Весна 1975 року, США. У гуртожитку Гарварду 19-річний Білл Гейтс та його 22-річний друг Пол Аллен не просто вірять у майбутнє комп'ютерних технологій – вони хочуть стати його архітекторами. 4 квітня 1975 року вони засновують невелику компанію, якій судилося змінити світ. Компанію, яку ми знаємо як Microsoft.
Як це часто буває, спершу мало хто сприймав їх серйозно. Але хлопці були вперті, хитрі та цілеспрямовані. Тож вони не просто вижили, вони перевернули світ технологій і стали легендою, яка створювалася прямо перед декількох поколінь комп'ютерних фанатів та звичайних користувачів.
Згадаємо основні віхи історії легендарної компанії. Ну а почнемо з самих засновників. Бо історія компаній – це дуже часто історії людей, які за ними стоять, і Microsoft звісно ж не виключення.
Хто ти, Білле?
Білл Гейтс – людина настільки легендарна, що про нього ходять різноманітні чутки. Він і вундеркінд, який не міг відірватися від тогочасних комп’ютерів та мав шалені математичні здібності, і верткий юний бізнесмен, що майстерно маніпулював своїм оточенням, зокрема Полом Алленом. І "хлопець з гаража", і спадкоємець впливової родини. І геній, що створював революційний софт, і хитрун, який "позичав" чужі ідеї. І людина, що йде по головах, і найбільший філантроп, чиї пожертви обчислюються мільярдами. І, звісно, за сумісництвом – провидець, ілюмінат, масон, творець COVID-19 та таємний володар Всесвіту.
І дещо з цього таки правда. Але щоб зрозуміти, де легенда, а де реальність, треба зазирнути в минуле.
Білл народився у заможній родині. Його батько, Вільям Генрі Гейтс II, відносив свою сім’ю до середнього класу, але він трошки прибіднявся. Насправді Гейтси жили не просто комфортно, а дуже комфортно. Його дід, Вільям Генрі Гейтс I, не відзначався великою публічною діяльністю, хоча ось його батько, прадід Білла, був законодавцем штату та навіть мером. А батько Білла став успішним корпоративним юристом і очолював колегію адвокатів штату Вашингтон.
Мати Білла також була далеко не домогосподаркою. Мері Максвелл Гейтс походила з родини банкірів – її дід заснував National City Bank у Сіетлі. Попри освіту вчительки, вона швидко поринула у світ впливових людей: входила до рад директорів торгових палат, благодійних фондів, дитячих лікарень, страхових компаній і навіть підрозділу AT&T, ну а в 1980 році вона опинилася у раді директорів United Way, де її колегою був Джон Опель, тодішній президент IBM. Власне, цей факт дуже люблять пов’язувати з тим, що через деякий час IBM підписала доленосний контракт із невеликою компанією Microsoft, якій судилося стати монополістом на ринку операційних систем. Але про цей контракт поговоримо трохи згодом. А поки що – вернімося у кінець шістдесятих і подивимося на двох дуже перспективних школярів.
Пол Аллен і народження Microsoft
Пол Аллен був трохи старший за Гейтса, та й виглядав солідніше (Білла років до 30 сприймали як підлітка), проте в цих двох була спільна пристрасть – програмування. Це зараз в нас є інтернет, численні онлайн-курси та програмувати можна хоч на мобільнику. Та й нейронка в разі чого допоможе. Інша справа кінець шістдесятих! В ті часи це хобі було досить екзотичним і потребувало чималих зусиль. Треба було не тільки розбиратися з алгоритмами більш-менш самостійно, але ще й знайти на чому реалізувати програму, домовлятися про машинний час, шукати варіанти.
У 1968 році школа, в якій навчалися Білл і Пол, отримала доступ до комп'ютера PDP-10. Це мейнфрейм, що займав цілу кімнату, і його не назвеш комп’ютером у сучасному розумінні – жодного тобі екрану, мишки чи навіть клавіатури. Замість цього – телетайп, електромеханічна друкарська машинка, яка друкувала все на папері, приймала команди й читала перфострічки. Програмували на папері, запускали через стрічки, а результат… теж на папері.
Хлопці захопилися програмуванням і навіть знайшли баги у системі компанії Computer Center Corporation (CCC). За це їм дали безплатний час на машині – майже ідеальна угода. Щоправда, якось вони зламали облікові записи користувачів, і отримали короткочасний бан. Але це їх не зупинило: вони швидко перейшли до більш серйозних речей.
Перший бізнес-експеримент – Traf-O-Data. Аллен і Гейтс розробили систему на основі Intel 8008 для аналізу дорожнього трафіку. І все б добре, але держава запропонувала аналогічне рішення безплатно.
Та справжній прорив стався наприкінці 1974 року. Пол Аллен натрапив на статтю в журналі Popular Electronics про Altair 8800 – перший доступний персональний комп’ютер на базі процесора Intel 8080. Якщо комп’ютери стануть масовими, їм критично потрібно програмне забезпечення, – розмірковував молодий програміст. А яке найперше? Звісно, BASIC – популярна тоді мова програмування.
Хлопці зателефонували творцю Altair Еду Робертсу (MITS) і трохи злукавили – мовляв, інтерпретатор BASIC для Altair у них майже готовий. Той зацікавився. Проблема лише одна – у них не було не те що інтерпретатора, у них навіть доступу до самого Altair не було. Та й бути не могло: на момент розмови його ще майже ніхто не бачив живцем.
Але був козир – той самий мейнфрейм PDP-10, на якому вони мали машинний час. Тож Пол швиденько написав для нього емулятор Altair 8800, щоб тестувати код. А Гейтс разом із математиком Монті Давідоффом за два місяці з нуля написали інтерпретатор BASIC, що вміщався у фантастичні 4 кілобайти пам’яті (це менше, ніж важить іконка сучасного додатка).
Пол Аллен прилетів до Робертса з перфострічкою у руках, завантажив BASIC на справжньому Altair – і все запрацювало з першого разу (якщо ви коли-небудь програмували й намагалися запустити свій код на іншій машині, ви знаєте, що це саме по собі – досягнення). Вражений Робертс одразу запропонував Аллену роботу в MITS, а в липні 1975 року вони з Гейтсом офіційно заснували компанію Micro-Soft (дефіс зник трохи пізніше).
Не можна сказати, що все було прямо ідеально. BASIC масово крали – просто копіювали його без сплати. Гейтс навіть написав гнівного відкритого листа програмістам, закликаючи платити за софт. Проте, молоду компанію це не зупинило. Вони адаптували BASIC під десятки платформ (включаючи Apple II) і поступово розширювали штат.
Ну а далі сталась головна подія. Аллен почав розробляти софт під дуже перспективний процесор Intel 8086 ще до того, як він офіційно вийшов. Microsoft також активно працювала з CP/M (Control Program for Microcomputers) – найпопулярнішою ОС того часу для 8-бітних мікрокомп'ютерів на базі процесорів Intel 8080 та Zilog Z80.
І саме ці проєкти відкрили двері до великого контракту з IBM, який зробить Microsoft технологічною імперією.
Контракт з IBM та MS-DOS
Історію контракту з IBM всі оцінюють дуже по-різному, і навколо неї легенд приблизно стільки ж, скільки навколо персони самого Білла Гейтса.
Отже, IBM готувала свій перший персональний комп’ютер (пам’ятаєте вираз "IBM-сумісний ПК"?) і дуже поспішала. Навколо конкуренти, а ще – бюрократія та антимонопольне законодавство. Тож вони вирішили ризикнути: замість внутрішніх розробок – сторонні комплектуючі, відкрита архітектура і софт від когось, хто вміє його створювати.
Щодо мов програмування вони звернулись до Microsoft – фірми, про яку вже склалося позитивне враження після успіху з Altair BASIC. А ось для розробки операційної системи IBM спочатку пішла до Digital Research – творців згаданої вище операційної системи CP/M. Але переговори зірвалися. Чому – історія замовчує, але Microsoft цим шансом скористалась.
Операційної системи у Microsoft не було. Але був Пол Аллен, висококласний програміст, у якого був добрий "нюх" на корисні знайомства. Вони знали, що компанія Seattle Computer Products має напівготову систему під назвою 86-DOS (вона ж – QDOS), яку їхній інженер Тім Паттерсон написав як заміну для CP/M. Microsoft швиденько ліцензувала її, а згодом – повністю викупила.
Угода з IBM виглядала доволі буденно: Microsoft продає їм свою ОС під назвою PC-DOS і мови програмування за 430 тисяч доларів. Але ключовий момент: Гейтс залишив за собою право продавати ту ж саму ОС іншим виробникам – уже як MS-DOS. IBM, яка більше цікавилась залізом, не заперечувала.
А далі машина закрутилась: IBM PC вийшов у серпні 1981 року і став мегахітом. Інші компанії почали робити сумісні комп’ютери – клони. І кожен із них потребував MS-DOS. Так Microsoft і стала монстром галузі.
А у відео нижче ви можете побачити гру DONKEY.BAS. Вона розповсюджувалася разом з ранніми версіями PC-DOS та інтерпретатором мови BASIC. Білл Гейтс та Ніл Конзен (Neil Konzen) написали її за одну ніч задля того, щоб показати можливості BASIC та комп'ютера IBM PC.
Взагалі щодо контракту IBM і Microsoft ходить легенда, що це мама Білла – впливова Мері Гейтс – "влаштувала контракт синочку" через знайомство з топом IBM в благодійній організації. Хтозна… але швидше за все це просто легенда. Зв’язки, можливо, трохи допомогли, але не забуваємо: перед нами були вже не просто хлопці, що не довчилися в універі й цілодобово зависали у гаражі, а перспективна компанія з на той момент вже мільйонними оборотами. Плюс зв’язки. Плюс кмітливість, сміливість, і трохи везіння. Як завжди в історії великих угод.
Стів Балмер – гучний голос Microsoft
Якщо говорити про людей, які були обличчям раннього Microsoft, неможливо не згадати про Стіва Балмера – одного з перших співробітників компанії та близького товариша Гейтса. Він прийшов у Microsoft на позицію бізнес-менеджера ще у 1980 році, ставши тридцятим співробітником компанії. Тоді він покинув навчання в Стенфордській бізнес-школі, повіривши у перспективи молодої компанії. І не прогадав.
Балмер миттєво став невіддільною частиною культури Microsoft. Якщо Гейтс був мозком, то Балмер – голосом та енергією. Коли він виходив на презентації Windows – це було не просто представлення продукту, це була вистава одного актора. Він стрибав по сцені, кричав, пітнів, рвав на собі сорочку. Його знамените "Developers! Developers! Developers!" стало легендою задовго до епохи вірусних відео.
На противагу холодному аналітичному розуму Гейтса, Балмер був живим втіленням пристрасті до продукту. Як казали в Microsoft: "Білл приходить на кухню, щоб перевірити, чи правильно працює холодильник. Стів приходить, щоб з'їсти весь торт і сказати кухарям, що вони молодці".
Саме Балмер розбудовував відділ продажів Microsoft у найважливіші роки – коли компанія перетворювалася з невеликого стартапу на корпоративного гіганта. Його харизма допомогла укласти ключові угоди, які зробили Windows стандартом де-факто для мільйонів корпоративних комп'ютерів. А згодом, у 2000 році, коли Гейтс вирішив відійти від керування компанією, саме Балмер став його наступником на посаді CEO.
І лише з часом, коли світ різко повернув у бік мобільних пристроїв, стало зрозуміло, що енергія Балмера не може замінити візіонерства, необхідного для нової технологічної революції. Але це вже зовсім інша історія.
Windows
MS-DOS, звісно, то є люкс. Але вправлятися з командним рядком не всім до вподоби. Все потрібно було вводити вручну з клавіатури: C:\> і далі якісь магічні команди, типу dir, copy, format.
Але у ті самі сімдесяті були компанії, які задумалися над тим, як поліпшити користувацький досвід. Для когось це прозвучить дивно, але піонером комп’ютерного графічного інтерфейсу була компанія Xerox. Саме в її лабораторіях зародився комп’ютер з мишею, вікнами, іконками та графічним інтерфейсом. Вони буквально створили те, що ми називаємо сьогодні "звичною операційною системою". Проте у Xerox не знали, що з цим робити, але знайшлися ті, хто зрозумів. І це були Apple на чолі зі Стівом Джобсом. В принципі, нічого дивного.
Тож Apple натхненні доробком Xerox, створили Apple Lisa – перший ПК з графічним інтерфейсом користувача (GUI). Він був як Ferrari серед самокатів: красивий, революційний, і... коштував $10 000, що було трохи занадто. Потім був Macintosh – дешевший, стильний, з мишею й іконами, Джобс показав усім, як має виглядати "комп’ютер майбутнього".
Гейтс теж прийшов у Xerox, подивився... і вирішив зробити щось подібне, але дешевше. Так з’явилась ідея Windows. Не операційної системи як такої, а графічної оболонки для MS-DOS.
У 1985 році побачила світ Windows 1.0. Не те щоб світ одразу зомлів від захвату – вікна там не можна було пересувати як заманеться, тільки мозаїкою: одне поруч з іншим, але без жодної свободи. Мишка була, але багато хто не розумів, навіщо вона взагалі потрібна. Проте вже був Paint, а ще Reversi – гра, яка, ймовірно, змусила більше людей навчитися клацати, ніж будь-який підручник.
У ролику нижче 30-річний Стів Балмер рекламує перший Windows із завзятістю, якій може позаздрити будь-який сучасний блогер або обличчя "Магазину на дивані".
Хоча система виглядала незграбно, вона вперше дала пересічному користувачеві шанс не лізти до мануала, щоб дізнатися, як скопіювати файл. У технічному плані це був виклик: комп’ютери тоді були схожі на сьогоднішні калькулятори – процесор Intel 8088, 256 кілобайта оперативної пам’яті, і це вважалося розкішшю. Але Microsoft не зупинилась – навіть попри те, що продажі були, скажімо так, стримані, а рецензії – дипломатичні.
Два роки потому з’являється Windows 2.0: вікна тепер вміють перекривати одне одного, з’явилися кнопки зменшення та збільшення – тобто тепер можна було зробити вікно маленьким, великим або знову маленьким. З’явилась підтримка нових процесорів, більше кольорів (аж до шістнадцяти!), гарячі клавіші й більш жвава робота загалом. Панель керування отримала ще пару повзунків і галочок.
А потім настав 1990 рік. Windows 3.0. І це вже був бум. Вигляд приємніший, працює стабільніше, підтримує нормальну пам’ять, запускає більше програм одночасно, і що найголовніше – вже справді схоже на систему, якою хочеться користуватись, а не просто терпіти. Тут уже були Менеджер програм, Менеджер файлів, ігри, антивірус, можливість слухати звуки з CD – відчувалося, що ми впевнено крокуємо у майбутнє. Пасьянс "Косинка" та "Сапер" стали іконами офісного дозвілля: хто не розкладав картки під час роботи, той або справді працював, або не вмів користуватися мишкою.
А з 3.1 усе стало ще серйозніше – спочатку планували просто косметичні правки, але вийшов продукт, який на довгий час став стандартом. Windows вже не просто наздоганяла інших – вона виходила на перше місце. А далі – далі були хітові Windows 95, достойна Windows 98, трохи сумнівна Millenium, знову суперуспішна Windows XP, провальна Vista, зручна Windows 7… Ну і сучасні версії, звісно. А ще – серверні, які міцно займають свою нішу.
Office, Explorer та бізнес
Гейтс вчасно усвідомив, що інтернет – це не примха, а майбутнє, хоча ходив по тонкому льоду і ледь не проґавив цієї революції: у книзі "Дорога вперед" / The Road Ahead (1985) про глобальну мережу не було й слова. Але потім – розворот на 180° і знаменитий лист "Приплив Інтернету". Microsoft терміново перелаштувалась, і Гейтс зізнався: це був момент найбільшого страху у його кар'єрі – страху не встигнути.
Тож у Windows з’явилися інструменти для інтернету і, звісно, Internet Explorer. Колись у царстві браузерів правив Netscape, але Microsoft надавала свій Internet Explorer безплатно у комплекті з Windows – і це вбило конкурента. IE6 став де-факто платформою вебу: незручний, нестабільний, але усюдисущий. Проте цей король і сам довго не втримався на троні: з’явилися Firefox та Chrome.
Звісно, варто згадати й про Microsoft Office. Без армії та гармат, але з Word, Excel і PowerPoint Microsoft завоювала офіси планети. Excel знищив бухгалтерські книги, Word – друкарські машинки, Outlook – паперові листи. Office став стандартом, а формат .doc – його зброєю.
Але головне – корпоративний сегмент. Microsoft продавала не просто Windows, а цілу екосистему: Active Directory для керування користувачами, Exchange для пошти, SharePoint для документообігу. Це допомагало ІТ-директорам уникати "зоопарку технологій", коли при зміні чогось одного, часто треба було міняти все. Тож спеціалісти брали Microsoft – бо це працює. Microsoft знала: бізнес не любить сюрпризів, бізнес любить стабільність. І вона цю стабільність продавала – за дуже непогані гроші.
Windows 95, ігри та…
1995 рік. Гейтс у рекламному промо-ролику грає в DOOM на Windows 95. І це вже не просто оболонка MS-DOS. На відміну від Windows 3.x, яка встановлювалася поверх MS-DOS, Windows 95 інтегрувала MS-DOS 7.0 в себе. Вона завантажувала DOS, але потім перехоплювала більшість функцій управління системою, використовуючи власні 32-бітні компоненти. Тут з’явилася зручна кнопка "Пуск", панель задач, перетягування файлів, багатозадачність – здавалося, комп’ютери нарешті стали "для людей". Люди стояли в чергах – не за айфоном, а за операційною системою. Windows 95 стала іконою. Microsoft вистрелила, як ніколи. Більшість комп’ютерів на планеті запускались саме з неї.
Це був момент, коли Microsoft дійсно стала найпотужнішою компанією і монополією. Вони змогли нав’язати свою ОС як стандарт, продавати її разом із ПК, і не залишили конкурентам шансів. Mac "з’їхав" у нішу. Linux був диким полем для гіків. А Windows став домом для всіх. І для офісів, і для геймерів. До речі, останні не зразу хотіли переходити зі звичного MS-DOS, але "95-та Вінда" їх переконала і Microsoft стала головною платформою для ПК-геймерів. Багато у чому допомогли інструменти DirectX, які дозволили розробникам створювати ігри, які виглядали та працювали краще саме на Windows.
До речі, про геймерів. Спочатку Microsoft не надто вміла в ігри. Так, у них був шикарний Flight Simulator. Продукт із цим ім’ям з’явився ще у 1982 році на базі попередніх розробок компанії subLOGIC. Це дійсно серйозний симулятор польотів, який стає все більш навороченим з кожною версією. У сима є фанатська база, але він не є і ніколи не буде масовою грою.
А згодом з’явився…
Xbox
На 2001 рік всі вже звикли до того, що ігрові консолі – це про японців. На цьому ринку були два титани – Nintendo та Sony, а також легендарна Sega і трошечки Panasonic. PlayStation ще з 1990-х вважалась втіленням стилю: CD-диски, Final Fantasy, Metal Gear Solid, Gran Turismo – навіть заставка старту консолі була окремим фетишем. Nintendo то взагалі окрема релігія. Там були (і є) Маріо, Зельда, Покемони — і все це про дитинство або відпочинок від дорослості, яскраві кольори від геніїв ігрового дизайну.
І тут – Microsoft. Американська компанія, що асоціюється з Word і синім екраном смерті, та і взагалі – з програмним забезпеченням, а не "залізом" раптом починає продавати власну "коробку" для ігор. Виглядала вона ніби відеомагнітофон зміксували з пластиковим трасформером, але була реально потужною. Xbox мав кращу графіку, міг програвати музику з жорсткого диска, мав підтримку онлайну з самого початку.
Але найголовніше – Halo. Цей шутер зробив те, що Mario зробив для Nintendo: створив причину купити консоль. Master Chief став новим ідолом, ігрова механіка – еталоном. Sony в той момент теж мала свої шедеври, але Microsoft вдалося зробити одну гру, яка збудувала платформу.
Звісно, Xbox ніколи не стала хітом у Японії, проте у США та Європі платформа вистрелила. А наступне покоління Xbox 360 показало, що Microsoft може бути навіть популярнішою за PlayStation 3. Ну, принаймні деякий час. Онлайн-сервіс Xbox Live був революційним. Там, де Sony ще думала, як з’єднати гравців, Microsoft уже збирала цілі армії фанатів Halo 3.
Nintendo ж трималася окремо. Вони завжди грали у свою гру. GameCube, Wii, Switch – кожна консоль нестандартна, трохи дивна, але з глибоким розумінням "фану". Microsoft не намагалась їх перемогти. Вона робила інше: будувала платформу для "дорослих" гравців – із серйозною графікою, з Call of Duty, з великими відкритими світами.
Сьогодні різниця ще виразніша. Nintendo – це весело. Sony – це красиво. А Microsoft – це сервіс. З Game Pass ти не купуєш гру – ти підписуєшся на ігровий світ. Це Netflix для геймерів. І що цікаво – майже всі інші врешті решт теж пішли тим самим шляхом. Як завжди з Microsoft: першими рідко стають, але зате закріплюють стандарт. Так само як і з Windows.
Провали та невдачі
Але й гіганти падають. Microsoft має свій перелік промахів – довгий, гучний і, місцями, кумедний.
Windows Phone – це коли Microsoft запізнилася на вечірку смартфонів. Інтерфейс був крутий, але без додатків – це мертва платформа. Купівля Nokia лише підкреслила масштаб поразки. Сам Балмер визнав: "Ми проґавили мобільну революцію".
Zune – спроба вбити iPod, яка народилася надто пізно. Непоганий плеєр, невдалий таймінг, дивний дизайн, дуже класний софт. На жаль стиль життя вже продавала Apple.
Microsoft Bob – інтерфейс ОС з віртуальним будинком, псом і меблями. Ідея футуристична, виконання – ні. Навіть "Кліппі" здавався геніальним порівняно.
Kin – телефон для підлітків, що прожив 48 днів. Мільярд доларів — продано менше ніж 10 000 штук. Класика антиприкладів у маркетингу.
Windows Vista – операційна система з апетитом більшим, ніж у користувачів оперативки. Повільна, глючна, ідеально підходила для того, щоб полюбити XP.
Surface RT – планшет з Windows, який не запускав звичні Windows-програми. Плутанина, фейл, $900 мільйонів збитків.
Та попри все, Microsoft не боялась експериментувати – і швидко закривала, що не злітало. Іноді за горизонтом була не можливість, а стіна. Але гігант ішов далі.
Найвдаліші покупки Microsoft
Гра в скупку – особливе мистецтво Microsoft. І в цій грі вона – чемпіон із грошового тріатлону.
Bungie – перший гучний успіх. Маленька студія робила гру Halo для Mac, але Microsoft вирішила, що це буде ексклюзив для Xbox. $30 мільйонів – і шутери на консолях більше не сприймались як жарт.
Mojang – $2,5 мільярда за піксельну пісочницю Minecraft. Це цифрове Lego добре розважає, особливо юне покоління, а також слугує достойним освітнім інструментом. Microsoft купила не гру – вона купила покоління гравців.
Bethesda – $7,5 мільярда за Fallout, Elder Scrolls, DOOM і ще купу світів. Угода, яка зробила Microsoft господарем фантастичних франшиз. І водночас стала тривожним дзвінком для Sony: "Дивіться, ми можемо зробити все це ексклюзивом".
Activision Blizzard – тут уже не дзвіночок, а сирена. $69 мільярдів – найбільша угода в історії ігрової індустрії. Call of Duty, World of Warcraft, Diablo, Overwatch, Candy Crush — Microsoft зібрала всю геймерську палітру під одним дахом. Це не просто покупка – це вхід у кожен геймерський будинок. Але й суди, регулятори, заголовки на кшталт "Монополія наближається". Придбання довго блокували, та зрештою дозволили. Але попередження прозвучало: наступного разу все може бути складніше.
LinkedIn – $26,2 мільярда за соцмережу для офісних людей. Нуднувато? Аж ніяк. Це база даних про весь бізнес-світ: хто де працює, чим займається, що шукає. Ідеальний інструмент для просування Teams, Office 365 та Azure.
GitHub – $7,5 мільярда за найбільший репозиторій коду. Колись Microsoft і open source були ніби з різних всесвітів. Нині Microsoft – топовий контриб'ютор у відкриті проєкти. GitHub дає їй живу аналітику з серця ІТ-світу. Геніально.
І, звісно, все це – ще й про гроші. З моменту, як Сатья Наделла став CEO у 2014 році, акції Microsoft злетіли у 5 разів. Кожен мільярд інвестицій повертається з бонусами.
Але є й інший бік медалі – масштаб. Microsoft стає занадто великою. Її покупки вже не просто стратегія – це причина для антимонопольних перевірок і судових процесів. Blizzard була великою перемогою, але можливо, наступну покупку компанії вже не пробачать. Бо коли ти скуповуєш світ, світ починає хвилюватися.
Техноромантика з судами та зрадами: Microsoft, Apple і Google
На жаль, не все в IT-світі вирішують інновації. Іноді ще адвокати. Microsoft – справжній чемпіон зі змагань "хто на кого подав". І, звісно, віртуоз з отримання максимуму від не своїх ідей.
У 1988-му Apple подала на Microsoft до суду за Windows 2.0 із заявою про запозичений інтерфейс. Microsoft не заперечувала схожість, але зауважила про спільних предків Xerox Alto. Microsoft вийшла майже сухою з води – бо між рядками договорів з Apple виявилось, що хитрий Гейтс вже підписав дозвіл на використання деяких "запозичень".
Взагалі стосунки Microsoft з Apple – немов драматичний серіал "Усе складно." Вони сварились, мирились, знову билися, а потім раптом Гейтс у 1997-му вклав у Apple $150 мільйонів, коли та балансувала на межі банкрутства. Стів Джобс тоді зі сцени Apple заявив: "Ми більше не вороги". Microsoft отримала пакет акцій без права голосу, а Apple – шанс на друге життя. Іронія в тому, що завдяки цим грошам вона згодом тріумфально обігнала Microsoft за капіталізацією.
Але справжній гіркий сюжет розгорнувся вже у новому тисячолітті. Microsoft щиро вірила в Windows Mobile: кнопка Start, стилус, мобільний Word. А Google – нібито союзник – тихо розробляла Android. І коли час настав, просто роздала його безплатно виробникам. Microsoft лишилась осторонь.
Але програти красиво – теж мистецтво. Через патенти Microsoft почала отримувати ліцензійні виплати з Android. Фактично – заробляла мільярди на чужій платформі, поки її власна Windows Phone тихо зникала.
Згодом Microsoft стала відкритішою: більше сервісів для всіх, менше токсичності. Але уроки минулого вивчила. І в нову гонку – за штучний інтелект – вона вже зайшла по-дорослому: з інвестицією в OpenAI та чітким розумінням, що виграє не той, хто мріє, а той, хто діє першим.
Сатья Наделла і сьогодення
Сатья Наделла, той, хто змінив Стіва Балмера на посаді CEO, зовсім не схожий на попередника. Він не гримів на конференціях, не бив кулаком по столу, не пророкував майбутнє в стилі кіберпанк. Він просто прийшов і… перезапустив Microsoft.
Під його керівництвом Microsoft почала відмовлятись від одержимості Windows як єдиного джерела прибутку й впливу. В компанії з’явилася нова релігія: "хмара". А точніше – Azure. Хоча Azure з'явилася ще у 2008 році, тобто до нового CEO, Наделла не просто вклався в хмарні сервіси – він зробив їх ядром бізнесу. І це спрацювало. Колись Microsoft асоціювалася зі Start та PowerPoint. Тепер – з нейронними мережами, гігантськими дата-центрами і штучним інтелектом.
Ще одне – Наделла змінив саму атмосферу компанії. Замість "вигризай горло, щоб вижити" з'явилось щось нове – growth mindset. Культура навчання, адаптації, відкритості до помилок і до інших технологій (навіть до Linux!). Microsoft стала більш дружньою. І для розробників, і для користувачів.
Саме за Наделли Microsoft стала партнером OpenAI, тієї самої компанії, яка створила ChatGPT. Microsoft вклала в неї мільярди, і не лише в грошах, ще й в обчислювальній потужності. І як результат – Copilot в Word і Excel, AI-помічник у Bing, розумні функції в Teams, синтез мови, коду, документів – усе це тепер у них вбудовано. Наделла каже: штучний інтелект сьогодні – це як інтернет у 90-х. Переходимо від "автопілота" до "копілота": коли машина не просто щось радить, а працює поруч із тобою, буквально в одній кімнаті.
Звісно, не все так райдужно. Наделла чесно говорить: так, ШІ змінить ринок праці. Деякі професії – зникнуть, інші – стануть складнішими. Зарплати зростуть в одних секторах і впадуть в інших. Але Microsoft не просто кидає цей виклик світові – вони хочуть контролювати, як саме ці зміни відбудуться. З етикою. З публічними обговореннями. З прозорістю. Принаймні, так обіцяють.
І ось що цікаво: за Наделли Microsoft знову стала "модною". Компанією, яка не намагається все скупити (ну хіба що Activision Blizzard — але це окрема тема), а створює щось дійсно потрібне. Компанією, яка вже не здається динозавром із минулого. А радше – тихим гігантом, що крадеться в майбутнє… з копілотом поруч.
З фінансових результатів четвертого кварталу 2024 року стало зрозуміло, що цей шлях виявився вдалим. Основний прибуток компанії тепер надходить саме з хмар Azure. Це вже не просто дата-центри, а потужна екосистема, що вбудовує штучний інтелект у всі аспекти роботи з Microsoft – від Word до Teams, від Bing до Copilot. Така зміна підходу до бізнесу дозволила Microsoft стати не лише технологічним лідером, а й зберегти актуальність у світі, де віртуальні помічники й хмари стають нормою.
Ось така вона – Microsoft у рік свого 50-річчя. Замість битися за монополію, вона стала архітектором епохи, де машини – партнери, а не конкуренти. Ювілей Microsoft – це не про "ого, їм вже 50". Це про "ого, вони знову попереду". І, можливо, цього разу – надовго.