Не «Байрактарами» одними живе український фронт. Власні розробки ударних та розвідувальних БПЛА значно просунулись за понад рік повномасштабної війни та дрони вже довели свою ефективність у бою. Настільки, що за дронами шикується черга з військових підрозділів, а розробники шукають можливості для швидкого масштабування. 

Як це відбувається, розповімо на прикладі кількох виробників українських ударних безпілотників, а також інтерв’ю з інженером однієї з компаній.  

Punisher

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

Безпілотний комплекс, що складається з дрона та наземної станції, розробила компанія UA Dynamics. Вперше їхній БПЛА полетів ще у 2016 році, однак із початком повномасштабного вторгнення та приходом у команду бізнесмена Дмитра Томчука проєкт отримав нове дихання. 

Punisher – ударно-розвідувальний безпілотник. Комплекс коштує близько $50 000, а контейнер з вибухівкою – всього $100. Власне дрон є багаторазовим – він може підхопити новий контейнер і знову полетіти на місію. Іншими перевагами розробники безпілотника називають його тиху роботу та швидкість. Він нібито здатний розвивати до 198 км/год. 

Зараз UA Dynamics збирає кошти на побудову нового навчального центру для операторів БПЛА, який випускатиме 30 екіпажів на місяць – на додачу до десяти, які вже випускають. 

R-18

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

Октокоптер розробила українська організація «Аеророзвідка» ще під час першого етапу російсько-української війни. Дрони почали розробляти 2016 року, а 2019 повністю випробували модель, яка використовувалась у зоні АТО. Наразі безпілотник має радіус польоту до 8 км, може підіймати до 5 кг вибухівки та триматись у повітрі близько 40 хвилин. 

Дрон є суто українською розробкою, яка тестувалась у бойових умовах АТО. Однак на його створенні «Аеророзвідка» не зупинилась. Організація впроваджує ідею ситуаційних центрів – технологічних хабів, що об’єднують та координують технічні засоби розвідки та допомагають ефективно проводити спільні операції.

У ситуаційних центрах дані з безпілотників поєднують з інформацією від стаціонарних камер, супутникових знімків, розвідників та інших джерел. Після аналізу та обробки до даних отримують доступ військові. Проєкт реалізують у співпраці з Мінцифри.

COBRA

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

Дрон розробили інженери з Кривого Рогу. У квітні цього року його планували відправити на москву під час параду 9 травня. Невідомо, чи задіяна «Кобра» у нещодавніх ударах по столиці країни-агресора, але в будь-якому випадку розробка буде корисною в операціях ЗСУ. 

Безпілотник, виробництво якого обійшлося всього у $2000, здатний пролетіти 700 км і може нести 14 кг вибухівки. Розробник «Кобри» Віталій Бризгалов зазначає, що дрон збирається за три години, він простий у виготовленні. 

Окрім конструкції дрона, інженери самостійно розробили для нього двигун з інжекторним вприском, а також вдосконалюють зв’язок і антиРЕБ, шукаючи нестандартні шляхи. Наразі проєкт розвивається завдяки коштам, зібраним від небайдужих благодійників, та постійно шукає спеціалістів для підсилення команди. 

RAM II UAV

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

Дрон-камікадзе почали розробляти у 2015-2016 роках, як і багато інших. Проте роботою над ним займалась не одна компанія, а цілих чотири. У 2018 кілька виробників об’єднали зусилля та почали постачати комплектуючі, які у кожного з них виходили найкраще. Наразі диверсифікація дозволяє продовжити виробляти дрон, навіть якщо з кимось із постачальників виникнуть труднощі.

За словами співрозробника дрона Вадима Кодачигова, усі найважливіші компоненти RAM II виробляються в Україні. Радіодеталі закуповують за кордоном, але навіть плати для безпілотника паяють на місці. Перевага дрона – найсучасніші розробки проти РЕБу, які дозволяють довести його до цілі попри спроби ворога перехопити чи заглушити. Також він має 30-кратну оптику з гіро- та цифровою стабілізацією, що дозволяє захоплювати ціль з трьох кілометрів. Якщо ціль сховалась, оператор може безпечно скасувати місію – заблокувати детонатор і повернути безпілотник. 

Наразі дрон виробляють на базі українського дрона-розвідника «Лелека-100». Проте за словами розробників, для нього можуть використовувати корпуси й інших безпілотників. 

Кажан

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

У цьому реактивному ударному дроні також використовують складники від різних виробників. Основна робота розробників «Кажана» – скомпонувати деталі та вдосконалити їх під бойові потреби. Дрон може підіймати різні види боєприпасів, розвивати швидкість до 72 км/год та літати на відстань до 10 км. Він працює як в ручному режимі, так і за заданими координатами.  

«Кажан» – багаторазовий дрон, який працює з різними засобами ураження. На кінець 2022 року в різних підрозділах ЗСУ використовували понад 170 таких безпілотників. 

Розробка дронів-камікадзе і розвідників очима інженера, який їх виготовляє

Про те, як у подробицях виглядає процес розробки безпілотників, ми поговорили з одним з інженерів одного з українських виробників. З метою безпеки ми не називаємо його ім’я, а також організацію, в якій він працює. 

Хто ті люди які займаються розробкою дронів-камікадзе? Який попередній досвід для цього потрібен? 

Оскільки на ринку це дуже потрібна річ, цим займається багато хто навіть без попереднього досвіду. Але гарний продукт – який працює і показує результати – здебільшого роблять колишні авіа-, судно- та автомоделісти. Здебільшого це все-таки авіамоделісти. 

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

Що більше в людини навичок, то краще вона може зробити продукт. Наразі в деяких вузлах ми застосовуємо 3D-друк, тобто такі навички теж потрібні. Особисто я користуюсь FDM-друком. Є також SLA – мабуть, найкрутіший, але дуже коштовний. 

Як безпілотник проходить шлях до від ідеї до постачання військовим готового продукту? 

Найкраще, коли є запити від військових і люди з певним досвідом намагаються їх втілити, тому що не всі ідеї можна практично розробити або вписати в певні фінансові можливості. Розробка безпілотника відбувається по-різному. Якщо мова йде про літаки з нерухомим крилом – це одне, якщо про коптери – то зовсім інше. 

Коптери зазвичай, хоч і не завжди, складаються з уже розроблених частин.

Від одного виробника можуть взяти одні деталі, від другого – інші, від третього – електроніку і так далі. На сьогодні коптер – мабуть, найпростіше, що можна зробити. Він як конструктор – прогортав на AliExpress кілька сторінок і зібрав усе, що потрібно. 

Якщо мова йде про розробку літаків – все набагато складніше, бо тут аеродинаміка в чистому вигляді. Що закладеш від початку в розробку, від того залежить чи вона взагалі полетить. Дехто робить (безпілотники) суто на досвіді й вони якось літають. Це, скажімо, середній рівень. Якщо люди прагнуть кращих результатів, то долучають програмне забезпечення, яке робить розрахунки. Малюється купа графіків, обчислюється аеродинаміка – і це тільки щоб прорахувати ймовірність, чи вийде добрий продукт. А потім треба ще купу часу і грошей, щоб зробити прототип. Щоб запустити його в серію – потрібні ще інші гроші. 

Що потрібно, аби дрон визнали готовим працювати на полі бою? 

Щоб випробувати продукт, у будь-якому разі потрібен зв’язок із військовими. Зараз не можна літати деінде – одразу приїде СБУ і скаже: «Вася, поїхали з нами». Тому від початку треба вийти на людей, які надають дозволи на випробувальні польоти в певних межах, за певним курсом, на певних висотах. Вже через цих людей, або тих, хто так само приїздить на полігон, можна знайти контакти військових. 

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

Зазвичай військовим, спершу на безоплатній основі, дають свої вироби для тестування у бойових умовах. Потім отримують від них відгуки, що треба зробити інакше, що працює добре, а що зовсім не працює. Або що продукт дуже класний, все працює: «Візьми гроші та давай ще». У будь-якому разі виробник виходить на військових і починає з ними співпрацювати. 

Наступний можливий крок – взяття на озброєння. Для цього треба пройти сертифікацію. Окрім того, щоб мати готовий виріб, треба заповнити купу паперу, де повністю його описати. Тоді подати ці цифри, мабуть, у Міноборони. Там їх розглянуть, призначать певні умови та іспити. Якщо все пройде добре, виробник отримає сертифікат на свою продукцію.

За наявності сертифіката, Міноборони може підписувати контракти на постачання виробу для озброєння певних підрозділів. Але це дуже непростий шлях. Раніше майже неможливо було отримати сертифікат, бо умови писались під конкретних виробників. Зараз усе дуже спростили, хоча корупція, на жаль, лишається. 

Де шукають кошти на розробку і виробництво?

Зараз є різні проєкти, наприклад, Армія дронів, де можна показати себе. Коли виробник уже чогось досяг на полі, чутки про нього ширяться і вже черга стоїть, то люди приходять самі й питають: «Що вам треба, щоб виріб масштабувати?». До цього усе відбувається своїми силами. 

Можна шукати спонсорів або фонди. Проте тут результат залежить від того,  якого призначення вироби виготовляються. Бо, наприклад, не всі фонди готові фінансувати зброю. Якщо роблять спостерігачі – добре, а якщо ця штука полетить на голову іншим людям, навіть коли то загарбники, то «ми гуманісти, не будемо фінансувати». Цим «страждають» як закордонні, так і українські фонди. Ми саме співпрацюємо з одним, який тільки на розвідувальні дрони може надати кошти, а на ударні – вже ні.

Чи є у процесі пошуку коштів момент залучення інвестицій? Коли треба продати свою ідею, довести, що вона буде ефективна.

Так, але все залежить від того, що ставиться за мету. Якщо мета – заробити гроші, то треба робити фінансову модель, прораховувати прибутки. Тому що будь-який інвестор захоче отримати повернення коштів, які він вклав. 

А якщо мова йде про роботу на перемогу і безплатне постачання дронів, то залучаються тільки спонсори, які будуть давати власні кошти чи закупати певні елементи. 

Як обирають підрозділи, які отримають дрони безплатно?

Не знаю, як розподілення відбувається в інших, можу сказати за нас. Окрім виробництва дронів, у нас є своя школа. Після випуску з неї пілота, він отримує дрон для свого підрозділу.

У школі щонайменше два напрямки – розвідувальні та ударні дрони. Залежно від того, що потребує підрозділ, залежить час навчання пілота. Зазвичай все починається з розвідувального апарату – а коли люди здобули певний досвід, надали фідбек, що у них щось виходить (або навіть не виходить, але вони намагаються працювати) ми можемо їх поставити в чергу на навчання на ударний дрон. 

Черга на сьогодні велика, тож не всі готові чекати. Серед тих, хто готовий, перевага надається не піхоті, а більш спеціалізованим підрозділам. 

Скільки часу займає навчання пілотів?

Наскільки я знаю, їх запрошують на тиждень. Після цього всі пілоти отримують борти й вперед, до роботи. Коли вони попрацюють на розвідувальному дроні, нададуть підтвердження і захочуть далі розвиватися, то знову роблять запит на навчання.

Українські ударні дрони: хто і як розробляє БПЛА Punisher, R-18, Кажан та інші

Тоді вже час підготовки менший – вони тренувалися тут раніше, здобули бойовий досвід, літали в умовах РЕБу. Тому, залежно від завантаженості інструкторів і вмінь пілотів, навчання займає 3-4 дні. 

Чи обмінюєтесь ви досвідом з іншими виробниками дронів?

Кожен виробник, як би він не товаришував із сусіднім, має свої розробки. Наприклад, є напрацювання зі штучним інтелектом, щоб робити наведення по певних орієнтирах, навіть по картинці. Тоді останні кілька десятків метрів дрон долітає по системі наведення. 

Це все розробляється, але не поширюється, через що окремі люди йдуть по тих самих граблях. Шлях розробників довгий і тернистий. Немає певних обмежень – тільки уява і досвід, але і допомоги збоку теж майже немає. 

Дуже цікаво, як галузь розвинеться, наприклад, через 5-10 років.

На мою думку, сьогодні Україна ледь не перша у світі за розробкою безпілотників. Такого полігону для випробувань більше ніде немає. Саме тому світові виробники надають свою техніку – їм цікаво перевірити її в бойових умовах, щоб потім хизуватись перед замовниками. Сподіваємось, що і наші у цьому процесі не будуть пасти задніх.