The Expanse: A Telltale Series – For Beltalowda!

Свого часу анонс гри The Expanse: A Telltale Series не те щоб міцно заінтригував, але принаймні дав шанувальникам однойменних книг та/чи серіалу надію отримати гарну інтерактивну історію в улюбленому сетингу. Трейлер виглядав цікаво, розробкою займалась Deck Nine, яка напередодні відмітилась вдалою Life is Strange: True Colors, а видавцем виступала Telltale, наново зібрана після роботи над помилками. Перспективи вимальовувались непогані. Нещодавно вийшов останній п’ятий епізод (так, це знову епізодична гра), тож настав час для фінального вердикту.

Почнемо з гарних новин. The Expanse: A Telltale Series цілиться в аудиторію прихильників серіалу та книжок (саме в такому порядку), і якщо ви до цієї аудиторії належите, то будьте впевнені, свою порцію фан-сервісу ви отримаєте. Атмосфера, стиль, теми тут загалом відповідають оригіналу. Сюжет – ризикована авантюрна пригода у Поясі – не провисає і не буксує. А можливість відіграти Каміну Драммер (її звісно ж озвучує Кара Джі), яку часто називають чи не найкрутішим жіночим персонажем сучасної фантастики, сама по собі вже коштує немало.

Втім, якщо ви не знайомі з «Експансією», то варто попередити: гру така необізнаність не обходить. Попри те, що з точки зору хронології це приквел, ви не побачите тут повноцінної підводки та розгорнутої сюжетної експозиції. Гра навіть не намагається вдаватися до пояснень і перекидається термінами, іменами, назвами, абревіатурами без жодних сумнівів, що ви знаєте цей контекст. Тож просто зауважте: для першого знайомства з сетингом ця гра не підходить.

Сюжет The Expanse: A Telltale Series стартує у Поясі на борту корабля «Артеміда». Його команда (разом із Каміною, звісно) знаходить потрощений піратами лінкор Об’єднаних націй. Що він робив так далеко від Землі – невідомо. Натомість швидко з’ясовується, що саме шукали на ньому пірати – таємничі координати, які ведуть до неймовірного скарбу. Тепер для повного успіху екіпажу «Артеміди» лишилась дрібниця: знайти коштовності та продати їх надійному покупцю.

Звісно все, що може піти не так для героїв цієї історії, дійсно йде не так. Заколот, зрада, брудні секрети членів команди, несподівані союзи тощо. Навіть скарб виявляється зовсім не тим, чим здавався на початку. І, до речі, якщо у вас виникне відчуття, що сюжет використовує його як банальний макгафін, дочекайтесь третього, безперечного кращого епізоду серії. Він тимчасово переводить історію в формат космічного горору й одночасно вдало стикує The Expanse: A Telltale Series з подіями першого сезону/книги.

На жаль, таких моментів, коли всі елементи The Expanse: A Telltale Series складаються у по-справжньому захоплюючу подію, не так вже й багато. Навпаки, частіше відчувається невідповідна консервативність та економічність її дизайну та наративу.

Хронометраж епізодів закороткий: приблизно 45 хвилин на кожну серію. Через це сюжет постійно поспішає і регулярно відверто нав’язує драму (іноді не зважаючи на ваші вибори). Деякі події, як от роман Каміни з бортінженером, подаються грубо, нашвидкуруч. Водночас коли гра відпускає гравця і дає можливість вільно дослідити оточення, виявляється, що потрібного контенту немає. Опціональні діалоги куці. Локації маленькі, одноманітні, цікавинок в них небагато.

В грі на всі п’ять епізодів є 1 (одна) банальна головоломка, яка вимагає мінімальної уважності. Присутні дуже прості сцени з використанням стелс-механіки, які проходяться без жодних вагань з першої спроби. А механіка збору різних дрібних трофеїв (salvage) взагалі існує лише заради того, щоб підтримати сюжетну особливість всіх справжніх жителів Поясу – вони обов’язково застосують будь-які знайдені ресурси. Але ці знахідки ви фактично ніяк не використовуєте, і в певний момент гра остаточно забуває про них.

The Expanse: A Telltale Series час від часу вмикає бойові сцени: швидкі та брутальні, як і належить сетингу. Тільки подані вони за допомогою абсолютно стандартних Quick Time Events – ви їх сто раз бачили в інших іграх. Такі QTE… працюють. От і все, що можна про них сказати, бо дизайн цих механік вже давно зайшов в глухий кут і не збуджує жодних емоцій.

Скепсис викликають і деякі сюжетні спроби накрутити трагедію навколо Каміни Драммер. Тут грі заважає статус приквелу, бо ви то знаєте, що буде далі. Героїня не може померти, тому що її подальша роль вже визначена. У неї, як-то кажуть, «сюжетна броня» (plot armor). Водночас доля персонажів без такої «броні» часто без проблем вгадується наперед. І це псує інтригу.

От і виходить, якщо оцінювати The Expanse: A Telltale Series загалом, за сумою вражень, а не за окремими вдалими сценами, вона виявляється всього лиш прийнятною короткою розвагою для фанатів і абсолютно прохідним продуктом для решти гравців. Ця гра створює непоганий прецедент, показує, що «Експансію» можна і варто розвивати у форматі відеоігор. Але такі спроби вимагають набагато більше ресурсів і більшого простору для отримання дійсно гарного результату.