The Hand of Merlin: довгий шлях до Єрусалиму

Ось ми й дійшли до цього лайна в іграх. The Hand of Merlin – не проєкт від творців головоломки The Talos Principle та серії шутерів Serious Sam… Студія Croteam у цьому випадку виступала лише як продюсер, тобто підказувала та спрямовувала Room C Games, яка, до речі, знаходиться у тому ж самому Загребі в Хорватії. Нічого поганого в цьому нема, і, напевне, допомога Croteam була слушною, але рекламувати The Hand of Merlin як гру від авторів The Talos Principle та Serious Sam трохи нечесно. З іншого боку, roguelike RPG від Room C Games дійсно вийшла досить непоганою, тому Croteam і кортить записати її у свої здобутки.

The Hand of Merlin – це досить цікава інтерпретація легенд артурівського циклу, до яких домішано трохи королівської жести, здебільшого «Пісні про Роланда», та трохи легенд аль-Андалуса, тобто Піренейського півострова доби арабського панування. Міфічний Артур жив трохи (на декілька століть) раніше від реального Карла Великого та Роланда, але у нас тут фентезі, тож хто його там рахує.

До речі, це вже друга ігрова інтерпретація артурівських легенд, що виходить цього року. Першою була King Arthur: Knight’s Tale від угорської NeocoreGames (King Arthur: The Role-Playing Wargame, The Incredible Adventures of Van Helsing, Warhammer 40,000: Inquisitor – Martyr), реліз якої відбувся 26 квітня 2022 р.

В The Hand of Merlin все починається з того, що Мерлін пробуджується від свого віковічного сну і розуміє, що пройшло вже чимало часу, Моргана та Мордред перемогли, світ проклято (тобто не лише один світ, а усі його копії та відображення), а сам Мерлін майже втратив свої сили та пам’ять. Але, якщо чаклуну вдасться відновити пам’ять та врятувати хоча б один зі світів, щось може ще і буде. Все, що для цього треба – донести Святий Ґрааль з Камелоту до Єрусалиму та знищити скверну.

Сам Мерлін заслабкий для такої подорожі, тому він обирає трьох чемпіонів, ту саму Руку Мерліна. Саме їм судиться дістатися до Єрусалиму або згинути десь по дорозі, і спробувати ще раз, а потім ще раз.

Так, The Hand of Merlin – це roguelike, тому з першого разу у вас точно нічого не вийде. Скоріш за все з другого теж. Мені вдалося дістатися до Єрусалиму лише з п’ятої спроби і лише для того, щоб героїчно вмерти за крок до перемоги. Те, що розробники саме в останній битві вводять два нових типи ворогів і геть нову ігрову механіку – це зрада!

Хоч насправді roguelike не дуже впливають на кожне наступне проходження. Так, поступово ви отримуєте могутні закляття, які допоможуть вам у битвах, але їх можна застосувати хіба що по одному разу за бій, тому що мана у світі The Hand of Merlin велика рідкість та дуже цінний ресурс. Крім цього, ви поступово відкриваєте нових героїв, але вони несуттєво відрізняються від стартових і мають майже такий самий набір вмінь. Більше різноманіття в проходження вносять вибір шляху та рішення, які ви приймаєте у текстових квестах.

Кожна ігрова зона в The Hand of Merlin, а усього їх чотири, три великих і маленька фінальна – це матриці з набором доріг. Кожен вузол – подія. Є звичайні, це скоріш за все просто текстові квести. Є захоплені скверною – це з великою ймовірністю бійки з потворами. Є міста, де можна підлатати рани, купити провізію чи нову зброю. Є магічні ноди, де можна отримати благословення колишніх друзів та ворогів Мерліна. Є вузли, де можна знайти нового супутника. І таке інше. Вибір шляху – це те, що робить кожне наступне проходження більш різноманітним. З іншого боку, вже на третє проходження ви побачите повтори. До того ж ключові ноди тут не змінюються.

Скоріш за все, кожна ваша наступна спроба буде кращою тому, що ви почнете краще розуміти ігрові механіки The Hand of Merlin, у першу чергу бойові механіки. На перший погляд і перші декілька бійок можуть здатися вам занадто простими. Вмінь у героїв небагато, цікавих серед них майже нема, тому перші протистояння виглядають нецікавими, дуже прямолінійними та навіть нудними. Але після першої зони, коли ви трохи прокачаєте партію та побачите нових ворогів, все стане набагато цікавіше. Вміння героїв почнуть складатися у ланцюжки; вміння, від яких, здається, нема ніякої користі, стають ключовими. Та таке інше. Тобто, раджу пересилити себе і дістатися хоча б до другої ігрової зони.

Через декілька проходжень The Hand of Merlin розкриває свій потенціал. Грати стає цікавіше, ваші рішення у бою – більш змістовними. До речі, у цій грі навіть невдача може досить швидко перетворитися на успіх. Так я, втративши двох бійців у другій битві з якимись слабкими бандитами, за два наступних кроки знайшов нових героїв, з якими дійшов майже до кінця третьої зони. З іншого боку, у наступній спробі, як погнався за скарбами та з повною і дуже гарно прокачаною партією втрапив у халепу, зібрав купу негативних бафів та безславно помер десь у болоті.

Так, як у будь-якій roguelike, випадкові події у The Hand of Merlin можуть дуже суттєво вплинути на проходження. Як у позитивному, так і у негативному плані. Друге трапляється частіше. Але ж подолання перешкод — це саме те, за що ми любимо рольові ігри.

The Hand of Merlin – досить непогана покрокова рольова гра, яку ми можемо рекомендувати усім шанувальникам жанру. Їй трохи не вистачає лоску AAA-проєктів, по суті це майже інді. Крім того, roguelike можуть відлякувати від гри тих, хто чекає від RPG чіткої сюжетної лінії та не любить багатократних перепроходжень тих самих епізодів.

Зверніть увагу, до 7 липня 2022 гра продається на Steam зі знижкою у 40%, усього за 213 грн.