Devil May Cry можна по праву назвати однією з найстильніших ігрових серій в історії. Пригоди Данте та його знайомих, яким треба винищувати демонів та розбиратися із сімейними чварами, давно застовпили собі місце у сучасній попкультурі. Тому Devil May Cry – це не тільки відеоігри, а ще й інші медіа, серед яких є, наприклад, манга, книги та аніме Devil May Cry: The Animated Series від відомої студії Madhouse, яка подарувала нам "Зошит смерті" / Death Note та "Монстра" / Monstrer.
А у 2025 році настала черга Netflix продемонструвати, що сервіс здатен зробити з відомою серією Capcom. Процесом керував Аді Шанкар, який встиг прославитися завдяки вдалій анімаційній адаптації "Каслванії" / Castlevania, а далі планує перетворити на мультсеріали такі ігри як Assassin's Creed, Hyper Light Drifter та PUBG. В його талантах та щирій пристрасті до відеоігор ніхто не сумнівається, тому на Devil May Cry від Netflix покладали великі надії. У цілому всі вони виправдались. Це чудовий атракціон з сильними вкрапленнями драми, який при цьому, на жаль, не позбавлений недоліків і дивних моментів.
| Назва | “Диявол може плакати" / Devil May Cry |
| Жанр | екшн, комедія, драма |
| Режисер | Аді Шанкар, Алекс Ларсен |
| Ролі озвучували | Джонні Йонг Босх, Кевін Конрой, Скаут Тейлор-Комптон, Хун Лі, Роббі Деймонд та інші |
| Канал | Netflix |
| Епізодів | 8 |
| Рік | 2025 |
| Посилання | IMDb |
У новій екранізації Данте займається підпільним знищенням демонів вже декілька років. Замовлення він бере в основному від знайомого Енцо Феріно, не дуже надійного, який до того ж занадто любить гроші, однак відчуває до Данте щось схоже на батьківську прив'язаність. Головний герой не знає про справжню власну сутність, однак береже медальйон, який подарувала йому в дитинстві мати. Коли на Данте починають полювати мисливці та найманці, а загадковий Білий Кролик погрожує владі США з’єднати світи людей та монстрів, ситуація стає критичною. Тепер Данте доведеться розібратися з усіма негараздами та внутрішніми сумнівами, а його неочікуваним союзником може стати спеціальний агент Мері Енн Аркхем. Втім, головний герой не зраджує власну легковажність та кличе дівчину просто Леді.
Devil May Cry від Netflix з перших же кадрів дає зрозуміти, що шоу поважає фанатські почуття та готове постійно тиснути на них все новими та новими елементами. Мультсеріал орієнтується не тільки на ігри, а ще й на мангу та аніме Devil May Cry: The Animated Series. Знайшлося місце і для цікавіших посилань: в одному моменті персонажі згадують Раккун-Сіті, з якого почалася серія Resident Evil, а додатково можна побачити фігурку з Mega Man та ігровий автомат зі Street Fighter II. Фанати відеоігор точно будуть у захваті, деякі референси потребують доволі глибокого знання ігрової індустрії та франшизи Devil May Cry.
Однак не треба вважати, що сторонній людині, для якої Данте – це в першу чергу автор "Божественної комедії", все в Devil May Cry від Netflix буде не зрозуміло. Шоу побудовано таким чином, щоб задовольнити всіх глядачів. Тому пояснення міфології та особливостей сетингу в сюжеті присутні та реалізовані обережно, щоб не перетворюватися на нудну експозицію. Ситуації допомагає і той факт, що Данте ще не встиг сильно просунутися на обраному "кар’єрному шляху", тому в його житті не так багато знайомих та знакових подій. Тож шоу цілком може стати гарною точкою знайомства зі світом Devil May Cry.
Нюанс ще й у тому, що кожна гра серії – це адреналіновий action, а сюжет, нехай і залишається непоганим, завжди трошки у тіні. Netflix не забуває про головні особливості гри, тому яскравих боїв з демонами в шоу вистачає. Але при цьому автори в першу чергу намагаються розповісти цікаву та навіть трохи нестандарту історію. І на моменті усвідомлення цього факту починаються шорсткості.
У Devil May Cry від Netflix присутні проблеми з темпом оповідання. Через це перші дві серії – це доволі затягнутий вступ, а шоста взагалі ніби взята з якогось іншого шоу. Такій думці сприяє й змінений візуальний стиль епізоду. А ще шоу ніби більше фокусується на Леді та головному злодії, а Данте залишаються майже виключно битви без особливого сценарного розвитку та зростання образу. Попередня анімаційна адаптація впоралася з образом головного героя відчутно краще.
Історія Devil May Cry на початку здається доволі стандартною, але у випадку цього конкретного шоу це не мінус. Бо сюжет ніби просто закидає Данте та Леді у все більш критичні ситуації, щоб ми мали змогу подивитися, як вони з них виплутаються. Але у другій половині знайшлося місце і для провокаційних та приголомшливих сцен. Навіть думка "не все так однозначно" закралася у сценарій, що, якщо чесно, трохи дратує. Втім, історію не можна записати у стовідсоткові мінуси, адже її сприйняття залежить від світогляду кожного окремо взятого глядача.
Devil May Cry як серія ігор завжди була ще й візуальною феєрією, в якій все сяє та мерехтить, і адаптація від Netflix намагається відповідати канонам. За анімацією можна побачити, як Studio Mir еволюціонує, при цьому залишаючись вірною обраному стилю. Дивитися на Devil May Cry приємно, в шоу дуже багато моментів, для яких вочевидь черпали натхнення з live-action кінематографу та аніме. На жаль, ситуація значно погіршується, коли починаються 3D-моменти. Динаміка у них значно просідає, як і кількість деталей, тому дивитися на них виходить скоріше в очікуванні повернення до 2D. Додатково серіалу не вистачає "готичності" у дизайні, яка була завжди присутня в іграх, якщо не брати до уваги спінофи. Так, навіть у Devil May Cry V з його деревом як основною локацією.
Ще один неоднозначний момент – музика. Музичні смаки – це вічна тема для суперечок, тому занадто сильно занурюватися в неї не будемо. Наявність серед саундтреку Limp Bizkit, Rage Against the Machin, Papa Roach та Evanescence точно стане для когось приємним елементом, але особисто мені музика здалася застарілою то трохи "не в тему". Оригінальні бойові теми з ігор виграють в усьому. А ще автори шоу чомусь вирішили взяти декілька музичних тем з ігор та створити ремікси, які втратили весь шарм першоджерела.
Але навіть при всіх недоліках Devil May Cry від Netflix вміє приковувати увагу. В мультсеріалі достатньо яскравих битв, цікавих моментів, незвичайних дизайнів, – особливо головного злодія, за яким хочеться спостерігати особливо пильно всі вісім епізодів, – та сюжетних поворотів, щоб його захотілося подивитися за один захід. Так, якихось надзвичайних емоцій він не викликає, але й фанатські та глядацькі серця точно потішить.
А в фіналі змусить з новими силами чекати на другий сезон, адже там нас очікує повернення головного улюбленця публіки. І вже не так важливо, що це буде частково екранізація Devil May Cry 2, яку вважають найгіршою частиною серію.