Рецензія на фільм “Любов, брехня та кровопролиття” / Love Lies Bleeding

Крістен Стюарт і акторка серіалу “Мандалорець” Кеті О’Браян, яка також є майстринею бойових мистецтв, грають закохану пару у кримінальному ретро-лав-трилері “Любов, брехня та кровопролиття” / Love Lies Bleeding. Це феміноцентричний антипатріархальний артбойовик, де буквальний бодібілдінг виступає красивою і кривавою метафорою фігурального мускула, котрим розбивається чоловічий світ тиранів, насильників, домостроївців, агресорів, гнобителів і просто козлів. На думку авторки та режисерки Роуз Ґласс, жінкам подолати такий світ неможливо, якщо тільки самим не стати чоловіками за характером і тілом.

Дія розгортається десь наприкінці 1980-х на задвірках провінційної Америки, десь на Гірському Заході між штатами Невада, Аризона і Нью-Мексико, у глушині, де є тільки дешева закусочна з млинцями та “маргаритою”, затхлий тренажерний клуб і великий тир. Усім у містечку володіє місцевий авторитет (Ед Гарріс у бридкому і доволі лячному монструозному образі маніакального любителя комах з дуже довгим і дуже рідким сивим волоссям), бандит, торговець зброєю, убивця, батько тихої героїні Стюарт на ім’я Лу, яка працює адміністраторкою у тренажерній залі, але з татусем принципово не спілкується. І вона точно поїхала б з цієї діри якомога далі, якби не любов до сестри, нещасної дурепи з купою дітей, котра обожнює виродка-чоловіка, який її систематично лупцює й одного дня неодмінно уб’є. Втім, тоді Лу зможе нарешті звільнитися від сімейних уз і дременути звідсіля світ за очі.

Сіре і монотонне життя дівчини в оточенні спітнілих мужиків, засмічених унітазів і тупих написів-мотиваторів про силу духу і силу тіла змінюється, коли до тренажерки заходить заїжджа незнайомка в олімпійці та дуже коротких боксерах, богиня Джекі з тілом античної скульптури. Їхні закоханість і шалений секс спершу ведуть до викриття всіх маленьких і великих залежностей (від цигарок, від допінгу, від родинних зв’язків, від темного минулого, від горезвісної американської мрії), а потім до намагання від усіх тих зашморгів звільнитися і втекти.

Молода британська режисерка Роуз Ґласс малює жорсткий реалістичний і водночас “космічний” сюрреалістичний світ, через що естетика “Любові, брехні та кровопролиття” нагадує культовий психоделічний горор-бойовик Паноса Косматоса “Менді”, де персонаж Ніколаса Кейджа так само в антуражі та настрої маскулінно-наркотичних панкових 80-х скажено мстився за кохану банді пекельних кислотних байкерів і садистському вилупку-лжемесії релігійного культу. В обох випадках люта та дика ультракривава гіперреальність поєднується з поетичним сюром космічного зоряного неба, і космос як галюциноген, контрастуючи з безжальною м’ясною прозою, а радше безжальним м’ясним епосом, розкриває альтернативний світ лірики, містики, міфології та казок про мінотаврів, які живуть в підземних лабіринтах, та ікарів, які летять до сонця.

Упродовж фільму кілька разів гучно й нав’язливо звучить один і той самий звук – тріск розбухаючого м’яза. Цей звук неприємний, болючий, потужний. Схожий на лускіт під час приготування попкорну і водночас вказуючий на плоть, яка тріщить і рветься від напруги. Роуз Ґласс сумнівається, що чоловічу диктатуру спроможний подолати декларативний фемінізм. Тому вона перетворює вагіну на мускул замість маніфесту. Можна сказати, що режисерка вдається до того ж супергеройства, котрим оперують комікси, зокрема нинішні трендові виразно профемінні комікси. Вона навіть іронічно цитує “Жінку-Халка” і фемінізує мультик про моряка Попая, який їв шпинат як допінг, і його біцепси-трицепси (а вірніше плечопроменеві м’язи) неправдоподібно зростали просто на очах, аби бити кулаками наче гирями поганців.

Крістен Стюарт і Кеті О’Браян – нові Бонні і Клайд. Так само переплітають у чуттєво-скривавлену косу дорогу кохання з дорогою злочину. Вони обидві нервово пульсують зі стиснутими кулаками у розтиснутій грудині цієї подорожі-емансипації, як синусова тахікардія. Вони ламкі, травмовані, розгублені, проте не слабкі, не м’які, не розріджені. І вони рішуче налаштовані поховати мінотавра в глибокій розщелині, аби злетіти удвох до сонця і зірок.