Подолати самотність у космосі. Огляд мультфільму "Еліо" / Elio

Чи самотні ми у Всесвіті? Одне з вічних запитань людства, відповідь на яке ми й досі не знаємо. Саме тому існує настільки багато історій про прибульців з далеких зоряних систем. "Еліо" / Elio – це спроба Pixar поговорити про індивідуальну та глобальну самотність людини у форматі анімацію для всієї родини. І нехай ця історія розвивається за досить банальним сюжетом, в ній все одно знаходиться місце для моментів, роздумувати над якими буде цікаво як дітям, так і дорослим.

У центрі історії – одинадцятирічний хлопчик Еліо, який після трагічної загибелі батьків живе зі своєю тіткою Ольгою (у данному випадку це мексиканське ім'я, відставити зраду). Вона, своєю чергою, відмовилася від мрії стати астронавткою, щоб піклуватися про племінника. Еліо, травмований втратою, відчуває себе аутсайдером у школі, страждає від булінгу та самотності й мріє, щоб його забрали прибульці на будь-яку іншу планету, де б він нарешті знайшов своє місце. Джерелом натхнення для нього, до слова, стала історія зонда Voyager 1. Одного дня його мрія несподівано збувається: він потрапляє на борт космічного корабля та опиняється в "Комунівсесвіті" – міжгалактичній раді представників різних цивілізацій. Проте через непорозуміння іншопланетяни приймають його за офіційного лідера планети Земля, втягуючи хлопчика у вир космічної політики.

Як і в класичному мультфільмі "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch, в "Еліо" / Elio присутня тема вимушеного опікунства та складнощів у стосунках між дитиною та дорослим, який намагається стати для неї новою родиною. Саме тут "Еліо" робить крок на дещо похмуру та комплексну територію, досліджуючи глибокі психологічні проблеми.

Мультфільм сміливо, але все одно по-дитячому щиро говорить про переживання втрати, дитячу самотність та підлітковий булінг, роблячи це напрочуд зворушливо. Деякі з цих тем настільки серйозні, що молодші глядачі, ймовірно, не зможуть їх осягнути, однак для дорослих це стане приводом для серйозних роздумів та можливістю для важливої розмови зі своїми дітьми після перегляду.

Наратив та візуальна частина мультфільму цитують класику наукової фантастики про контакти з прибульцями. У прагненні Еліо зрозуміти абсолютно чужий розум та налагодити комунікацію вгадуються мотиви фільму "Прибуття" / Arrival Дені Вільнева, одна зі сцен навіть напряму копіює стрічку. Дитячий подив та захоплення від зустрічі з невідомим відсилає до стрічки "Близькі контакти третього ступеня" / Close Encounters of the Third Kind Стівена Спілберга. Якщо історії про прибульців завжди викликали у вас вир емоцій, то "Еліо" / Elio точно подарує багато позитивних вражень.

Цікаво, що якби не магія анімації Pixar з її яскравими барвами та доброзичливим тоном, ця історія могла б бути повноцінним науково-фантастичним трилером. Адже викрадення дитини, помилкова ідентифікація та загроза міжгалактичного конфлікту – це основа для дуже напруженого сюжету, який тут подається у доступній для всієї родини формі. Ще й для елементів боді-горору якимось чином в "Еліо" / Elio місце знайшлося.

Окрасою "Еліо" стає його візуальний світ. Дизайни іншопланетян та їхніх технологій виконані з неймовірною креативністю та фантазією. "Комунівсесвіт" – це калейдоскоп форм, кольорів та ідей. Тут є істоти, що нагадують підводних скатів і метеликів одночасно, є кам'яні велетні та комахоподібні професори – кожен вид унікальний і запам'ятовується. Художники Pixar вкотре доводять свою майстерність, створюючи химерний, але милий та абсолютно чарівний всесвіт, який хочеться розглядати до найменших дрібниць. Ця візуальна винахідливість компенсує багато сценарних спрощень.

Проте, при всій своїй емоційній глибині та візуальній красі, "Еліо" не намагається бути революційним у своїй структурі. Сюжет та його подача вкладаються в стандартні лекала, які студія Pixar використовувала вже багато разів. Тут є герой-аутсайдер, несподівана пригода, знайомство з новим другом, криза довіри та фінальне примирення з близькими та самим собою. У цьому немає нічого поганого, але глядачі, знайомі з іншими роботами студії, навряд чи знайдуть для себе сюжетні сюрпризи. Сила мультфільму не в загальній канві, а в деталях та нюансах: у тихому діалозі між Еліо та його новим другом-прибульцем, у погляді тітки Ольги, сповненому любові й втоми, у маленьких відкриттях, які робить головний герой про себе та світ навколо, та інших, майже непомітних моментах.

Саме ця щирість та увага до дрібниць роблять "Еліо" / Elio таким особливим. Це зворушлива історія про те, як важливо знайти зв'язок з іншими, щоб побороти власну самотність, і про те, що іноді місце, від якого ти так хочеш втекти, і є твоїм справжнім домом. Мультфільм нагадує, що бути унікальним – це не вада, а дар, і завжди знайдуться ті, хто полюбить тебе саме таким, яким ти є. І хоча шлях до цього висновку прокладений знайомими стежками, він все одно здатний викликати сльози та залишити по собі тепле відчуття надії.

Надії на те, що космічна самотність людини рано чи пізно підійде до щасливого фіналу. І що "Еліо" / Elio збере достатньо гарну касу для Disney та Pixar, щоб остання випускала більше оригінальних творів, а не чергові частини "Історії іграшок" / Toy Story.