Рецензія на фільм «Дім Ґуччі»: сага про моду, сім’ю та жадібність

Відоме ім’я – це як розкішний одяг, без якого ти перетворюєшся на звичайну людину. Відоме ім’я, яке і є розкішним одягом, – зобов’язує або носити його з гідністю, або прикриватися ним, або повсякчас демонструвати, що воно тобі личить і воно тобі за розміром.

Залучивши до свого нового проєкту з гучною назвою «Дім Ґуччі» несподіваний, зате потужний каст, майстер епічних саг Рідлі Скотт продемонстрував метафізичне зіткнення імен, коли на роль знаменитого прототипа обирається не менш знаменитий актор. Хоча обличчя Паоло Ґуччі ще треба не одну хвилину добре роздивлятися, щоб розгледіти у ньому Джареда Лето.

Адам Драйвер з тих акторів, обличчя яких важко підробити, хоч якою кропіткою була б робота гримерів. Тому, граючи роль Мауріціо Ґуччі, Драйвер залишається Драйвером, натомість має точні копії зачісок відповідно до кожного відображеного у фільмі періоду життя його героя, а Леді Ґаґа, яка грає його дружину Патрицію, максимально в неї перевтілилася завдяки природній схожості і тій же роботі гримерів. Ніби-то тут навіть серйозна заявка на «Оскара» за грим.

Славетна італійська сім’я, всередині якої вирують пристрасті, а навколо якої домисли і легенди, не може не мати свого дона Корлеоне – саме таким патріарха сім’ї Ґуччі Родольфо вирішив зобразити Рідлі Скотт. Родольфо виважений, владний, елегантний і прозорливий. Він розпізнав у Патриції корисливість раніше, ніж її розкрив режисер. До цього Скотт робив усе, щоб викликати до неї симпатію глядача. І симпатію Мауріціо, який, будучи трохи тюхтієм, не зміг встояти перед її сексуальністю, легкістю і впевненістю і пішов наперекір батьку, відмовившись від трону – тобто від сімейної справи – заради кохання.

Повернути Мауріціо в лоно сім’ї береться його дядько – Альдо Ґуччі. Роль цього справжнього італійця, що береже сімейні цінності (а «сімейні цінності — це і є бренд») і традиції, виконує справжній італієць Аль Пачино. Його інтерпретація постаті Альдо Ґуччі робить фільм менш монументальним, рятуючи від плакатності, олюднюючи його. Для майже тригодинної драми Аль Пачино — порятунок.

Немає жодного позитивного персонажа у цій історії, але харизма Аль Пачино успішно бореться з несимпатичністю героїв.

Щоб вплинути на Мауріціо, Альдо Ґуччі починає діяти через Патрицію. Рідлі Скотт і до цього постійно виводив її на перший план, а тут вона починає володіти не лише серцем і тілом Мауріціо, але й всією ситуацією з Ґуччі. Галатея, яка не була здатна розрізнити Клімта від Пікассо, почала вити мотузки зі свого Пігмаліона, бо твердо усвідомила: «Краще я буду плакати в «Ролс-ройсі», ніж сміятися на велосипеді». Це вже не історія славетної родини, а історія жінки, яку ніщо не могло зупинити на шляху до розкоші і збагачення.

Леді Ґаґа тим часом переконливо народжується на наших очах уже не як поп-зірка, а як справжня драматична актриса, і все говорить про те, що ці її намагання можна лише вітати.

Хто вбив Мауріціо Ґуччі?

У 1995 році сталася одна з найрезонансніших подій у світі моди – було вбито главу модного дому GUCCI Мауріціо Ґуччі. Історія досі повниться різними чутками, версіями і здогадками, але в основу свого фільму Рідлі Скотт поклав книгу Сари Гей Форден «Дім Ґуччі: Сенсаційна історія вбивства, божевілля, гламуру і жадібності». За нею – саме Патриція Реджані замовила кілера для вбивства колишнього чоловіка, оскільки її не влаштовувало їхнє розлучення, його нова коханка і розмір аліментів.

Найнесподіваніше у цій історії те, що на вбивство Патриція пішла через пораду своєї провидиці, роль якої у фільмі виконує Сальма Гаєк, не менш несподівано з’явившись на екрані у такому фільмі й у такій ролі.

Насправді досі не відомо навіть, скільки кілерів убивали Мауріціо Ґуччі.

Епоха

Рідлі Скотт скрупульозно ставиться до деталей, відтворюючи імперію Ґуччі. Інтер’єри їхніх бутиків і маєтків відтворені до дрібниць і являють собою справжнє естетичне видовище. Костюми 80-90-х, крім того, що є зображенням епохи, несуть у собі символічне навантаження, і брошка у вигляді хижака на піджаку Патриції ілюструє її натуру і підсилює контраст того, на що перетворюється пантера, коли її кидає самець. Жалюгідне видовище.

Без музики відтворення епохи не може бути досконалим, тому, захлинаючись ностальгією, чуємо у фільмі ‘Heart of Glass’ від Blondi, Sweet Dreams, ‘Faith’ Джорджа Майкла, ‘Ashes to Ashes’ Девіда Боуї, ‘It’s the Most Wonderful Time of the Year’ у виконанні Енді Вільямса.

Модельєр-початківець Том Форд і головна редакторка американського Vogue Анна Вінтур (актриса так її переграє, що диву даєшся, як Скотт залишив це у фільмі) з її незмінною зачіскою епізодично з’являються у фільмі, але достатньо для того, щоб продемонструвати дотичність до величі імперії GUCCI.

Відоме ім’я – як розкішний одяг. Воно дорого коштує, але цінніше за вартість. Може перейти у спадок, а може бути нахабно відібране чужинцями. Особливо якщо ним не дорожити. Зараз у домі GUCCI немає жодного представника родини Ґуччі.

Дім Ґуччі

Director: Рідлі Скотт

Date Created: 2024-04-19 11:11

Рейтинг редакторів:
6