Рецензія на серіал «Джентльмени» / The Gentlemen

Повнометражні «Джентльмени» Гая Річі були настільки хулігансько-вишуканими, що здавалося, серіальний сиквел-спіноф неодмінно усе провалить хоча б з тієї простої причини, що бути вишуканим хуліганом упродовж двох годин можна, але втриматися у цьому претензійному стані впродовж восьми серій майже нереально. Чи вдалося це серіалу «Джентльмени» / The Gentlemen від Netflix?

Що ж, команда шоу на чолі з тим самим Річі таки спромоглася не впасти пивом у чай з молоком. Або навпаки, якраз спромоглася впасти, адже «Джентльмени» / The Gentlemen від Netflix – це вигаданий світ, де гопники й аристократи, стовбові герцоги і циганські контрабандисти сидять за одним столом, і ерл грей вони присьорбують з тим самим поєднанням снобізму та спритності, з яким бамбурять настоянку на картоплі та райських яблучках з додаванням гальмової рідини.

Найбільш туманним моментом фільму, що вийшов 2019 року, була угода між марихуановим бароном у виконанні Метью МакКонагі та старим англійським вельможею, на угіддях якого просто під родовим замком кмітливий американець облаштував травичкову плантацію. Тож таким чином виробник-торговець отримав переконливий «дах», а представник нафталінного збіднілого дворянства отримав гроші, аби буквально свій дах залатати, бо ж дощова вода вже крапала у порцеляновий сервіз і на порцелянову макітру.

Саме цей туманний момент і став відправною точкою для телевізійного спінофу. І коли Міккі Пірсон таки продав, як і хотів, свою конопляну імперію, аби піти на спокійну пенсію, а старий герцог помер, до фамільного гнізда повернувся молодший син (Тео Джеймс), офіцер миротворчих військ, який спершу дізнався, що геть усе успадкував, а потім усвідомив, що його старший брат – аристократ лише на полюванні, а загалом дегенерат; а далі побачив мануфактуру-сюрприз під землею свого маєтку, котрою командує краля-донька великого кримінального авторитета (Кая Скоделаріо)… Шляхетний молодий герцог, який в армії навчився не відчувати шок, усі новини сприйняв з одним і тим самим незворушним обличчям і твердо вирішив допомогти травичкоробам стрімко наростити продажі, аби за рік кримінальна фабрика переїхала з його землі куди-інде.

Вперше скуштувавши серіальний формат, Гай Річі зрозумів, що зіркова халтура на кшталт «Операції Фортуна» / Operation Fortune на телебаченні точно не спрацює, тож повернувся до себе раннього ще з більшою автентичністю, ніж зробив це у повнометражних «Джентльменах», які свого часу стали несвіжим, але смачним ковтком старого культового Річі у проміжку між багатобюджетними фентезі й екшнами з чужого плеча.

Тож так само як на світанку кар’єри у «Карти, гроші, два стволи» і «Великому куші», співець лондонських і білялондонських (а біля Лондона – це ж вся Європа і шмат Америки, і добрий кусень земної кулі) бандитських вулиць, на яких зустрічаються ірландські кочівники, руські торговці зброєю, американські ювелірні (буквально і фігурально) грабіжники, бельгійські посередники, наркодилери, букмекери, нелегальні боксерські промоутери, дрібна шантрапа, невігласна гопота, відверті головорізи і навіть садисти…, Гай Річі випікає багатошаровий листковий пиріг з різношерстих кримінальних кіл і спільнот, які належать до різних ієрархічних щаблів, різних етносів, різного профілю, різного знову-таки буквального і фігурального калібру від тих самих пацанів у треніках до колумбійської наркобаронеси з мачете, від банди косівських албанців з намаханим «Тоні Блером» на чолі до метамфетамінового короля у смокінгу (привітом із серіалу «Пуститися берега» у тому самому статусі Джанкарло Еспозіто).

Але по-джентльменськи, і не зовсім, бо ж одіозна інтелігенція буває і «челябінською», а лорди бувають неонацистами чи клоунами у маскарадному костюмі квочки, у цю пістряву додається upper class зі своїм «u english», а до калібру додається антикварна колекційна рушниця.

Головний герой серіалу «Джентльмени» / The Gentlemen, який, будучи солдатом, звик бруднити руки кров’ю, робить це знову, себто бруднить, з олімпійським спокоєм, керуючись нібито благородною ціллю: забруднитись нехай навіть по самісінькі вінця, аби зрештою очистити свій рід і свою оселю від підземельного зла (зазвичай у підземеллях древніх замків мешкають незадоволені привиди, а тут під землею кипить виробництво кайфу). Але здається, новий кримінальний світ йому не лише до снаги, а й до вподоби. Втім, Річі – абсолютно не мораліст, тож геть неважливо, чи лишиться протагоніст на темному боці. Важливо лише – лишитися джентльменом.