Минулий рік став вкрай розчаровуючим для більшості геймерів. На тлі різного роду «Кіберпанків 2077» та «ФарКраїв», що іронічно повторюють з року в рік одне і теж, «нова консоль» від Nintendo за відчуттям була наче сіль на рани. Не розчарованими лишились хіба люди, котрі пам’ятають, що Switch вийшов лишень у 2017 році. В той час як інші головні тримачі консольного ринку Xbox та PlayStation випустили попередні покоління у 2013 році. Загалом не треба було мати науковий ступінь з математики, щоб зрозуміти, що нового покоління від Nintendo чекати не слід.

Switch OLED – це моя перша консоль від Nintendo, якщо не рахувати «пальоної» Dendy. Але навіть не через це мені важко говорити про цю модель, як про якусь новинку. Власне компанія і не приховує, що принаймні в плані потужності й тим паче формату, це рівно той же Switch, що був до цього, якщо не рахувати версію Lite.

З найбільш очевидних нововведень, настільки, що це вивели в назву моделі, став OLED екран. Котрий зі своїми 7 дюймами домінує над 6,3 дюймовою матрицею звичайного Switch. Посилюють ефект новизни не тільки розмір дисплею, але й тонкіші рамки, в порівнянні з якими звичайний Switch має вигляд техніки раннього палеоліту, загального відомого як 2010-13 роки.

Виробництво екрану віддали Samsung і загалом він має всі ті особливості, які очікуєш від OLED матриці. Тобто навіть старі ігри виглядають тепер значно красивіше, соковитіше та контрастніше, що, до речі, не завжди добре. В обговореннях в інтернеті чув скарги й на це, бо наші люди люблять вигадувати собі проблеми, навіть якщо їх немає. Про всяк випадок запам’ятайте, що надмірна насиченість легко лікується, оскільки саме в OLED моделі є два її режими. Звичайна та висока, яка стоїть за замовчуванням.

Хай там як, такі ігри, як Legend of Zelda: Breath of the Wild або Hades чи Metroid Dread, складається враження, ніби були створені для подібного екрану. Приємні відчуття від якісного зображення посилюються від скляної поверхні, в порівнянні з пластиковою, що є в попередній моделі. До речі, за замовчуванням на OLED вже наклеєна ледь помітна захисна плівка, тож ліпше лишити її на місці.

Одначе при всій красі екрану, свого головного ворога – сонце, навіть в новій моделі Nintendo здолати так і не змогли. Знову ж таки, в порівнянні зі старою моделлю за яскравої погоди гру видно значно краще, але недостатньо добре, аби грати поза зоною впливу дерев та інших утворювачів тіні. Розміри роблять Nintendo Switch OLED цілком портативною консоллю, і її дійсно можна брати куди завгодно. Проте шкода, що не завжди вийде пограти через вицвітання екрану на сонці.

Одразу розвію головний хтонічний жах власників OLED екрану, а саме — вигорання. Месієподібний ютубер WULFF DEN віддав одного зі своїх Switch OLED в жертву науці та залишив ввімкненим на понад 1800 годин. З дисплеєм при цьому нічого не сталось, тож хоча б тут можна видихнути з полегшенням.

При всіх своїх плюсах, і фактичною відсутністю критичних мінусів OLED екран стає головною причиною обрати саме цю модель Switch, якщо ви все ж вирішили піти особливим шляхом разом з Nintendo. Або посміятись японцям в їхні обличчя, якщо переважну частину часу ви збираєтесь грати через док-станцію і дивитись на свій повноцінний телевізор. В цьому випадку, звісно, що немає абсолютно жодного сенсу брати OLED модель та ще й платити за неї додаткові гроші.

Якщо говорити про начиння нової версії, то воно цілком старе і Nintendo продовжують витягувати з процесора NVIDIA Tegra X1 та 4 ГБ оперативної пам’яті, за відчуттями, 150% потужності. Але, звісно, що приготуйтеся бачити на телевізорі «підмилену» графіку, бо роздільність лишилася тією самою – 1280х720 точок. Але вам кожен «нінтендобой», включно зі мною, підтвердить, що якраз таки графіка в такому випадку не головне.

З інших критично важливих оновлень, що відверто принижують попередню версію – це стійка на задній панелі. Замість відвертого непотребу, котрий нагадував милицю, що не витримувала випробовування подорожами «Укрзалізницею», поставили фантастичну стійку. Вона легко регулюється, тож Switch тепер можна виставляти майже в будь-яке зручне положення.

Одним з моїх найбільших особистих страхів стосовно Switch OLED, було накупити аксесуарів, котрі не підійдуть. Хай і не сильно, та все ж нова модель набрала в габаритах, зокрема в довжину. Тому при купівлі чохла, бампера чи захисної плівки, рекомендую бути дуже обережним. Хай ринок і встиг швидко пристосуватись до цих декількох міліметрів різниці, та не у всіх аспектах цивілізація доходить до України.

Одразу скажу, що контролери Joy Con підходять стандартні. З одного боку зручно, бо вони продаються. на кожному розі, з іншого – дива не сталося й слід очікувати з часом фірмовий люфт разом з дріфтом.

Більшість чохлів від звичайного Switch підходять до нової моделі ідеально й загалом більш принциповим є інший аксесуар. А саме ґріпи, адже під час інтенсивних ігрових сесій кожен рух вправо вліво вкрай важливий. На щастя, переважна кількість найбільших гравців на цьому ринку, як то Satisfye, Skull & Co та, певна річ, китайські компанії, вже встигли випустити додаткові злегка збільшені версії спеціально під OLED-версію.

До речі, ґріпи – це обов’язкова штука, якщо у вас, як і в мене, «сардельки» замість пальців. Інакше, скоріше за все, мізинець та безіменний пальці будуть німіти при довгих ігрових сесіях в портативному режимі. А навіть без підзарядки воно цілком може бути довгим. Враховуючи, що батарея залишилась та ж сама, то 4-5 годин в BOTW ви награти встигнете, а в проєкти менш обтяжливі ще більше.

З позитивних змін, котрими, щоправда, я не користувався взагалі, є додача Ethernet порту прямо в док-станцію. Через повну віддачу свого з’єднання на поталу Wi-Fi, складно сказати чи сильно краще це впливає на ігровий досвід. Але, відзначу, що люди, котрі бавляться в онлайн-ігри чи загалом мають такий досвід, цей момент більше хвалять.

Сумнівним нововведенням стало й те, що тепер задня криша на док-станції, знімається повністю, а не відгинається. Мені особисто сподобалося, одначе є й багато нарікань на цей рахунок.

Буквально одна річ у Switch OLED регулярно доводить мене до напівсказу та до бажання заодно відростити нігті. Розробники вирішили прибрати маленьку щілинку для картриджів, й тепер потрібно бути «Росомахою», аби з першого разу відкрити той «бісів слот».

Різниця між Switch OLED та звичайним, наче з кожним наступним iPhone вкрай мінорна. Скажімо, звук тут теж покращили, але не так, щоб дуже сильно. Звісно, динаміки не можна назвати «пищалками», які ліпше зайвий раз не вмикати. Звук в OLED версії просто нормальний. А з рішенням Nintendo нарешті йти в ногу з часом, хай і з великим запізненням, динаміки стали навіть злегка не актуальними.

При моїх сценаріях я найчастіше використовую Bluetooth-навушники, а при підключенні через док-станцію, відповідно, звук лунає вже з телевізора. До речі в першому випадку, відставання звуку звісно присутнє, через природу Bluetooth-з’єднання, але воно настільки мізерне, що в грі я абсолютно нічого подібного не помічаю.

Ще одна зміна в позитивний бік, яка не те щоб викликає загальний захват – це збільшення пам’яті консолі з 32 до 64 ГБ. Цю новину я сприйняв достатньо прохолодно, бо в будь-якому випадку, ви, скоріше за все, прийдете до рішення брати собі карту пам’яті. В моєму випадку це 512 ГБ, бо дивімось правді в очі, при відсутності більшості офіційних картриджів на нашому ринку, найлогічніше вкладатись в електронне сховище.

Я надивився тони відео про те, який зі шляхів самураю обирати й всі кажуть, що найкраще шукати «секонд хенд» картриджі. Та моя 3-місячна практика показує, що в Україні ціни на них падають відносно слабко. А якщо зміни регіон, що Nintendo не забороняє застосувати в будь-який момент, можна регулярно натрапляти на достатньо хороші знижки.

Скажімо, Assasin’s Creed 3 я зміг урвати за нещасні 300 грн, проти 1300 грн за новий картридж та 800 за бувший у використанні. Звісно, що ціни приблизні, бо на відміну від мене, курс долара вміє плавати й успішно цим займається. Виключенням з цієї хитрої схемки стають ексклюзиви самої Nintendo, оскільки їхній максимум щедрості це знижка на рівні 10%.

Загалом, як на мене, головне, що вдалось зробити компанії цього разу – це подарувати враження від нової консолі, не роблячи нову консоль. В купі із новими білосніжними Joy Con, модель OLED ніби віддає свіжістю й викликає враження справжнього некстґену у світі портативу (або гібридів, як в нашому випадку). Але не давайте себе обманути, це буквально той же Switch, що й раніше, тільки гарніший. Проте є одне “але”, з часом ви звикнете й до нового екрану, й зручної підставки, тож у вас буде просто звичайний Switch. І тільки коли вам знову випаде нагода потримати попередню версію, почуття свіжості повернеться.

Скажу досить очевидну річ: вам навряд потрібна OLED модель, якщо у вас вже є звичайна. І тим паче якщо ви граєте переважно з телевізором. Проте, якщо ви нарешті зважились придбати собі першу Switch і готові до регулярних «випадів» в інтернеті або можливо зрозуміли, що сильно помилились з Switch Light, то однозначно ліпше придбати собі найновішу версію з OLED. Тим більше, що в плані оновлення заліза, нової версії Switch чи загалом нової консолі найближчі декілька років можна не очікувати.

Але оскільки Switch це платформа далеко не для всіх, найкраще прийняти рішення попередньо провівши дослідження «у цих ваших інтернетах». В моєму ж випадку любов до Switch прийшла не одразу й часто густо я теж сварив консоль, при цьому навіть не тримаючи її в руках. Аж рівно до того, доки мій хороший друг не дав її мені на декілька тижнів, щоб покористуватися. Власне, тоді й зародилися наші зі Switch стосунки. Тобто старе добре «взяти самому та поклацати» я і рекомендую найбільше. Бо хто завгодно, включно зі мною зможуть вас переконати в плюсах цієї консолі. Але ні розкішний екран, ні загальна зручність Nintendo Switch OLED не змінять того факту, що це може бути просто не вашим.

В моєму випадку, новий Switch майже миттєво став основною платформою настільки, що навіть PS5 я майже не торкаюсь. Хоча в цьому винні більше самі Sony, але це вже зовсім інша історія.