iPod, Phone, Internet — саме з цією трійкою слів на слайді позаду нього Стів Джобс представив iPhone широкому загалу під час івенту MacWorld на початку 2007 року. Він критикував незручності та складності використання поточних смартфонів, був незадоволений клавіатурами та обмеженнями, які вони створюють, влучно пожартував про запатентований мультитач та заявив, що Apple “перевинайшла” (reinvent) телефон.
Свою долю скептицизму після цього виразили всі інші великі на той момент гравці. І це трималося доволі довго. Наприклад, Майк Лізарідіс, співзасновник та керівник BlackBerry, не вірив в успіх iPhone через відсутність фізичної клавіатури. Стівен Елоп, глава Nokia, навіть за кілька років потому дозволяв собі переможно кинути iPhone з обіцянкою замінити його новою Lumia.
Й спочатку дійсно мало хто з конкурентів серйозно поставився до презентації Apple. Зовні, перед медіа. Але, виявляється, були й люди, які набагато серйозніше сприйняли демонстрацію iPhone та бачили пристрій суттєвою загрозою своїм продуктам.
В архівах фінського Aalto University з’явилася внутрішня презентація компанії Nokia з назвою Apple iPhone was launched (“Випущено Apple iPhone”). Її підготували Пітер Браєр, Скотт Купер, Гордон Мюррей-Сміт, Тімо Партанен, Пітер Річардсон, Юссі Валімакі та Ріку Остерман. Також допомагали Девід Еванс та Санна Пуха. Деякі з цих людей мали позиції C-level. І сам факт такої кількості залучених вже вказував на те, що зовнішній спокій виробника був суто “маркетинговим”.
В цій статі ми пройдемося основними тезами презентації та спробуємо зрозуміти, як насправді один з найбільших виробників телефонів та смартфонів бачив iPhone на момент його появи у 2007 році.
“Користувацький інтерфейс був сильною стороною Nokia, тому UI може бути найбільшою загрозою, яку представляє iPhone”
Початкові слайди презентації дають загальні позиції, за якими одразу можна побачити перші враження спеціалістів Nokia та відповідної аудиторії. Анонсовані понад 200 патентів нового користувацького інтерфейсу змусили одразу подумати над своїми подальшими діями навіть попри те, що Nokia бачила UI своєю сильною стороною. До цього.
Майже одразу спеціалісти визнали, що “інтерфейс сенсорного екрана iPhone може встановити новий надсучасний стандарт” і облишити все як є наразі не можна. Потрібна відповідь.
“Nokia повинна розвивати сенсорний інтерфейс, щоб дати відсіч. […] Nokia потрібен головний архітектор користувацького інтерфейсу, щоб активізувати інновації Nokia у сфері користувацького інтерфейсу на всіх платформах і в усіх бізнесах” — йдеться у слайді.
Саму ж OS X (на той момент операційна система iPhone ще не мала назви iOS) також визнали красивою, і згідно з коментарями презентації, дизайн дійсно вдарив по S60 та Windows for Mobile. Заразом в Nokia не очікували, що Apple продаватиме систему іншим виробникам та цікавилися, чи буде підтримка сторонніх застосунків (а спочатку такої дійсно не було) й Java.
“iPhone захопить крутість в американських ЗМІ, для Motorola залишилося не так вже й багато крутизни”
Однак зважали й на вартість. Перші моделі iPhone коштували $499-599 (залежно від обсягу накопичувача), але з дворічним контрактом. Без такого — $649. Для порівняння, один з флагманів Nokia N95 оцінювався у понад $700. При цьому в Європі вартість iPhone становила $779 або €600.
Й вже на той момент фінський виробник остерігався, що iPhone змінить дорогий сегмент смартфонів та стимулює запит покупців (що також може зіграти на руку всім виробникам). Ба більше, в компанії передбачали, що Apple випустить ще й дешевшу версію iPhone, тим самим “вдарить” по продажах стільникових телефонів, яких на той момент було чимало.
В Nokia очікували, що Motorola муситиме боротися ціною, зауважили проблеми SonyEricsson, який на той момент приділяв чимало уваги саме медійним можливостям своїх моделей, очікували серйозних проблем для BlackBerry (RIM) та Palm, чиї акції одномоментно пішли до низу. Й автори презентації чітко розуміли, що флагманські пристрої приваблюють бізнес-покупців, що й очікували для iPhone.
Однією з сильних сторін смартфона від Apple зауважували дисплей. Зі своїми 3,5 дюймами він був дійсно великим. Але головне — він був сенсорним та навіть підтримував жести. Тим часом у конкурентів часто використовувалися резистивні екрани, а не ємнісні. Вперше демонструючи iPhone Стів Джобс окремо наголошував на тому, що для такого дисплея не потрібен стилус, а люди і без цього «народилися з десятком своїх».
Вже банальні на сьогодні речі, як наближення фотографії жестами на дисплеї, у 2007 році були зовсім новими. Мультитач був чимось настільки свіжим, що Apple мала патент і для нього. Звичайні свайпи для “перелистування” зображень чи прокручування медіатеки застосунку музичного програвача мали окремі місця презентації. А тим часом всі інші виробники пропонували робити це кнопками.
Те ж саме стосувалося й таких нововведень, як датчик наближення, який вимикає дисплей під час дзвінків, датчик освітлення для адаптації яскравості підсвічування залежно від умов освітлення, чи навіть акселерометра. Так, згаданий Nokia N95 також мав акселерометр, але використовувався він не для повороту зображення залежно від позиції корпусу смартфона, а виключно для правильної орієнтації альбомних та портретних фотографій.
“Voice як застосунок-вбивця”
Доволі смішно зараз, але взагалі не кумедно для Nokia зразку 2007 року, були певні “софтові” моменти. iPhone дозволяв отримувати push із зображеннями, мав зручніший браузер Safari, пропонував використовувати карти Google (так, не маючи GPS, але все ж) і вже тоді мав віджети на кшталт погоди та акцій.
Але окремий слайд було присвячено застосунку телефона. Окрім того, що він дійсно доволі інтуїтивно демонстрував усі доступні функції, було ще два моменти, які на той момент не так широко використовувалися іншими виробниками. iPhone під’єднувався до Mac чи ПК через iTunes, й це дозволяло синхронізувати багато інформації (у конкурентів також були рішення, але складніші й чимало користувачів їх в принципі ігнорували). Та ще й застосунок телефона краще демонстрував та дозволяв прослуховувати голосову пошту (якою в Штатах користувалися значно активніше, ніж в Україні). У 2007 році навіть такі речі вважалися перевагою.
Презентація iPhone пройшла з невеликим демо таких речей. Стів Джобс зі сцени подзвонив Джоні Айву (який, якщо я не помиляюся, відповів якраз з Motorola Razr), й в їхню коротку розмову втрутився Філ Шиллер. Джобс швидко створив конференцію з ними. Легкість та швидкість таких процесів здивувала зал. Й вже точно змусила добряче задуматися конкурентів, що видно з того, що застосунку телефона спеціалісти Nokia приділили більше уваги, ніж браузеру. (Сказав би їм хтось, що молодь у 2025 році до останнього уникатиме телефонних дзвінків…)
“Якщо Apple вдасться досягти своєї мети за оголошеною ціною, вона створить новий ринок високого класу”
Старт продажів в США було намічено на червень 2007 року, в Європі — четвертий квартал того ж року, а запуск в Азії мав відбутися у 2008. Саме тоді в Nokia очікували відчути перші результати старань Apple. Купертинці розраховували охопили лише 1% ринку, або ж продати 10 млн пристроїв. Знову ж, порівняно смішні цифри для Apple зараз, однак тоді мало хто вірив, що це вдасться.
Ба більше, компанії зазвичай дивляться у подібні цифри трохи глибше. Якби Apple дійсно потрапила в 1% ринку, у вартості це б було приблизно 4% від загальної, а частка серед пристроїв вартістю понад €300 склала приблизні 30%. І абсолютно очевидно, що Apple у першу чергу розраховувала саме на преміальний сегмент ринку.
Серед заспокійливих нот у презентації були згадки про високу вартість, лише одну модель виробника (а iPhone дійсно довго випускався лише в одній версії, й досі має маленький вибір нових апаратів, порівняно з конкурентами), та потенційні складнощі дистрибуції. Звісно ж, на черги з наметами перед Apple Store ніхто тоді навіть не розраховував.
В Nokia припустили, що з долею у 1,1% ринку, Apple буде приблизно на 10 місці серед виробників у світі. Проте у долі ще не дуже популярних тоді смартфонів, це були б геть інші показники. З огляду на припущення у продажі 10 мільйонів саме смартфонів, Apple стала б другим номером у рейтингу, трошки програючи Nokia. У випадку продажу 14 мільйонів iPhone за 2007 рік, мобільна OS X стала б другою платформою, відстаючи лише від Symbian. Тож приводів для хвилювань дійсно вистачало. Не кажучи вже про удар по вартості акцій Palm та RIM.
“Виділіть потенційні слабкі сторони iPhone”
Звісно ж, просто слідкувати за ситуацією ніхто не пропонував. Натомість було запропоновано ряд кроків, які можна було зробити для покращення власної ситуації. Серед таких, наприклад, тісніша співпраця з T-Mobile, адже стільниковим операторам також була потрібна альтернативна пропозиція співпраці Cingular з Apple.
Важливими вважали пріоритет розробки UI під сенсорні дисплеї, спрощення базових функцій та покращення роботи PC Suite. Допомагати в цьому могла модель Nokia N800, яка вважалася “гравцем одного рівня”. Також Nokia мала проаналізувати можливий випуск дешевшої версії iPhone та потенційно готуватися до відповіді. Та й загалом додавати покращень для середньобюджетних пристроїв з власними та сторонніми сервісами (від Google та Yahoo), прискорити розробку та покращення своїх сервісів.
Стандартні кроки з “патентними суперечками”, наголосом на слабкостях iPhone, та покращенням співпраці з партнерами також ніхто не скасовував. Але це все рекомендації. Також був окремий список “Що Nokia необхідно зробити”, який враховував N800+ найліпшим конкурентом iPhone. Але деякі пункти залишали більше питань, ніж відповідей (або останні залишилися суто в усній формі).
В Nokia вважали, що цей формфактор iPhone може завоювати (тим паче він був одним з, якщо не найтоншим на той момент). При цьому пристрої вважалися схожими через використання сірих та чорних елементів корпусу (насправді ж їх дуже складно назвати схожими). Також компанія мала “підсвітити”, що її конкурент iPhone був дешевшим, мав більше застосунків (як, наприклад, Skype), можливо, додати “хардверу”, пропозицій операторам, розвивати ком’юніті розробників (яке вже було порівняно великим) тощо.
І дійсно, перший iPhone не був на межі тодішніх технологій в усьому. Попри простоту та привабливість інтерфейсу, і зручність від використання ємнісного дисплея, в iPhone неможливо було додати пам’яті, він не підтримував 3G, його батарею неможливо було замінити з тією ж простотою, як це було в інших, роздільна здатність камери була 2 МП, тоді як у конкурентів було й по 5…
Замість висновків
Судячи з усього, конкурентів більше турбував користувацький інтерфейс, та простота й зручність, з якою відбувалася демонстрація смартфона. Так, навряд саме на момент початку січня 2007 року все було ідеально підготовлено. Ні, у Стіва Джобса було декілька смартфонів для демонстрації різних функцій. Однак пізніше компанії вдалося вийти на значно кращий рівень й запустити продажі з більш-менш готовим “софтом”.
“Ті, хто серйозно займається програмним забезпеченням, мають створювати й апаратне” — процитував Стів Джобс вислів Алана Кея перед презентацією першого смартфона Apple. Власне, в “софт” вкладалося чимало, й Джобс був відомий своїм суворим підходом до цього. “Хард”, звісно, теж не став винятком. Й чималу роль в успіху iPhone зіграло поєднання цих факторів. Багато переваг виробів Apple досі приписують тому, що компанія самостійно займається розробкою першого і другого.
До того ж iPhone досі вважається одним з тих пристроїв, який докорінно змінив індустрію, попутно “вбивши” велетенські на той момент компанії, які не змогли впоратися з конкуренцією та успіхом Apple. Хтось був занадто впевненим у собі, хтось недооцінив нововведень, а хтось програв через сукупність цих факторів. Однак презентації на кшталт цієї все ж добре демонструють, що були спеціалісти, які відчували загрозу від нового гравця, й вже тоді готувалися до майбутніх змін. А зовнішній спокій мав підтримувати вартість акцій, і, певно, не сильно корелювався з внутрішнім станом.
Ознайомитися з повним документом можна за цим посиланням, а ще раз переглянути презентацію першого iPhone далі:
Також нещодавно ми публікували статтю з добіркою найцікавіших телефонів, які передували сучасним смартфонам. Подивитися її можна тут.