Stray: кіт, який гуляв, як сам собі знав

Не знаю як ви, а я, схоже, вже знайшов свою персональну головну гру 2022 року. Це Stray. По-перше, тут є кіт. По-друге… А по-друге, що вам ще треба, якщо тут таке по-перше?!

Головний герой Stray, рудий безіменний бродячий кіт, добре вміє: нявчати; вилизуватися; солодко спати та ще солодше потягуватися після сну; тертися об ноги, вигинаючи спину; стрибати по столу та полицях; скидати речі на підлогу; драти пазурі об стіни, двері, килими та дивани; ходити по клавіатурі комп’ютера та піаніно; носити речі у зубах; видряпуватися на шалену висоту; ховатися у коробку… Тобто – це ідеальний кіт, майже еталонний. Кіт – Вибір редакції!

А ще наш рудий розбишака вміє (за допомогою компаньйона): брати участь у товарно-грошових відносинах; спілкуватися з оточуючими; хакати комп’ютери та кодові замки; красти; ховатися; втікати і навіть знищувати ворогів. Такий собі Кіт у чоботях, але sci-fi, а не фентезі версія. Гарний кіт, такий самим треба!

Те, що Stray буде класною грою, стало зрозуміло ще з найперших коротеньких роликів, які Koola та Viv, тобто автори гри Колас Кула та Вів’єн Мерме-Гієне, оприлюднили в Twitter сім років тому. Так, розробка Stray розпочалась ще у 2015 році! Питання було лише в тому, наскільки класним вийде фінальний варіант і як з фантастичною атмосферою прототипу поєднається реальний геймплей action/adventure. Доповідаємо – та сама атмосфера нікуди не поділася, а геймплей вийшов різноманітним і дуже цікавим.

Тобто автори зуміли втиснути в 4-5 годин гри відразу стільки різних геймплеїв, що це відверто дивує. Є тут і паркур у дусі «Асасин кіт», і не найгірший stealth, і вирішення нескладних просторових головоломок, і перегони зі смертю, і класична некваплива adventure з пошуком предметів, балачками з NPC та інвентарем. І все це дуже органічно поєднується між собою. Кожна з геймплейних механік не встигає набриднути, змінюючи одну іншу кожні пів години.

Взагалі-то Stray – не дуже велика гра. В мене пішло трохи більше ніж 5 годин, вечір та частина ночі з повітряною тривогою, щоб пройти гру. Більшість проходжень на YouTube приблизно тої самої тривалості. Але якщо є бажання, гру можна пробігти за 2 години, за це навіть дають спеціальну ачівку, але у такому разі ви майже не побачите неймовірного світу Stray. Крім того, окрему ачівку можна отримати за годину спокійного сну на ковдрі, а також за точіння пазурів у кожному з актів гри. А ще ж треба потертися об ноги усім зустрічним роботам, поскидати усі книжки, коротше, життя кота буремне!

Щодо атмосфери та світу гри. Stray розпочинається як симулятор кота, який гуляє сам по собі (хоч і з друзями), але дуже швидко стає трохи сумною, але й напрочуд світлою оповіддю про дружбу, людяність (як би дивно це не звучало стосовно кота та робота) та смерть. Створюючи захищене місто роботів, Koola та Viv, як і багато хто з авторів кіберпанк книжок та фільмів до них, надихалися сумнозвісним гонконгським Містом-фортецею Коулун (Kowloon Walled City), а також класичним Blade Runner 1982 року, Fallout, Sleeping Dogs, Half-Life, дизайном 1980-х та ще десятком різноманітних джерел.

Цей мікс дав на виході неймовірну суміш кіберпанку та постапокаліптики – невеличке живе містечко у грі просто цікаво вивчати. Підійматися по кондиціонерах та підвіконнях від підвалів до самих дахів, нишпорити по підворіттю у пошуках прихованих секретів та відсилок до інших ігор. У Stray дійсно хочеться знайти кожного NPC і перемовитись з ним хоча б однією фразою, настільки колоритними та живими вийшли ці вигадані роботи. А ще тут фантастичний і дуже атмосферний саундтрек, який можна крутити замість Lo-Fi як фон під час інтелектуальної праці.

Насправді я б залюбки обміняв усі action-епізоди Stray на додаткову можливість спокійно вивчати місто, спілкуватися з його мешканцями, шукати нові шматочки історії падіння цього світу. Чому колишні роботи-прибиральники копіюють людей? Куди поділися самі люди? Як давно це сталося? Чи можливе життя за межами захищеного міста? Звідки взялися Зурки, схожі на славнозвісних гедкрабів як зовнішнім виглядом, так і поведінкою? Хто взагалі такий цей робот-помічник, якому своєю чергою допомагає бродячий кіт? Ви отримаєте відповіді на усі запитання у фіналі подорожі, але ми не гарантуємо, що вони вам сподобаються.

Взагалі-то, за атмосферою ця подорож у минуле-майбутнє чомусь нагадала мені відразу дві, зовсім не схожі гри – Enslaved: Odyssey to the West від Ninja Theory та What Remains of Edith Finch від Giant Sparrow. До речі, остання – це перший видавничий проєкт Annapurna Interactive, керівництво якої насправді вміє обирати зворушливі історії. А Stray вас гарантовано зворушить, якщо ви, звісно, не соціопат з нульовою емпатією.

Хтось скаже, що Stray занадто маленька, камерна гра, щоб претендувати на звання Гри року, адже є ще різноманітні AAA-проєкти, як ті, що вже встигли вийти, так і ті, що заплановані на другу половину року. Все так, але Stray – це саме той випадок, коли гра зроблена з душею і, як-то кажуть, западає в душу. Так, вона трохи сентиментальна, але дуже відверта та відкрита. Такі ігри запам’ятовуються назавжди, на відміну від AAA-блокбастерів з дев’ятизначним кошторисом, що виходять кожного року, і які ви не відрізните один від одного вже через декілька років.

Коротше, не будемо тягти кота за хвіст. Спробуйте Stray, рудий бешкетник та його вірний друзяка-робот варті того, щоб дати їм шанс оселитися у вашому серці.