Prince of Persia: The Lost Crown – в пошуках загубленого принца

Легендарна колись серія Prince of Persia, як і сам герой гри, загубилась у часі, потрапивши у тінь власного спадкоємця. Можливо повернення до коріння, до спадку найпершого «Принца» – це саме те, що потрібно серії. І схоже, нова Prince of Persia: The Lost Crown, яка багато у чому дійсно відсилає нас до гри Джордана Мехнера, відповідає цим вимогам. Це дійсно дуже вдала гра і справжній подарунок шанувальникам серії.

Загублений принц

Prince of Persia: The Forgotten Sands, остання частина квадрології The Sands of Time, вийшла у травні 2010 р., водночас з фільмом Prince of Persia: The Sands of Time з Джейком Джилленхолом, Джеммой Артертон та Беном Кінгслі у головних ролях (до речі, непоганий фільм, нещодавно із задоволенням передивився). Гра мала змішані відгуки та не дуже високі продажі. Тож в Ubisoft вирішили на час відкласти Prince of Persia у шухлядку, сконцентрувавшися на іншій серії, яка у той самий час демонструвала набагато кращу динаміку щодо відгуків та грошей. Йдеться, звісно ж, про Assassin’s Creed, яка з 2009 року перейшла на щорічний графік релізів.

Як добре відомо, серія Assassin’s Creed з’явилася на світ з концептів, створених для сиквелу Prince of Persia: The Sands of Time (2003). Це мав би бути «Принц» у відкритому світі, де ви граєте не за самого принца, а за охоронця спадкоємиця трону, роль якого виконував NPC. Спочатку цю гру взагалі називали Prince of Persia: Assassin, або Prince of Persia: Assassins, з часом від NPC-принца вирішили відмовитися і залишився лише асасин-охоронець. Що було далі, ми добре знаємо.

У той час, як Assassin’s Creed завоював нові платформи та прихильників, Prince of Persia загубився десь у величезному портфоліо Ubisoft. Час від часу про франшизу згадували, здували пил і знову клали на полицю.

Ремейк Prince of Persia: The Sands of Time, анонсований ще у 2020 р. потрапив у виробниче пекло. Ubisoft Mumbai та Ubisoft Pune схибили, і гру віддали на допрацювання Ubisoft Montreal, яка власне і розробляла оригінал, а також ігри серії Assassin’s Creed. Кажуть, Ubisoft Montreal викинула усі доробки індійських колег і створює ремейк з нуля на новому рушії. Якщо ця гра коли-небудь і дістанеться до релізу, станеться це скоріше за все не цього року, тим більше, що монреальська студія працює ще і над Assassin’s Creed Project Hexe. Здогадайтеся з одного разу, який саме проєкт у пріоритеті?

Тим часом ще з 2020 р. Ubisoft Montpellier таємно працювала над ще одним «Принцом». Студія, яка подарувала нам такі ігри як Rayman, Beyond Good & Evil, Rayman Raving Rabbids та Valiant Hearts: The Great War, кожну з яких можна сміливо назвати самобутньою, як з точки зору геймплею, так і з точку зору стилю, мала вдихнути у франшизу нове життя, осучаснивши старі механіки та стиль оригінального «Принца» 1989 р. Що ж, здається Ubisoft Montpellier це вдалося.

Metroid, Castlevania та їх діти

Але перед тим, як перейти власне до Prince of Persia: The Lost Crown, згадаємо, що таке метроїдванія, субжанр, у якому створена ця гра. Бо, як з’ясувалося, дехто з наших читачів уперше чує цей термін, що існує вже понад 30 років.

Метроїдванія / Metroidvania – термін який виник шляхом злиття назв ігор Metroid (1986) та Castlevania (1986), які використовували схожі ігрові механіки. Це піджанр action/платформерів, у якому гравець має досліджувати великий заплутаний ігровий світ, доступ до наступних частин якого закритий до тих пір, поки персонаж не отримає спеціальні здібності, які дозволять йому пройти далі. Метроїдванії відрізняються дійсно колосальними, заплутаними рівнями та необхідністю час від часу повертатися в уже досліджені області, у яких відкриваються нові шляхи.

Відомі сучасні метроїдванії це: Guacamelee!, Ori and the Blind Forest та Ori And The Will Of The Wisps, Hollow Knight, Bloodstained: Ritual of the Night, SteamWorld Dig 2, Dead Cells, Worldless. Крім того, елементи метроїдванії, те саме відкриття коротких шляхів та доступ до нових частин рівнів є в іграх серій Dark Souls, Batman: Arkham та навіть Prey.

З термінами розібралися, поїхали про Prince of Persia: The Lost Crown.

У пошуках принца

Prince of Persia: The Lost Crown – 2,5D метроїдванія. Тобто 3D-персонажі існують тут на 2D-рівнях, у яких однак, є глибина. Як і має бути в гарній метроїдванії тут є величезний, насправді дуже великий рівень – легендарна гора Каф, гірський хребет десь на краю світа, який ви будете вивчати годинами, повертаючись час від часу майже у самий початок.

Але починається ця історія у Персеполісі, церемоніальній столиці Персії. Головний герой гри, як про це свого часу мріяли розробники Prince of Persia: Assassins, зовсім не принц Персії, а Саргон, один з Безсмертних, членів елітного загону перської армії, який охороняв царських осіб. Тобто це саме той асасин-охоронець, про якого йшлось у грі, що зрештою стала Assassin’s Creed.

Під час святкування на честь Саргона, як переможця кушанських загарбників, сталося нечуване – хтось викрав з палацу справжнього принца Персії. Саргон та його побратими відправляються на пошуки зниклого принца. Так загін Безсмертних потрапляє на прокляту гору Каф.

Каф – це дивне місце, де час працює по різному для різних людей. Для когось пройшло лише декілька годин, для когось – багато років. Каф змінює людей та оточення. Тут можна зустріти дивних потвор та навіть божественних істот, а можна і власне викривлене відображення. Саргон має знайти принца, з’ясувати що стоїть за його викраденням і спробувати втекти з пастки гори Каф.

Мешканці гори Каф

Насправді сюжет Prince of Persia: The Lost Crown не такий простий, як можна вирішити з попереднього опису. Тут є декілька крутих поворотів, зради та відданість, нові альянси та несподівані зустрічі.

Як і обіцяє жанр, Саргон має облазити кожен закуток гори Каф, щоб знайти нові вміння, які дадуть йому змогу просунутися далі. Крім того, він має збирати амулети та ресурси, щоб бути готовим до битв з босами, які тут дуже круті та не вибачають помилок.

Бойова система Prince of Persia: The Lost Crown досить цікава та багата можливостями, ми дуже радимо не обмежуватися базовими ударами, а пройти відповідні тренування, щоб бити ворогів не даючи їм можливості відповісти, і навіть не опускаючи їх на землю, як у якомусь гарному файтінгу. Нові вміння, як то ривок, телепортація чи часова бульбашка, ще більше розширюють можливості персонажа, дозволяючи експериментувати та створювати дійсно цікаві комбо.

Вороги тут досить жорстокі, а боси взагалі вимагають попередньої підготовки, вибору відповідних амулетів та бойових вмінь та покращення зброї. Але вони не читять, і ви завжди бачите де помилилися або не встигли, і як варто діяти наступного разу. Навіть якщо вам здається, що цей бос непрохідний, просто спробуйте інший підхід. І повірте, перемога над, здавалось би, непереможним босом приносить тут справжнє задоволення.

З іншого боку, складність бойової частини завжди можна понизити, хоч це буде і не так цікаво, а ось складність акробатичних етюдів – ні.

Лабиринти гори Каф

Prince of Persia: The Lost Crown – це звісно ж метроїдванія, але майже кожна 2,5D-метроїдванія – це платформер. Акробатичних задачок у цій грі багато і, як на мене, вони набагато складніші, ніж бойова частина. Виконати десяток стрибків по платформах, які щезають чи з’являються в залежності від напрямку вашого руху, увернутися від шипів та маятників, жодного разу не схибивши протягом 30 секунд – це складно. Синхронізувати дії трьох власних копій, які мають вчасно відкривати та закривати нові шляхи – це просто якесь пекло.

Одна помилка – і починай все з початку. Закінчилось життя – відправляйся до чекпоінта на іншому краю мапи. Це жорстко, але знову ж таки розплутувати ту величезну головоломку-лабіринт, якою є гора Каф, неймовірно цікаво. Це справжня складна та вибаглива метроїдванія, яка вимагає бездоганності.

В пошуках власного стилю

Prince of Persia: The Lost Crown – стильна гра, яка не схожа на жодну з попередніх ігор Ubisoft Montpellier (от вміють же!). Вона відрізняється від перших «Принців», але чимось невловимим нагадує їх. Щось в анімації, в елементах оформлення, у пастках цієї гри перекликається з відповідними елементами Prince of Persia (1989).

The Lost Crown побудована на перській міфології та містить багато посилань до перських епосів та реальних історичних подій, водночас гра виглядає дуже сучасною, енергійною, стильною. Цікаве поєднання і дійсно нове направлення для серії.

На жаль, я нічого не можу сказати про оптимізацію, бо на моєму ПК (Intel Core i5-13600KF 3.5GHz, NVIDIA RTX4070-O12G) Prince of Persia: The Lost Crown просто літає. Але начебто гра не дуже вибаглива до заліза.

Повернення Принца

Попри початковий скептицизм, Prince of Persia: The Lost Crown – дуже класна гра, у якій майже усі елементи зроблені на відмінно і працюють так, як треба. Вона захоплює, викликає напади гніву та бажання розтрощити комп’ютер, але і бажання повернутися і спробувати пройти складе місце ще раз. Це одна з найкращих метроїдваній останнього часу, і якщо ви любите ігри цього жанру, пропускати її не варто.

Сам Джордан Мехнера, автор двох перших Prince of Persia та Prince of Persia: The Sands of Time сказав про нову гру що «це саме той Prince of Persia про який я мріяв».