Senua’s Saga: Hellblade II – монстри та люди

Менш за все хочеться розбирати Senua’s Saga: Hellblade II на складові, аналізувати, порівнювати з попередньою частиною чи якимось іншими іграми, колупатися в особливостях геймплею, скрупульозно розбирати вади та переваги графіки, особливості сюжету чи наративних засобів, згадувати залучення лікарів та хворих на психоз до створення гри.

Senua’s Saga: Hellblade II, як свого часу і Hellblade: Senua’s Sacrifice, треба проживати разом з Сенуа. Зливатися з героїнею, намагатися відчути те, що відчуває вона. Тому ми спробуємо розповісти про Senua’s Saga: Hellblade II так, як про гру могла б розповісти сама безстрашна налякана загублена та знайдена піктська воїтелька.

Що ти забула тут, Сенуа? Навіщо ти прийшла у ці суворі та негостинні землі? Що рухає тебе уперед? Ти наче змирилася з втратою, навчилася жити разом з нею, хоча і продовжуєш нести з собою тягар усіх смертей що сталися [За твоєї провини!]. Чому ти хочеш нових смертей? Чи помста поверне мертвих? Чи помста облегшить твою душу [Так, так, вона облегшить!]? Ні, скорше за все ні, твої мертві з тобою назавжди.

Чому, чому ти вирішила, що ти спасителька? Що ти маєш та зможеш допомогти цим людям, якщо ти не в змозі допомогти навіть самій собі [Безпорадна! Нікчемна!]? Ти все ще бачиш в них світло? Чи хочеш його бачити? Навіщо тобі ці чужинці [Не вір їм, не вір, вони брешуть, вони зрадять, як завжди зраджували тебе!]?

Ти намагаєшся знайти тут щось, що заповнить порожнечу всередині тебе самої? Щось приховане, що дасть тобі сили? Але ж ти безсила і навіть не можеш здолати голоси у власній голові [Ні, не може! Ні, може!]!

Хоча ні. Ти стала сильніше. Розумніше – ні, але точно сильніше. Ти вже не рабиня своїх голосів, ти можеш дати їм відсіч, ти можеш навіть приструнити їх і вони покірно допомагають тобі, підказують шлях, направляють твою руку, помічають те, що не помічаєш ти [Так, так, ми дуже корисні!]. Але вони просто хочуть жити, бо вони лише частка тебе самої, якої ти не можеш позбутися.

І часом вони лякають, дуже лякають, підсилюють твої страхи, нашіптують на вухо, лякають тим, що ховається у пітьмі й тим, що воно може зробити з тобою. [Так, так, ніч темна та повна жахів! А скоро вже ніч впаде назавжди!].

Це суворий край. Суворий, але прекрасний. Тут замало кольорів, багато блідо-зеленого, вохристо-червоного, сірого та чорного [Темрява, темрява навкруги тебе, Сенуа!], але тут безліч відтінків. Край мохів та лишайників, каміння та лави, часом він може бути неймовірно, нереалістично красивим і кожен камениць здається промовляє до тебе.

Він може бути навіть затишним та мальовничим, щоб через хвилину розверзнуть навкруги тебе ураган полум’я та води. Кожен камінець, кожен шматок лави, кожна скеля, кожен клаптик туману унікальні та неповторні й створюють фантастичну сцену для останнього [Ні, ні, тільки не останнього!] акту трагедії. Ти готова впустити темряву у своє серце, Сенуа?!

Тому що ось вона, нікуди не поділася, її можна здається помацати. Масляниста, густа, жива темрява. Вона всередині тебе, вона в людях навкруги тебе. Чи готова ти битися з нею, тепер, коли ти така слабка, а кожен удар має значення. Коли ворогів більше, коли вони сильніше та спритніше, коли вони ховаються у темряві, а в тебе немає навіть меча, щоб захистити себе? [Воїтелька без меча?! Хто ти така, Сенуа?!]. Нічого, нічого, меч з’явиться з каміння, як і має бути, але чи він твоя головна зброя?!

Чи він допоможе тобі впоратися з монстрами та з людьми, що створюють монстрів. Чи не перетворить він тебе саму на монстра? [Чи ти вже стала їм, Сенуа?! Ти несеш лише смерть! Ти – монстр!]

Чи заслуговують ці люди навкруги тебе порятунку? Вони самі прирекли себе, а темрява давно зжерла їх із середини! Чи можна тепер вважати їх твоїми братами та сестрами?! А може надія ще є? [Свята богиня, як це наївно і по-дитячому, Сенуа!]

Що ти будеш робити далі, Сенуа?! Чи сама станеш монстром, чи може зможеш розігнати темряву у собі самій та в них? [Як це наївно! Це не працює, ніколи не працювало! Можливо помста – це і був єдиний вірний шлях, але ми цього вже ніколи не дізнаємося…]

P.S. Як і в Hellblade: Senua’s Sacrifice грати в Senua’s Saga: Hellblade II обов’язково. Це дійсно подія, це гра, яку не можна пропускати. Скоріше за все Senua’s Saga, як і Меліна Юргенс та студія Ninja Theory, зберуть величезний врожай нагород за підсумками року.

У грі, як і у попередній частині, 8-9 годин геймплею, краще проходити її за одну-дві сесії. Обов’язково в навушниках і на найпотужнішій відеокарті яку знайдете. Особлива подяка Microsoft та Ninja Theory за українську локалізацію.