Пол Вільям Скотт Андерсон – унікальний режисер. Жоден з його фільмів не вийде назвати хоча б просто "гарним" без якихось умовностей, а переважна більшість робіт так й зовсім знаходиться десь на межі мінімально придатної для перегляду якості. Проте без нового кіно у виробництві він ніколи не сидить. Можливо, комусь з продюсерів та інвесторів сильно подобається його "Крізь горизонт" / Event Horizon, а може, хтось отримує майже збочене задоволення від перегляду всіх екранізацій "Оселі зла" / Resident Evil.
"У загублених землях" / In the Lost Lands – нова робота режисера, яка до того ж є екранізацією одного з оповідань автора "Гри престолів" Джорджа Р. Р. Мартіна. Але най велич письменника вас не бентежить, адже режисер й не думав змінювати власним "стандартам якості". Втім, зайвий раз лаяти фільм чомусь не хочеться, а на тлі сучасних блокбастерів в ньому можна навіть розгледіти якесь очарування.
| Назва | "У загублених землях" / In the Lost Lands |
| Жанр | екшн, вестерн, фентезі |
| Режисер | Пол Вільям Скотт Андерсон |
| У ролях | Мілла Йовович, Дейв Батіста, Арлі Ховер, Амара Окереке, Фрейзер Джеймс та інші |
| Студії | Constantin Film, Spark Productions |
| Хронометраж | 1 година 41 хвилина |
| Рік | 2025 |
| Посилання | IMDb |
Відьма Грей Еліс (Міла Йовович) не відмовляє нікому в їхніх проханнях, достатньо лише заплатити. При цьому вона керується власним світоглядом та намагається не залишати без допомоги знедолених, за що її не дуже люблять. Нове прохання Еліс отримує від самої королеви, яка хоче отримати силу перевертня. Для цього відьма має вирушити у небезпечні Загублені Землі. А її провідником та допомогою стане загадковий мисливець Бойс (Дейв Батіста).
Зазвичай у рецензіях я намагаюся пройтися по головних елементах та особливостях кожного фільму, однак "У загублених землях" / In the Lost Lands потребує дещо іншого підходу. Більш суб’єктивного та застарілого, якщо так можна сказати. Тому давайте одразу: "У загублених землях" – це типовий фільм Пола Андерсона. Це не комплімент і навіть не докір, а просто факт. І якщо ви дивилися хоча б дві частини його "Оселі зла" / Resident Evil, то чудово розумієте, чого очікувати.
Дивний, майже шалений монтаж. Пафосний, але безглуздий екшн. Діалоги, які ніби вигадав підліток-максималіст, який щойно відкрив для себе аніме. Комп’ютерна графіка, у якій навіть частина коня великим планом все одно виглядає жахливо. І ніби знімальна команда чудово розуміє, що CGI – далеко не найсильніший елемент "У загублених землях" / In the Lost Lands, але все одно чомусь пхає сцени зі штучними елементами прямо глядачам під носа. У 2025 році навіть пара людей з iPhone замість камери та базовими навичками в Premiere Pro цілком здатна зробити краще.
Тож якщо кінематограф для вас – це набір технічних та художніх елементів, то краще проходьте повз цієї історії. Однак фільми – це дещо більше, ніж сума окремих їхніх частин. Напівтони, ностальгія, дивний резонанс з вигаданими подіями можуть вплинути на глядача навіть під час перегляду історії на умовні "3 з 10" та подарувати йому гарний настрій та приємно проведений час. "У загублених землях" / In the Lost Lands – саме такий випадок.
Це дуже щире кіно, а щирість завжди здатна завоювати серця. Ймовірно, цьому сприяв той факт, що Міла Йовович – дружина Пола Андерсона. Тому так, він не соромиться виставляти кохану у найкращому світлі. Образ Грей Еліс вийшов доволі цікавим. Брутальність та майже повна всемогутність в ньому поєднуються з цікавими рисами характеру та світоглядом. За це вже варто дякувати першоджерелу Мартіна, однак Андерсон зумів не зіпсувати його та гідно відтворити на великих екранах.
На Дейва Батісту в образі мисливці Бойса також приємно дивитися. Брутальний чоловік з чітким кодексом честі, здатністю самотужки знищити озброєний загін відчутних розмірів – це далеко не новий типаж у популярній культурі, але він все одно працює. Бойс нагадує класичних персонажів вестернів – втім, саме на цей жанр спирається багато що в історії "У загублених землях" / In the Lost Lands.
Мікс з фентезі, постапокаліпсису та вестерну також змушує згадати ще один відомий твір – "Темну вежу" Стівена Кінга. А також її екранізацію 2017 року, яка виявилася абсолютним непорозумінням та жахливим в усіх аспектах шматком кінострічки. Так ось, "У загублених землях" як адаптація письмового твору працює набагато краще. Ймовірно через той факт, що першоджерело було не великим циклом, а відносно компактною оповіддю, але все ж.
"У загублених землях" / In the Lost Lands неможливо оцінювати обʼєктивно, адже тоді все буде зрозуміло з першого ж трейлеру та без зайвих слів. Однак на субʼєктивному рівні фільм здатен подарувати на диво широкий спектр емоцій. На цьому моменті починаєш замислюватися: може, магія режисури Пола Андерсона полягає якраз у цьому бажанні додивитися до кінця навіть відверто погані фільми, а потім ще й похвалили їх хоча б разочок? Але одне можна сказати точно.
Це точно краще, ніж більша частина оригінальних фільмів Netflix. І у світі, де кінематограф поступово перетворюється на потоковий контент, "У загублених землях" / In the Lost Lands все ще виглядає мистецтвом від людей, яким справді не все одно щодо роботи знімальної групи та напрямку розвитку кіноіндустрію у цілому.