Потужна платформа та чат з ШІ в налаштуваннях: огляд ігрового ноутбука GIGABYTE AORUS Master 16

Ігрові ноутбуки, окрім первинної мети забезпечення якнайліпшого ігрового процесу, вже давно вийшли за рамки простої продуктивності. Тепер вони мусять не відставати від трендів цікавої зовнішності, постійно поліпшувати супутні складники, бути зручними й… так чи інакше долучати до робочого процесу штучний інтелект. Звісно, найкраще це вдається топовим пропозиціям виробників. І там знаходиться чимало цікавих моментів та деталей, вартих уваги. В сьогоднішньому огляді ми детальніше поговоримо про особливості та можливості однієї з топових новинок від GIGABYTE — AORUS Master 16.

Характеристики AORUS Master 16

Комплектація

У випадку з AORUS Master 16 виробник передбачає стандартну комплектацію для більшості ноутбуків, тому сам пристрій супроводжує лише блок живлення відповідної потужності. Також в коробці можна знайти фірмовий набір стікерів.

Поціновувачі стилістичної відповідності аксесуарів все ще зможуть знайти у магазині виробника миші, клавіатури, гарнітури, ігрові крісла тощо. Звісно, вже наявні чи просто сторонні ґаджети без проблем підійдуть. А тим потенційним власникам, які не планують використовувати цю модель стаціонарно, знадобиться рюкзак для великих ноутбуків, й бажано з додатковим захистом. Такий точно не завадив би в комплекті.

Дизайн та зручність використання

Новий AORUS Master 16 має чимало схожих елементів від своїх попередників. Точніше, таке шасі ми зустрічали раніше і знайомі з брендом геймери точно вгадають новинку навіть без погляду на логотип. І шасі все ще вдале. Зовнішність нової моделі точно вказує на її походження, має свої стилістичні відмінності та загалом відповідає ігровому класу. І вирізнятися з маси звичайних ноутбуків ігровим моделям все ще чудово вдається.

Колір корпусу назвали Dark Tide — певна варіація темно-синього. Він має доволі приємний вигляд на фоні черги чорних корпусів. Цікавинкою стане покриття верхньої кришки дисплейного блока. Металева поверхня під кутом відображає наче об’ємні хвилі та легкий "перламутровий" ефект (нагадує окремі варіанти фарбування автівок). Незвичний акцент, який приємно побачити при певних умовах освітлення. Звісно, на практичне використання це не впливає, але оригінальності все ж додає.

Звичайно, "обов’язкові" атрибути дизайну також на місці. До RGB-підсвічування клавіатури додаються дві світлові зони попереду та позаду, а також логотип. Все це не настільки яскраве, щоб заважати працювати чи грати. А в простіших за ігровий режим, система може автоматично переводити підсвічування у нейтральний білий колір. До цього додаються прозорі клавіші WSAD+QER, стилізовані прорізи охолодження, та логотипи не лише на корпусі, а й з проєкцією такого позаду ноутбука. Користувач цього, зрозуміло, практично не бачить, але момент цікавий та незвичний.

Приємний момент очікує на тих користувачів, які не люблять мерехтіння статусних індикаторів. Так, вони тут є, ще й розташовані попереду. Але в налаштуваннях є можливість вимкнути їх, після чого вони практично не помітні та точно не даватимуть про себе знати.

Нижня частина також має масивні прорізи вентиляції з такою ж стилістикою, як і на верхній частині топкейсу. Заразом тут є великі ніжки для фіксації на місці та створення простору для захоплення повітря. Дві з них влаштовані таким чином, щоб додатково розділяти вихід та вхід повітря, що також має допомагати ефективності охолодження.

Втім, незручніших особливостей подібних моделей це не скасовує. Корпус, як в усіх таких випадках, не з худеньких. З габаритами 357×254×23-29,9 мм та вагою приблизно 2,5 кг, це і не найбільший з ігрових ноутбуків, але й не найменший. Це стандартна "плата" за продуктивність та інші надбання, які є з таким ноутбуком. Знову ж, навряд покупці подібних моделей не готові до таких особливостей, адже найпродуктивніші ноутбуки майже не асоціюються зі зручністю транспортування.

Якщо пригадати попередника, то ідеї зв’язку дизайну ноутбука зі спортивними авто тут продовжили. Масштабні оновлення автівок відбуваються раз на декілька років, але певні деталі мінімально оновлюють частіше. Так саме й тут. В користуванні новинка майже не передбачає нічого нового. Не враховуючи вагу та габарити, суттєвих промахів тут немає. Проте цікавіші оновлення є далі, які будуть буквально помітніші.

Дисплей

Мінімальна зміна габаритів та цифра в назві підкажуть, що AORUS Master 16 відповідно має 16-дюймовий дисплей. Роздільну здатність та співвідношення сторін не чіпали, залишивши 2560×1600 пікселів та 16:10. Подібний стандарт добре закріпився та є хорошим варіантом для ігор та інших завдань. Помітних змін з рамками не відбулося, але й це не головне для цієї моделі.

Цього ж разу суттєво оновилася матриця. IPS в 16-дюймовій опції замінили на OLED. Власне, таку зміну важко не помітити. Й особливо це відчутно, очевидно, з темними сценами. Та й насиченості зображенню також суттєво додалося, разом з повним охопленням колірного простору DCI-P3, а не лише sRGB. Виробник не передбачає налаштувань зображення, але й на мій суб’єктивний погляд такі в принципі не потрібні переважній більшості користувачів. Картинка дуже ефектна та навряд хтось залишиться незадоволеним (хіба що є якісь "особисті рахунки" з OLED).

Разом із цим екран збільшив частоту оновлення зображення до 240 Гц. Й хоча складно сказати, що 165 не вистачало, в деяких випадках це все ж буде непоганим апгрейдом. Тим паче нова комплектація "заліза" дозволить, наприклад, отримати понад 165 FPS в CS 2, а в змагальних шутерах це все-таки важливий критерій.

Проте нова матриця додала мінімальних незручностей, адже її покриття глянцеве. Таким чином за деяких умов освітлення та під певними кутами можна отримати помітні відблиски. З максимальною яскравістю на рівні 500 кд/м² частину з них все ж можна "побороти". Однак не завжди повністю, та, звісно, не на зовсім темних місцях зображення. Працюючи у приміщенні я б не сказав, що для мене це було проблемою. Але у кожного користувача свій власний кейс використання, тож на такий момент варто зважати.

Порти

Використання мінімально оновленого зовні шасі не принесло змін у розташування портів. Таким чином зліва є роз’єм живлення, Ethernet, HDMI 2.1, USB-A 3.2 Gen2, й оновлений Thunderbolt 5 (DP 2.1, PD 3.0). З іншої сторони розташували ще один USB-A 3.2 Gen2, Thunderbolt 4 (DP 1.4, PD 3.0), зчитувач microSD та комбінований 3,5-міліметровий Jack.

В моєму випадку хотілося б мати ще один USB-A, але загалом не критичний момент. Також під’єднані справа пристрої можуть мінімально заважати миші. Але, знову ж, просто справа звички. Та й всі порти з незручними дротами все ж знаходяться зліва.

Безпека

Для підтримки Windows Hello вебкамеру доповнено, як і минулого разу, ІЧ-датчиком. Сканера відбитків пальців цій моделі не додали. Але в актуальних умовах зайвим він не став би. Й хоча переважно зі скануванням обличчя проблем немає, за певних обставин роботи з’явилися нюанси.

Річ у тім, що з оновленими вимогами Windows такий метод розблокування перестає працювати в умовах недостатнього освітлення. Тобто, наприклад, якщо в кімнаті ввечері горить лише пара настільних ламп, цього вже може бути недостатньо для системи. Влітку це, звісно, не так відчувається проблемою. Проте в зимовий період, скоріше за все, прихильникам приглушеного світла доведеться вводити паролі частіше (якщо чергове оновлення Windows не поверне все на свої місця).

Додатково камера допоможе з парою функцій приватності. Відповідні налаштування — AI Privacy — зможуть зменшити яскравість дисплея чи заблокувати систему, якщо користувач відійшов від ноутбука. Теж саме може відбутися, якщо хтось поруч заглядатиме в екран, або ж про це можна отримати сповіщення. Не дуже стандартні можливості, як для ігрових моделей, але комусь можуть стати у пригоді. Але варто врахувати, що у такому випадку камера буде постійно працювати.

Клавіатура та трекпад

Дуже мінімальних апдейтів зазнала і клавіатура. Тепер вона має окрему клавішу виклику фірмової утиліти (її теж оновили, але про це трохи згодом), яка зайняла місце PrtSc. Але серед іншого змін немає. Все ще є візуально виділені ігрові клавіші, три зони підсвічування, не дуже гучні механізми з ходом в 1,7 мм тощо. Для шанувальників клавіатур без NUM-блоку ця має непогано підійти.

Пара моментів, до яких все ж потрібно мінімально адаптуватися, це (вже традиційно для подібних моделей не лише AORUS) навігаційні клавіші, які щільно "вмонтовані" поруч з іншими, а також блок з Home, PgUp, PgDn та End. Добре, що останні все ж є, проте вони залишаються на краю та поки руки не запам’ятають їх розміщення, трапляються промахи (наприклад, можна влучити в Home замість Backspace, які на одному рівні). Після швидкої адаптації з текстом працювати було приємно, а з іграми тим паче.

З розміщенням та розміром тракпада очікувано обійшлося без змін. Він все ще знаходиться по центру топкейса та займає площу у приблизно 135×90 мм. Якщо він комусь заважатиме, хоткей для його вимкнення на час ігор є. Проте мені такий не знадобився. Як і не сильно була потрібна миша під час звичайної роботи. У сенсора не помічено проблем з позиціюванням чи розпізнаванням стандартних жестів Windows.

Тож загалом, навіть маючи свої певні особливості (що переважно стосується саме клавіатури), маніпулятори AORUS Master 16 не підведуть. Якщо власник не є палким шанувальником виключно механічних клавіатур, то працювати прямо з лептопа все ж буде зручно.

Камера та звук

AORUS Master 16 також має стандартну на сьогодні 2-мегапіксельну вебкамеру, якої вистачить для передачі відео роздільної здатності Full HD. Як і у більшості випадків, це доволі непоганий варіант для онлайн-зустрічей, ще й склалося враже, що кут захвату зображення тут трошки ширший за звичайні.

Вмонтовані мікрофони теж працюють за загальним сценарієм. Вони так само чуттєві до найдрібніших звуків, проте виробник додає шумопоглинання, яке за допомогою штучного інтелекту дозволяє позбутися усіх зайвих звуків, окрім голосу. Не новий "трюк" на сьогодні, але працює чудово й дозволить в певних випадках обійтися без гарнітури чи зовнішнього мікрофона (хоча для ігор це буде значно ліпшою опцією).

Динаміків стало чотири. Вони не є сильною чи слабкою стороною моделі. Гучності та якості цілком вистачатиме для подкастів, онлайн-спілкування, серіалів тощо. Проте для прослуховування музики все ж трошки не вистачає баса та "об’єму". Втім, враховуючи, що на робочому місці геймера скоріше за все є зовнішні колонки та відповідна гарнітура для ігор, це не створить незручностей.

Та й насправді складно сказати, що в цій категорії є багато конкурентів, які мають суттєво кращий звук. На жаль, попри доволі великі топкейси, які могли б вмістити ліпші динаміки, слабуваті баси залишаються спільним недопрацюванням для переважної більшості лептопів навіть ігрового класу.

Продуктивність та ПЗ

Цього року модель AORUS Master 16 має не лише оновлену назву та апгрейди зображення, а ще й нові чипи. В усіх комплектаціях встановлюється 24-ядерний процесор Intel Core Ultra 9 275HX (8 потужних ядер до 5,4 ГГц, 16 енергоощадних ядер до 4,6 ГГц, 24 потоки, 36 МБ кеш) з вбудованим NPU Intel AI Boost (13 TOPS), ще і є можливість апгрейду постійної та оперативної пам’яті, що може бути актуальним для власників початкових комплектацій.

Надалі варіанти розділяє графічний прискорювач, де надаються опції серед NVIDIA GeForce RTX 5070Ti, 5080 та 5090. Тестова модель є «золотою серединкою» з NVIDIA GeForce RTX 5080 (16 ГБ GDDR7, до 1 902 МГц, 1 334 TOPS, до 175 Вт), 32 ГБ DDR5-5600 та терабайтним накопичувачем. Останнього може бути замало для затятих геймерів, проте другий слот у такому випадку стане у пригоді.

Незалежно від інших опцій, всі моделі мають підтримку Wi-Fi 7, Bluetooth 5.4, а також можливість гігабітного дротового під’єднання. Тож зі зв’язком та бездротовими аксесуарами проблем не буде.

Для такої комплектації результати бенчмарків можуть мінімально відставати від схожих варіантів конкурентів, але показники все ще дуже непогані. Навряд найближчим часом власник відчує якусь нестачу продуктивності не лише в іграх, але й творчих завданнях. Банальні робочі процеси чи навчання — поготів під силу такому ноутбуку.

Куди цікавішими виявилися ігрові бенчмарки, де якраз суттєвих відставань немає навіть з найвищими налаштуваннями графіки та нативною роздільною здатністю дисплея. Трошки понизивши якість можна навіть отримати близький до частоти оновлення матриці показник FPS в, наприклад, CS 2. Тому геймери та покупці з «важкими» завданнями мають залишитися задоволені продуктивністю. Звісно, якщо немає специфічних вимог до кількості оперативної чи відеопам’яті.

Заразом система охолодження добре себе показала. Windforce Infinity EX передбачає два вентилятори, власну систему розподілу повітря, випарну камеру тощо. До того ж холодне повітря додатково направляється під клавіатуру, щоб не нагрівати основні робочі місця (як-от зону WSAD). Довгі ігрові сесії охолодженню під силу. Тести стабільності також обійшлися без перегріву та троттлінгу, що додає AORUS Master 16 впевненості. Хоча, зрозуміло, на високих чи максимальних обертах куллери гучні.

Якщо ж навпаки, перемкнути все в режим максимального енергоощадження, то "залишків" продуктивності з легкістю стане для простої роботи чи перегляду фільмів. Традиційно для подібних систем, перехід між такими сценаріями роботи практично "безшовний", тобто користувач не має відчути якихось сповільнень незалежно від під’єднаного живлення чи зміни режимів продуктивності та роботи дискретної графіки. Втім, звісно, для вибагливих завдань та ігор все ж доведеться знайти розетку.

І, власне, про ШІ, який згадувався у заголовку. На заміну GIGABYTE CONTROL CENTER прийшов новий застосунок GiMATE. Окрім зміни тих самих режимів продуктивності та системних налаштувань, він має цікаву особливість: вмонтованого чат-бота, який має допомогти, наприклад, підібрати потрібний режим під поточну роботу. Йому можна сказати, що ви плануєте онлайн-зустріч, і він встановить режим Online Meeting Mode. Після чого сказати, що плануєте грати, й відповідно активується Game Mode. Правда не сказав би, що для подібних рутинних речей це необхідно. Все ж неочікуваний варіант використання ШІ, та доволі цікавий.

Для тих користувачів, які пам’ятають, що свого часу в GIGABYTE CONTROL CENTER серед іншого вмонтували й Stable Diffusion, тепер буде окремий застосунок GiMATE Creator. Туди також можна прикрутити його різні версії, або ж, наприклад, Flux. Але фанам генеративного ШІ ніщо не забороняє скористатися й іншими опціями.

Автономність

AORUS Master 16, продовжуючи традиції попередників, також має акумулятор ємністю 99 Вт•год. В синтетичних тестах такого вистачило на 8 годин 26 хвилин для офісного випробування, та понад півтори години ігрового. Проте в реальному використанні все буде залежати від поточної роботи, встановленого рівня яскравості тощо. Так, для прикладу, стандартне двогодинне кіно може вартувати майже третини заряду. Але так, для ігрового ноутбука це непоганий показник.

Також я майже впевнений, що від блока живлення такий ноутбук далеко опинятися не буде. Фірмовий варіант не з найбільших, як для ігрової моделі, та має потужність у 330 Вт. За перші пів години заряджання "порожній" батареї вдасться відновити 50% заряду, а загалом на "повний бак" знадобилося трохи менше як півтори години. Звісно, опційно можна заряджати лептоп через USB-C.

Купити ноутбук AORUS Master 16 – ціна в Києві, Львові, Дніпрі, Харкові, Хмельницькому, Тернополі та Одесі | Інтернет-магазин TELEMART.UA