Погляд з висоти: які ролі виконують супутникові знімки у російсько-українській війні
Якщо говорити про використання супутників під час нинішнього етапу війни (від 24 лютого), на думку спадає придбаний командою Притули супутник ICEYE або використання Starlink для зв’язку на фронті. Однак є менш помітна, а втім, важлива робота супутників, результати якої під час війни доступні широкому загалу. Це – знімкування руйнувань у містах, наслідків бойових дій для природи, навіть викриття брехні російської влади щодо важливих геополітичних питань.
Така робота не є оперативною – її результати не вимагаються тут і зараз, і не застарівають за кілька днів. Водночас «погляд з висоти», що не обмежується кордонами, постійно знаходить застосування там, де методично опрацьовують інформацію.
Розглянемо кілька напрямків, де супутникові знімки використовують під час війни, а також дізнаємось, як користуються ними у DeepState, щоб підтримувати на мапі актуальну лінію фронту.
Окупація АЕС
Порушивши всі міжнародні домовленості, окупанти використовують атомні електростанції у воєнних цілях. На початку повномасштабного вторгнення стало відомо, що росіяни копали окопи в «рудому лісі» поблизу Чорнобильської електростанції. Однак у гіршому становищі наразі Запорізька АЕС, яка досі перебуває під контролем окупантів.
Знімки з супутника дозволяють побачити, як росіяни роблять укріплення на реакторних блоках. Попри те, що МАГАТЕ застерігає від військової активності довкола ЗАЕС, окупанти «залучають реактори до тактичного оборонного планування», – пише міністерство оборони Британії, що оприлюднило знімки.
Відстеження руйнувань
Супутникові знімки також допомагають дістатися місць, куди не мають доступу незалежні журналісти. Зокрема – окупованих міст, або міст, де ведуться активні бойові дії. Згори можна оцінити кількість зруйнованих будинків, загальний стан міст та його порівняти з довоєнним.
Використавши дані Planet Labs, журналісти змогли показати, як змінились Сєверодонецьк, Лисичанськ, Ізюм, Лиман, Авдіївка та навколишні селища. Аналіз даних із супутника дозволив розпізнати руйнування та створити інтерактивну мапу, де вони відображаються.
Екологічні наслідки
Так само як руйнування міст, із супутників добре видно шкоду для навколишнього середовища, яку наносять російські окупанти. Це чи не єдиний спосіб оцінити, як війна вплинула на екологічний стан тимчасово окупованих територій.
За допомогою супутникових знімків журналісти «Схем» роздивились наслідки пожеж, які виникли через обстріли, у лісі поблизу Ізюма Харківської області, на Кінбурнській косі (Миколаївщина) та поблизу Запорізької АЕС. Численні пожежі також пошкодили поля у Херсонській області.
Імовірно, найвідомішим результатом відстеження дії обстрілів стали знімки полів Донеччини, вкриті воронками від бомбардувань. Ці фото не лише наочно демонструють, наскільки масовими були обстріли, а й дають можливість екологам оцінити забруднення землі залишками снарядів.
Викриття брехні
Супутникові знімки допомагають розслідувати справи, де немає або недостатньо свідків. Наприклад, у справі з підривом «Північного потоку» та «Північного потоку-2» у Балтійському морі. Російська сторона називає його диверсією, однак і свідки, і супутникові знімки доводять, що це міг бути російський корабель з мінісубмариною на борту.
Ймовірно, найбільш масштабним проєктом з використання супутникових знімків під час війни є мапа DeepState. Її оновлюють, аналізуючи щодня величезний масив даних з супутників, які отримують із відкритих джерел. Ми поговорили з одним з аналітиків DeepState, щоб дізнатись, як саме вони це роблять.
Кейс DeepState: як супутникові знімки допомагають оновлювати віртуальну лінію фронту
Яким чином відстежують зміни на лінії фронту, щоб внести їх на мапу?
Щодня обидві сторони публікують дуже багато відео з фронту. Спочатку ми намагаємось підтвердити актуальність – що певне відео справді зняли сьогодні або вчора, а не місяць чи рік тому. Після цього геолоковуємо його.
На основі геолокацій можна приблизно побудувати карту бойових дій. Якщо, наприклад, на відео видно, як українські танки проїжджають вже за якоюсь лісосмугою, і це відео сьогоднішнє – а ще вчора на карті ця лісосмуга була позначена ворогом, то можна посунути фронт. Таким чином кожна знайдена геолокація – імовірні зміни на фронті, які можна фіксувати та вносити у карту.
Яка роль супутників у геолокації відео?
Геолокація проходить так. Беремо відео з фронту і беремо за основу ще якийсь матеріал. Це може бути супутниковий знімок, картинка в Google Street View, фото з інтернету чи відео на YouTube, де також зображена територія, яка є на відео з фронту.
Потім знаходимо кореляцію між двома матеріалами. Якщо кореляція підтверджується, тоді місце на відео справді дорівнює місцю на Google-карті чи відео з YouTube. Після цього на карті малюємо ці кореляції, і так підтверджуємо достовірність локації.
Проблема в тому, що більшість відео з фронту знімають не в містах, і просто так відкрити Google-карти, кинути жовтим чоловічком кудись на вулицю і подивитись, що є навколо, не вийде. Геолокувати село, використовуючи фотографії з інтернету чи Google Street View, переважно неможливо, тому що фотографій цього села в інтернеті або недостатньо, або взагалі немає.
Коли ми геолоковуємо лісосмуги, поля чи села, то єдине, на що спираємося – це супутникові знімки. Без них геолокувати 90% відео з фронту були б неможливо.
Це робиться досить просто. Оскільки більшість відео знято з дронів, то ми вже бачимо як виглядає певна локація з висоти. Методом аналізу можна звузити коло пошуку до якогось регіону, а далі користуватись супутниковими картами, щоб знайти місце, яке буде сходитись з місцем на відео.
Інколи ми отримуємо матеріали, де зйомка ведеться не з дрона, а з землі. Але в цьому випадку так само можна намалювати, як виглядатиме територія зверху. Беруться до уваги лінії електропередач, електричні стовпи, ліхтарі, дахи будинків, лісосмуги, кущі, дороги. Навіть таку деталь, як стовп, добре видно на супутникових знімках. У сонячну погоду він відкидає тінь – і якщо стовп не можна побачити з космосу, то можна побачити тінь, яка говоритиме про його наявність.
Розповім на одному випадку, як саме звужують коло пошуку. Одного разу (на відео) була локація із відкритим полем. Немає нічого, але здалеку видніється ліс. Один хлопець з команди одразу сказав, що ліс у такому полі скоріш за все штучний, і був тут висаджений для того, щоб уникнути повені. А значить, поблизу є якась величезна водойма. Таким чином ми знайшли, що ця локація дійсно була в Запорізькій області поблизу Дніпра.
З яких джерел ви отримуєте супутникові дані?
Вони отримуються з джерел, які є у вільному доступі, і які може відкрити будь-хто в інтернеті. Існує багато різних сервісів. Один з них – Google Earth. Незалежно від ресурсу, всі вони показують більш-менш актуальні знімки з супутників, по яких можна шукати локацію.
Що цікавого доводилось бачити із супутників?
Скажу так – з супутникових знімків можна побачити дуже багато цікавого. Безперечно, ця інформація кожен день бачиться і використовується нашим Генштабом для того, щоб завдавати шкоди противнику. Скоріш за все, вони використовують супутникові знімки, які були зроблені максимально нещодавно і були надані через якісь канали зв’язку. Тут вже мова йде не про open-source intelligence, а набагато серйознішу розвідку.
Ми, своєю чергою, використовуємо тільки відкриті ресурси. Якщо знайдемо скупчення військ, танки чи авіабази, то, скоріш за все, вони вже давно або ліквідовані, або пересунуті в інше місце. Ми працюємо з картами, які були оновлені не сьогодні й не вчора, а, наприклад, три місяці тому. Очевидно, що ця інформація вже не є актуальною.