Killer Frequency: Радіо ніч

Уявіть собі, що ви – радіоведучий у маленькому вигаданому американському містечку Gallows Creek десь наприкінці 1980-х. Ви опинились у провінції нещодавно та суто за збігом обставин. Оскільки ви тут не за власним бажанням, тому й великої цікавості до місцевих новин не маєте. Втім, робота є робота, і попереду – черговий нічний етер, від якого навряд чи варто очікувати чогось особливого. Але насправді він змінить ваше життя.

Ніч, коли відбуваються події Killer Frequency, для Gallows Creek виняткова. У минулому саме в цей день містечко здригнулося від жахливих подій: на його вулиці вийшов маніяк у масці, якого згодом стали називати The Whistling Man (це все через звичку оголошувати про свою появу тихим моторошним свистом). На жаль, не обійшлося без жертв. Ця трагедія закарбувалася в місцевій історії, і шокуючу The Whistling Night – ніч вбивств – стали згадувати щорічно.

Однак, людська пам’ять з часом згладжує травматичні спогади, а увага перемикається на нові проблеми. Тож тепер The Whistling Night для містечка – це переважно привід для пранків та чорних жартів. Очікувано, саме з них починається ваша зміна. Хтось дзвонить у прямий етер та зловісно дихає в трубку, насвистує мелодії, а потім регоче та бере на кпини п’яним голосом…

Це все було б смішно, якби не раптова новина про вбивство шерифа. Обставини нападу незрозумілі. Його помічниця терміново вирушає на допомогу до сусіднього міста, а зайвих рук у поліції Gallows Creek немає. Тому вас просять виступити своєрідною заміною оператора 911. Все одно ви будете в студії біля телефону аж до ранку, тож прийняти можливі термінові повідомлення – не проблема.

Вибору саме тут у героя немає, але є сподівання, що, можливо, ніч мине без додаткових поганих новин. В решті решт треба лише відповідати на дзвінки, та як зазвичай ставити музику й теревенити в мікрофон. Нічого складного, правда? В студії затишно та безпечно. Ваша оптимістична напарниця Пеггі впевнено нагадує правила поведінки в ефірі та нюанси роботи з апаратурою, розповідає цікаві факти з історії Gallows Creek та загалом підбадьорює. Ви впораєтесь!

Але, звісно, все сталося геть не так, як гадалося.

Згідно з правилами жанру доволі швидко з’ясовується, що The Whistling Man знову крокує вулицями містечка. Але хто це? Той самий вбивця, який вирішив нагадати про себе в пам’ятну дату? Чи може під маскою якийсь самозванець? Це вам ще доведеться з’ясувати, але у будь-якому разі загроза – реальна. Як і нові вбивства. Над Gallows Creek згущаються метафоричні хмари, а настрій історії починає швидко змінюватись. І ось замість легковажних розмов та жонглювання вінілом ви вже намагаєтеся врятувати життя чергового гостя етеру, який подзвонив до студії у сподіванні на допомогу.

Геймплей Killer Frequency обставлений тут доволі винахідливо. Ви не можете покинути студію, ви ніколи не бачите співрозмовника, а також цілком залежите від наданого ним опису ситуації. Але ви можете використовувати різні допоміжні знахідки та поради Пеггі, щоб озвучити підказки, які (теоретично) допоможуть втекти від ножа маніяка. Потенційна жертва намагається врятуватися на авто, але загубила ключі? Почекайте хвилинку! Колега мав журнал, де чітко пояснювалось, як запустити двигун за допомогою простої викрутки. Вбивця знайшов розгубленого хлопця серед парку-лабіринту? Не кидайте слухавку! Здається десь в студії ви бачили карту цього парку – вона могла б зорієнтувати, яким саме маршрутом варто спробувати дістатися до виходу.

Killer Frequency доволі майстерно використовує такі обмеження, робить ставку на аудіоскладову та на повну вмикає вашу уяву: адже найчастіше ви саме слухаєте та уявляєте, де знаходяться герої, в якому вони стані, що саме відбувається навколо них. Коли їм вдається втекти, відчуваєш справжнє полегшення, а Пеггі (яку ви постійно бачите за мутним склом сусідньої студійної кімнати) переможно викидає руки в повітря! Коли маніяк все ж таки ловить жертву, і ви чуєте її крики та звуки ножа… Що ж. Це трохи шокує.

Killer Frequency в цілому знає, як тримати правильний ритм. Після насичених епізодів вам дають відпочити та відволіктися. Гра не забуває про прийом comic relief і намагається розрядити ситуацію дотепними жартами чи раптовими придуркуватими дзвінками в студію. Як тільки з’являється відчуття, що герой занадто засидівся біля мікрофона, вам пропонують трохи «розім’яти ноги» та дослідити інші приміщення студії у пошуку підказок чи сюжетної інформації.

Правда, у другій половині історії ця схема трохи дає збій. Тут не так багато ігрових механік, тож геймплейні ситуації починають повторюватись, і виникає відчуття, що гра дещо затягнута. Проте, обов’язкові для сюжетів такого штибу твісти тримають увагу та інтригу до фіналу. Зовсім необов’язково він буде щасливим: всі ключові персонажі (так, і головний герой також) мають шанс загинути. Але страшну таємницю з історії Gallows Creek, навколо якої накручено клубок подій, ви дізнаєтесь у будь-якому разі.

Killer Frequency легко пропустили на тлі інших цьогорічних релізів. Гра вийшла влітку – у традиційно «ледачий» період, а зараз вона губиться поруч з гучними осінніми проєктами-велетнями (і тут обов’язково треба додати, що в воєнних українських реаліях часто не до ігор взагалі). Шкода, бо Killer Frequency – це дійсно незвичний та цікавий мікс адвенчури та інтерактивної радіодрами. Його обов’язково варто спробувати, якщо вам подобаються наративні ігри та/або жахастики (для фанів горорів гра має купу прихованих і не дуже посилань). Ну і звісно, якщо постане питання у що б таке тематичне пограти в прийдешній Геловін – то ось вам відповідь.