Life is Strange: Double Exposure – повернення до витоків, чи спроба загравати з фанатами?

Серія Life is Strange, створена французькою студією Don’t Nod Entertainment, відома своїм емоційним наративом, незвичайними персонажами та механіками, які впливають на сюжет. Вона стала однією з найвпливовіших у жанрі інтерактивного кіно. Від самого початку кожна її частина привносила щось унікальне: від глибоких емоційних історій до моральних виборів, які залишають слід у серцях гравців.

Історія серії

До Double Exposure кожна частина серії розказувала історію нових персонажів. Навіть спін-оф Before the Storm розповідав про нових героїв.

Перша Life is Strange 2015 року знайомить нас із Макс Колфілд, студенткою-фотографинею, яка відкриває у собі здатність перемотувати час. Ця дозволяє їй змінювати деякі жахливі події, проте кожен вибір має свої наслідки. Кульмінаційний момент гри ставить гравця перед найважчим рішенням: врятувати подругу Хлої чи зберегти усіх мешканців Аркадія-Бей. Це невелике містечко на тихоокеанському північному заході США стало гарною декорацією до історії та наповнило її унікальною атмосферою, що стане візитівкою серії в майбутньому. Завдяки щирості, реалістичним персонажам й атмосфері маленького містечка, гра здобула культовий статус. А чудовий музичний супровід інді виконавців став плейлистом багатьох фанатів надовго. Персонажі ж лишились у пам’яті й тому гравцям хотілось продовження їхніх історій.

Його не планувалось, проте успіх оригінальної гри привів до виходу приквелу/спінофу про подругу головної героїні Хлої. Перша гра мала 5 епізодів, спіноф Life Is Strange: Before the Storm (2017), який робила вже студія Deck Nine отримав лише 3 частини. Хлої не має супер здібностей, і користується своїми навичками словесних перепалок. Це дуже пасує характеру героїні. А така “не супер” здібність непогано міняє геймплей, що в купі з цікавою історією та новими персонажами дало непоганий кредит довіри Deck Nine.

Як і перша гра, Life is Strange 2 (2018) складалась з 5 епізодів, які виходили поступово, як серіал. До продовження серії повернулись оригінальні розробники з Don’t Nod Entertainment. Нова історія презентує двох нових головних героїв – братів Шона і Даніеля, які втратили батька і вимушені вирушати в дорогу. Що цікаво, головний герой, яким керує гравець, не має ніяких сил, натомість телекінетичними здібностями володіє його молодший брат. На їх використання і має вплинути своїми рішеннями гравець.

На відміну від містечкового детективу з елементами трилеру першої частини, друга має формат роад-муві. Вона зосереджується на розкритті драми втрати та неприйнятті суспільством, проблем расизму і соціальної несправедливості на фоні постійних змін декорацій у вельми цікавій, проте часто небезпечній подорожі на південь. Незадовго до виходу першого епізоду Don’t Nod випустили невелике демо The Awesome Adventures of Captain Spirit, яке по факту було інтерактивним тизером про другорядного персонажа. Для тих, хто грав у це демо, історія персонажа в основній грі залишає незабутнє враження. Деякі гравці вбачали в сюжеті другої частини “повісточку”, проте гра розкриває гострі для США соціально-політичні теми, які, можливо, близькі не кожному. Але все ж драма, яку переживають головні герої, дилеми та рішення, що треба прийняти, мало кого лишать байдужими.

Life is Strange: True Colors (2021), яку знову розробляла студія Deck Nine, повертається у маленьке шахтарське містечко. Нова героїня Алекс після років розлуки та важкого минулого приїздить до брата у Хейвен-Спрінгс. Цього разу сила протагоністки впливає на світ не напряму, як це було з Макс чи Деніелєм, а через емпатію і вплив на емоції інших персонажів. Це дуже добре накладається на розкриття персональних проблем Алекс і на її сприйняття світу. Така незвична сила стає гарною основою для подання стосунків між персонажами з різних боків. А чудова візуальна естетика та атмосферні локації провінційного містечка гарно занурюють в події гри. Комфортний темп розповіді може затягнути до проходження гри за один раз. Тем більш, що Life is Strange: True Colors вийшла одразу цілком, а не частинами, як попередні серії (після катастрофи Telltale Games розробники бояться епізодичних ігор).

З кожною частиною в серії розвивалась наративна частина, проте основа геймплею лишалась тою самою. Це “симулятор ходіння” з пошуком підказок, доказів, вирішенням простих пазлів. Проте рівень інтерактивності світу ігор потроху розвивався. Взаємодії з оточенням і персонажами поза межами головного сюжетного завдання давали відчуття, що це впливає на персонажів і події. Були міні розповіді історій, реакції від персонажів на дії гравця із коментарями та додатковою інформацією, що дозволяло використати це у діалогах чи як підказку у вирішенні простеньких головоломок.

Повернення Макс Колфілд і багатогранність реальностей

Фанати могли знову зустрітись з Макс у ремастері Life is Strange 2022 року. Проте дехто хотів продовження її історії, хоч і розуміли, що пригода уже закінчена. Історія Life is Strange: Double Exposure розгортається через кілька років після подій першої гри. Макс Колфілд залишила Аркадія-Бей і оселилася у Вермонті, де викладає фотографію. Гравець на початку гри в діалогах з персонажами обирає, як саме розвивались події першої частини, що задасть тон спогадам про минуле. Проте її спокійне життя руйнується після трагічної смерті її колеги та подруги Сафі. Прагнучи з’ясувати причини трагедії, Макс відкриває нову здатність – переміщення між паралельними реальностями.

Цей елемент надає грі багатошаровості: гравці можуть бачити, як різні вибори впливають на долю героїв у кожній із реальностей. У центрі оповіді – роздуми про втрати, прийняття себе й наслідки минулих рішень. Попри цікавий концепт, сюжет інколи здається перевантаженим додатковими деталями, які не завжди розкриваються повністю.

Важко без сполейрів казати про сюжет в наративно-орієнтованій грі. Тому, якщо просто, то сюжет досить цікавий, хоч і має просту фабулу. Але він дуже гарно розкриває персонажів і показує ким стала Макс за ці роки. А кінцівка історії натякає на продовження… . Чи буде це нова частина гри, чи може це знову будуть комікси, як це вже було з першою частиною – поки невідомо.

Нові механіки в знайомій обгортці

Life is Strange: Double Exposure зберігає характерний для серії формат: спокійне дослідження, діалоги, вибір з наслідками. Однак нова здатність Макс приносить свіже дихання у геймплей. Більше нема перемотки часу, тепер гравці можуть перемикатися між реальностями для розв’язання головоломок або пошуку підказок. Ця механіка додає інтриги та відкриває нові можливості для дослідження світу. Завдання, пов’язані з використанням паралельних реальностей, допомагають глибше зануритися в історію та краще зрозуміти мотиви персонажів, чи довідатись додаткову інформацію. Втім, деякі елементи головоломок здаються дещо передбачуваними, але це не псує загального враження від гри.

Однією з ключових особливостей серії Life is Strange завжди був акцент на сюжеті та емоціях, а не на складності геймплею. Double Exposure, продовжуючи цю традицію, також надає гравцеві розслаблений темп із мінімальною кількістю складних механік. Проте в цій частині спрощення деяких елементів стало надто очевидним.

Головним нововведенням Life is Strange: Double Exposure стала здатність Макс перемикатися між паралельними реальностями. На перший погляд, ця механіка обіцяє додати цікавість і новизну у вирішення головоломок і побудову сюжету. Але на практиці її використання часто виглядає недостатньо глибоким. По-перше, головоломки занадто очевидні. У більшості випадків гравцеві потрібно знайти предмет в одній реальності й переміститися в іншу, щоб його використати.

Це виглядає дещо повторювано і не викликає відчуття досягнення. По-друге, обмежений вплив вибору реальності. Хоча механіка має потенціал для серйозних сюжетних розгалужень, її вплив на історію здається мінімальним. Результати дій у різних реальностях часто зводяться до косметичних змін, не впливаючи на основний наратив. Можливо, якщо повністю змінити рішення, прийняті за рівень у разі його перепроходження, це призведе до нових сюжетних змін. Проте за відчуттями, так все одно не вийде.

Серія завжди мала елементи взаємодії зі світом, які дозволяли краще пізнати персонажів чи оточення. Все так же можна знайти підказки, чи розблокувати додаткові опції в діалогах під час дослідження локацій. У Double Exposure ці моменти здебільшого збереглися, але теж зазнали спрощення: тут немає складних моральних дилем, лиш в кінці сюжету з’являються моменти, які змушують гравця сумніватися у своєму виборі.

Ще на користь пішли б ускладнення головоломок. Наприклад, можна було б додати багаторівневі задачі, які потребували б перемикання між реальностями кілька разів і комбінування знайдених підказок. Це б дещо ускладнило структуру завдань, проте додало б новій силі Макс глибини й виправданості її застосування.

Візуальний стиль, атмосфера і музика

Окремо хочеться приділити увагу аудіовізуальній частині. Події Life is Strange: Double Exposure відбуваються в видуманому містечку Лейкпорт й Каледонському Університеті у штаті Вермонт, що привносить в гру локації Нової Англії, відповідну естетику і візуальний стиль. Як і попередні частини серії, Double Exposure вражає своєю художньою стилізацією. Розробники вдало передали контраст між затишними місцями Вермонту та напруженими сценами в альтернативних реальностях. Кожна локація ретельно опрацьована: теплі кольори спокійного містечка змінюються на холодні й приглушені тони паралельної реальності, часто з більш холодною погодою, підкреслюючи драматизм подій.

Атмосферна музика, як завжди, грає важливу роль, підкреслюючи ключові моменти сюжету. Добір композицій вдало доповнює емоційний тон гри, створюючи глибокий зв’язок між гравцем та подіями на екрані. Саундтрек гри майстерно поєднує ліцензовані треки інді-артистів та оригінальні композиції. Набір треків все ще не дотягує до оригінальної гри, але має в собі кілка претендентів потрапити в плейлист надовго.

Чи вдалось Double Exposure повернути фанатів до витоків

Life is Strange: Double Exposure – це гра, яка намагається повернутися до коріння серії, зберігаючи знайомі теми та персонажів. Вона має свої сильні сторони, зокрема, атмосферу та стиль, але водночас здається не до кінця сформованою в частині нових ідей. Сюжет хоч і простий й викликає деякі питання до логіки подій, проте гарно працює на зближення з героями та посилення співпереживання Макс. Хоч новачкам може бути складно оцінити її повною мірою без знання попередніх частин, але для фанатів серії ця гра стане приємним поверненням у знайомий світ і до улюбленої героїні. Подивимось, куди далі буде серія Life is Strange буде розвиватись.