Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii. Мої піратські канікули

Чи мріяли ви коли-небудь про долю пірата? Ні, не напівголодного пройдисвіта, що грабує вантажні судна та нападає на рибалок десь у вільних водах Сомалі. І не про того, хто годинами сидить у підвалі, намагаючись встигнути після уроків зламати сервер Пентагону. Ні. Ми про вітрильники, про морський бриз. Про карти, на яких зашифровано, де саме старий Бенні Морган закопав диск із півтора сотнями біткоїнів. Про папугу, що здатен розкрити цей шифр, але не дуже хоче. Про п'ятнадцять людей, які мають претензії на одну скриню мерця, але не розуміють папужої мови, тож доганяються ромом у портовій таверні, чекаючи удачі та попутного вітру. Коротко кажучи, ми про обвітрену романтику, про "Острів Скарбів", "Одіссею капітана Блада", "Піратів Карибського моря" врешті-решт. Відчули? От я відчула. І згадала, як у дитинстві переживала хвилю захоплення морськими розбійниками.

"Піратська якудза" Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii вийшла на тиждень раніше, ніж планувалося, і вже встигла зібрати різноманітні, здебільшого позитивні, відгуки. Спіноф кримінально-серйозно-гумористичної серії про японських бандюків, які при наближенні виявляються дуже цікавими, а часто – ще й вельми благородними хлопцями, вийшов у певному сенсі доведеним до абсолюту. Але не у всьому.

Короткий вступ для тих, хто не грав у ігри серії Yakuza / Like a Dragon

Серія Like a Dragon (раніше на заході відома як Yakuza) – це кримінально-драматично-безбашенний всесвіт японських бандюків. Вони визначають ієрархію вуличними бійками, ведуть криваві війни кланів, змінюють хід історії кримінального світу... А між цими серйозними справами співають у караоке, грають в автомати, рибалять, знімаються у дорослому кіно, допомагають перехожим і опікуються сирітками.

За геймплеєм це action/RPG, де головний герой вільно переміщається невеликою картою, відвідує магазини, спілкується з NPC, прокачує вміння та роздає стусанів всім, хто наважився стати на його шляху. Більшість ігор серії використовує систему beat 'em up, де ви лупите ворогів голіруч і підручними засобами – від пляшок до велосипедів, а у двох останніх номерних частинах битви стали покроковими, як у класичних JRPG.

Сюжетно ми зазвичай граємо за персонажа, пов'язаного з якудзою, занурюючись у кримінальну драму, повну зрад та інтриг. Основні сюжетні лінії серйозні, хоч і трохи пародійні (у цьому світі більшість проблем вирішується добрячим ударом в обличчя, ніби містер Кольт ніколи не народився). А побічні квести – окреме мистецтво: вони й смішні, і абсурдні, і зворушливі, іноді одночасно. І їх тут зазвичай дуже багато.

Перші сім частин (від першої до шостої, плюс приквел Yakuza 0) оповідали про Казуму Кір'ю – дядька благородного, мовчазного та серйозного. Він постійно намагався зав'язати зі злочинністю заради дітей з притулку, але доля раз за разом повертала його в нові конфлікти. Згодом з'явився новий герой – Ічібан Касуга, щирий і невиправний оптиміст, який не боїться трохи подуркувати.

Та є ще один персонаж, якого обожнюють усі – ексцентричний Горо Маджима з патчем на оці. Він з’являється у більшості ігор і вміє красти сцени так само вправно, як махає катаною. Він був і босом, і просто суперником, і ігровим персонажем, і важливим для сюжету NPC. Шалений, непередбачуваний, небезпечний, але вірний друзям, він – втілений хаос і справжня душа серії. Його стосунки з Кір'ю найкраще описати як "заклята дружба": вони і вороги, і союзники, і найбільший виклик один для одного.

У Sega кажуть, що цей одноокий ексцентрик – найулюбленіший герой серії. Тож цілком заслужено він отримав свою персональну гру, щоправда, не номерну, а спіноф.

Де я, хто я?

Сюжет Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii розгортається після кораблетрощі, внаслідок якої Горо Маджима повністю втрачає пам'ять і опиняється на невеличкому гавайському острові, де живе всього шість десятків людей. Культурним центром острова є бар, яким керує Джейсон Річ – трохи зухвалий пияка, відданий батько дівчини-підлітка та десятирічного Ноа. У Ноа є чотирилапий друг – тигреня, якого він вперто вважає котом.

Власне, малий і знаходить – можна сказати, рятує – непритомного Маджиму та повертає йому його ножика. Цей самий ножик разом із татуюванням на всю спину видає його походження, але інших зачіпок поки що немає. Тільки невеличкий флешбек про втрату ока.

У Ноа – астма, і він почувається в'язнем на цьому острові: батечко вирішив, що через хворобу синові найкраще буде залишатися на цьому віддаленому клаптику землі – і дихається тут легше, і спокус менше. Хоча пірати і сюди, виявляється, запливають. Причому виглядають вони так, ніби в них тут перманентний косплей чи то "Острова скарбів", чи то "Піратів Карибського моря".

Може, сам Маджима цього ще не пам'ятає, але там, де він, там – веселощі й круговерть подій. Тож він відразу втягується у бійку з місцевими піратами, і в якийсь момент віджимає корабель-вітрильник, що ніби виплив із XVII століття, надягає відповідний костюм із трикорном і стає піратським капітаном. А ще – обіцяє Ноа, що покаже йому світ, чого малий прагне всім серцем. Звісно, татусеві з, як виявилось, трохи піратським минулим, ця ідея не припала до серця, але Горо все розрулив, усіх умовив (за допомогою довгого язика, двох кулаків і фірмового ножика), тож і сам Джейсон приєднався до команди одноокого. І розпочалася подорож, де є пірати, культисти, загадкові мільярдери і, звісно, якудза. І всі вони шукають дещо цікавеньке. Але спойлерити не буду. П'ятнадцять угруповань на сундук мерця, йо-го-го.

Головне, про що треба знати (а точніше – відчути), що з цього моменту починаються великі піратські канікули Ноа та Маджими. І відбуваються вони після подій Like a Dragon: Infinite Wealth, тобто у 2024 році. А це, до речі, означає, що Горо десь близько 60 років. Чудовий вік, щоб піти у відрив. Досить швидко Маджима дізнається, хто він і що тут робить, і наче можна повертатися додому, навіть названий брат до нього приїхав, але... Ні. Він обіцяв Ноа. І взагалі, у нас тут серйозна піратська місія, відчепіться вже. Потім.

Піратство

А зараз – зараз ми – пірати і лаштуємось у плавання. У Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii є основні локації, між якими ми переміщуємося на раніше віджатому кораблі. Це два невеликі, але сюжетно важливі острови – Річ (домівка Ноа та його родини) і Неле, а також дві масштабні локації – піратське місто Медлентіс та Гонолулу, запозичений з Like a Dragon: Infinite Wealth.

Про них – трохи згодом. А поки що поговоримо про наш новий дім – корабель. Зветься він "Горомару", але не через головного героя (Горо), своє ім'я він дізнається трохи згодом, коли його побачать знайомі, яких він не пам'ятає. Насправді кораблик назвали на честь тигреняти-кошеняти Ноа, якого за щасливим збігом обставин також звуть Горо.

Піратський ігровий процес складається з кількох основних моментів: переміщення, дослідження, бої, розвиток корабля та взаємодія з екіпажем. Спочатку ти мандруєш морем, відкриваєш маяки, збираєш ресурси, шукаєш скарби та налаштовуєш свій корабель.

Окрім основних локацій тут є невеличкі острови, куди можна висадитись командою з кількох людей та відгамселити інших претендентів, щоб забрати місцевий скарб.

На водах можна зустріти інших піратів і вступити у бій. "Горомару" обладнаний гарматами, що стріляють убік, та кулеметом, який б'є прямо по курсу. Також ворожі судна можна таранити та іноді брати на абордаж, з якого починається дуже веселий масовий махач всі-на-всіх, що трохи нагадує Musou-ігри. Корабель можна ремонтувати, а також переходити в режим палуби, де Маджима може власноруч керувати гарматою або організувати лікування екіпажу.

Команду для корабля доведеться збирати по всій грі. Нових членів можна завербувати, виконуючи їхні прохання. Комусь треба просто начистити фізіономію, щоб той упевнився у капітані, комусь – щось принести, або завести друзів. Але збір команди – це більше про сухопутний бік життя у грі.

Окрім островів та міст у морі є маяки, які потрібно відкривати. Вони слугують для швидкого переміщення по карті, а ще там можна прокачувати "Горомару" – збільшувати місткість паливного бака, міняти гармати, посилювати корпус і покращувати ефективність абордажної команди.

Ресурси для апгрейду можна купувати та обмінювати у зустрічних торгових суден, а також просто знаходити у воді. Але щоб удосконалити корабель глобальніше, наприклад, додати ще гармат, треба заглянути у спеціальну майстерню на Гонолулу. Там можна модифікувати судно, встановлювати нову зброю та вдосконалювати броню.

А ще на причалах та у портах ви можете розгулювати по кораблю в режимі палуби. Тут можна пиячити з командою (це їх прокачує) або дарувати подарунки окремим членам екіпажу (це теж працює на прокачку), або заглянути співати караоке та переодягти костюмчик. На палубі також є сітки, в які можна наловити ресурсів або риби, обладнання для куховарства та вирощування рослин.

Переміщення корабля та самі бої зроблені не ідеально: вони аркадні, з умовною фізикою. Іноді піратське судно здається повільним і неповоротким (хоча яким ще бути дерев'яному вітрильникові), але грати у це все ж цікаво. Щоб прокачати корабель для готовності до найскладніших суперників, не треба дуже активно гріндити, достатньо просто йти по грі, іноді заходячи на необов'язкові квести.

А ще у вільному місті Медлентіс є Піратський колізей, де можна змагатися з іншими морськими розбійниками за першість у кількох режимах. Арени зі змаганнями – типова штука для серії Like a Dragon, але зазвичай мова йде лише про кулачні бої.

Тут нам доступні чотири режими змагань, кожен з яких фокусується на певному аспекті бою. У "Швидкій битві" відбуваються класичні поєдинки на воді та палубі захопленого корабля. "Манія Медлентіса" пропонує турнірну сітку, де ви б'єтеся виключно на палубі протягом кількох раундів. "Капітанський турнір" – це ускладнена версія швидкої битви з більшою кількістю раундів, тоді як "Примарні корсари" – це веселий масовий махач musou-стилі.

Наприкінці проходження кожного режиму на гравця чекає бій з Амоном. Якщо ви грали у Yakuza/Like a Dragon раніше, то ви у курсі, що це – мега-супер-важкі боси, перед якими треба прокачатися на максимум і демонструвати найвищий рівень майстерності. Ці бої – справжній виклик для гравця. Але вони не є обов'язковими. Зауважу, всі обов'язкові битви у грі досить легкі, думаю, багатьом гравцям на нормальній складності захочеться її підвищити.

Що сказати про якість піратської частини Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii? Давайте так: якщо ви купуєте гру саме заради них та очікуєте якісного піратського симулятора, швидше за все, ви будете розчаровані. Їх швидше можна вважати аркадними мінііграми на тему піратів зі своєрідною фізикою. Але це можна назвати типовим підходом серії – тут завжди багато активностей, але вони зазвичай не відшліфовані. Скажімо, можна знайти гру, де кожна з мініігор, що є в Like a Dragon, реалізована краще, але знайти гру, де є всі вони – неможливо (ну, крім власне інших Like a Dragon).

Але в цілому грати у це цікаво і весело, а якщо набридне, завжди можна перейти на іншу активність. А це для Like a Dragon – головне.

Бойова система на суші: між битвами та балетом

Бійки... Бійки тут ніколи не закінчуються. Бійки там, де логічніше діяти пістолетом. Там, де все вирішило б слово. Там, де їх взагалі не повинно бути. Бійки з малознайомими гопниками, з майбутніми союзниками, друзями, випадковими суперниками по мисливству за скарбами, ведмедями, тиграми, іншими піратами... Все як завжди. Ми ж у всесвіті Yakuza!

У Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii два основних бойових стилі: перший – Mad Dog – робить ставку на швидкі та точні удари, тоді як другий – Sea Dog – дозволяє махати одразу двома клинками та навіть стріляти з пістолета. І це дуже доречно, бо місцеві сутички іноді нагадують не просто класичний beat'em'up, а повноцінний мусоу – з ордами бандитів, піратів і просто невдах, які вирішили, що з однооким самураєм їм по дорозі.

Рукопашний бій заснований на комбо та спецприйомах. На звичайному рівні складності можна спокійно натискати всі кнопки підряд і почуватися богом війни, але якщо підкрутити складність, доведеться вже серйозно працювати – вчити комбінації, вибирати моменти для ударів, парирувати й контратакувати.

А ще тут з'явився вертикальний геймплей: тепер можна не лише гатити ворогів на землі, а й підкидати їх у повітря, добивати там і епічно повертатися на землю. Це не просто ефектно, а й додає боївці нових можливостей для комбо.

Система прокачки проста: за гроші та досвід відкриваються нові прийоми, а кільця, які носить Маджима, дають пасивні бонуси. Головне – не забути накинути щось корисне, а не просто блискучу цяцьку для краси.

А ще тут є суперудари при наповненій спеціальній шкалі. У Mad Dog-стилі це тіньові клони, які повторюють ваші рухи (ніби привид твого боргового листа), а у "піратському" – використовуються прокляті інструменти, які роблять атаки ще жорсткішими. Але ці інструменти ще треба відшукати.

У підсумку бойова система стала швидшою, видовищнішою і з купою нових механік. Мабуть, найкраща бойова система серед усіх beat'em'up серії.

Піратські пригоди vs. відпочинок у якудза-стилі

На суші ми подорожуємо зазвичай у компанії Ноа та тигреняти Горо. На малих островах – Річ та Неле – ми практично повністю зосереджені на сюжеті, тоді як на Медлентісі, а особливо – у Гонолулу – нам є чим зайнятися окрім головної лінії.

Як це зазвичай буває у серії Like a Dragon, ти мчиш рятувати когось від неминучої загибелі, але в якийсь момент опиняєшся не там, де планував. То режисер фільмів для дорослих вирішить, що ти ідеальний для головної ролі, то старий майстер бойових мистецтв заявить, що йому конче потрібно тебе перевірити, то маленька дівчинка попросить допомогти знайти її песика. І ось ти вже забув, чому почав цю гонитву, поки твій друг, мабуть, десь на межі життя та смерті.

Але в Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii усе відчувається трохи інакше. Тут ми, хоч і пірати, але при цьому ми на канікулах. Гра дає більше свободи, а сюжетні події не підганяють так сильно, тому всі побічні активності виглядають органічніше.

Особливо це відчувається в Гонолулу. Тут Маджима не одягає свій піратський прикид, а ходить у звичайному одязі (який, до речі, можна змінювати на свій смак). Враження таке, ніби ти взяв собі ще одну коротку відпустку прямо посеред піратських канікул. Як похід у гори з обов'язковим спуском у цивілізацію – трохи перепочити, оцінити місцеві розваги та набратися сил перед наступним запливом у хаос.

А розваг тут вистачає: можна досліджувати місто, паралельно виконуючи купу побічних завдань та розширюючи команду "Горомару" – когось можна просто вмовити, комусь доведеться кулаками довести, що ви – достойний капітан, ну а для когось – зробити квест.

А ще тут можна кататися на сігвеї, плавати на пляжі, рибалити (і руками, і на гачок), підбирати розкидані скрині з лутом, розвозити доставки на велосипеді, зависати за ігровими автоматами, фотографувати місцеві пам'ятки, заводити нових друзів (у тому числі пухнастих) у місцевій соцмережі, ганяти на картингу, грати в дартс і навіть будувати міцні алко-зв'язки з командою, включаючи Ноа.

Щоправда, малолітній кент Маджими буде пити молоко – все ж пиво йому поки що не за віком. Хоча, дивлячись на все інше, що він тут бачить, можна посперечатися, що саме для нього зарано. Особливо коли ми знаходимося в Медлентісі, місті п'яних піратів та мінімального одягу, де відпочинок виглядає трохи... інтенсивніше.

Побічні квести різноманітні, але типові для серії. От, наприклад, ми беремо у команду пенсіонера, який все життя мріяв бути піратом. Але після першої сутички зрозумів, що хоче на берег, до дружини та сина. Або автобусний тур поп-айдола, що не дуже щира зі своїми вірними фанатами й саме Маджима виводить її на чисту воду...

Або божевільний вчений, який розробив перекладач зі звіриної мови та запевнив у цьому Маджиму – за цим слідує найкрейзанутіший діалог нашого пірата з тигреням, із залицяннями, ледь не зізнаннями в коханні та подальшим викриттям.

Тваринам тут взагалі приділено багато уваги – Маджима їх підгодовує, додає у френди в соцмережах, відправляє в комфортний звіринець на острові Річ... Ну а іноді й б'ється з ними. Ну а тигрокіт Горо взагалі весь час супроводжує головного героя, добуває йому комах для готування їжі та навіть трішки допомагає в бою.

У Медлентісі та Гонолулу можна відчути себе справжнім мисливцем за головами. Шукаєш поганця, якого місцеві копи оголосили в розшук, пояснюєш йому кулаками, що він неправий – і грошики твої. Тут це один із головних способів заробітку.

Медлентіс чимось нагадує Чистилище в Камуротьо, тільки у масштабах цілого міста. Тут є той самий Піратський колізей, де можна довести свою силу, азартні ігри в карти й безліч інших занять для тих, хто хоче перевірити свою удачу.

А ще перед нами – родюча гавайська земля. Тут кинь палку в землю – і вона проросте. Насправді ж у грі є спеціальні зони для вирощування рослин, добрива, і можливість використати все це для приготування їжі. Мінігра з готування тут дуже вдала: ненапружена, але корисна, адже дозволяє готувати страви, що відновлюють здоров'я, баффи та інші бонуси.

Взагалі всі ці побічки дуже допомагають зануритися у ці безумні канікули. А от випадкових боїв, як на мене – трохи забагато. Від них, звісно, можна втекти, але все одно – дістають.

Загальні враження і висновки

Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii досить коротка, якщо порівнювати з номерними іграми серії, але довша, ніж попередній спіноф про Казуму Кір'ю Like a Dragon Gaiden: The Man Who Erased His Name. Але... В цьому випадку це навіть правильно – ми ж у відпустці, а вони значно коротші, ніж нам би цього хотілося. Хоча ціна навіть у нашому регіоні може здатися зависокою. Проте годин 30 тут можна награти спокійно, а якщо заморочитися з усіма активностями, то можна грати дуже довго.

Якщо починати оцінювати кожний елемент окремо, то картина вийде не такою вже й радісною. Корабельні пригоди дещо аркадні, на суші чіпляється забагато випадкових бандюків, сюжет трохи того, зім'ятий і нерівномірний, більшість побічних квестів – вторинні, але... Але все разом створює чудову гру, щоб піти у повний відрив!

Відверто кажучи, я отримала масу задоволення. Відправившись на канікули разом із Маджимою, мені вдалося розбудити свого внутрішнього Ноа (він тут – головний бенефіціар!) та згадати, як добре іноді працює сила уяви, помножена на відчуття свободи. І це дало можливість якісно відпочити від жахливого сьогодення, коли одноокий ексцентричний персонаж гри, який намагається згадати себе і керує кораблем піратів, здається реальнішим та куди більш поміркованим (і вже точно – більш людяним), ніж персонажі, що керують країнами та нашими долями.

З технічного погляду у Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii все досить добре. Гра не вилітає та тримає стабільну картинку (в усякому разі на PlayStation 5, чула, що у Windows-версії гра часто вилітає, сподіваюсь, це відремонтують). Так, тут не найкраща графіка, дещо вичурні кольори, трохи пластикові моделі... Але головне – ця гра зроблена з любов'ю до справи, до серії, до головних героїв та до цього щемливого відчуття небачених пригод. Тих самих пригод, у які можна потрапити тільки після втрати чогось важливого, бо наповнене серце із дому не пустить.

Геймплей тут один з найкращих у серії, особливо це стосується наземної бойовки. Взагалі, гра дуже збалансована, тут не треба довго гріндити, аби пройти далі, як бувало у деяких номерних серіях (особливо тих, що з покроковими боями). Луту, я б сказала, забагато, і є зовсім незрозумілий, як-от використані одноразові рушники та недопалки, які можна підбирати у смітті. Можливо, це просто артефакт з минулих ігор серії, де Ічібану довелось трохи побомжувати. Але це не заважає отримувати від гри задоволення.

Хтось скаже, що у Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii слабенький сюжет, і, можливо, буде правий. Тут є відверті ляпи та нелогічності. Крім того, не шукайте серйозних кримінальних драм з минулих частин. Ні. Ми шукаємо зовсім інше – свободу і відрив. І ось тут "Піратська Якудза" дійсно досягла абсолюту.

Для тих, хто знайомий із серією, напевне, буде цікаво подивитися, наскільки Маджима лишається Маджимою, а наскільки – змінюється. Як і раніше він – яскравий ексцентрик, він тримає слово, він готовий заради малолітнього приятеля на все. І курку готовий врятувати від неминучої загибелі. І його знаменитий смішок нікуди не дівся. А ось цинізм став куди менш помітним, ніби цей старий якудза став добрішим. І це цікаво, бо можна припуститися думки, що ось такий він – і є справжній, а його жорстокість – річ більш напускна та створена життєвими подіями й обставинами.

Маджимі неймовірно личить бути капітаном піратського корабля. Можливо, заради цього варто було втратити і око, і пам'ять. Щоб стати капітаном вітрильника і трохи більше собою заодно.