Підсумки року на Межі вийшли більш персональними, редакція вирішила розказати про ті пристрої та ґаджети, які вдалося купити цього року, які хотілося купити, а також те, чим найактивніше користувалися.

Тарас Міщенко, головний редактор Mezha.Media

Не можу похизуватися великою кількістю куплених цього року девайсів, проте перебираючи в голові всі нові надбання, а також те, чим вдалося покористуватися, хочеться виділити декілька пристроїв. І, як не дивно, почну з годинника. Я доволі активний користувач Android-смартфонів, і я люблю бігати, проте не люблю це робити зі смартфоном. Проблемою є те, що під час пробіжки добре мати з собою платіжну картку, бо ситуації, коли треба купити води, або різко згадуєш, що треба щось з продуктів, насправді трапляються доволі часто.

Тому ідеальним платіжним засобом в таких випадках є годинник, і таким для мене став Galaxy Watch4, в якому нарешті з’явилася підтримка Google Pay. А враховуючи перехід Samsung на нову операційну систему Wear OS 3.0, пристрій також отримав нові додатки, в тому числі Spotify та YouTube Music з можливістю офлайн прослуховування. Дуже чекаю підтримку eSIM, яка поки не працює в годинниках в Україні, це певно єдине заради чого б зараз вирішив оновлювати Galaxy Watch4.

Багато хто може спитати, чому не Garmin? Все доволі просто, адже моделі виробника з підтримкою Garmin Pay або простіші в плані можливостей та матеріалів (Venu Sq), або дорожчі (серія Fenix), єдиний реальний конкурент – це Vívoactive 4, але візуально він подобається менше.

Власного смартфона не маю, бо майже постійно користуюся тестовими, і цього року хочу виділити дві моделі, якими користувався найдовше. В англійській мові є така хороша фраза daily driver, яка в технологічній тематиці описує основний смартфон, ноутбук чи інший пристрій, що використовується частіше за інші.

Моїм daily driver’ом цього року став Galaxy S21+, який прекрасно виконує роль повсякденного смартфона. За сучасними мірками апарат цілком можна назвати компактним, принаймні, його доволі зручно носити з собою. Разом з тим в нього 6,7-дюймовий екран, що дозволяє комфортно споживати контент та грати на ходу.

Набір камер трохи поступається топовому Galaxy S21 Ultra, але загалом забезпечує хорошу якість. Зі швидкодією та автономністю також немає проблем, смартфон справляється з важкими задачами, тримаючи батарею протягом дня.

На межі нового року: чим ми користувалися у 2021 році

Ще одним смартфоном, яким я доволі довго користувався, став Xiaomi Mi 11 Ultra. Сьогодні його вже майже не знайдеш у продажу, але сама модель, як на мене, виявилася доволі недооціненою. Чому, звичайно, посприяв високий цінник, який ми ще не бачили в апаратах Xiaomi.

Але абстрагуючись від вартості, система камер в апараті вийшла доволі революційною. Він отримав основний модуль з найбільшою на той момент в смартфонах матрицею 1/1.12″, яка використовувалася в 50-мегапіксельній камері з апертурою f/2.0, лазерним та фазовим автофокусом, а також оптичною стабілізацією. Масивна матриця дозволяла захоплювати більше світла, що навіть без значної постобробки видавало знімки хорошої якості.

Проте моєю найулюбленішою камерою в Mi 11 Ultra був 48-мегапіксельний перископічний модуль з діафрагмою f/4.1, матрицею 1/2.0″, фазовим автофокусом, оптичною стабілізацією. Він дозволяв робити знімки з 5-кратним оптичним наближенням, і на мою скромну думку це був один з найкращих телефото-модулів в смартфонах цього року.

Ще одним важливим пристроєм як для мене, так і для всієї індустрії став вихід нового ноутбука Apple MacBook Air з ARM-процесором М1. Я доволі активно користувався ним протягом року, і це реально “друкарська машинка”, яка зуміла стрибнути вище голови. На вигляд звичайний 13-дюймовий ноутбук, але швидкість чипа Apple М1 не просто дозволяє робити повсякденні офісні задачі швидше, але й розширює сфери використання ноутбука.

Знаю не одну людину, яка успішно монтує на ньому складні відеопроєкти, що виглядає трохи сюрреалістично на комп’ютері, в якому максимально може бути 16 ГБ оперативної пам’яті, немає дискретної графіки та системи охолодження.

Цього року мене дуже порадувала більш масова поява 16-дюймових ноутбуків, які завдяки тонким рамкам навколо дисплея зберегли габарити та вагу 15-дюймових моделей. В цьому плані загалом сподобалося користуватися ROG Zephyrus M16, який дозволяв й комфортно попрацювати протягом дня, й погратися увечері. Проте в ньому хотілося б бачити більш холодний процесор та вищу автономність, тому буду чекати оновлення цієї або появу схожих моделей у 2022 році на нових платформах.

Олег Касіч, редактор Mezha.Media

Персональною “залізною” подією року, що минає, для мене стала покупка 27-дюймового 4К-монітора LG 27UL650-W. Апгрейд домашнього екрана назрівав дуже давно, оскільки донедавна його місце займала 22-дюймова модель ASUS MK221H на базі TN-матриці з роздільною здатністю 1680х1050. На момент покупки у 2008 році це був один із найбільш збалансованих екранів за ціною та можливостями. На той час він зовсім не випадково отримав нагороду “Вибір редакції: найкраща покупка” у масштабному груповому тесті тоді ще паперового тижневика “Компьютерное Обозрение”. Монітор все ще має дуже пристойні, за мірками TN-панелі, кути огляду і стерпну передачу кольору, але апгрейд тут напрошувався вже дуже давно.

На початку 2021-го було зрозуміло, що карантин триватиме значно довше, ніж хотілося б, а для роботи в домашньому режимі, зокрема проведення тестів відеокарт, мені потрібен був 4К-монітор. Раніше думаючи про заміну, я придивлявся до ігрових моделей 2560×1440@144 Гц, але “виробнича необхідність” опинилася у пріоритеті.

Особливих вимог до екрана було не так багато. Насамперед це роздільна здатність 3840х2160, діагональ від 27-дюймів, відсутність ШІМ для регулювання підсвічування, можливість підлаштовувати положення екрана по висоті, та нормальна якість зображення. Такий набір хотілося б отримати за $400–500. З частотою оновлення довелося стримати свої хотілки. Моделей з 4К-панелями 144 Гц було всього декілька, всі вони коштували понад $1000, до того ж у деяких використовувалися додаткові вентилятори для охолодження контролера. Це в мої плани точно не входило, так само як і вдвічі більший бюджет на покупку.

Оцінивши асортимент доступних на початок 2021 року 4К-моделей, зупинився на 27-дюймовому моніторі LG 27UL650-W. За майже рік використання екран цілком виправдав себе. Спочатку трохи бентежив білий колір задньої панелі корпусу, але на практиці, якщо екран стоїть поряд зі стіною, це не має принципового значення. Також були побоювання щодо збільшення відстані від поверхні робочого столу до матриці. У самому нижньому положенні підставки зображення височіло на 11,5 см, тоді як на ASUS MK221H було близько 7,5 см, але це також не стало проблемою.

Зображення в цілому гідне, як для IPS-екрана без розширеного колірного охоплення. Погравшись з налаштуваннями, додавши “теплоти”, я отримав хорошу насичену картинку з нормальною рівномірністю. Але, мабуть, найбільшим одкровенням стало звикання до режиму 4К. Висока роздільна здатність на діагоналі 27” дає дуже щільну картинку. До якості масштабування інтерфейсу деяких Windows-додатків питання залишаються, але в моєму звичному наборі таких програм небагато. Водночас на 4К дуже зручно, наприклад, редагувати фото, тримати на робочому столі кілька відкритих вікон додатків, та й 4К-відео в рідній роздільній здатності виглядають просто відмінно. Загалом, до хорошого звикаєш дуже швидко, і я вже точно не готовий повертатись до екрана з меншою роздільною здатністю.

А як щодо ігор у 4К? Ну, не так і погано, особливо коли на тестування приїжджає відеокарта рівня GeForce RTX 3090 24 ГБ. На домашній GeForce GTX 1660 6 ГБ все звичайно скромніше. Але у 2021-ому році “не по роботі” у мене було не так багато затяжних ігрових сесій. У деяких проєктах для комфортної кількості кадрів/c в 4К достатньо було знизити налаштування якості, у важчих доводилося зменшувати режим до 1440p або навіть Full HD. Звичайно в таких випадках відмінності від нативного 4К-режиму є, але LG 27UL650-W в цілому дуже непогано масштабує картинку, тому жодних страждань із цього приводу я теж не відчував.

Що хотілося б покращити/змінити у моніторі? Ось зовсім не зайвими були б навіть простенькі пискалки для базової озвучки, щоб не підключати до тестової платформи додаткове джерело звуку. Також для моєї моделі використання не вистачає окремої клавіші для швидкого перемикання між джерелами сигналу. Зараз при кожному переході між тестовою та домашньою системами доводиться кілька разів натискати на єдиний джойстик управління.

В іншому все добре і в цілому я задоволений покупкою LG 27UL650-W. Втім, за минулий час на зміну цієї моделі вже встигла прийти інша – LG 27UP650-W. Зовні вони схожі, але для моделей використовуються різні матриці, тому мій досвід не варто екстраполювати на новинку, яка потребує додаткового вивчення.

З тематичних “залізок” у році, що минає, я ще придбав зовнішній жорсткий диск LaCie Mobile Drive об’ємом 2 ТБ. Портативний HDD формату 2,5” використовую для зберігання резервних копій документів, фото/відео, а також образів ігрових проєктів, що періодично використовуються для тестів.

Як це не дивно, але при виборі конкретної моделі накопичувача насамперед я орієнтувався на конектор підключення жорсткого диска. Причому важливим був стандарт роз’єму, що підключається не до системи, а безпосередньо до HDD. Як виявилося, моделей із нативними портами Type-C на корпусі накопичувача досі дуже мало. І даремно.

На мій погляд, найбільш часто на портативних жорстких дисках зустрічається конектор MicroUSB 3.0 Type-B, що конструктивно не дуже вдалий. Гніздо з широким складовим гребінцем при частому використанні нерідко розхитується, після чого можливі проблеми зі з’єднанням. Несподіваний “відвал” накопичувача — точно не та ситуація, яку хотілося б спостерігати при створенні великої резервної копії.

Зіткнувшись на практиці з подібним, я вирішив, що мій наступний зовнішній HDD буде тільки з конектором Type-C. І в цьому плані LaCie Mobile Drive не підвів. З’єднання кабелю з накопичувачем виходить досить міцним. Приємно, що в комплекті з жорстким диском поставлялося одразу два провідники Type-C – Type-C та Type-C – Type-A (у моєму випадку використовується частіше), тому із підключенням до будь-якої платформи немає жодних проблем.

Стильний алюмінієвий корпус з ефектними гранями стали скоріше приємним візуальним бонусом. Це точно не основна причина, з якої вибирався накопичувач. Так само як і приналежність до “преміум-бренду”. Що цікаво, модель від LaCie в такому випадку виявилася лише трохи дорожчою за HDD такого ж об’єму в пластикових корпусах.

У комплекті з LaCie Mobile Drive немає додаткового чохла, тому здавалося, що поява подряпин на металевих поверхнях – справа часу. Але специфічна фактура поки що добре справляється. Щоправда, мій зовнішній HDD зараз не часто виявляється у похідному режимі.

Що за планами на 2022 рік? З того, що не терпить зволікань – ремонт або заміна смартфона. Нинішнім iPhone 8 Plus 64 ГБ я користуюся вже 3,5 роки. За цей час майже без особливих нарікань. Обмеження iOS для мене не критичні, а з рештою функцій він досі справляється дуже добре. У мене немає жодного пієтету до продуктів Apple, так само як і неприйняття пристроїв цього виробника.

Будь-яка залізка не ідеальна, і iPhone 8 Plus тут не є винятком. Кілька місяців тому в смартфоні почав періодично підхрипувати мультимедійний динамік. Неприємне деренчання з часом почало частіше проявлятися. Згодом нижній випромінювач просто затих, а все озвучення працює лише на розмовному. Без походу в сервісний центр тепер, на жаль, не обійтися.

Заміну динаміка в моєму випадку буде логічно поєднати із заміною акумулятора. Заряду рідної батареї, в принципі, ще вистачає на день використання смартфона в режимі середньої інтенсивності, але за 3,5 роки її ресурс помітно знизився. Максимальна ємність 81% говорить про те, що незабаром можуть початися нюанси з продуктивністю, а це не те, чого чекаєш від iPhone.

Можливо, варто вже замінити смартфон? Таку опцію я теж не відкидаю. Функціонально iPhone 8 Plus мене повністю влаштовує, але камеру апарату хотілося б поліпшити. Актуальні топові моделі на Android та нові iPhone знімають помітно краще, особливо в умовах слабкого освітлення. Також приваблюють можливості макрознімання, які були б корисні при фотографуванні фрагментів пристроїв, що тестуються.

Якщо не змінювати платформу, то ідеальним варіантом тут був iPhone 13 Pro 128 ГБ, але негуманні цінники Pro-шок змушують подумати про готовність в принципі платити такі гроші за смартфон. Ну, і повертають до ідеї про те, що iPhone 8 Plus не такий вже й поганий, ось тільки динамік йому замінити та батарейку.

Олег Данилов, редактор Mezha.Media

Спочатку, коли Тарас запропонував написати про цікаві “залізяки”, які кожен з нас придбав у 2021 році, я навіть розгубився. Апгрейд ПК, який я планував ще до виходу Microsoft Flight Simulator у серпні 2020 року, так і не стався, дякуємо за це чортовим майнерам та всесвітньому дефіциту чіпів. Я можу собі дозволити придбати відеокарту будь-якого класу, але принципово не буду це робити, не маю бажання підгодовувати спекулянтів.

Деякий час я розмірковував про покупку Xbox Series X та заміну телевізора, але з особистих причин, про які я, мабуть, розповім іншим разом, я не став цього робити.

Тому я вирішив почати з малого та спершу поміняв монітор, Dell 2209WA, який вірою та правдою відслужив мені аж 11 років. На заміну йому прийшов LG 27GN850-B Black, компромісна роздільна здатність 2560×1440 пікселів дозволить у майбутньому не збанкрутувати після покупки відеокарти. Маю надію, що коли-небудь це божевілля припиниться, а монітор я зазвичай купую не на один рік. Скажу відверто, якість картинки після заміни монітора вразила мене навіть більше, ніж при повній заміні ПК чотири роки тому. Усі ігри заграли новими барвами, а падіння FPS хоч і спостерігалося, але зовсім не таке трагічне як очікувалося.

Наступне придбання назрівало вже давно, але планувалося теж після повного апгрейду. Це джойстик для того ж самого Microsoft Flight Simulator, щоб комфортніше було завершувати мою навколосвітню подорож. Я обрав найпростіший Thrustmaster TCA Sidestick Airbus Edition, який однаково підходить як для літаків цивільної авіації, так і для малих літаків і реактивних винищувачів, які щойно з’явилися у MSFS. На мою думку, Sidestick Airbus Edition – найкращий на сьогодні вибір у нижньому ціновому сегменті. Існує дорожча версія Thrustmaster TCA Officer Pack Airbus Edition Blue з окремим парним ВКД (Важіль Керування Двигуном), але поки що мені досить малого ВКД на основі мого Sidestick Airbus.

Ще дві покупки я вимушений був зробити не від гарного життя. Я працюю за ПК вже понад 30 років, останні 25 років проводячи за комп’ютером 12-14 годин на добу. Звісно ж в мене є зап’ястковий тунельний синдром (синдром зап’ястного каналу), але останнім часом він почав спричиняти справжні проблеми. Звертання до лікарів, ліки та процедури, які вони рекомендували не дуже допомогли, але декілька моїх знайомих, що мають ту саму проблему, порадили спробувати так звані вертикальні миші. Що я й зробив.

Спочатку у якості, так би мовити, proof of concept, щоб зрозуміти чи зможу я взагалі працювати й найголовніше грати з таким маніпулятором, я купив недорогу Delux M618C RGB Black. В першу чергу тому, що вона мала таку саму форму, як і дорожча миша, яку я обрав “на потім”. Вертикальна миша мені сподобалась, а десь за півтора місяця біль у зап’ясті повернувся до звичного не дратівливого рівня.

Виявилося, що з Delux M618C можна навіть грати, з цим маніпулятором я перепройшов Borderlands 3 з усіма DLC (дуже раджу), та навіть Sniper Ghost Warrior Contracts 2, де точність і швидкість рухів дуже важливі. На жаль, на моїй улюбленій ігровій поверхні Q-PAD Heaton, яку я не збираюся міняти, сенсор Delux M618C часом збоїв, тому через три місяці тестового періоду я нарешті купив ту вертикальну мишу, яку збирався з самого початку – Logitech MX Vertical Advanced Ergonomic Mouse Graphite. Я давній фанат Logitech і не маю намірів зраджувати цьому бренду. Logitech MX Vertical дійсно класно зроблена і працює від вбудованого акумулятора набагато довше, ніж Delux M618C від батареї AA. Єдине чого не вистачає – це інерційного коліщатка прокручування.

Ще одна покупка, яка порадувала мене у 2021 році – це маршрутизатор ASUS RT-AX55. Він знадобився мені для побудови AiMesh мережі у квартирі, тому що дві капітальні стіни дещо послаблювали сигнал у кімнаті дочки, якій потрібен був надійний зв’язок як для навчання у виші, так і для роботи. ASUS RT-AX55 легко впорався з цим завданням, а налаштування виявилося дійсно простим та прозорим.

Ну і наостанок. Це не зовсім девайс, скоріше зовсім не девайс. Але, якщо ви шукаєте куди витрати свою 1000 за вакцинацію, то ось вам варіант – “Історія мистецтва від найдавніших часів до сьогодення” Стівена Фартінга. Ця книжка коштує трохи більше, ніж 1000 грн, але зараз деякі книгарні округлюють її вартість саме до 1000, щоби вписатися у ту саму “єТисячу”. Якщо ви обожнюєте мистецтво, історію та музеї – це найкращий подарунок. Обережно, “Історія мистецтва” важить майже 3 кг.

Сергій Світличний, редактор Mezha.Media

Ковідна ізоляція не сприяє покупкам, тим паче якщо все, що вже є, працює як належить та не ламається, тож нового заліза в мене цього року майже не було — а старе вже настільки звичне, що ніяких особливих емоцій вже давно не викликає. Але одну річ я, мабуть, таки можу назвати своїм “залізом року” — це PlayStation 5. Мушу відверто зізнатися, ця консоль не моя, а редакційна, але врешті-решт опинилася вона саме в мене. Я грав на консолях в минулому, в мене були й PlayStation 2 та 3, й Xbox 360, але останні кілька років я, здавалося, остаточно “перекинувся” у табір ПК-гравців.

Та PS5 змогла повернути ті почуття, які я майже встиг забути — комфортної гри на дивані, за великим екраном та з потужною акустикою 5.1. Коли ти спочатку дивишся кіно, а потім натискаєш одну кнопку на пульті ДК й опиняєшся у світі відеоігор — вони сприймаються як те саме кіно, але вже інтерактивне. На жаль, цього року PS5-релізів було не так багато, як би того хотілося — новий Ratchet & Clank просто чудовий, Returnal дуже добрий, але “соулси” насправді не зовсім “моє” (як і “засновник” жанру – Demon’s Souls). Але так сталося, що минуле покоління Sony пройшло повз мене, тож тепер завдяки колекції PS4-хітів у PS Plus я надолужую пропущене — God of War, Uncharted 4, Persona 5 — і я знов відчуваю себе, наче майже 20 років тому, коли познайомився зі світом консольних ігор.

В минулому до “заліза року” в мене зазвичай потрапляла фотокамера — я дуже люблю фотографувати, особливо в нових місцях, куди мене закидували редакційні відрядження, але цього року, знов-таки “завдяки” ковіду мій вже не новий, але все ще улюблений Canon EOS 200D (ідеальний варіант для поїздок) пролежав у шафі майже без діла. Натомість у пригоді стала електронна книжка Kindle Oasis — так, вона значно дорожча за молодші моделі Kindle, але комфорт під час читання з неї, як на мене, набагато кращий.

Як і в Олега Данилова, ще одна “річ року” в мене — не черговий “дівайс”, а книга. Я взагалі багато читаю, та цього року найбільше враження на мене справила книга Сергія Плохія “Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності”. Мушу зізнатися, в мене до останнього часу було досить фрагментарне сприйняття історії України, дякувати “найкращій” радянській освіті, яка взагалі про Україну розповідати дуже не любила, а те, що розповідала — то краще б вже мовчала, та хаотичному поданню історичних відомостей у новітній період. Тому “Брама Європи” стала тим джерелом інформації, яке допомогло структурувати вже відоме, виправити викривлені “сусідом” факти та заповнити білі плями, яких виявилось, на превеликий жаль, досить багато. Книга читається дуже легко й охоплює максимально широкий період — від прадавніх часів і до перших років війни з Росією. Тож якщо ви ще не витратили свою “ковідну тисячу” на чергового Спайдермена — рекомендую від щирого серця.

Ігор Сушон, редактор Mezha.Media

Цього року я був націлений на новий iPhone, який у моєму випадку давно варто було б оновити. А модель iPhone 13 Pro якраз мала задовольнити левову частку забаганок, які раніше Apple не виправдовувала: частоту оновлення дисплею у 120 Гц, нічний режим для всіх камер та гарну автономність у звичайної (не Max) моделі. На жаль, дефіцит на початку продажу, як завжди, сильно вплинув на ціни та придбання нового смартфону довелось трохи відкласти.

Також в планах на наступний рік оновити бездротові та повнорозмірні навушники, бо всі наявні моделі застаріли й помітно зносились. Тож BeatsX та Razer Kraken Pro (першу модель) вже просто необхідно на щось поміняти. І якщо у першому випадку я ще не зовсім підшукав заміну, то з другим, певно, буде щось від Sony, які мають декілька моделей з насиченим басом.

Також за весь час карантину з’явилась майже необхідність обладнати домашнє робоче місце невеликими колонками, бо працювати в цілковитій тиші частенько буває сумно. Якось я спробував придбати невеликі монітори Pioneer DM-40BT. Але через “металевий” шум, який було чутно, коли музики (чи інших звуків) не було, я їх повернув. Наступними компактними моніторами стануть JBL 104BT. Але це також у програмі наступного року.

А от серед недавніх придбань, які все ще дуже подобаються, це оновлення в авто. Декілька років тому для Mazda з’явилась опція встановлення Apple CarPlay та Android Auto у моделі з медійною системою MZD Connect. Цією послугою я й скористався, та лишаюсь дуже задоволеним цим рішенням. Найголовніші функції, якими я користуюсь є банальна навігація за допомогою Waze, який підказує, чого очікувати попереду (трафік, ДТП, ремонтні роботи тощо), та, звичайно, музика з різних додатків.

Гарним доповненням стане датчик для бездротового з’єднання. Фірмова технологія пропонує виключно дротове підключення, але є сторонні виробники, які знайшли вихід з цього положення. Сподіваюсь, після свят буде час на експерименти з цим, про що, звісно, я одразу розповім читачам “Межі”.

Володимир Дяченко, фотограф, відеограф Mezha.Media

Цього року я нарешті зважився на покупку ширококутного об’єктива, який давно хотів побачити у своєму арсеналі. Оскільки для повнокадрових систем рідний об’єктив Sony FE 24mm f/1.4 GM мені обійшовся б дуже дорого, то увагу привернув доступний за ціною Sigma 24mm f/1.4 DG HSM Art під байонет Sony E. Вважаю його одним з найуніверсальніших об’єктивів для бюджетного фото та відео виробництва.

24 мм на повнокадрових камерах має досить широкий кут огляду, але не настільки, щоб з’явилися критичні геометричні спотворення. Водночас значення діафрагми f/1.4 дозволяє красиво відокремити об’єкт від фону на невеликій відстані, що разом із ширококутними властивостями “лінзи” створює об’єм у кадрі навіть в обмеженому просторі. Крім цього, широкий кут у зв’язці з високою світлосилою спрощують роботу в умовах недостатнього освітлення, та навіть на повністю відкритій діафрагмі картинка виходить різкою. Мінімальна фокальна відстань об’єктива – 0,25 мм, що дозволяє сфокусувати його на короткій відстані від об’єкта та зробити детальний кадр навіть під широким кутом.

З недоліків можу виділити відсутність додаткової ізоляції від пилу та вологи, а також чималу масу пристрою – 665 г.

Загалом можу сказати, що об’єктив Sigma 24mm f/1.4 DG HSM Art є гідним продовженням Art-серії та може на рівних конкурувати з аналогами. Найголовніша його перевага – це співвідношення ціни до якості. Якщо ви задумалися про придбання ширококутного світлосильного скла, а бюджет не гумовий, то Sigma 24mm f/1.4 DG HSM Art – чудовий варіант!

Дмитро Курятник, автор Mezha.Media

“Залізом” року для мене, прихильника Sony з майже 25-річним стажем, раптово стали Xbox Series X та придбаний до нього телевізор Samsung QE-50QN90A. Рік що минає став не найкращим для нового покоління консолей, гідні ексклюзиви можна перерахувати на пальцях, та й ті, відверто кажучи, не те щоб були платформ-селлерами, так що грати у 2021 доводилося в основному у мультиплатформу, яку, в принципі, не важливо на чому запускати. І тут у консолі від Microsoft виявилася одна вагома перевага, через яку я зараз рідко вмикаю PlayStation 5 – потужна зворотна сумісність і Gamepass Ultimate.

По передоплаті доступно понад три сотні ігор, більшу частину з яких я й так вже маю на інших платформах, проте серед них зустрічаються і релізи першого дня без додаткової оплати, що важливо, враховуючи нові ціни на консольні ігри, і, ціла купа Xbox-ексклюзивів, багато з яких я раніше пропустив. Причому Series X вміє автоматично апскейлити ігри з Xbox 360 до 4K, має Auto-HDR, який додає цю технологію навіть туди, де її ніколи не було, і “розганяє” лічильник кадрів до 60 або й 120 за допомогою функції FPS Boost як у зовсім старих іграх, так і у тих, що прийшли з минулого покоління. А завдяки Quick Resume можна взагалі забути що таке екрани завантаження і кнопка Save у меню, адже консоль дозволяє за якихось пару секунд повернутися до того самого моменту, на якому ти зупинився минулого разу, і навіть перемикатися таким чином між декількома іграми.

Тож поки обіцяні нам “справжні некстген тайтли” один за одним переносилися на 2022 у мене був час, щоб познайомитися з ремастером серії Halo, зручно пограти у Forza, повернутися у світи Gears of War та Fable. Дещо посприяв цьому та оновлений геймпад Xbox, який став трохи меншим та фактурним, що зробило його більш зручним у користуванні, попередній мені зовсім не подобався.

Звісно, велика частка ігор із бібліотеки Xbox доступна і на ПК, і може виникати питання навіщо взагалі в такому випадку брати цю консоль. Відповідь проста — я працюю за комп’ютером близько десяти годин на добу (інколи й більше), так що грати на ньому після цього, м’яко кажучи, не дуже тягне.

Щодо телевізора, то переді мною стояла непроста задача — вибрати ігрову модель із діагоналлю менш як 55”, з повноцінною підтримкою HDR10, 120Hz, VRR та Low Latency Mode, гарним чорним кольором, прийнятним звуком і при цьому з VA, а не OLED матрицею. Виявилося, що альтернатив Samsung QE-50QN90A на нашому ринку майже немає. Панель Neo QLED видає яскраву картинку з чудовим контрастом і шикарний (у порівнянні із моїм старим Sony KD-55XD7005) чорний колір, дозволяючи при цьому моєму внутрішньому параноїку спати спокійно і не думати про вигорання матриці та відмирання пікселів. Звісно, нічого ідеального не існує, у випадку з телевізорами від Samsung доводиться змиритися з відсутність Dolby Atmos, який дещо компенсується наявністю Object Tracking Sound, системи, що використовує динаміки, розміщені навколо рамки телевізора, а не лише внизу, і Dolby Vision, замість якого Samsung пропонує свій HDR10+. Для геймінгу і перегляду HDR контенту телевізор підходить чудово, а от апскейл low-res відео тут посередній, я зараз проводжу марафон по перегляду Star Trek і виглядають класичні серії відверто погано. Все ж таки поки що ніхто не обробляє low-res краще за Sony.