Назва Не дивись вгору / Don’t Look Up
Жанр політична сатира, трагікомедія
Режисер Адам Маккей
У ролях Леонардо Ді Капріо (Ренделл Мінді), Дженніфер Лоуренс (Кейт Діб’яски), Меріл Стріп (Джейн Орлін), Кейт Бланшетт (Брі Еванті), Тайлер Перрі (Джек Бреммер), Джона Гілл (Джейсон Орлін), Тімоті Шаламе (Квентін), Аріана Гранде (Райлі Біна), Кід Каді (DJ Челло), Рол Перлман (Бен Драск), Марк Райленс (Пітер Ішервелл)
Студія Netflix
Тривалість 2 год. 18 хв.
Рік 2021
Сайт IMDb

Адам Маккей — продюсер, режисер, сценарист і комік, у послужному списку якого здебільшого ексцентричні комедії й одна супергеройська “Людина-мураха”.

Попри те, що він надає перевагу легким комедійним сюжетам, які пасують не тільки до попкорну, а й до пива, у нього є і справжні творчі успіхи: “Гра на пониження” 2015 року і “Влада” 2018.

Маккей неодноразово вдавався до висміювання політичного устрою і, працюючи над новим фільмом, пішов цим же шляхом. У результаті вийшла ексцентрична політична і неполіткоректна сатира з пародією на фільми-катастрофи, з вкрапленнями чорного гумору.

Український дубляж від студії Postmodern з’явився одночасно з прем’єрою фільму на стрімінговій платформі Netflix.

 

Сюжет “Не дивись вгору”

Аспірантка-астроном Кейт Діб’яски випадково виявляє гігантську комету, що на великій швидкості летить до Землі, й відразу повідомляє про це доктору Ренделлу Мінді, астроному. Кейт отримує привітання від колег з видатним відкриттям, метеорит отримує ім’я на честь Кейт.

Тим часом Ренделл, виконавши в ейфорії необхідні прорахунки, з жахом виявляє, що метеорит досягне Землі через 6 місяців і 14 днів і, маючи гігантські розміри, здатен вбити все живе. Разом з Кейт вони розповідають про це доктору Клейтону “Тедді” Оґлторпу з NASA і, як зазвичай у випадках, коли Америці загрожує небезпека, інформацію відразу доносять до президента США, який, як і завжди, завдяки своїм мудрим рішенням і мудрим генералам має врятувати Америку, а значить і весь світ.

Доктора разом з аспіранткою відразу доставляють у Білий дім, і якщо до цього моменту все було страшно, зате весело, то далі почався справжній треш, лише встигай ловити деталі.

За всіма законами жанру, пророкам не знайшлося місця у своїй вітчизні, очільники якої більше думають про політичні рейтинги, ніж про загрозу, яку необхідно відвернути. А різні інфлюенсери та ЗМІ розбирають подію на меми й тренди для підвищення вже власних рейтингів і маніпулювання суспільною думкою.

Рецензія на фільм “Не дивись вгору” / Don’t Look Up. “Зупиніть Землю, я зійду!”

Акторський склад “Не дивись вгору”

Каст “Не дивись вгору” являє собою не просто сузір’я, а цілий парад планет. Тут на одному знімальному майданчику зібралися Меріл Стріп, Леонардо Ді Капріо, Джона Гілл, Кейт Бланшетт, Аріана Гранде, Тімоті Шаламе, Роб Морган, Тайлер Перрі, зірка хіп-хопу Кід Каді. З таким складом будь-який фільм можна перетворити на подію, і цієї мети Адам Маккей досяг, наробивши трохи шуму до прем’єри.

Відповідно до жанру, всі актори грають дещо перебільшено, гіперболізуючи характери і поведінку своїх героїв, але втрачаючи при цьому зв’язок один з одним, ніби по черзі виходячи на авансцену кожен зі своїм номером.

Леонардо Ді Капріо зіграє хоч романтичного юнака, що жертвує життям заради коханої, хоч брутального мужика, що виживає, зігріваючись у туші коня; хоч у байопіку, хоч в екранізації. Запеклий активіст боротьби зі зміною клімату у житті, у “Не дивися вгору” він виконує роль непоказного провінційного астронома, порядного сім’янина, що страждає на панічні атаки і неочікувано для всіх стає трендсеттером завдяки актуальній темі та ставленню людей до апокаліпсиса, яким їх занадто часто лякають.

Президентка США Джені Орлін у виконанні Меріл Стріп перевершила за тупістю навіть Трампа. Спародіювати пародію — завдання для віртуоза, тож Меріл Стріп старанно карикатурить і користується кожною хвилиною екранного часу, щоб вивести свою гротескну персонажку на перший план. Особливо їй це вдалося у фінальній сцені “Не дивись вгору”.

Рецензія на фільм “Не дивись вгору” / Don’t Look Up. “Зупиніть Землю, я зійду!”

Джені Орлін добу протримала доповідачів у приймальні, бо передвиборчі перегони важливіші, ніж загроза скорої загибелі, і вона воліє не розголошувати проблему, оскільки це вплине на хід виборів. Її віддаленість від електорату можна оцінити за фразою “Бідні люди просто повинні обирати кращі лотерейні номери”, на кшталт “Якщо вони не мають хліба, нехай їдять печиво!”, що приписують королеві Марії-Антуанетті.

Син президентки, начальник її штабу Джейсон Орлін просто чарівний у виконанні Джона Гілла. Красномовно, інколи аж занадто, потираючи ніздрі, він городить нісенітниці, викриваючи цим свою випадковість у владі, зверхність і некомпетентність у будь-якому питанні.

Кейт Бланшетт і Тайлер Перрі — дует, який чи не найорганічніше виглядає у фільмі. Вони завиграшки зображають оптимістично заряджених гламурних ведучих ранкового шоу “The Dayly Rip”, які не допускають навіть натяку на декаданс у своїй програмі, й особисте життя зіркового подружжя роблять більш актуальним, ніж глобальну катастрофу.

Тут каст переважив сценарій, і якби Маккей зосередив історію на Пітері Ішервеллі (Марк Райленс), який уособлює собою Ілона Маска і Стіва Джобса одночасно, виграли б усі, і в першу чергу його фільм. Взявши розмах на викриття безглуздих пріоритетів усіх верств американського суспільства, він зробив надто багато нашарувань і навіщось увів особисту лінію Ренделла Мінді, яка хіба що виводить героя Леонардо Ді Капріо на перший план, додаючи йому екранного часу, але зовсім не впливає на хід подій.

Рецензія на фільм “Не дивись вгору” / Don’t Look Up. “Зупиніть Землю, я зійду!”

 

Gallows humor і неполіткоректність

Головна ідея “Не дивись вгору” — тотальне ігнорування науки та здорового глузду. Воно всіляко підтримується ЗМІ, які маніпулюють суспільною думкою, і диванними експертами у соцмережах.

Попри те, що Адам Маккей всіляко намагається позбиткуватися з реакції та поведінки людей перед загрозою реальної катастрофи, у результаті все зводиться до гумору вішальника, коли людина здатна сміятися перед лицем смерті. Тому суспільство, яке з будь-якої ситуації створить мем, викликає скоріше позитивні емоції.

Режисер застосовує неполіткоректні прийоми, виправдовуючи своїх героїв належністю до іншого покоління, яке не встигло призвичаїтися до нових трендів і етики.

Якщо подивитися на ставлення населення й урядів до глобального потепління, проаналізувати реакцію ЗМІ й суспільства на проблему нового коронавірусу, озирнутися на тих, хто приходить сьогодні до влади — титр на початку фільму здається цілком виправданим: “За реальними подіями”.