Уряд США розглядає можливість відправлення в Україну бойових машин Bradley. Про це сповіщає Bloomberg з посиланням на власні джерела. Фінальне рішення ще не прийнято, але, як то кажуть, немає диму без вогню.

Bradley Fighting Vehicle та M2 Bradley, як найбільш розповсюджена версія на цій платформі – це дійсно потужна БМП, яка перевершує радянські та російські аналоги.

«Bradley забезпечить суттєве збільшення бойових можливостей, оскільки це, по суті, легкий танк (насправді ні, Bradley – це не легкий танк – прим. ред.)», – каже Марк Канчіан, колишній аналітик Білого дому з оборонного бюджету, який працює зараз у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень – «На відміну від M113, які Україна отримала раніше, Bradley добре озброєний – потужною 25-мм гарматою та протитанковими ракетами TOW. У Сполучених Штатах багато Bradley, тому запаси не є проблемою, хоча деякі з цих машин вже досить старі та потребують модернізації».

На думку пана Канчіана, мине кілька місяців, перш ніж Україна зможе використовувати цю техніку у разі надання, оскільки екіпажі та інженери повинні пройти відповідне навчання.

«Bradley був би значним покращенням у порівнянні з нинішніми українськими бойовими машинами, – каже чотиризірковий генерал у відставці Девід Перкінс, який як командир бригади під час вторгнення США в Ірак мав досвід використання цих машин. – Bradley «більш ніж дорівнює» російським бойовим машинам піхоти та танкам Т-72.»

Генерал не перебільшує, під час Війни в Перській затоці (1990-1991) M2 Bradley знищили більше іракської (читай радянської) бронетехніки, ніж танки M1 Abrams.

Як ми вже зазначили вище, M2 Bradley – це лише частина великої родини Bradley Fighting Vehicle. Розробка концепції бойової машини піхоти для участі в інтенсивних бойових конфліктах на Європейському ТВД з можливим використанням ядерної, хімічної та біологічної зброї почалась у самий розпал Холодної війни, у середині 1960-х років. Процес трохи затягнувся і прототипи M2 та M3 від FMC Corporation (так, це та сама хімічна компанія, що розробила і M113) були затверджені лише у 1980 р. Виготовляти нову БМП мала BAE Systems Platforms & Services, американська гілка британської BAE Systems plc. У жовтні 1981 р. бойові машини отримали ім’я на честь нещодавно померлого генерала армії Омара Бредлі, одного з основних командирів Армії США у Північній Африці та Європі часів Другої світової війни.

Bradley Fighting Vehicle, як і майже усі бойові платформи, стала основою для багатьох бойових машин. Найбільш відома та розповсюджена – M2 Bradley, та сама БМП з екіпажем з 3 військових, що може транспортувати 6-7 солдат (в залежності від модифікації), має алюмінієвий корпус та ламінатну броню, яка забезпечує захист від куль калібру 14,5 мм. M2 озброєна 25-мм автоматичною гарматою M242 та двома пусковими установками BGM-71 TOW. Саме TOW допоміг M2 Bradley так вражаюче лускати радянські танки під час Війни в Перській затоці.

M3 Bradley – це скаутсько-кавалерійська, тобто розвідувальна, версія M2 Bradley. Вона майже така сама зовні, але має лише двох скаутів у десантному відділенні. Решту місця займає додаткова радіо та розвідувальна апаратура.

M4 Command and Control Vehicle (C2V) – командна машина, таких було виготовлено лише 25 штук.

Bradley Stinger Fighting Vehicle (BSFV) – машина для переміщення та підтримки мобільних груп ППО, озброєних ПЗРК FIM-92 Stinger.

M6 Linebacker – більш просунута система ППО. У цього Bradley замість двох пускових BGM-71 TOW чотири пускових для FIM-92 Stinger. Новіша версія 2017 р., яка отримала назву M-SHORAD, має пошуковий радар, джаммер проти БПЛА, зенітну гармату XM914 та пускові для зенітних ракет декількох типів Stinger, AIM-9X Sidewinder тощо. На жаль, армія США вирішила розробляти M-SHORAD на базі канадського БМП Stryker.

M7 Bradley Fire Support Vehicle – система для артрозвідників на базі Bradley.

Bradley Engineer Squad Vehicle – інженерна машина.

Bradley Battle Command Vehicle – командирська машина рівня бригади.

M993/M270 Multiple Launch Rocket System Carrier Vehicle – так, ваші улюблені РСЗВ M270 MLRS теж використовують шасі Bradley.

Black Knight – безпілотний наземний транспортний засіб (БНТЗ), тобто бойовий дрон на гусеничному шасі на базі Bradley.

Як зазначалося вище, левову частку Bradley складають версії M2 та M3. Основний оператор – армія США, яка має приблизно 4 500 машин у строю, та ще 2 000 Bradley на зберіганні. Ще 400 Bradley має Саудівська Аравія і 32 штуки у Лівану. Нещодавно Хорватія замовила 89 машин, приглядаються до цієї БМП також Греція та Литва.

Щодо M2 Bradley, то з 1981 р. ця машина отримала низку оновлень.

Версія M2A1 (1986) має більш сучасний ПТРК BGM-71D TOW II, нові газові фільтри та протипожежну систему.

M2A2 (1988) – більш потужний двигун, нову трансмісію та покращене бронювання, включаючи ламіновану броню та кевларові вставки на критичних ділянках. Маса машини зросла з 25 до 30 т, а кількість десанту зменшилася до 6 солдатів.

M2A2 ODS/ODS-E (1991) розроблена після закінчення операції «Буря у пустелі» (ODS – Operation Desert Storm). Машина отримала новий лазерний далекомір, тактичну навігаційну систему, цифровий компас, систему протидії керованим ракетам, нову бойову інформаційну систему тощо. Ця версія знову розрахована на 7 бійців. Важливе покращення – система розігріву сухпаю прямо у машині. В M2A2 ODS/ODS-E заброньоване місце для транспортування FGM-148 Javelin.

M2A3 (2000) – повністю цифрова версія Bradley. Тобто система визначення цілей, керування вогнем, навігація тощо тут цифрові. Крім того, ця версія отримала покращене бронювання, у тому числі й реактивну броню.

M2A4 (2018) – оновлення, яке має повернути Bradley швидкість, маневреність та внутрішній простір, які зменшилися після встановлення додаткової броні у версії M2A2. Тобто тут новий двигун, підвіска, трансмісія, розумна система розподілу потужності й таке інше. Перші машини модифікації M2A4, які переробляють з M2A3, M7A3 та M2A2 ODS-SA, армія отримала лише у квітні 2022 р. Усього замовлено модифікувати 164 Bradley.

Тобто, як ви бачите, новітні версії M2 Bradley – це дуже сучасні БМП. Проте США збираються замінити свою Bradley на машину, яка буде обрана за результатами програми OMFV (Optionally Manned Fighting Vehicle). Програму, яка передбачає розробку як пілотованих, так і безпілотних БМП, розпочали ще у 2015 році, але лише у 2021 р. були названі фірми, які отримали замовлення на опрацювання концепції. Це Point Blank Enterprises, Oshkosh Defense, BAE Systems, General Dynamics Land Systems та American Rheinmetall Vehicles. У середині 2023 р. армія має обрати три компанії, які побудують прототипи машин OMFV.

Повертаючись до Bradley. Ми не знаємо коли, які саме та скільки Bradley отримає ЗСУ, тому що ці плани лише на стадії обговорення. Але… дуже багато з таких витоків врешті-решт перетворились на реальну техніку, яка захищає Україну від російської навали. Сподіваємось, що і M2 Bradley протягом першої половини 2023 року стануть до лав ЗСУ. Хочеться в це вірити.

Технічні характеристики M2 Bradley
Маса – 25,0 т
Довжина – 6,55 м
Ширина – 3,60 м
Висота – 2,98 м
Екіпаж – 3 (командир, навідник, водій)
Пасажирів – 6 (7 у M2A2 ODS/M2A3/M2A4)
Броня – рознесена ламінована броня забезпечує захист 14,5 мм, корпусу з алюмінію 7017
Озброєння – 25-мм автоматична гармата M242 (900 пострілів); 2 × ПТРК TOW (7 ракет); 7,62-мм спарений кулемет M240C (2 200 пострілів)
Двигун – 8-циліндровий дизель Cummins VTA-903T
Потужність – 600 к.с. (450 кВт)
Оперативний діапазон – 480 км
Максимальна швидкість – 64 км/год; 40 км/год по бездоріжжю; 7,2 км/год по воді
Вартість – $5,5 млн у цінах 2022 р.