Огляд фільму “Беґмен” / Bagman. Не жахливе кіно

Фольклорний персонаж під назвою торбоноша, який англійською мовою буде якраз bagman, – це одна з варіацій легенд про бугімена, бабая та інших створінь, якими в усі часи лякали неслухняних дітей. Містична істота, як зрозуміло з її назви, ходить всюди з великим мішком, за допомогою якого викрадає дітей. Подібні історії є майже в усіх куточках світу, а образ торбоноши досить універсальний та взаємодіє з глибинними страхами людства перед незвіданістю та невідворотністю кари.

Тому на рівні ідеї сценарій фільму “Беґмен” / Bagman звучить навіть з деякою інтригою. Адже адаптації фольклору у горор-історії здатні подарувати непогані твори. Такими вийшли, наприклад, “Наглядачі” / The Watchers. Але, на жаль, “Беґмен” – це шаблонний та максимально стерильний фільм жахів, який викличе лише нудьгу у фанатів жанру, а інших глядачів банально не зможе відчутно зацікавити.

Головний герой стрічки Патрік (Сем Клафлін) з дитинства знайомий з історіями про беґмена, якими хлопця лякав батько. Ці історії настільки сильно вплинули на психіку Патріка, що той повірив в міфічного персонажа і навіть почав бачити його на власні очі. Пройшли роки, головний герой подорослішав і тепер несе відповідальність за дружину та сина. Обставини змушують родину повернутися в родинний дім чоловіка, в якому призабуті кошмари про беґмена починають оживати знову. Однак тепер під загрозою опиняється син Патріка. Тож останньому доведеться зіштовхнутися зі страхами персонально, якщо він хоче зберегти близьких.

Синопсис стрічки має здатися фанатам фільмів жахів максимально шаблонним. Привиди минулого, істота з легенд, акцент на сімейних проблемах і турботах – все це присутнє ледве не в кожному горорі. Особливо подібні тропи любить Blumhouse Productions. Виробнича компанія додає їх навіть в сценарії, які з ними особливо не комбінуються. І нехай до “Беґмена” / Bagman вона не причетна, вплив її кінострічок помічається з перших же хвилин нової історії.

Бажання йти дорогами, які протоптали вже давно, – ось основний мінус “Беґмена” / Bagman, який просочується у всі його елементи. Ракурси камери, сцени появи монстра, загальна атмосфера та навіть корекція кольорів – абсолютно все вже десь було, до того у більш креативному та досконалому вигляді. Автори стрічки ніби дуже хотіли розповісти страшну історію, але в них було приблизно нуль уявлень про жанр. Тому вони почали нахабно запозичувати елементи, які зустрічаються в горорах найчастіше. Результат не міг вийти якісним вже на рівні підходу до виробництва.

Частково звинуватити у стерильності кіно потрібно його режисера. Колм МакКарті відомий у першу чергу роботою над телевізійними серіалами. До того ж цілком непоганими. В його портфоліо є декілька серій “Шерлока” / Sherlock, “Гострих картузів” / Peaky Blinders, “Чорного дзеркала” / Black Mirror та “Доктора Хто” / Doctor Who. Очевидно, що у більш скороченому форматі МакКарті відчуває себе комфортніше. Дуже часто буває, що режисери короткометражок та серіалів при дебюті в повному метрі наступають на багато грабель.

Однак ситуація з МакКарті інакша, бо “Беґмен” / Bagman – це не його дебют. Режисер до цього вже працював над повнометражними картинами, до того ж його “Вигнанці” / Outcast (2010) – це ще й фільм жахів. Тобто не вийде списати все на недосвідченість автора у новому для нього жанрі. Виявляється, що справа якраз у його талантах, яких недостатньо для настільки тонкого жанру як горори.

“Беґмена” штучно розтягнутий зайвими діалогами та сценами. Фокус на сімейну драму часто заважає повністю пройнятися моторошними моментами. А самі спроби налякати не виходять за межу методів, якими кінематограф користується вже багато років. У стрічці майже відсутні елементи, за які вийде зачепитися. Хіба що акторська гра Сема Клафліна дійсно непогана, а також легенду для адаптації в жахи обрали цікаво.

Але ось що цікаво. Жанр фільмів жахів сповнений роботами, які жахливі на кожному рівні. І мова не про відчуття страху, а про низьку якість подібного стрічок. Тому отримати горор, який хоча б не відверто тупий, – це вже вагомий привід подивитися його в кінотеатрі. І “Беґмен” / Bagman потрапляє саму у таку категорію. Це точно далеко не найкращий фільм жахів, але водночас і не найгірший. Він знаходиться десь посередині, на величезному кладовищі історій, які майже неможливо відрізнити одна від одної. Однак навіть вони комусь подобаються.

Наприклад, “Беґмен” гарно зроблений з технічного боку. Так, без одкровень, але й нарікань не викликає. Образ титульного беґмена так й зовсім вийшов гарним. Він нагадує більш реальне, майже фізично відчутне крізь кіноекран створіння, а не щось абстрактне. У кіно немає проблем зі структурою та темпом, а свої думки, якими б простими вони не були, воно розкриває вдало.

Тож виходить, що “Беґмен”/ Bagman – це скоріше посереднє, майже ніяке кіно, ніж відверто погане та провальне. Але посередність у мистецтві – це одне з найгірших явищ, яке може отримати у результаті роботи митець. Саме тому це кіно отримує ще мінус бал від середньої оцінки.

P. S. Якщо ви побачите, що цей фільм називають новою частиною “Сіністер” / Sinister, – не вірте. Це чергова дурість російських локалізаторів.