Headquarters: World War II – XCOM з танками

“Давненько не брав я до рук шашок!”. В сенсі давненько я не грав у варгейми. Звісно ж, у 1990-ті, коли у варгейми грали здається геть усі, я теж приділив належну увагу Panzer General (1994), Allied General (1995) та Fantasy General (1996), Battleground: Bulge-Ardennes (1995) та Close Combat (1995), але пізніше в ігри цього жанру вже майже не грав. Варгейми майже не розвивалися, особливо з погляду графіки, і завжди були цікавіші та ефектніші ігри, пришов час 3D, шутерів та RTS. Але для Headquarters: World War II я зробив виключення. По-перше, це українська гра, по-друге, вона виглядає насправді дуже сучасно як для варгейма.

Варгеймять усі

Так склалося, що в Україні люблять варгейми, особливо геймери старшого покоління. Можливо це спадок 1990-х, коли саме варгейми були одними з перших ігор, які добралися до наших просторів, можливо любов до воєнної історії та складних ігор, але так було.

В Україні навіть зараз розробляють варгейми і непогані. Україно-шведська Game Labs надає перевагу часам американської революції та кораблям. Харківська Graviteam, яка була створена ще на початку 2000-х – подіям Другої світової на теренах України, хоча для Graviteam Tactics: Mius-Front є і DLC про збройні конфлікти 1960-1980-хх років. Київська Starni Games відома завдяки серії ігор Strategic Mind, до якої входять п’ять проєктів. Останній з них, Strategic Mind: Spirit of Liberty вийшов у серпні 2023 року і присвячений боротьбі фінського народу за незалежність, і в цій грі дуже багато паралелей з подіями поточної російсько-української війни.

Strategic Mind: Spirit of Liberty розроблялась паралельно з Headquarters: World War II тому процес трохи затягнувся. Ігрові механіки саме серії Strategic Mind дизайнери Starni Games і використовують у Headquarters: World War II, але тут вони адаптовані зі стратегічного рівня на тактичний.

XCOM з танками

Тобто якщо в Strategic Mind ви керуєте умовно бригадами, полками, дивізіонами та кораблями, то в Headquarters йдеться про окремі відділення та танки. Тож і операції тут не уся висадка в Нормандії за одну місію, а захопленнях окремих містечок, портів та позицій.

Відповідно тут під вашим безпосереднім керівництвом лише піхота, танки та артилерія, авіацію та артпідтримку з кораблів флоту можна хіба що замовити та і те в дуже обмежених обсягах. Крім того, на тактичному рівні немає сенсу реалізовувати систему постачання, морські хаби та логістичні вузли, бої тут тривають умовні декілька годин і вважається що набоїв та палива вистачає.

Для людини, не дуже знайомої з жанром варгеймів простіше за все описати Headquarters: World War II як XCOM з танками. Юніти діють в умовах міської забудови, мапи невеликі, туман війни, укріплення, засідки та вогонь у відповідь відіграють у грі дуже велику роль. На відміну від підрозділів в Strategic Mind бронетехніка тут має різне лобове, бортове та заднє бронювання, що впливає на пробиття. Розстрілювати танки з кулеметів немає сенсу, а ось закидати зблизька гранатами – саме те.

Дуже важливу роль відіграє розвідка. В Headquarters не треба переводити війська в режим нагляду, вони роблять це автоматично наприкінці ходу, тож перший, хто потрапить у зону відповідальності прихованого підрозділу супротивника, гарантовано “відгрібає”. А враховуючи щільну забудову, численні посадки та використання димів все стає ще цікавіше.

Традиційна для варгеймів система каміння – ножиці – папір тут, звісно ж, працює, як і врахування зон вогню та огляду, висот тощо. І треба враховувати що гарно влаштована протитанкова гармата може прострілювати майже половину мапи.

За одежею зустрічають

Як ми зауважили на початку, жанр варгеймів не дуже розвинувся з 1990-х років, особливо у тому, що стосується графіки у покрокових іграх цього плану. Та що там, деякі варгейми й досі використовують 2D графіку та умовні позначки підрозділів на топографічній мапі. Що ж, Headquarters: World War II – це явний крок уперед. І хоча розробники зі Starni Games використовували Unreal Engine й у попередніх своїх проєктах, тут йдеться дійсно про новий рівень.

Повне 3D, реалістичні моделі техніки та підрозділів, гарна анімація, увага до деталей. Наприклад, при кінематографічному повторі пострілу можна побачити як танк повертає башту, фокус зміщується на ціль, даючи роздивитися прилеглі вулиці, будинки тощо. Якщо камери опустити на максимальне наближення та вимкнути інтерфейс, можна побачити столики у французьких кав’ярнях, з пляшками на них, вивіски крамниць, пропагандистські плакати на стінах, білизну що сушиться на мотузках у дворах, мішки картоплі, глеки та садове приладдя. Це вже рівень якихось Company of Heroes 3 та World of Tanks і це насправді дуже приємно.

При цьому, якщо камеру підняти вгору, то у вас буде майже звичний тактичний огляд, який, звісно ж, зручніший для керування підрозділами.

Знову Нормандія

Операція “Оверлорд”, тобто висадка військ Антигітлерівської коаліції в Нормандії – це найскладніша, найефективніша та найвідоміша операція в історії війн, тож не дивно що для Headquarters: World War II, яка схоже замислюється як перша гра нової серії, автори вибрали саме цю операцію.

З одного боку це гарно і має підняти продажі, з іншого… ну ми всі вже трохи втомилися від Нормандії, про яку написано, знято та створено безліч творів, у тому числі й ігор. Навіть власна гра Starni Games, Strategic Mind: Fight for Freedom розпочинається саме з висадки в Нормандії, звісно ж з керуванням на стратегічному рівні.

У Headquarters: World War II три кампанії, за США, Велику Британію та Німеччину. У кожній по 9 місій, приблизно на годину кожна. США оперує здебільшого танками, Велика Британія робить ставку на піхоту та командос, місії кампанії за Німеччину мають зворотні до деяких місій США та Великої Британії цілі та відбуваються на тих самих мапах. На відміну від серії Strategic Mind альтернативних кампаній тут немає.

Як і в Strategic Mind в цій грі у вас теж є війська, які пройдуть з вами усю кампанію, які отримують досвід, покращення, до яких можуть бути прив’язні герої зі своїми властивостями. Крім того, ви можете додати до піхоти транспорт, у тому числі досить корисні бронетранспортери, або взагалі відмовитися від одного підрозділу на користь іншого, “купивши” його за бали перемоги.

У грі звісно ж є і мультиплеєр, але я не спробував його, тож оцінювати не беруся.

Війна не змінюється

Headquarters: World War II гарна гра. На відміну від інших варгеймів вона досить проста в освоєнні, але достатньо складна, щоб отримувати задоволення від перемоги. Вона в черговий раз демонструє, що бої в містах – це жах для тих, хто штурмує; що атакувати украплені позиції без артпідготовки, підтримки авіації та ретельної розвідки – це самогубство; що війна без втрат не буває. І що в реальному житті, на відміну від гри, немає кнопок Save/Load та моментального поповнення особового складу.

У будь-якому разі Headquarters: World War II це дійсно гарна гра, хоча її продажі не можна назвати феноменальними, попри підтримку самої Slitherine Software, яка виступає видавцем Headquarters і контролює зараз здається 80+% світового ринку варгеймів. Тож, якщо вам подобаються складні стратегічні ігри, які вимагають уважності та обережності – підтримуйте Starni Games, тим більше що Headquarters: World War II має гарну українську локалізацію.

А там, чого на світі не буває, може колись ми й отримаємо Headquarters: Battle for Ukraine 1917–1921, Headquarters: Battle for Ukraine 1939–1956 та Headquarters: Battle for Ukraine 2014–2024. Усі інструменти для цього у Starni Games насправді є.