мріють її прихильники. На його погляд, блокчейн буде поглинуто теперішніми юридичними та фінансовими структурами.

Також є “біткойнові максималісти”, переконані у первісній ідеї суперницьких цифрових монетарних режимів на основі блокчейну. Вони не вірять, що побудований на гроші Кремнієвої долини Web3 буде втіленням задуму Сатоші Накамото.

Точка зору “ні, так” теж цілком можлива. Можна не вважати блокчейн якимось значним технологічним проривом і не бачити для нього широкого застосування і потреби. Менш із тим, завдяки культурній і економічній підтримці він цілком може зіграти певну роль у розбудові інфраструктури, незалежно від його новизни чи користі. Мені здається, більшість скептично налаштованих до web3 людей думають десь так, і я особисто тримаюся подібних поглядів.

Добре, у нас є ця нудна схема. Що тепер?

По-перше, мені здається, в обговореннях Web3 варто по можливості розділяти вузькі (і іноді нерозв’язувані) технічні питання про блокчейн (що він робить і де його можна застосувати?), і ширші політико-економічні й культурні питання: хто бере участь, спонсорує і збагачується на технологіях для Web3? Яка політична та економічна динаміка сприяє розвитку блокчейну? І зважаючи на це – для чого саме використовуватимуть блокчейн?

Якщо ми чомусь і навчилися за останні двадцять років, то це тому, що фундаментальна цінність, якість або новизна певної технології ще не гарантує її успіху. Треба давати оцінку, чи є блокчейн маячнею, чи ні, враховуючи соціо-політико-економічну кон’юнктуру, у якій він розвивається. (Це, певно, по-іншому сформульована думка Хусейна Кесвані у “Ліві мають говорити про криптовалюту”).

По-друге, варто зауважити різницю між двома питаннями, наведеними вище. Перше є відкритим технічним питанням, і навряд чи його можна вирішити так, щоб це всіх влаштувало. Друге ж є доволі вузьким і однозначним: Web3 або буде основою інтернету, або ні. Можна робити прогнози. Інакше кажучи, перше питання ділить опонентів на скептиків і ентузіастів, друге — на “биків” і “ведмедів”.

Мене дещо розчаровує, що більшість обговорень Web3 поки іде саме у такому розрізі – по суті, у спробах передбачити ринок. Скептики майбутнього Web3 – це “ведмеді”, ентузіасти, звісно – “бики”. Це взагалі поширено в інтернеті, де весь дискурс можна вважати набором спекулятивних прогнозів різних людей на різні теми, відповідно до ваги їх авторитету онлайн. У світі Web3 це особливо помітно, бо кожен проєкт і спільнота засновані на блокчейні, тож вся віра в успіх може і зазвичай буде виражена у вигляді певних криптотокенів, що зростатимуть або падатимуть в ціні.

Характерною інновацією Web3 є переведення усього в аналог цінних паперів. У Web3 кожен бізнес, установа, спільнота, група і проєкт обмежені та структуровані певними криптотокенами – “акціями”, які можна продавати на децентралізованих крипторинках. Ціна такого токена зростає, якщо ваш проєкт приваблює сторонніх людей, що хотіли б взяти участь та вкластися в нього. В теорії це мало б мотивувати учасників працювати в поті чола, щоб завершити чи вдосконалити проєкт. На практиці, як буває і на звичайних ринках цінних паперів, це мотивує учасників рекламувати свої проєкти, аби привернути увагу і гроші спекулянтів.

Я описав цю матрицю поглядів на криптовалюти у спробі відокремити скепсис від прогнозів. Можна вірити у майбутнє Web3, але водночас і скептично ставитися до культури, цінностей, а особливо до інвесторів світу Web3. Єдиний прогноз, який я згоден дати – через десять років Кріс Діксон і брати Вінклвосси будуть суттєво багатшими за мене, а я житиму десь так само, як і жив, або й гірше. Багато хто зараз пише, що не варто грати проти Andreessen Horowitz. І це можна зрозуміти! Я ж вдаюся в питання, чому мені взагалі у це треба грати? Звідки взагалі взялося це жахливе бридке не прикольне казино? Де вихід? І якщо виходу немає, то чи можу я просто попивати безплатний алкоголь і набридати людям нагадуваннями, що у виграші врешті залишається саме казино?