Так сталося, що першу книгу Джейсона Шраєра «Кров, піт і пікселі. По той бік створення відеоігор», я встиг прочитати ще до появи українського перекладу, на жаль, російською. Що ж, принаймні другу частину цього цікавого дослідження світу відеоігор, «Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор», ми маємо можливість читати відразу українською.

Назва «Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор»
Жанр публіцистика
Автор Джейсон Шраєр
Видавництво MAL’OPUS
Рік видання 2023
Сторінок 360
Формат 20 × 14 см
Палітурка тверда
Мова українська
Сайт MAL’OPUS

Одні з найцікавіших доповідей, що розробники відеоігр роблять на різноманітних профільних конференціях – це так звані постмортеми, тобто розбори ігор та процесу їх розробки від самих авторів через деякий час після релізу. Під час таких доповідей розробники досить відверто розповідають про власні помилки та знахідки, про хибні та вдалі рішення, про те, що, озираючись назад, вони зробили б по-іншому. Як на мене, найцікавіші з постмортемів – це ті, що присвячені провалам та проєктам, які так і не вийшли. Саме з таких історій можна зробити найбільш корисні висновки, щоб не повторювати помилки, які вже зробили інші.

«Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор» Джейсона Шраєра – це серія саме постмортемів окремих проєктів та цілих ігрових студій, записаних зі слів самих розробників досвідченим журналістом, який багато років пише про ігрову індустрію й особисто знайомий з більшістю славетних ігрових дизайнерів та директорів студій.

Перша книга Шраєра, «Кров, піт і пікселі. По той бік створення відеоігор» (2017) – це розповідь про світлу сторону розробки відеоігор, про історії успіху і студії, які завоювали всесвітню славу та прихильність гравців (що насправді не дає гарантію від понаднормової роботи, провалів та можливого закриття у майбутньому). Тоді як «Натисни Reset» – це історія гучних провалів, закриття студій та розробників, які потрапили у скрутне становище. І хоч тут теж є паростки надії, й для когось несподіваний кінець історії одних студій та ігор стає початком чогось нового і захоплюючого (здебільшого мова про розробників, які перешли в інді), загалом це досить сумні історії помилок, згаяного часу та так, вигорання й депресії.

Книга починається з топової історії – розповіді про створення Epic Mickey та Epic Mickey 2: The Power of Two та намагань легендарного Воррена Спектора порозумітися з босами Disney. Цікава та повчальна історія марних спроб творчої особистості домовитися з корпоративними босами.

Але особливо зворушливою саме для мене стала історія Bioshock Infinite і того, як креативний директор і співзасновник Irrational Games Кен Левін, геній з важким характером і авторитарним стилем керівництва, закрив студію майже відразу після випуску мегауспішного проєкту. Насправді я сам, закриваючи у 2011 році успішний «Домашний ПК» і звільняючи людей, знаходився майже у такому самому становищі й гарно розумію Кена Левіна. Наскільки я знаю з особистих бесід з Сергієм Григоровичем, скасування S.T.A.L.K.E.R. 2 та фактичне закриття GSC Game World у 2011 р. теж мало схоже коріння.

Ще одна невелика вада книги — це вперте і трохи навіть лівацьке намагання автора спихнути усі проблеми розробників ігор на злі корпорації та підступних топменеджерів, які намагаються максимізувати прибутки та власні бонуси. Часом ці закиди, які повторюються протягом книги багато разів, виглядають навіть як пряма критика капіталізму.

Так, великі корпорації та їхні топменеджери часом безжальні, нічого не тямлять в розробці ігор, тенденціях (так, консольний та ПК геймінг помирають, усі на мобілки!) і роблять дурниці, як можна побачити з історії розробки Dungeon Keeper (2014) та протистояння Mythic Entertainment та Electronic Arts. Але що поробиш, розробка AAA-ігор коштує грубих грошей, тож без фінансування тих самих клятих капіталістів тут нікуди. Не подобається?! Є шлях інді, Kickstarter та таке інше, не треба звинувачувати систему.

Деякі історії в «Натисни Reset» пов’язані, тому що не можна розказати про закриття 2K Marin (BioShock 2), не повернувшись до історії Irrational Games / 2K Boston. Так само важко розповісти про падіння Big Huge Games (Rise of Nations, Kingdoms of Amalur: Reckoning), знову не торкнувшись дуже дивної історії 38 Studios та походу в ігрову індустрію бейсболіста Курта Шиллінга. Тому складається враження, що Джейсон Шраєр часом ходить колами й повертається до того самого, що він щойно розповідав.

Звісно ж, як і обіцяє назва, досить багато місця у книзі приділено понаднормовій роботі, вигоранню розробників, нестерпним умовам праці тощо. Але ж Шраєр сам дає відповідь, чому так буває: розробка ігор – це складний і ризиковий процес, де зазвичай дуже важко передбачити, скільки часу піде на ту чи іншу задачу. Плюс понаднормовій роботі часом потурають і розробники, які настільки захоплені процесом, що самі залюбки залишаються в офісі. Така вже індустрія розробки ігор, так завжди було, так є і так, напевне, й буде.

Цікаво, що на задній сторінці «Натисни Reset» замість відгуків західних рецензентів видавництво MAL’OPUS розмістило відгуки українських розробників ігор, які працюють у відомих західних студіях. Один з відгуків від Сергія Мохова, провідного геймдизайнера легендарної Remedy Entertainment (Max Payne, Alan Wake, Control). Так ось Сергій, який увесь час працював у європейських ігрових студіях в Іспанії, Франції та Фінляндії, каже, що більшість проблем, які підіймає Шраєр, характерні саме для американської ігрової індустрії, у Європі навчилися з цим боротися. І ні, профспілки, віддалена робота та тотальний перехід на аутсорс (він насправді вже стався), які автор книги пропонує як панацею від понаднормової роботи та вигорання, тут ні до чого. Насправді остання глава «Натисни Reset», у якій Шраєр розмірковує над способами розв’язання проблем індустрії, виглядає відверто наївною, чого не очікуєш від такого досвідченого журналіста.

Натисни Reset

Особисто для мене книга «Натисни Reset» стала ще й гарною нагодою згадати усі ті класні ігри, про які розповідає Джейсон Шраєр та його співрозмовники. Як AAA-проєкти закритих вже великих студій, так й інді-ігри, створені людьми, яких звільнили злі корпоративні боси. Я інсталював, щоб переграти або пограти вперше: BioShock Infinite, The Bureau XCOM Declassified, Kingdoms of Amalur Re-Reckoning (ремейк 2020 р.), The Flame in the Flood, Kine, Eldritch, Enter the Gungeon і навіть Dead Space (ремейк 2023 р.), хоч і ненавиджу горор-ігри й намагаюся не грати в них. Тож дякую Джейсону Шраєру та «Натисни Reset» за нагоду повернутися у ці надзвичайні та дивовижні світи.

З деякої критики у цьому огляді може скластися враження, що мені не сподобалась «Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор». Це не так, я просто не згоден з Джейсоном Шраєром у деяких моментах, а загалом це дуже класна книга, яку я з величезним задоволенням проковтнув буквально за декілька днів. «Натисни Reset», як і «Кров, піт і пікселі» чи «Повелителі DOOM» Девіда Кушнера – це ті книги, які має прочитати кожен, хто збирається поринути в індустрію відеоігор і взагалі, кожен, для кого ігри – це щось більше, ніж просто спосіб вбити час. Можливо, після цього ви зрозумієте, наскільки складна та непередбачувана робота у творців відеоігор і припините наскакувати на нещасних розробників у коментарях… Хоч про що це я… Розмріявся!

Приємного читання. І дякуємо MAL’OPUS за гарну українську та дотепні коментарі від редакції.