“Не говори зі злом” / Speak No Evil: Джеймс Мак-Евой та родина, з якою щось дуже не так

Шотландський актор Джеймс Мак-Евой майже з невимушеною легкістю здатен перевтілюватися на жахливих, огидних персонажів. Найкраще це можна побачити у “Спліті” / Split (2017) та “Багні” / Filth (2013), де Мак-Евой може налякати одним поглядом. Звісно ж, подібний талант ідеально накладається на різноманітні фільми жахів і трилери.

У черговий раз помилуватися актором можна у новому фільмі “Не говори зі злом” / Speak No Evil. Щоправда, Мак-Евой – це ледве не єдина причина дивитися кінострічку. Бо якщо відкинути його та ідеологічну частину, яка в історії справді важлива, в головних моментах трилер вийшов занадто повільним та посереднім.

Американці Луїза (Маккензі Девіс) та Бен (Скут Мак-Нейрі) разом з донькою Агнес переїхали до Лондона та тепер намагаються наново налаштувати своє життя, але поки це в них не дуже виходить. Тому стосунки всередині подружжя максимально напружені. Вони намагаються забути про проблеми на відпочинку в Італії. Там подружжя знайомиться з Педді (Джеймс Мак-Евой) та Сіарою (Ешлінг Франчозі), харизматичною та доброзичливою парою, та їхнім сином Антом, який майже не розмовляє через уроджену ваду язика. Між ними зав’язується дружба, тому Педді запрошує нових знайомих до себе у заміський будиночок. Однак те, ще мало стати відпочинком від проблем, поступово перетворюється на щось моторошне. Бо доброзичливість Педді та Сіари – це лише фасад, який ховає за собою щось жахливе.

“Не говори зі злом” / Speak No Evil 2024 року – це насправді рімейк однойменного данського трилера 2022 року. Здавалося б, фабула у ньому стандартна. Одна пара знайомиться з іншою та поступово з’ясовує, що з новими друзями щось дуже не так. Однак “Не говори зі злом” – це не просто трилер, а ще й жорстка соціальна сатира. Адже фільм наочно демонструє, куди приводить нездатність сказати “ні” та відмовити іншим людям.

Бен занадто захоплюється новим другом Педді та бачить в ньому взірець для наслідування. Тому здатен терпіти навіть зовсім нахабну поведінку та образливі жарти в бік своєї родини. Він жертвує навіть інтересами дружини – і все це виключно заради того, щоб нікого не образити та здатися відчутно кращим, ніж він є насправді.

Ви стовідсотково хоча б раз у житті зустрічалися з подібної поведінкою. Можливо, навіть практикували її самостійно. Надмірна ввічливість та спроби сподобатися іншим людям рідко доводять до чого гарного. “Не говори зі злом” / Speak No Evil бере цю просту думку, яка при цьому очевидна далеко не для всіх, та викручує на максимум. Через це сама трилерна структура стрічки видозмінюється, стає більш оригінальною. Але не обов’язково кращою, ось що важливо зрозуміти.

Всіх подій історії можна було б уникнути, якби головні герої знайшли б в собі сміливість казати те, що вони думають, напряму та без зволікань. У цьому головна думка фільму: дуже багато поганих подій з нами трапляється виключно через той факт, що ми самостійно дозволили їм статися. Навіть у гротескній, трилерній формі ця думка залишається після перегляду, ворушить щось всередині розуму та робить дійсно незатишно.

Але одна ідея, навіть гарна та актуальна, не здатна створити цікаве кіно. Проблема “Не говори зі злом” / Speak No Evil у тому, що майже весь хронометраж в ньому не відбувається майже нічого важливого. І можна було б подумати про саспенс та slow burner, однак кіно не дарує цікавої емоційної розв’язки. Навіть важливі для історії моменти відчуваються занадто штучними та вимушеними. Під час перегляду фізично відчуваєш, що сюжет розвивається виключно за волею сценаристів, які ніби навіть не намагалися придати всьому органічний вигляд.

При цьому оригінальна данська версія дивувала фіналом, який врізався в пам’ять своєю жорстокістю. Рімейк розмінює його на стандартне протистояння “добрих” проти “поганих”. Студія Blumhouse Productions взагалі занадто часто бере провокаційні сценарії та історії лише заради того, щоб перетворити їх на щось більш м’яке та масове. Тож фінальний акт “Не говори зі злом” / Speak No Evil 2024 року – це стандартний Голлівуд далеко не у найкращому виконанні.

Однак хтось піде на нього в кінотеатр виключно заради Джеймса Мак-Евоя. Його акторська гра вище будь-яких компліментів. Актор одними поглядами та швидкою мімікою здатен передати комплексні емоції та миттєві зміни настрою свого персонажа. Але навіть настільки харизматичного антагоніста історія зводить до чогось банального, тому задоволення від перегляду може відчутно зіпсуватися.

Ще в “Не говорі зі злом” / Speak No Evil є гарні краєвиди та операторська робота, відмінний звуковий дизайн та загальне технічне виконання, до якого відсутні претензії. Blumhouse Productions навіть в найгірших своїх проєктах ретельно стежить за тим, щоб все відповідало стандартам сучасного Голлівуду. Але перегляд не стає від цього всього принципово цікавішим.

Так, “Не говори зі злом” / Speak No Evil досліджує цікаву тему та говорить правильні речі. Але саме як до фільму, завершеної історії та комерційного продукту є питання. Бо люди ходять в кінотеатри в першу чергу не за моралями, а щоб приємно провести час. А останнє під час перегляду “Не говори зі злом” станеться далеко не з усіма глядачами.