“Кліпни двічі” / Blink Twice. Чи варто дивитися режисерський дебют актриси Зої Кравітц?

Психологічний трилер – це надзвичайно комплексний та важкий для якісного втілення у життя жанр. Адже він має обережно працювати зі свідомістю глядачів, тримати їх у напрузі та вводити в оману, однак все одно постійно підкидувати натяки на реальну сутність подій. Межа між правдою та фантазією у гарних історіях вкрай тонка, а ніяких стабільних методів для якісної реалізації всіх намірів попросту не існує.

Однак актриса Зої Кравітц все одно обрала для свого режисерського дебюту саме психологічний трилер. Проте хвилюватися не треба, адже “Кліпни двічі” / Blink Twice – це блискуче кіно. З цікавими та актуальними думками у сценарії, видатною режисурою та чітким розумінням, які саме емоції воно хоче викликати у глядачів.

Офіціантка Фріда (Наомі Акі) мріє про гарне та розкішне життя, але поки їй доводиться перебиватися брудною квартирою та низькооплачуваною роботою. Однак одного разу вона потрапляє на звану вечерю до мільярдера Слейтера Кінга (Ченнінґ Татум). Дівчині вдається зацікавити мільярдера, завдяки чому вона та її подруга отримають запрошення на приватний острів Кінга. Там вони починають розважатися з алкоголем і наркотиками, не думаючи ні про що. Але острів ховає у собі дещо більше, ніж просто місце для ретріта, а мотиви мільярдера можуть буди максимально далекими від чистих.

“Кліпни двічі” / Blink Twice бере стандартний шаблон взаємодії бідних і багатих людей та працює з ним весь хронометраж. Це дуже заїжджена фабула, з якої у 2024 році здається важко зробити щось оригінальне та цікаве. Занадто багато було сказано з подібною зав’язкою. Тому початок “Кліпни двічі” здається дещо нудним, навіть попри те, що вас з перших же кадрів будуть вводити в оману.

Однак головне досягнення Кравітц як новоявленої режисерки полягає у тому, що навіть з подібного початку вона зуміла зробити не просто адекватну історію, а ще й комплексно, багатошарову та у чомусь навіть філософську. Розкішні декорації острова Кінга поступово набувають все більш погрозливого вигляду. А люди, які здавалися дружніми або хоча б нешкідливими, ховають у собі жахливі помисли. Багатство та розкіш стають призмою, через яку Кравітц вивчає глибини людської душі та монстрів, які там ховаються.

Окремий плюс “Кліпни двічі” / Blink Twice полягає у тому, що до “звичайних” для кіно загроз справа не доходить. У цьому фільмі відсутні монстри, серійні вбивці та жорстокість заради жорстокості. Натомість головна небезпека більш прозаїчна, навіть банальна у своєму злі. Але від того вона стає ще більш моторошною, адже дуже легко знайти її елементи у повсякденному реальному житті. Спойлерити не будемо, але окремо зазначимо, що “Кліпни двічі” – це відчутно жіноче та феміністичне кіно.

Але й тут знімальна команда працює грамотно та не намагається насильно нав’язати вам якісь думки та ідеї. Розвиток подій відчувається органічним, розуміти більше про справжню сутність острова Кінга починаєш разом з головною героїнею. Імерсивність максимальна, навіть монтаж та операторська робота стають черговими інструменти оповідання, які підсилюють вплив історії та її жорстоких моралей на глядачів. Зайвих кадрів і сцен у кіно немає.

Втім, паралельно “Кліпни двічі” / Blink Twice також намагається бути чорною комедією на кшталт “Тіло, тіло, тіло” / Bodies Bodies Bodies та інших “молодіжних” витворів студій на кшталт А24. І в цьому моменті знімальній команді вже не дуже вдається вас розважити. Можливо, подібна ситуація склалася через те, що основна тематика фільму занадто важка та у чомусь навіть огидна. На її тлі всі спроби пожартувати, навіть доволі жорстко та цинічно, здаються непотрібними та натягнутими.

Після титрів вам зовсім не захочеться сміятися та обговорювати “Кліпни двічі” / Blink Twice у якомусь комедійному векторі. Це серйозне кіно, у якому відчуваються навіть фестивальні елементи. Але при цьому воно завжди залишається масовим і доступним для розуміння, що також безсумнівний плюс. Адже розповісти про важкі теми просто та зрозуміло – це не легка задача, для її успішного втілення у життя потрібен неабиякий талант. І у Кравітц все вийшло, тому залишається лише порадіти за режисерку та очікувати її нових робіт.