«Мавка. Лісова пісня». Рецензія на мультфільм

Здобули! Після 8 років роботи над фільмом і майже 200 мільйонів гривень, витрачених на проєкт, після амбітних заяв і гучних презентацій, які вже встигли ввійти у звичку в кіноспільноті – «Мавка» вийшла на великі екрани. Хух.

Спочатку були трейлери. Трейлери були не дуже. Останній з них, за переважною більшістю відгуків аудиторії, також не передбачав нічого надзвичайного, а декого навіть і розчарував: «Ну таке, але з дитиною, можливо, сходимо».

Ситуація з враженнями від трейлеру дещо змінилася 24 лютого. Тоді студія Animagrad випустила версію, присвячену до річниці повномасштабного вторгнення. І саме ця версія знайшла відгук в аудиторії, оскільки мала необхідну емоцію.

Якщо починати відлік від задуму, то «Мавка» – практично ровесниця збройної агресії росії проти України. Проєкт майбутнього мультфільму було вперше представлено у 2015 році.

Сюжет мультфільму «Мавка. Лісова пісня»

Навіть якщо до перегляду мультфільму ви не прочитаєте синопсис і вам ніколи не потрапляли на очі його герої, які час від часу вигулькували у рамках безпрецедентної для України промокампанії, — ви все одно зрозумієте, що мультфільм зроблено за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».

Той факт, що український продукт побудований на творі української літератури – вдалий хід. Це не екранізація пʼєси Лесі Українки, а її інтерпретація – вільний (занадто вільний) переказ з додаванням сюжетних ліній, яких нема в оригіналі. Тут багато другорядних персонажів, основна роль яких – доповнювати героя, урізноманітнювати сюжет та розважати діалогами, а також слугувати обʼєктом для мерчу. Одному з таких персонажів дуже не вистачало коронної фрази «Я! Є! Груут!» – ну, бо дуже схожий! Але ж, і правда, «звідки взятись мавпам на Волині?»

До слова, про Волинь і мавп. Ви бачили на Волині гори? А в мультфільмі вони є!

Сама ж історія та її подача підігнані під сучасні стандарти анімації, за що при такому бюджеті авторам можна тільки поаплодувати.

У фільмі співіснують два світи: люди та ліс. Ну, як співіснують… Погано співіснують, оскільки колись давно між лісовими мешканцями та людьми сталася битва, під час якої загинув власник лісопильні. З того часу люди бояться лісу, а ліс намагається не зачіпати людей.

У вбитого власника лісопильні залишилася донька Килина, яка, подорослішавши, повертається до рідних країв, захопивши із собою французького стиліста, найбільшим страхом якого виявилися безформні та дійсно потворні панталони, зовнішній вигляд яких страшенно ображає його тонку натуру.

Стиліст – персонаж кумедний, і не дозволяє у собі розчаруватися завдяки комічним ситуаціям, у які постійно потрапляє, і діалогам, які прекрасно прописані (і не лише для нього, а й для всіх інших героїв).

Килина – «лукава, як видра, хижа, наче рись» і схиблена на красі та молодості. Вона знає, як бути вічно молодою – адже у лісі є Джерело життя, яка дарує красу і молодість.

Килина, обіцяє селянам гроші за те, що вони знайдуть у лісі Джерело і принесуть їй живильну і молодильну вологу.

Селяни ж, памʼятаючи історію ворожнечі з народом лісу, відмовляються від грошей Килини та ризикованої подорожі до лісу.

Аж ось і Лукаш. Перефразовуючи Ґете, він «тої сили частка, що наробила біди, бажаючи лише добра». Керуючись добрими та благородними намірами вилікувати хворого дядька, Лукаш пристає на пропозицію Килини і йде до лісу, сподіваючись принести їй те, що вона хоче, і заробити завдяки цьому гроші дядьку на ліки.

А в лісі Лукаш зустрічає Мавку.

Якщо сухий переказ сюжету вам ще нічого не нагадав, то, дивлячись сам мультфільм, десь на його середині ви почнете щось підозрювати: лісовий народ, непрохані гості, які приносять хаос у райську ідилію у гонитві за цілющим граалем, Джерело життя… Ну, а потім вам продемонструють дерево, один-в-один, як на Пандорі. І ні, це зовсім не свідчить про те, що автори цитували Кемерона, адже у першоджерелі одним із діючих осіб є Столітній Дуб, що уособлює єднання природи та людей, але якщо це таки пряма цитата – то побільше нам таких прикладів цитування видатних кінострічок.

У творі Лесі Українки сопілка Лукаша уособлює мистецтво, пробуджує довкола все добре і світле і, зрештою, є тим, що зароджує почуття. Кіноадаптація наповнена музикою, і не лише лукашевої сопілки — в одній зі сцен ми, наприклад, бачимо і чуємо «ДахаБраха».

І як не сказати про саундтрек?

«Отже, це сталося. Війна у лісі!»

Сильні, та навіть могутні, персонажі українського фольклору чудово вплетені й в мультяшну оповідку, й в історичні події, які переживає країна сьогодні. Наратив мультфільму – боротьба за свободу і за право жити на своїй землі.

Якщо подивитися на війну через призму дихотомії добра і зла, додати трохи містичного мислення та звернутися до вірувань предків – всі сили земні та небесні, всі стихії, уся природа працюють на те, щоб світло перемогло темряву, і якщо для цього потрібно перетворитися з милої дівчинки на нестримну фурію, що руйнує все на своєму шляху, знищує ворога і його залізяччя – то це Україна сьогодні. Не зліть нас, бо ми добре усвідомили, що таке праведний гнів, коли зайди намагаються зробити нас рабами.

На щастя, це той випадок, коли довге очікування виправдало себе, попри усі сумніви та скепсис. Виправдало, як за художньою якістю твору, так і за його своєчасністю, що найголовніше.

Тепер можна сміливо відпускати «Мавку» у світовий прокат (наразі відомо, що мультфільм буде у прокаті в Європі, країнах Близького Сходу та Африки) – тут немає сувенірності, покірної жертовності та меншовартості. Натомість є демонстрація сили, культури та самобутності.

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»

Весна – чи не наймістичніша пора року в Україні. Мавка, яка прокидається весною і будить усіх лісових мешканців, доречно стартує в кінотеатрах на початку весни,  даючи лік новому кінотеатральному сезону, повертаючи українське кіно (яке, за деякими виключеннями, студії приберігають до кращих часів), на великі екрани  та надихаючи на перемогу — добра над злом і світла над темрявою.