Насправді в мене дуже великі плани на «після перемоги». Я хочу зустрітися з друзями за келихом вина, хочу знову відвідувати музеї, сходити в театр та подивитися виставу без перерви на повітряну тривогу, прогулятися розмінованим лісом, подорожувати Україною, побувати в усіх обласних центрах та містах-героях. І звісно ж, я хочу спокійно погратися в усі ті ігри, що ми пропустили за цей занадто довгий рік. Пропустили ховаючись в бомбосховищах та сидячи «на калідорі». Пропустили тому, що часом бажання грати навіть не виникало. Пропустили тому, що зараз краще витрачати гроші на ЗСУ, ніж на ігри. Але… набагато більше ніж в пропущені західні AAA-хіти 2022 року я хочу пограти в ті ігри, які українці створюють саме зараз і ті, які вони створять після перемоги.

Ігри після перемоги

Я хочу погратися в симулятор чумацького каравану на кшталт The Banner Saga. В рольову гру про козака-характерника. В покрокову стратегію про часи Гетьманщини. В стратегічну гру про Перші визвольні змагання та тактику про бійців УПА з обов’язковим менеджментом криївки. В адвентюру за мотивами українських казок та щось типу Mount & Blade про захист українських земель від монгольської навали. В головоломки з орнаментами українських вишиванок та вікторини по українській історії. В платформер з лялькою-мотанкою та Diablo з нечистою силою зі слов’янських легенд.

Ігри після перемоги

І звісно ж, я хочу побачити ігри про цю війну. Стратегії, шутери, адвентюри. Про наших захисників, про знищення крейсера «Москва», про те як цивільні чинили опір окупантам, про рух опору. Хочу побачити серйозний симулятор Байрактара та морських ударних дронів та шутер у дусі Call of Duty з палаючим Кремлем. Гру про відбудову усього знищеного російською наволоччю. І я знаю, все це обов’язково з’явиться. Я впевнений в цьому.

Багато років поспіль я задаю українським розробникам одне й те ж саме запитання. Чому ви не створюєте ігри про Україну і на українському підґрунті? «Не на часі!», дуже часто відповідали мені. «Кому це цікаво?!», «Це не буде продаватися!», «Є універсальні сетинги, які гарно сприймають користувачі в США та в Азії!», «Кому ми цікаві?!»…

Ігри після перемоги

Але найкращі ігри, які створювали українці, засновані саме на українському сетингу – це «Козаки» та S.T.A.L.K.E.R. Сергій Григорович багато разів казав, що козаки – це наші самураї та ковбої, що ми можемо пишатися цим сетингом та просувати його на Захід. Його там і так вже добре знають, залишилося лише закріпити його у свідомості споживачів і закріпити його саме як український сетинг.

А зараз у світі гарно знають і Україну. Якщо рік тому мало хто знайшов би Україну на мапі світу, то зараз український контент, новини, фото, відео, музика ширяться світом. Україна стала синонімом слів мужність та звитяга. Бути українцем почесно. Тому може вже час таки створювати українські ігри? Задавати новий тренд, який, я впевнений, підхоплять і на Заході. Call of Duty чи Assassin’s Creed про Україну – це вже не просто мрії і лише питання часу, коли вони з’являться.

Ігри після перемоги

Тож я закликаю українських розробників створювати ігри про своє, тому що ніхто крім вас не зробить це краще. І так, як би дивно це не звучало, це у тому числі теж питання виживання нації. Тому що поки розвивається мова, література, мистецтво – нація живе. А ігри, це вже давно не лише про розваги – це мистецтво, яке, можливо, більш важливо для нас ніж кіно.

У наступні декілька років я очікую ренесанс українського геймдеву. І саме за рахунок ігор створених на українському підґрунті. Я вже це бачу. В нас вже є «Острів», і хоч я, наприклад, зовсім не люблю містобудівні стратегії та не вмію в них грати, я все одно обов’язково спробую пограти в неї після перемоги. В нас вже є Ukrainian War Stories, і як би болісно не було, я все ж таки пограю і в цю гру.

Ще більше ігор у розробці. Наближається до релізу стратегія «Слобода» про розбудову селища у Війську Запорізькому. В розробці гра «Мольфар: Поклик серця» – містика про Скоропадського та онука славетного Івана Сірка в альтернативному всесвіті. У роботі сучасний шутер про російсько-українську війну Glory to the Heroes. І ще багато, багато ігор, про які ми поки що нічого не чули.

Створюйте своє. Додавайте українську мову у свої проєкти. Не соромтесь рекламувати свою країну через ігри. Ігнорування власних традицій та історії – це якийсь комплекс меншовартості, прищеплений нам росіянами, час вже його позбавлятися!

Любі розробники, надсилайте свої ігри на конкурс Indie Cup Ukraine’22. Розказуйте про свої проєкти нам, а ми залюбки розповімо про них нашим читачам. Тому що це цікаво і це важливо. Кожен український твір, кожна українська гра, які будуть обговорювати на Заході – це ще один крок до перемоги. Тому що поки про нас говорять, нас не забувають і нас підтримують.

Ігри після перемоги

Сподіваюсь після перемоги мені буде у що пограти. А те, що Україна переможе, не викликає жодного сумніву. Слава Україні!