Співробітник Twitter Харальдур Торлейфссон минулої неділі увійшов до свого комп’ютера, щоб попрацювати — і виявив, що його заблоковано. Його і ще 200 інших співробітників.

Він міг би подумати, що залишився без роботи — так само як думали всі, хто побував у його ситуації під час місяців хаотичних скорочень, якими ознаменувалося очільництво Twitter Маском.

Натомість не отримавши протягом дев’яти днів відповіді від компанії, чи він все ще працює там, Харальдур вирішив написати Маску прямо у Твіттері.

«Можливо, якщо достатньо людей зроблять ретвіт, ви відповісте мені тут?» – написав він у понеділок.

Зрештою після сюрреалістичного обміну твітами з Маском він отримав відповідь.

Маск розпитав його про роботу, поставив під сумнів його інвалідність (Торлейфссон, який також називає себе Халлі, страждає на м’язову дистрофію і пересувається на інвалідному візку), а ще написав, що Торлейфссон має «відомий, активний акаунт у Твіттері і є багатим» і «причиною, через яку він зіткнувся зі мною на людях, було бажання отримати велику виплату». Під час обміну повідомленнями Торлейфссон повідомив, що отримав електронного листа, в якому йшлося про те, що він більше не працевлаштований.

Однак пізно ввечері у вівторок Маск змінив свою думку.

«Я хочу вибачитися перед Халлі за моє неправильне розуміння його ситуації. Воно ґрунтувалося на тому, що мені сказали неправду або, в деяких випадках, правду, але безглузду, – написав він у твіттері. – Він розглядає можливість залишитися в Twitter».

Торлейфссон не одразу відповів на прохання про коментар після твіту Маска. У попередньому електронному листі він назвав цей досвід «сюрреалістичним».

«Ви мали повне право звільнити мене. Але було б непогано дати мені знати!» – написав він Маску в Твіттері.

Торлейфссон, який живе в Ісландії, має вже понад 200 тисяч підписників у Twitter (у Маска — понад 130 мільйонів). Він приєднався до Twitter у 2021 році, коли компанія, за попереднього керівництва, придбала його діджитал агенцію Ueno.

В ісландських ЗМІ Торлейфссона хвалили за те, що він вирішив отримати ціну покупки у вигляді заробітної плати, а не одноразової виплати. Це тому, що таким чином він сплачував би більші податки в Ісландії на підтримку соціальних послуг країни та системи соціального захисту.