Насправді декілька років тому я вже читав Masters of Doom: How Two Guys Created an Empire and Transformed Pop Culture Девіда Кушнера. Російською. Але це ніскільки не завадило мені перечитати книгу ще раз, тепер, дякуємо MAL'OPUS, нарешті українською. Бо "Володарі Doom" – це не просто класна історія становлення сучасного ігрового ринку, яку Кушнер до того ж майстерно розповідає, це ще і дуже сентиментальна та зворушлива подорож у часи, коли ігри розробляли заради фана, а не заради гарних показників у квартальних звітах.
| Назва | "Володарі Doom" |
| Жанр | публіцистика |
| Автор | Девід Кушнер |
| Видавництво | MAL'OPUS |
| Рік видання | 2025 |
| Сторінок | 352 |
| Формат | 21x14,3 см |
| Палітурка | тверда |
| Мова | українська |
| Посилання | MAL'OPUS |
Так сталося, що двадцять років тому я перетинався з двома з чотирьох головних героїв цієї книги – Джоном Ромеро та Томом Холом. Звісно ж, завдяки "людині, яка знала усіх", тобто Саші Птиці. У той час Ромеро та Хола, які вже встигли знову помиритися після "розлучення" з id Software, запрошували як зірок на різноманітні ігрові конференції. Ще достатньо молоді люди, Ромеро на той час 37 років, Холу – 40 років, вони були саме такі, як їх описує Кушнер. Ромеро – справжня рок-діва у чорній з язиками полум'я сорочці та з гривою доглянутого волосся, він панував та з радістю виконував свою роль зірки. Хол – абсолютно лисий, з акуратною борідкою, у простому чорному чи сірому светрі під горло, постійно посміхався, "викидав" різні дивні штуки та фонтанував жартами, які розумів, здається, лише Ромеро. Дивна парочка, але, чорт забирай, це ж були ті самі хлопці, які створили Dangerous Dave in the Haunted Mansion, Wolfenstein 3D та DOOM!!! Для людини, яка виросла на їхніх іграх, майже боги. Досі жалкую, що не вдалося поспілкуватися по справжньому, але знаходитися разом з ними у складі одного журі було приємно.
І хоча здавалося, що усі, хто хоч трохи цікавиться відеоіграми, добре знають історію створення id Software та їхніх перших ігор, тільки почавши читати книгу Кушнера я зрозумів, наскільки ж це цікава, а ще наскільки ж це загальна історія. Бо те, про що йдеться у "Володарях Doom", відбувалося у 1990-х по усьому світу. Це майже універсальна історія молодих людей, які захопилися відеоіграми та забажали створювати їх самі.
Так, у Кармака, Ромеро та компанії була фора, вони починали все це в США, де вже існував ринок відеоігор та загальна культура підприємництва. Вітчизняним розробникам прийшлось складніше, але вони йшли тим самим шляхом лише з запізненням на декілька років, і вже орієнтуючись та сперечаючись з авторитетом id Software.
Такі самі трохи занедбані квартири, де розробники не вилазили з-за комп'ютерів, перериваючись хіба що на те, щоб перекусити (вибачайте, доставки піци в Україні в середині 1990-х ще не існувало), такі самі обов'язкові мережеві баталії в DOOM чи Quake, те саме бажання кинути виклик авторитетам та порушувати правила. Це була загальна атмосфера того часу, приблизно так саме у 1994 році у Польщі починала і CD Projekt, про це розповідав Марцін Івінський.
На дошці в офісі Action Forms довгий час красувався напис "id – лохи!". Розробник рушія AtmosFear Олег Слюсар, як і деякі інші співробітники Action Forms, захоплювався чип-тюнінгом авто. Сергій Григорович з першого ж великого контракту придбав собі зухвалу червону Ferrari. Розробники з усього світу хотіли бути схожими на власних кумирів та сперечатися з ними. Це був дух 1990-х, коли ігрова індустрія перетворювалася, фонтанувала новими ідеями, створювала нові ігрові механіки та цілі жанри. Здається, це був останній період, коли великі ігри створювалися не для покращення фінансових результатів, хоча фактор грошей звісно ніхто не скасовував, а для того, щоб задовольнити власні потреби, розв'язувати задачі, які ніхто ще не розв'язував, створити гру своєї мрії, щось таке, чого ніхто ще не бачив.
"Володарі Doom" дуже гарно передають бажання та мрії ігрових розробників 1990-х та атмосферу того часу. Але ця книга не лише про розквіт 3D-шутерів та становлення id Software. Це ще історія про людей того часу, про загальні тренди та тенденції. Про появу 3D-рушіїв та створення вікових рейтингів, розквіт умовно-безплатного ПЗ та проникнення ігор у популярну культуру, вплив Інтернет та чергові нападки на ігри, виникнення кіберспорту та поява користувацьких модів для ігор, джерело токсичності сучасної ігрової спільноти тощо. А ще ця книга про перетворення ігрової індустрії в те, чим вона стала зараз. Про прихід великих грошей та великих компаній, про планування замість натхнення, про квартальні звіти замість недоречних жартів.
id допомогла створити ту індустрію, яку ми знаємо зараз, і сама ж пала її жертвою. Усі засновники один за іншим покинули id Software, сама вона у 2009 році стала часткою ZeniMax Media (Bethesda), а та, своєю чергою, з 2021 року належить Microsoft Gaming. Не буду казати, що їхні ігри стали гірше, подивимося на це після релізу Doom: The Dark Ages, до якого залишилося лише два тижні, але той зухвалий дух, який випромінювали двадцятирічні герої "Володарів Doom" здається залишився зараз лише в інді-індустрії.
У будь-якому разі, дякую Девіду Кушнеру та видавництву MAL'OPUS за цю ностальгічну подорож у минуле. "Володарі Doom" варті того, щоб прочитати їх вдруге. Щодо перекладу Богдана Передрія, то вангую, що він не сподобається прихильникам радянського використання "х/г" на початку іноземних слів та прізвищ. Крім того, деякі прихильники старого визначення ігрових жанрів, що тягнеться ще від російських ігрових ЗМІ 1990-х, теж можуть бути незадоволені. Я сам, звісно ж, звик до написання 1990-х, яке ми власне і запозичили та трохи модифікували для ДПК й використовуємо і досі. Але я не проти й нових визначень, годі вже чіплятися до спадку "Страны игор" та Game.exe.
А наостанок хочеться нагадати видавництву MAL'OPUS, яке вже подарувало нам "Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор", "Володаря Doom" і працює зараз над перекладом наступної книжки Джейсона Шраєра про Blizzard, що у того самого Девіда Кушнера є ще книжка Jacked: The Outlaw Story of Grand Theft Auto (2012) про створення GTA. Дуже сподіваємося побачити колись і її український переклад.
P.S. Обережно, ця книга може викликати потужне бажання переграти в усі ігри id Software, починаючи з класичних Wolfenstein 3D та Doom.
