Великі квартири та приватні будинки часто мають проблему — нестача зони покриття Wi-Fi. Старі методи вирішення цього сучасного головного болю частіше за все не дуже зручні та потребуватимуть від переважної більшості користувачів звернення до спеціалістів для налаштування. Але виробники мережевого обладнання за останні роки значно спростили досвід користування роутерами, а mesh-системи вже доволі потужні, щоб без вагань «оживити мертві зони» у таких помешканнях. В сьогоднішньому огляді ми перевіримо, як з цим впорається ASUS ZenWiFi XD6S.
Комплектація ASUS ZenWiFi XD6S
Для роботи таких пристроїв багато не потрібно, тому вміст коробки з роутерами дуже простий — маршрутизатор, блок живлення, короткий Ethernet-кабель та документація. Mesh-системи мають такий самий комплект, але помножений на 2, 3… відповідно до кількості точок доступу в комплекті (але кабель все одно буде один).
ASUS пішли трішечки далі, тому в коробці з ZenWiFi XD6S є по два змінних «носика» для блоків живлення під різні стандарти розеток, а також дюбелі та шурупи для настінного кріплення, яке передбачене конструкцією пристроїв. Таке можна побачити не з кожним роутером, тому варто віддати належне компанії за увагу до дрібниць.
Дизайн та зручність користування
ASUS ZenWiFi XD6S випускається у вже знайомому дизайні, такі моделі були з попередніми стандартами зв’язку. Але на цей раз його доповнили. Тепер невелика башта витягнутої форми може займати місце не лише на столі чи поличці, а має кріплення для встановлення на стіні. Доволі важливий момент, якого раніше не було. Й хоча далеко не кожен користувач бажає закріпити роутери на стінах, ті, хто закладає подібне рішення ще не стадії ремонту, будуть задоволені передбачливістю виробника.
Ну а загальний зовнішній вигляд цих роутерів практично не змінився. Білий пластиковий корпус розміром 130×125×59 мм (73 з настінним кріпленням) легко знайде своє місце в будь-якому інтер’єрі. Його вага складає 425 грамів. Якихось зухвалих елементів оздоблення пристрої не отримали, тому за це хвилюватися не доведеться.
Єдині помітні елементи лицьової сторони — невеличкий логотип ASUS та різноколірний статусний індикатор під ним. Останній можна вимкнути, якщо він заважає.
Позаду в корпусі є окремий простір, де заховали роз’єм для підключення живлення, Lan- та Wan-порти. (У моделі ASUS ZenWiFi XD6 їх більше). Кнопки WPS та перезавантаження розміщенні знизу (так до них легше дібратися, якщо роутер закріплено на стіні). І серед елементів управління це все.
Так, дизайн доволі лаконічний. Але, як на мене, він є одним із найвдаліших у своєму сегменті. При цьому, як і багато інших подібних систем, ZenWiFi XD6S не отримав зовнішніх антен, що тільки допоможе пристрою легше «загубитися» в приміщенні та не привертати до себе зайвої уваги власників та гостей оселі. Ну і такий корпус легше встановити на невеликих полицях, де він майже не займатиме місця.
Функціональність ASUS ZenWiFi XD6S
Як можна інтуїтивно здогадатися по назві, перед нами mesh-система стандарту 802.11ax, на що натякає цифра 6. Також про це скаже помітний напис AX5400 на коробці. Тож у діапазоні 2,4 ГГц роутер обіцяє швидкість до 574 Мбіт/сек, та до 4804 Мбіт/сек у 5 ГГц. Непогано. Допомогти розповсюдити мережу мають 6 вбудованих антен. Одного роутера має вистачати на 250 м², а двох — на 500.
Зв’язати дві точки між собою можна бездротовим каналом в діапазоні 5 ГГц, або дротовим гігабітним підключенням, якщо є така можливість. При цьому в комплекті немає «головної» та «другорядної» точки, вони ідентичні. ZenWiFi XD6S підтримує OFDMA, модуляцію 1024-QAM та частоту 160 МГц. В мережі може працювати адаптивний режим QoS, а також є аналіз трафіку. До того ж система може показувати одну мережу на два діапазони, самостійно визначаючи їх для кожного клієнта.
За потреби є можливість створити по три гостьові мережі в кожному з діапазонів, ще й з різними правилами. Стандартні для ASUS налаштування батьківського контролю також присутні. Захист від небезпечних сайтів, сповіщення про слабкі місця в налаштуваннях та інші функції безпеки все ще реалізуються з компанією Trend Micro. Звичний Firewall також не забули.
Як завжди, в налаштуваннях є можливість під’єднатися до VPN або створити власний (стандартів PPTP, OpenVPN чи IPSec) зі швидким доступом зі смартфонів через додаток Instant Guard. Також для зручності є керування деякими функціями через Amazon Alexa (увімкнути гостьову мережу, оновити програмне забезпечення, призупинити Wi-Fi тощо).
Серед адміністративних функцій є вибір режиму роботи (роутер, точка доступу, повторювач…), автоматична перевірка оновлень та графік перезавантаження, збереження конфігурації, зворотний зв’язок з виробником та інше.
Для основних налаштувань можна використовувати фірмовий застосунок для смартфонів з iOS або Android. Через нього систему можна під’єднати також до Google Assistant. Традиційно, смартфону залишили менше налаштувань, але все необхідне під рукою, включно з дистанційним доступом, є.
ASUS ZenWiFi XD6S в роботі
На початку огляду я згадував, що мережеве обладнання стає простіше для користувачів. Зокрема це виражається у способі налаштування. Раніше користувачу потрібно було після підключення зайти в адміністративну панель та, в кращому випадку, змінити стандартні назви та паролі локальних мереж. І для багатьох це було ще тим завданням. Наразі це вже робиться через фірмовий застосунок, який по Bluetooth знаходить роутер та покроково проведе користувача через процес базового налаштування та підключення другого ноду. Специфічні запити все одно доведеться обробляти окремо, але початкове налаштування тепер значно спростили.
Після налаштування одразу можна було заміряти швидкість роботи мережі. На жаль, 250-500 м² в «тестовій двокімнатній оселі» немає. Але є гігабітне підключення. На момент випробувань швидкість в провайдерському кабелі перевищувала 900 Мбіт/сек в обох напрямках. Приблизно така сама швидкість вже була при дротовому підключенні через основний роутер.
Для випробувань швидкості як клієнти використовувалися лептопи ASUS Vivobook N7600P та ASUS ProArt Studio W7600H. Останній при одному підключеному роутері показував від 28/34 до 110/100 Мбіт/сек у 2,4 ГГц, та від 575/342 до 632/534 Мбіт/сек в 5 ГГц, в залежності від відстані до роутера.
Зв’язок між клієнтами він міг забезпечити в середньому від 43 до 64 Мбіт на різній відстані від роутера (максимум при цьому складав 74) у 2,4 ГГц, а в 5 ГГц — в середньому 320 Мбіт/сек по всій квартирі (з максимумом у 382).
Подібний тест, але з одним підключеним клієнтом по LAN, збільшив швидкість до середніх 79-134 Мбіт/сек у 2,4 ГГц, а також до 437-687 Мбіт/сек в 5 ГГц (де максимум становив 857 Мбіт/сек).
З ввімкненим другим роутером, який було розміщено якнайдалі від першого, поряд із ним можна було отримати результати Speedtest у 103/93 Мбіт/сек у 2,4 ГГц, та 378/238 в 5.
З підключенням двох клієнтів до різних точок лептопи виключно по Wi-Fi показали в середньому від 61 до 71 Мбіт/сек у 2,4 ГГц, та від 200 до 235 Мбіт/сек в 5 ГГц (де максимум склав 286 Мбіт/сек).
А підключені по Ethernet до різних точок клієнти продемонстрували значно разючі середні показники: від 711 до 825 Мбіт/сек (де максимум сягав 864 Мбіт/сек).
Замір Speedtest при такому підключенні показав на другому роутері 686/635 Мбіт/сек.
Протягом тижня ця система працювала в режимі SmartConnect, підтримувала одночасно до чотирьох лептопів, п’яти смартфонів, пару домашніх «розумних» пристроїв та AppleTV. Проблем в роботі не було. Звісно, навантаження на діапазон 5 ГГц, де роутери мають підтримувати зв’язок між собою, краще уникати та за можливості використати дротове з’єднання, що теоретично збільшить швидкість на другій точці. Але у випадку, якщо до помешкання надходить простіший канал (100-200 Мбіт/сек), це не буде особливо відчуватися.
Завантаження коментарів …