Як один мільярдер на Марс літав і що з цього вийшло. Огляд шутера Deadzone: Rogue

Deadzone: Rogue – це Returnal без зайвого пафосу та астрономічних бюджетів, зате з потужним вайбом шутерів 1990-х років. І це гарна гра. А тепер трохи подробиць.

Щоб не було непорозумінь, ще раз повторимо, Deadzone: Rogue – це roguelike шутер, тож сюжет тут хоч і є, але повністю він розкривається лише після багаторазового проходження одних і тих самих місій. Їх тут вистачає, але все одно, вмирати та починати заново прийдеться не раз і у тих самих локаціях.

Події гри відбуваються на кораблі ISS-X, який мільярдер та великий CEO Еліас Найт, звісно ж з позначкою сертифікатом біля свого прізвища у корабельній соціальній мережі, відправив для колонізації Марсу. CEO наполягає, що усі на борту корабля мають щоденно постити в корабельну мережу SIG, а хто цього не робить, буде звільнений. Так, Prophecy Games, ми зрозуміли кого ви мали на увазі. Ми його теж не любимо.

Звісно ж, все пішло не за планом. Ви прокидаєтесь після анабіозу в невеличкій каюті десь у нетрях корабля. У руці пістолет, у думках – бажання з'ясувати що тут сталося. Тож уперед знищувати орди андроїдів та мутантів, шукати логи, помирати та починати все з початку. Щось мені це нагадує.

Насправді Deadzone: Rogue – це такий собі багатошаровий омаж багатьом іграм 1990-х років. Дизайн деяких монстрів напряму відсилає нас до класичного DOOM, сюжет схоже запозичений в іншої популярної гри про мутантів та суперкомп'ютер на космічному кораблі (так, нещодавно виходив її ремейк), кольорова градація зброї/броні – білий, зелений, синій, пурпурний, золотий – з класичного ж Diablo.

Як ми вже казали, Deadzone: Rogue – це roguelike шутер на 1-4 гравців. Тож вас чекає подорож 20-30 невеликими рівнями коридорами / аренами, на яких треба знищити усіх ворогів, зібрати корисний різнокольоровий лут та отримати покращення навичок, або предмет, що дає якийсь бонус. Повторити 20-30 разів.

У грі лише три великі основні сюжетні місії (останню додали з релізом версії 1.0 п'ять днів тому), але не намагайтеся пройти їх нахрапом, навряд чи вийде. Краще відволіктися на додаткові місії, у яких можна отримати ресурси для прокачки параметрів, що зберігаються між забігами, додаткові базові білди та шкіри для зброї. Але головне – це досвід, бо в цих додаткових місіях вас змушують воювати з конкретними білдами, з конкретною зброєю, це допомагає краще зрозуміти як працює ця гра і як підібрати комбінацію саме під ваш стиль бою.

І ось цих комбінацій тут реально безліч. На першому рівні все начебто просто. Вміння, додаткові вміння, префікси, афікс та елементарні пошкодження зброї. На другому рівні відкриваються предмети суперякості, які впливають на геймплей. На третьому з'являється синергія між вміннями та предметами.

Розбиратися в усьому цьому, шукати власний білд та зброю не менш цікаво, ніж відстрілювати самих монстрів. Після десятку забігів я обрав для себе посилений щит, холодну зброю (вбивство дає тимчасову невидимість), та посилення стихійних ефектів. Працює непогано.

Але головне блюдо в Deadzone: Rogue – це звісно ж стрільба. І вона, по-перше, гарна, по-друге, дуже ностальгійна. Наче перенісся в 1990-ті та вперше проходиш DOOM. Є тут щось від бумер-шутерів, але і сучасні ігрові механіки не забуті. Грати приємно й ось цей принцип "ще п'ять рівнів – та спати", тут працює, а це, як на мене, один з найбільших компліментів для гри.

Щодо сюжету. Вже наприкінці першого рівня ви зрозумієте, до чого тут все йде. Ба більше, можливо навіть згадаєте гру, на яку автори рівнялися. Проте, навіть знаючи що чекає вас попереду, читати нові логі, які з'являються в основних та додаткових місіях, цікаво. Тут вистачає сатири, як на одну конкретну людину, так і на деякі сучасні явища, наприклад, на так званих інфлюєнсерів.

Щодо графіки та технічної сторони гри. Deadzone: Rogue неможна назвати найдетальнішою та найсучаснішою грою. В коридорах ISS-X не вистачає дрібних предметів та деталей та й графіка трохи простувата, проте, у фрагменті, який покажуть після фінальних титрів, графіка набагато краща, плюс є відкритий простір. І так, це такий собі заділ на сиквел, який, я сподіваюся, все ж таки станеться.

Я грав на потужному ігровому ноутбуці ACER Predator Helios 18 PH18-73 Abyssal Black, за що окрема подяка компанії Acer, яка виручила мене з ігровою системою на час ремонту мого власного ПК. При максимальних налаштуваннях графіки, а це і трасування променів, і об'ємне освітлення, і DLAA згладжування, у 2560×1440 система видавала стабільні 75+ кадрів. Глюків я не бачив, хоча розробники не рекомендують використовувати останні драйвери NVIDIA, але в мене стояли саме вони.

Це досить несподівано, але в Deadzone: Rogue є українська локалізація. Спочатку я дуже зрадів, бо це вже п'ята гра поспіль, яку я запустив і яка мала українську. Після першого ж забігу я, на жаль, вирішив перемкнутися на англійську. Українська тут – це ШІ переклад і його якість залишає бажати кращого – зрозуміти про що йдеться можна, але помилки дратують. З іншого боку, і англійська тут не дуже складна.

Deadzone: Rogue вийшла у Дочасному доступі Steam у вересні 2024 року, а зараз отримала третій акт та патч 1.0. Версія для консолей має вийти у вересні 2025 р. Ще на стадії EA гра продалася тиражем 300 тис. копій, зараз це здається вже 400 тис. Кількість гравців з моменту повноцінного релізу постійно зростає і сягнула вже 7 600 людей в онлайн. Непогано, як для інді.

Одним словом – зверніть увагу на цю гру, особливо, якщо ви любите класику. З нагоди релізу Deadzone: Rogue можна придбати зі знижкою у 20%, лише за 359 грн. Повірте, задоволення тут на більшу суму. Бажаємо авторам кращих продажів і вже чекаємо на сиквел, події якого будуть розгортатися на [CENSORED]…