Рецензія на фільм “Великий баг” / BigBug. Коли мікрохвильовка нарешті подзвонила

У 2001 році французький режисер Жан-П’єр Жене, творець яскравих, ідеалістичних світів, зняв фільм “Амелі”, у якому події подано через призму невинної дитячої фантазії. У 2022 році уявна (на той час) “розумна” мікрохвильовка Амелі нарешті подзвонила у сатиричному науково-популярному сіткомі “Великий баг”, події якого відбуваються у 2050 році.

Серед приємних, футуристичних і “цукеркових” ландшафтів передмістя, створених завдяки CGI, відбувається справжнє повстання машин. Раса роботів вщент знищила толерантність і, зневажаючи людську гідність, демонструє по ТБ принизливе телешоу Homo Ridiculus і готує фуа-гра з людської печінки.

Штучний інтелект у “розумному” будинку має власне бачення подій, по-своєму розуміє загрозу для господарів і замикає групу людей у своїх стінах. Випадковими бранцями стають господиня будинку Аліса з донькою, тіндер-знайомий Аліси з сином, її колишній чоловік з новою пасією і сусідка бальзаківського віку. Роботи, якими нашпигований будинок, на чолі з Монік, вмінням якої позаздрили б усі степфордські дружини, намагаються захистити людей від атаки могутніх робокопів Yonyx. Від замкнених у будинку людей без можливості вийти на вулицю лунає й очевидний жарт — спогад про COVID-19.

В уяві майбутнього Жан-П’єра Жене люди добровільно стали рабами, поклавши до ніг зручностей власну свободу і право вибору. Він зображає повстання машин як масштабний збій, робо-апокаліпсис, коли у зламаному світі вправно працює лише ідеально таргетована реклама.

“Великий баг” має кілька влучних ідей про життя родини у недалекому майбутньому, кілька дотепних жартів, але це той випадок, коли “розумний” будинок, зображений у фільмі, виявляється розумнішим за сам фільм.

Є ностальгія за аналоговим світом: книжками, старими роботами, які у 2050 уже вважаються реліквіями, за каліграфією.

Жан-П’єр Жене майстер зображати похмуре через прекрасне. У цьому випадку — строкате зображення завтрашнього для не затьмарило насупленого погляду режисера на людину майбутнього, в якому світ прекрасний, а людина жалюгідна. Прекрасне не змогло перемогти, натякаючи на не те щоб великий, але все-таки баг у кар’єрі режисера.

Рішення не випускати фільм на великі екрани, а без зайвого розголосу, без фестивальної історії продемонструвати його на стрімінгу, виявилося вдалим, оскільки в кінотеатрах грубе втілення CGI розглядалося б як під збільшеним склом, а не досягнуті у “Великому багу” характерні для фільмів Жене чарівність і гумор викликали б розчарування у кінотеатральної публіки.

Основним завданням акторів у фільмі було зобразити збірний образ людей недалекого майбутнього, тому гра їх перебільшена, карикатурна, і роботи, що “живуть” у будинку, видаються переконливішими, ніж люди. Хоча цілком можливо, що саме це й було основною ідеєю Жене — жодної емпатії до людей, які власну свободу обміняли на комфорт. Але хто б відмовився від клімат-контролю у будинку й авто, що літають, унеможливлюючи затори?

У фільмі Жан-П’єра Жене усі мають баги — і штучний інтелект, і люди. І саме ці недоліки виявляються рятівними і дарують надію на порятунок і на майбутнє. Великий баг — як великий заклик до людей поглянути на себе збоку і зробити висновки.

https://www.youtube.com/watch?v=N-sWlgFhUGo