Рецензія на нуарний детективний серіал “Шуґар” / Sugar

Колін Фаррелл грає приватного детектива на ім’я Джон Шуґар у сучасному нуарному серіалі “Шуґар” / Sugar від Apple TV+ про порочний Лос-Анджелес, в якому динозавр-альтруїст безкорисливо чинить добро всюди й усім, хто того заслуговує. Класичні американські нуари не тільки фігурально, а й буквально оживають на сторінках, тобто кадрах цього нетипово, всупереч всім нинішнім трендам старомодного шоу, яке звучить саксофонним саундтреком, промовляє внутрішнім монологом і дивиться на нас, глядачів, з-під капелюха навіть без капелюха, як загадковий похмурий силует зі старої намальованої фарбою афіші.

За сюжетом таємничий приватний сищик, який не розкриває свого бекграунду і неодмінно має темні секрети, повертається до міста гріхів, аби бути серед цього пороку кимось на кшталт… янгола. Періодично його терзає така ж загадкова, як і він сам, хвороба, змушуючи руки тремтіти, тіло не слухатись, і почуття провини за смерть сестри. Та попри власні біль і рефлексії Джон Шуґар уперто намагається нехай по крихті, мізерними локальними кроками, та все ж зробити цей безрадісний світ чи принаймні це безрадісне місто кращими. І навіть якщо один випадковий безхатько матиме цієї темної ночі (темнішої за темний день) копійку на ночівлю разом зі своїм дворнягою-псом, значить день Джона Шуґара минув недаремно.

І хоча його менеджерка категорично проти, герой згоджується взятися за нову справу, а саме розшукати зниклу безвісти онуку легендарного голлівудського продюсера (Джеймс Кромвелл), бо, по-перше, Шуґар обожнює його фільми та загалом він просто-таки маніакальний кіноман, а по-друге, сумна дівчина на фото сильно нагадує йому померлу сестру… Інтуїція чи досвід, чи трансцендентне чуття, або все разом підказують протагоністові, що щось точно не так і з цією нібито дріб’язковою справою (дівча – колишня наркоманка, тож могла елементарно зірватися і засісти в якомусь притоні), і з цією нібито поважною зірковою родиною. І коли Шуґар, ознайомившись з феміністичними соцмережними постами зниклої про боротьбу за права жінок, знаходить її автівку, а в багажнику труп насильника, підозри очевидно справджуються…

“Шуґар” / Sugar не намагається перефразувати чи осучаснити естетику й атрибутику класичного нуара, він робить їй ніжний, шанобливий, практично по вуха закоханий, трепетний вінтажний омаж. І Лос-Анджелес зумисно постає таким, в якому час не вгадується по гаджетах чи моді, тобто відмінні риси епохи не впадають в око, а розмиваються у розфокусі. Тож, мабуть, єдине, що відрізняє цей серіал від низки сюжетних і стилістичних характеристик канонічного фільму-нуар, – це феміністка замість la femme fatale.

Насправді сюжетна інтрига тут захоплює набагато менше (особливо в моментах, коли детективний туман псується млою іншого фасону і забарвлення, а саме поволокою дещо сатиричного шпигунства, адже герой виявляється членом так званої Космополітичної спільноти поліглотів, під якою ховаються колишні агенти, що вирішили спокутувати минулі професійні гріхи чистим самовідданим доброчинством), ніж стиль і образ головного героя. Доволі прості оповідні повороти програють більш складному і вдумливому, й естетсько-інтелектуальному зіставленню сцен і подій, які відбувається навколо Джона Шуґара, зі сценами “Подвійної страховки” чи “Великого сну” (до речі, як і належно нуарному сищикові чи загалом нуарному протагоністові, Шуґар погано спить і бачить депресивні кошмари). Ледь не кожна його проговорена вголос думка ілюструється підходящим епізодом фільмів із Гамфрі Боґартом, Бертом Ланкастером, Ґленном Фордом… А через пацифістські переконання цей сінефіл переступає лише тоді, коли в руках опиняється раритетний револьвер (не такий самий, а той самий кінознімальний реквізит) з нуара Фріца Ланга “Велика спека”.

Колін Фаррелл, який раніше так часто зображував ірландських плебеїв, бездоганно перевзувається в елегантну фігуру містера Ікс, чи доречніше буде сказати гуманіста Ікс. У той час як майже всі сучасні детективи пропонують нам сищиків-ексцентриків, -егоїстів, -циніків, -відлюдників, -мізантропів, -химерників, -сатириків, -критиканів, -скептиків, -відступників…, “Шуґар” / Sugar ділиться цим антикваріатом і реліктом, цим лицарем у чорному вишуканому костюмі, котрий наче той Стів “Капітан Америка” Роджерс хворий на архаїчну рудиментарну шляхетність і доброту, тільки без щита, спандекса і маски.