Огляд фільму “Байкери” / The Bikeriders

Режисер Джефф Ніколс тримав мав ідею фільму про байкерів багато років, але не сильно квапився братися за виробництво. Його товариш і актор Майкл Шеннон, який почув про намір Ніколса, навіть зауважив, що той вже настільки багато часу лише думає та нічого не робить, що фільм ніколи не добереться до глядачів. Ймовірно, режисера зачепили ці слова. Тому у 2022 році Ніколс нарешті взявся за фільмування.

І вже у 2023 році “Байкерів” / The Bikeriders показали на фестивалі Telluride, а у 2024 році кіно дісталося і до масового глядача. І нехай не можна сказати, що це якийсь Magnum Opus режисера та щось дійсно видатне, але байкерська фантазія у Ніколса вийшла гарною та сповненою ідеалів, які не можуть існувати у суворій реальності.

Історія цього фільму базується на фотокнизі The Bikeriders Денні Ліона, що вийшла у 1967 р. В ній фотограф показав життя байкерів Середнього Заходу США без зайвої романтизації та прикрас. Стрічка розповідає про вигаданий байкерський клуб “Вандали”, але у багатьох нюансах та розвитку сюжету знімальна команда орієнтувалася на клуби, які існували насправді, наприклад, на той самий найстаріший мотоклуб на планеті Outlaws MC (створений у 1935 р.), якому була присвячена книга Ліона.

Сюжет подано у форматі вигаданих інтерв’ю з дівчиною Кеті (Джоді Комер). Вона свого часу закохалася в одного з “вандалів” Бенні (Остін Батлер) і почала поступово поринати у світ байкерської романтики, який виявився більш упорядкованим, ніж може уявити стороння людина. А все завдяки контролю з боку лідера “Вандалів” – сім’янина Джонні (Том Гарді). Однак дедалі більша популярність клубу приводить до нього нових людей – і не всі вони готові цінувати правила та дух свободи, а замість цього бачать у “Вандалах” щось більш жахливе та огидне.

У сучасній популярній культурі навколо байкерів склалися чіткі уявлення, які зустрічаються майже в усіх художніх творах. Обов’язково має бути щось про волелюбність і дух бунтарства; байкери займаються чимось незаконним, але при цьому користуються відчутною повагою суспільства. Декораціями будуть невеликі бари, пиво литиметься рікою, а додатково потрібно показати поїздки байкерів на тлі красивих декорацій “одноповерхової” Америки.

З поїздками в “Байкерах” / The Bikeriders точно щось не склалося. Красивих подорожей і погонь у фільмі майже немає. А ті, що є, особливою красою не радують. Романтика дороги залишилася осторонь від сюжету фільму. І після багатьох аналогічних творів цей факт відчутно засмучує.

Натомість сценарій концентрується на внутрішніх нюансах байкерського клубу. У “Байкерах” головні герої – не безбаштові відморозки, а прості люди з різними поглядами на життя, яких об’єднує любов до непокори. Важливий момент: саме любов до непокори, а не сама непокора. Тому серед “вандалів” вистачає зразкових сім’янинів і “надійних” представників демократичного суспільства. Джонні так взагалі заснував байкерський клуб після того, як провів кілька років за мотоперегонами.

“Байкери” / The Bikeriders показують, що в простому задоволенні “посидіти в барі та випити пива з друзями” є не просто щось душевне та романтичне, а ще й справжня магія, що здатна об’єднувати людей на силу, яку треба зважати та поважати. Фільм не зациклюється на зайвих подробицях структури організації, внутрішньому кодексі та інших деталях, які багато байкерів дуже шанують. Сюжет ставиться до цього дуже просто, ніби прекрасно розуміючи, що будь-який кодекс – це всього лише домовленість між близькими людьми. А саме близькість людських стосунків має цінуватися насамперед.

Паралельно загальній історії становлення та розвитку клубу “Вандали” розвиваються складні стосунки між Кеті, Джонні та Бенні. Останній не підкорюється нікому і ніби не здатен відчувати високі емоції. Але Кеті та Джонні все одно хочуть тримати його поруч із собою. Одна бачить у ньому ідеальне кохання, інший – гідного товариша та ідеального байкера. Вони по-своєму б’ються за серце Бенні, але ця битва приречена з самого початку.

Зайвого драматизму в “Байкерах” / The Bikeriders немає, якраз навпаки. Більшу частину хронометражу фільм відчувається повітряним і наївним, що створює цікавий контраст із брутальними тематикою та сетингом. “Вандали” стають популярними ніби самі по собі, головним героям навіть нічого особливого для цього робити не треба. Вони просто катаються на байках, п’ють пиво, сперечаються, б’ються, але обов’язково миряться після сварок і підтримують одне одного у важких ситуаціях. І це викликає захоплення по всій Америці.

Така наївність викликає усмішку, адже в реальному житті щось подібне практично неможливо. Ближче до фіналу “Байкери” показують, що все так і є. Ідеали руйнуються, зв’язки обриваються, а волелюбність поступається місцем чомусь тваринному і небезпечному. Тобто Ніколс зняв фільм про те, як ідеали людей переростають їх самих, виходять з-під контролю і знищують власних творців.

Утім, навіть такі ідеї все одно відчуваються трохи прямолінійними. А фільм тримається виключно на них і персонажах. Якихось цікавих притягальних рішень у ньому немає, навіть від структури мок’юментарі фільм надто часто відмовляється і не використовує її цікаві методи. З погляду візуальної мови кіно настільки ж прямолінійне, наскільки і його сюжет. Або траси, якими ганяють головні герої, якщо хочете цікавіших метафор.

Також у знімальної команди був шанс зобразити Америку 60-х в усій її дикій красі, але до цього завдання вони поставилися радше як до умовності. Дух часу в “Байкерах” / The Bikeriders – лише декорація, в особливі подробиці суспільства 60-х сценарій не вдається. Утім, іноді він згадує політичні погляди різних соціальних груп і війну у В’єтнамі, але особливо загальну ситуацію такі відсилання не змінюють.

У “Байкерах” немає глибини, неоднозначних думок і складних моральних дилем. Жодних “але” після перегляду залишитися не може, хіба що на становлення “лиходія” сценарій витратив занадто мало часу, через що він не відчувається загрозливим. “Байкери” / The Bikeriders – це максимально просте, але все одно приємне кіно. Як келих холодного пива в спекотний літній день. Неймовірно тупе порівняння, яке все ж таки ідеально пасує цій історії та говорить про неї все, що вам потрібно знати.

І так, головний байкер Голлівуду Норман Рідус теж засвітився в “Байкерах”, куди ж без нього.