Огляд Wi-Fi MESH-системи MERCUSYS Halo H50G

Сьогодні до нас на огляд потрапила нова MESH-система MERCUSYS Halo H50G. Спеціально для вас ми її ретельно розглянемо і розповімо все, що потрібно знати про цей цікавий продукт.

Але спочатку трохи теорії.

Що таке MESH

У наш час поняття «домашня MESH-система» все щільніше входить у повсякденне життя, але якщо раптом для вас воно незнайоме, ось коротка довідка: це комплект із (зазвичай) трьох вузлів, один з яких («база») виступає основним роутером, а ще два (так звані «сателіти») – додатковими «подовжувачами» бездротового сигналу Wi-Fi. Головний секрет полягає в наявності спеціального програмно-апаратного комплексу, завдяки якому і база, і сателіти виступають роутерами один для одного і для інших пристроїв, хоча кабель провайдера підключається тільки до головної бази.

Таким чином, MESH-система дозволяє організувати якісне покриття Wi-Fi практично без втрати швидкості у будь-якому закутку великої квартири, приватного будинку або великого офісу. При необхідності покриття можна збільшувати, просто додаючи ще один сателіт — на швидкості підключення інших периферійних пристроїв це ніяк не позначиться. Більш того, на самому початку становлення цієї технології, MESH-мережами експериментально покривали цілі міста у північній Європі. Але «не злетіло», тому що наші айфони, планшети та ноутбуки навіть сьогодні не розуміють, як із цією технологією працювати безпосередньо.

І тоді ринок сказав своє вагоме слово. Спочатку американська компанія Eero (зараз належить Amazon), а потім і решта гравців ринку бездротового обладнання вирішили звузити проблему до масштабів окремих домогосподарств, де три вузли будуть використовувати MESH (вона ж «сітчаста топологія» мережі) для зв’язку між собою, а клієнтським пристроям віддавати звичний Wi-Fi.

Доволі довго такі домашні комплекти були «не для всіх», оскільки коштували від 300 доларів та вище. Не кожен користувач потребує вдома мережу Wi-Fi за 450 доларів, особливо не розуміючи різниці між поняттями «роутер + повторювач» та «MESH-система». Але поступово до всіх дійшло.

Користувачі зрозуміли, що MESH потрібно купувати, а виробники — що настав час знижувати ціни. І ось сьогодні у нас в огляді рекордсмен за вартістю (у хорошому для покупців сенсі) — комплект MERCUSYS Halo H50G з рекомендованою виробником ціною 2 499 грн.

Розпакування MERCUSYS Halo H50G

Будемо чесними, мало кого хвилює зовнішній вигляд коробок з обладнанням, крім самого виробника. Яскраво, симпатично, на полицях магазинів мають непоганий вигляд, ось тільки в епоху пандемії полиці у «справжніх» магазинах у всіх сенсах провисли, помітили? Але треба віддати належне — на різних гранях коробки з Halo H50G нанесено багато інформації по суті, а це дуже розумний підхід.

Тут нанесені й всі специфікації, і QR з посиланням на завантаження фірмового застосунку, і базове пояснення суті технології MESH у вигляді привабливої інфографіки, і навіть фізичні розміри блоків вказані. Одним словом, з погляду зручності майбутнього покупця – тверді 10 з 10.

Але до біса пір’я, ми хочемо знати, що всередині. А там все дуже просто: три блоки живлення (причому одразу з європейською вилкою, без перехідників «від магазину», як це часто буває з продукцією з Китаю), три кубики-роутери, і один LAN-кабель для з’єднання з медіаконвертером або PON-теріміналом, залежно від технології, за якою до вас додому заведена оптика. Ну і, звичайно, трохи папірців, куди ж без цього.

Самі роутери вражають своєю легковагістю, коли виймаєш їх із коробки. Аналогічного розміру роутери з комплекту ASUS ZenWiFi AX Mini помітно важче і, скажімо так, ґрунтовніше на дотик. У випадку Halo H50G є підсвідоме відчуття, що тримаєш в руках порожні дитячі кубики. Цьому відчуттю чималою мірою сприяє і явно недорогий пластик, з якого відлито корпуси, і закруглені кути.

З іншого боку, оцінювати роботу роутера за тактильними відчуттями від пластику корпусу — рішення на рівні божевілля, тому підключатимемо і тестуватимемо наш екземпляр.

Перше налаштування MERCUSYS Halo H50G

Як це зараз модно в галузі IoT, налаштувати та запустити Halo H50G без фірмового застосунку для iOS або Android не вийде. Тому сміливо наводимо камеру смартфону на QR в документації (або на пакуванні) та завантажуємо відповідну програму. Також можна скористатися нашими посиланнями для її встановлення з Google Play або App Store. Віддячите іншим разом.

Чому іконка застосунку стилізована під загальноприйняте позначення RSS, а не Wi-Fi — відомо тільки дизайнерам MERCUSYS. Також незрозуміло, що робити власникам смартфонів з HarmonyOS, оскільки застосунку під цю систему взагалі не існує.

Друга данина сучасній моді – це обов’язкове створення MERCUSYS ID, вашого ідентифікатора в екосистемі китайської компанії. При цьому опцій «Увійти з Apple», «Увійти з Google» або «Увійти з Facebook» взагалі не передбачено, все робиться надзвичайно олдскульно — за допомогою email. В електропошту прийде лист із кнопкою активації вашого MERCUSYS ID і тільки після натискання на неї застосунок дозволить вам перейти до налаштувань.

Сам процес майже не відрізняється від аналогічного при налаштуванні ламп Xiaomi, наприклад. Підключаємо кабель з зовнішнім сигналом у будь-який порт будь-якого з блоків і подаємо живлення. Порт автоматично визначиться як WAN, а сам блок – стане основним.

https://www.youtube.com/watch?v=dEN493A5ABg

Далі у налаштуваннях смартфона потрібно вибрати незахищену мережу Wi-Fi “Halo” і приєднатися до неї, а потім запустити застосунок і пройти через нехитрий покроковий майстер: дати ім’я своєї мережі Wi-Fi, придумати до неї пароль, дозволити автовизначення типу підключення до провайдера (в більшості випадків воно спрацьовує безпомилково) і, при необхідності, внести якісь швидкі редагування налаштувань.

Як тільки все заведеться, програма запропонує під’єднати ваш смартфон до народженої мережі Wi-Fi й, як тільки ви це зробите, відразу попросить включити живлення на одному з сателітів, приєднає його до мережі та запропонує повторити процедуру для третього. На цьому все, MESH-мережа налаштована та працює.

It’s alive! It’s alive!

Перша доба дослідів пройшла вдало. Двоповерхова квартира загальною площею 120 квадратів була покрита комплексною мережею 2,4 ГГц + 5 ГГц якісно та без мертвих зон, безшовний роумінг працював бездоганно. Навіть у найвіддаленіших кутах Speedtest демонстрував близько 400 Мбіт/с, а це винятковий результат для будь-яких домашніх завдань.

Такі показники швидкості говорять про те, що перемикання в діапазон 2,4 ГГц на кінцевому пристрої (в цьому випадку це були MacBook Pro та iPhone XS) не відбувалося. Спектральний аналіз застосунку Wi-Fi Explorer це підтверджує. Усього одночасно до мережі було під’єднано близько 30 пристроїв, серед яких були як три екземпляри Apple TV, так і смартфони, планшети, пара ноутбуків, а також усілякі дрібниці на кшталт лампочок Xiaomi та Wi-Fi-принтера.

Зрозуміло, що не всі ці 30 пристроїв навантажують мережу максимально водночас. Тому як експеримент на всіх трьох приставках Apple TV був запущений відеоматеріал з «фірмового» відеосервісу, в 4K HDR, а на одній з приставок підтягувався ще й звук Dolby Atmos. Паралельно з цим з двох ноутбуків був запущений процес бекапу на Time Machine, яка крутиться на Raspberry Pi паралельно з декількома фоновими процесами, такими як Homebridge та Plex Media Server.

Підсумок експерименту виявився цілком передбачуваним як для MESH-мережі в діапазоні 5 ГГц – система навіть не похлинулася. Ніхто з глядачів не відчував жодного дискомфорту, картинка та звук на трьох телевізорах нарікань не викликали. Про швидкість бекапів судити складніше, оскільки вузьким місцем тут є не стільки Wi-Fi, скільки пропускна здатність USB-кишені із зовнішнім HDD.

Наступний етап експериментів включав триповерховий будинок з газобетону із залізобетонними перекриттями. Площа кожного поверху становить приблизно 60-70 квадратних метрів. При цьому кабель провайдера заходив до центрального приміщення на другому поверсі, де і розмістили базовий роутер, а два сателіти розмістили на протилежних кінцях першого та третього поверхів.

Кількість клієнтських пристроїв тут була меншою, близько десятка. Здебільшого смартфони із ноутбуками. До того ж зовнішній канал провайдера надавав лише 100 Мбіт/с. Тому експерименти проводилися у досить «стерильних» умовах, шляхом відстеження рівня сигналу паралельно із вимірами швидкості. І знову Wi-Fi Explorer продемонстрував «чіпкість» діапазону 5 ГГц у Halo H50G, а виміри Speedtest демонстрували впевнені 97-99 Мбіт/с у будь-якій точці будівлі.

Приблизно 5 годин роботи кількох людей, годин, що включали Zoom-конференції, перегляд відео на YouTube, роботу з сайтами та SaaS, не виявили жодних явних проблем. Канал не провисав раптово, відкриття сайтів не пригальмовувало, фонове кешування роликів YouTube відбувалося у звичному темпі. Одним словом, два дні роботи з цим комплектом, у різних умовах, помітних проблем не виявили.

Керування MERCUSYS Halo H50G

Оскільки з базовою функціональністю проблем немає, потрібно розглянути уважніше, що ховається у глибинах фірмової програми MERCUSYS. І ось тут стає зрозуміло, в чому секрет такої чудово невисокої вартості Halo H50G – якихось серйозних налаштувань тут майже немає.

Все зводиться до базових речей, на кшталт SSID і пароля для вашої мережі Wi-Fi, а також можливості відключення одного з діапазонів, якщо ви з якоїсь причини вирішите, що вам не потрібні 2,4 ГГц або 5 ГГц. А ось усвідомленим вибором робочого каналу тут і не пахне: усю роботу з усунення інтерференції із сусідськими мережами, за ідеєю виробника, має виконувати автоматика.

У розділі WAN можна вручну встановити тип з’єднання з провайдером, активувати опцію «IPTV», яка, мабуть, все ще актуальна в деяких користувачів, та відредагувати адреси серверів DNS, якщо вас не влаштовують автоматичні від вашого провайдера. Втім, MERCUSYS надає власний DDNS сервер для тих, хто знає, що це і для чого потрібно, тому спасибі компанії хоча б за цю можливість.

Батьківський контроль влаштований просто і логічно: створили користувачів, вказали їхній вік (це дозволяє гнучко налаштувати фільтрацію контенту), прив’язали пристрої до відповідних користувачів і призначили «дозволений час». Решту зробить автоматика. Втім, у потрібні моменти адміністратор може одним тапом відкрити або закрити доступ до мережі користувача або окремого пристрою вручну.

До речі, адміністраторів може бути більше одного. Наділити відповідними повноваженнями когось із членів сім’ї так само елементарно.

Для підключення периферії на кшталт принтерів, у застосунку є віртуальна кнопка WPS, що дозволяє роутеру та кінцевому пристрою потоваришувати в автоматичному режимі без введення паролів. Не надто сек’юрно, але й Halo H50G не для застосування у стінах Пентагону розроблявся, sir, yes, sir!

Безшовний роумінг чомусь вимкнений у дефолтних налаштуваннях і потребує ручної активації. Застосунок навіть попередить вас, що у разі проблем із підключенням якихось певних пристроїв вашого «зоопарку», цю опцію можна спробувати знову деактивувати – мовляв, може допомогти.

Ще один пункт зі звичною назвою «QoS» відповідає за те, що і завжди — за пріоритизацію пристроїв в мережі. Як і в більшості випадків, досить марна для сучасних пристроїв опція, що зазвичай призводить до «затиків» на пристроях зі зниженим пріоритетом. Чи це відбувається саме так у такому випадку, ми в редакції не перевіряли.

У списку підключених пристроїв можна вручну встановити тип кожного з них і дати їм персональні назви. Робити це бажано у порядку підключення пристроїв до мережі по одному, оскільки хоча, наприклад, MacBook Pro визначається роутером досить правильно, то iPhone однозначно прописується як UNKNOWN і якщо їх у вас більше одного, відсортувати їх буде складніше.

Також у комплекті MERCUSYS Halo H50G є вебінтерфейс, але налаштувань та можливостей у ньому навіть менше, ніж у мобільному застосунку: мапа зʼєднань вузлів та базові функції системи. Немає навіть батьківського контролю.

Залишається згадати можливості оновлення прошивки та повного скидання налаштувань мережі та вузлів Halo H50G, щоб сказати – на цьому, власне, можливості прошивки та застосунків закінчуються. Жодних додаткових можливостей, на кшталт VPN-клієнту або VPN-серверу, тут немає. Кнопка “поділитися Wi-Fi” відправляє назву та пароль від мережі у відкритому текстовому вигляді, хоч у SMS, хоч у месенджери. Генерації QR з параметрами мереж тут немає.

Технічні дані

Пробіжимося по сухих цифрах і підсумуємо враження. Спочатку поглянемо на специфікації MERCUSYS Halo H50G:

Які висновки можна зробити?

По-перше, основні параметри нарікань не викликають: є все необхідне, щоб за відносно невисоку ціну забезпечити дійсно якісне та безперебійне покриття. До плюсів також потрібно віднести наявність трьох LAN/WAN портів із функцією самовизначення на кожному із трьох пристроїв у комплекті Halo H50G.

Фактично, до основного Halo можна кабелем під’єднати два периферійні пристрої та ще по три — до кожного сателіту Halo. Це дуже зручно у випадках, коли йдеться про професійні охоронні системи, наприклад, де LAN-підключення є основним каналом передачі даних. Крім того, Wi-Fi-модулі в деяких смарт-телевізорах також поводяться не найкращим чином, тому під’єднати такий телевізор до сателіта через порт LAN — чудове рішення.

У плюси можна записати й простоту налаштувань. Недорогий масовий пристрій має бути простим, інакше справжньої масовості йому не побачити. Люди хочуть “включити й щоб працювало” і Halo H50G поводиться саме так.

Для просунутих користувачів ця ж простота налаштувань може бути мінусом. Є люди, яким важливо, щоб роутер поєднував функції мережі Wi-Fi, VPN-сервера і клієнта BitTorrent. Такі рішення існують, звичайно, але їхня вартість дуже відрізняється від вартості даного комплекту. Причому у багато разів.

Також певним мінусом у наш час можна вважати відсутність підтримки стандарту Wi-Fi 6. Дедалі більше сучасних периферійних пристроїв підтримують цю ревізію протоколу. З іншого боку, і побутових завдань, що вимагають однозначного використання Wi-Fi 6, більшість користувачів не побачить ще дуже і дуже довго.